Рішення № 77254594, 25.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 804/4343/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: прокурор представника позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», за участю прокуратури Дніпропетровської області, про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2018 року Дніпропетровське обласневідділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приватного акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі відповідач), в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 80 752 286,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за 569 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2017 році, відповідач до 17.04.2018 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 80 752 286,54 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним «Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік» №03-07/7849 від 16.02.2018 за формою №10-Ш, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Оскільки вищезазначена сума у визначений законодавством строк відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 80 752 286,54 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днівз дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10.08.2018 року до суду відповідачембуло надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що впродовж 2017 року відповідач належним чином виконував обов’язок щодо інформування центр зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме - подавав звітність за Формою №3-ПН, повідомляючи про наявність робочого місця саме для особи з інвалідністю, проставляючи відповідну відмітку в пункті 3 розділу II Інформація про попит на робочу силу (вакансії). Даний фактвідповідач підтверджує копіями звітів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року до участі у справі №804/4343/18 залучено прокуратуру Дніпропетровської області для захисту інтересів держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

11.09.2018 року до суду прокуратурою було надано письмові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що на відповідача покладено обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, а також звітувати Фонду соціального захисту інвалідів. Згідно наданих суду документів (наказ № 198 від 14.11.2016 року) на підприємстві було створено лише 492 посади для осіб з інвалідністю, таким чином відповідачем не забезпечено створення 433 робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2017 році.

Також, 11.09.2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

25.09.2018 року до суду позивачем було надано пояснення, в яких було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та додатково зазначено, що різниця між кількістю осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та кількістю створених робочих місць на підприємстві відповідача, відповідно до наказу №198 від 01.11.2016 року свідчить про не створення ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 301 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім того, 25.09.2018 року до суду відповідачем було подано заперечення на письмові пояснення прокуратури Дніпропетровської області, в яких було підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що висновки прокуратури Дніпропетровської області нічим не підтверджені, відсутні посилання на будь-які докази, які підтверджували позицію, викладену у письмових поясненнях прокуратури Дніпропетровської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на заперечення проти позову, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

16.02.2018 року відповідачем було подано звіт №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік.

За звітом відповідача форми №10-ПІ у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 23 113 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві 356 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 925 осіб.

Проте, у рядку 6 звіту форми №10-ПІ відповідачем не було визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування інвалідів.

Так, згідно з розрахунком суми позову наданого позивачем, ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» не сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 80 752 286,54 грн.

Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 №875-ХІІ.

Частинами 1, 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, стаття 2 цього Закону визначає, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Пункту 2 Рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 містить, що при розгляді справ про працевлаштування інвалідів адміністративним судам необхідно виходити з положень Конституції України, додержуватися приписів Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів N 159» від 06.03.2003 року№ 624-IV, Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-XII, «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV та нормативно-правових актів, що конкретизують норми зазначених законодавчих актів.

Так, статтями 3, 4 Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159» від 06.03.2003 року № 624-IV визначено, що зазначена політика спрямована на забезпечення того, щоб відповідні заходи з професійної реабілітації поширювались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння можливостям зайнятості інвалідів на відкритому ринку праці.

Зазначена політика побудована на принципі рівності можливостей інвалідів і працівників у цілому. Дотримується рівність можливостей та ставлення до працюючих чоловіків і жінок, котрі працюють і є інвалідами. Спеціальні позитивні заходи, спрямовані на забезпечення справжньої рівності можливостей та ставлення для працюючих інвалідів та інших працівників, не вважаються дискримінаційними що до інших працівників.

Таким чином, на законодавчому рівні прямо встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані не просто створювати реальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а й при цьому забезпечувати інвалідам такі умови праці, щоб були додержані їх соціально-економічні гарантії, рівність всіх працівників, недопущення дискримінації за ознакою інвалідності та забезпечення рівних можливостей інвалідів та інших працівників в цілому.

Як зазначено вище, в 2017 році ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» повинен був створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості 925 осіб.

