Рішення № 77247813, 17.10.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Справа № 925/679/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – представник за довіреністю,

від відповідача – представник не з’явився,

від третьої особи – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промагролізинг-

Україна”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Плодово–ягідна

компанія “Квітучий сад”, смт. Верхнячка, Христинівського

району, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

приватного акціонерного товариства Страхова компанія “Онікс”,

м. Кременчук, Полтавської області

про стягнення 342 521 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Промагролізинг - Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю Плодово–ягідна компанія “Квітучий сад” про стягнення з відповідача 163 993 грн. 86 коп. заборгованості зі сплати викупної вартості предмету лізингу, 153 747 грн. 95 коп. заборгованості зі сплати винагороди у вигляді відсотків, 5 566 грн. 81 коп. 3% річних та 21 498 грн. 52 коп. інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №23/03Л від 26 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31 липня 2018 року.

27 липня 2018 року позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 163 993 грн. 86 коп. заборгованості зі сплати викупної вартості предмету лізингу, 153 747 грн. 95 коп. заборгованості зі сплати винагороди у вигляді відсотків, 5 661 грн. 16 коп. 3% річних та 19 118 грн. 06 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 липня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 18 вересня 2018 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство Страхова компанія “Онікс”. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Промагролізинг - Україна” про зменшення розміру позовних вимог від 24 липня 2018 року за №706 прийнято до розгляду та задоволено.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 17 жовтня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з підстав викладених у позові.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

У своєму відзиві відповідач зазначав, що із системного аналізу умов договору слід дійти висновку про встановлену договором обов’язковість укладення договору страхування об’єкта лізингу, в тому числі щодо страхових випадків: повне знищення об’єкта лізингу, розкрадання (угон), пошкодження об’єкта лізингу до такого стану, при якому об’єкт лізингу не підлягає відновленню, або витрати на відновлення об’єкта лізингу перевищують його вартість. При цьому обов’язок укладення договору страхування покладається на лізингодавця, а витрати на укладення договору страхування - на лізингоодержувача.

Також відповідач вказував, що відсутність страхового покриття ризику випадкової втрати об’єкта лізину сталася внаслідок невиконання позивачем власних обов’язків по страхуванню об’єкту лізину від страхових випадків передбачених договором фінансового лізингу, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що умовами договору не передбачено перелік страхових ризиків, на випадок яких позивач мав здійснити страхування предмету лізингу. З огляду на це позивач визначав на свій розсуд перелік страхових ризиків при страхуванні предмету лізингу, виходячи з ймовірності їх настання відносно предмету лізингу.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач був зобов’язаний застрахувати предмет лізингу за страховим ризиком розкрадання (угон) не відповідає дійсності, оскільки вказаний обов’язок не встановлений ні договором, ні законодавством.

Відповідно до п. 4.9. та 5.8. договору відповідач після підписання акту приймання-передачі предмету лізингу взяв на себе ризик випадкової втрати, пошкодження чи загибелі предмету лізингу в частині, що не покривається страховими випадками. Відповідач у випадку розкрадання (угону) предметі лізингу за умови недотримання позивачем страхового відшкодування зобов’язався здійснити достроковий викуп предмету лізингу відповідно до п. 2.4. договору.

Крім цього, відповідно до п.7.2.8 договору відповідач зобов’язаний своєчасно вносити лізингові платежі згідно додатку №3 до договору.

В зв’язку з тим, що відповідач не виконував своїх зобов’язань позивач вважає правомірним заявлений позов.

Оскільки про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені належним чином, та в зв’язку тим, що явка учасників судового провадження в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 17 жовтня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/679/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 26 березня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Промагролізинг-Україна” (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Плодово–ягідна компанія “Квітучий сад” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №23/03