На підтвердження виконання вказаного обов’язку відповідач надав суду копію наказу ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» №198 від 01.11.2016 року «Про створення робочих місць для інвалідів с 01.11.2016 року».

Згідно вказаного наказу його видано для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою зниження ризиків сплати штрафів Фонду соціального захисту інвалідів.

Наказом передбачено введення в 12 структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» в розстановку штату робітників з 01.11.2016 року по 31.12.2017 року відповідні професії для працевлаштування на них інвалідів у кількості 624 одиниць.

З метою реального виконання вказаного наказу судом було витребувано у відповідача розстановки штату робітників по зазначених в наказі № 198 структурних підрозділах, з яких було встановлено, що дійсно в розстановках штату наступних підрозділівПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» - філія/відокремлений підрозділ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПЕРШОТРАВЕНСЬКЕ», виробничий структурний підрозділ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПАВЛОГРАДСЬКЕ», виробничий підрозділ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ імені ОСОБА_7», виробничий структурний підрозділ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ДНІПРОВСЬКЕ», виробничий структурний підрозділ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ТЕРНІВСЬКЕ», філія «ПАВЛОГРАДСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПО МОНТАЖУ, ДЕМОНТАЖУ ОСОБА_8 ГІРНИЧОШАХТНОГО ОБЛАДНАННЯ», філія «ПАВЛОГРАДСЬКЕ ЕНЕРГОПІДПРИЄМСТВО», філія «ЦЗФ ПАВЛОГРАДСЬКА», філія «УПРАВЛІННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ВУГІЛЛЯ ОСОБА_9», філія «ПАВЛОГРАДСЬКА АВТОБАЗА», філія «ПАВЛОГРАДСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПО МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОМУ ПОСТАЧАННЮ», філія «ПАВЛОГРАДСЬКЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ГАСІННЮ ТЕРИКОНІВ ОСОБА_10 ЗЕМЕЛЬ»,філія «ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАВЛОГРАДВАНТАЖТРАНС» введено 624 одиниць посад, зазначених в наказі № 198 від 01.11.2016 року.

При цьому суд звертає увагу, що вказані посади на всіх структурних підрозділах відокремлені в окрему дільницю допоміжного виробництва, тобто дільниці допоміжного виробництва структурних підрозділів повністю сформовані із професій, які виділені виключно для працевлаштування інвалідів і жодних інших професій вказані дільниці не мають і ніхто крім інвалідів працевлаштуватися на ці професії в дільницях допоміжного виробництва не може. Всі професії, що були створені наказом № 198 та об’єднані в дільниці допоміжного виробництва, передбачають однаковий посадовий оклад у розмірі 3 200 грн. не залежно від самої професії. Тобто інваліди, які будуть працевлаштовані на створені наказом № 198 місця, незалежно від професії та особливостей їх стану інвалідності, будуть мати однакові між собою заробітні плати.

Водночас, аналіз розстановок штатів по підрозділах свідчить, що професії, створені для працевлаштування інвалідів з посадовим окладом 3 200 грн., в переважній більшості також створені і на інших дільницях цих підрозділів, проте вказаніпрофесії не передбачені для працевлаштування інвалідів (хоча це не виключено) і мають інші, значно більші посадові оклади.

Так, наприклад в філії/відокремленому підрозділі «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПЕРШОТРАВЕНСЬКЕ» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» професія «муляр», що створена для працевлаштування інваліда та має оклад 3 200 грн., також створена на іншій дільниці і має посадовий оклад 2 910 грн. – 5 600 грн., професія «електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту устаткування» на інших дільницях цього ж підрозділу має оклад 2 910 грн. - 6 320 грн., професія «електрогазозварник» на інших дільницях має оклад 2 910 грн. – 5 600 грн., тощо, у виробничому структурному підрозділі «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПАВЛОГРАДСЬКЕ» професія «електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту устаткування» на інших дільницях цього ж підрозділу має оклад 2 920 грн. –5 110 грн., професія «електрогазозварник» на інших дільницях має оклад 2 920 грн. – 4 070 грн., тощо, у виробничому підрозділі «ШАХТОУПРАВЛІННЯ імені ОСОБА_7» професія «маляр», що створена для працевлаштування інваліда та має оклад 3 200 грн., також створена на іншій дільниці і має посадовий оклад та вилку грейда відповідно 2 700 грн. – 3 680 грн. та 2 910 грн. – 5 600 грн., професія «електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту устаткування» на інших дільницях цього ж підрозділу має оклад 2 910 грн. - 6 320 грн., професія «електрогазозварник» на інших дільницях має оклад 2 910 грн. – 5 600 грн., тощо.

Таким чином, вже з наведених документів можна дійти висновку, що ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на стадії створення робочих місць для працевлаштування інвалідів створило нерівні умови для роботи та можливості для інвалідів у порівнянні з іншими працівниками в цілому.

Для підтвердження або спростування такого висновку судом було витребувано інформацію на які професії було працевлаштовано 356 осіб, які мають інвалідність, та розмір отримуваної ними заробітної плати.

З наданої суду інформації судом з’ясовано, що лише дві особи – інваліда на філіалі «ПАВЛОГРАДСЬКЕ ЕНЕРГОПІДПРИЄМСТВО» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» займають професії, що визначені наказом 198 від 01.11.2016 року, а саме – одна особа займає посаду прибиральника виробничих приміщень з розміром заробітної плати 880,59 грн. та одна особа займає посаду прибиральник територій з заробітною платою на місяць 2 969,28 грн. Інші посади, створені для працевлаштування інвалідів, є вакантними. Вказана обставина також наводить на думку, що фактично виконання робіт, які передбачають ці професії, насправді здійснюються не робітниками відповідача, а іншими структурними підрозділами, які не зазначені в наказі № 198, або сторонніми організаціями на підставі господарських угод.

З наведених обставин та з’ясованої інформації суд доходить висновку, що ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» прийнявши наказ № 198 від 01.11.2016 року, ввівши в штатні розклади професії робітників для інвалідів на таких умовах, які не додержують соціально-економічні гарантії інвалідів, створюють нерівність всіх працівників, не забезпечують рівні можливості для інвалідів та інших працівників в цілому, чим фактично створені дискримінаційні умови, не виконало покладений на підприємство обов’язок щодо створення реальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, на які інваліди будуть бажати працевлаштовуватися, будуть працевлаштовуватися та не будуть при цьому відчувати себе дискримінованими.

Вказаний висновок також підтверджується тим, що вісім інвалідів, які були прийняті в 2017 році на роботу до ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», про що також зазначає відповідач як підтвердження виконання обов’язку щодо створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, були прийняті на посади не створених наказом № 198 від 01.11.2016 року робочі місця, а інші, що також підтверджує фіктивність створення робочих місць для інвалідів.

Не минає поза уваги суд і мету, з якою було видано наказ № 198 від 01.11.2016 року. Вказаний наказ було видано не для реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю, а також забезпечення їх права працювати, як то встановлено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а з метою лише зниження ризиків сплати штрафів Фонду соціального захисту інвалідів. Фактично, відповідач не створює робочі місця для працевлаштування інвалідів, а створює уяву про їх створення для несплати адміністративно-господарських санкцій, що свідчить про несумлінну поведінку.

Крім того, навіть якщо припустити, що вказані робочі місця є реальними і створенні для забезпечення прав інвалідів на працю, суд звертає увагу, що кількість вказаних місць лише 624 і вони не є спеціальними, а тому їх кількість є недостатньою для виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд не минає поза уваги виконання обов’язку відповідачем по повідомленню державної служби зайнятості про наявність робочих місць для залучення на роботу інвалідів шляхом подання до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості 145 звітів за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу», в яких вказано наявність для працевлаштування осіб з інвалідністю, проте не враховує, оскільки вказані дії за відсутності реально створених робочих місць не мають значення та не наповнені змістом.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду наявні правові підстави для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241 - 246, 250Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» за участю прокуратури Дніпропетровської області, про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 80 752 286,54 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складено 05 жовтня 2018 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 25 вересня 2018 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_11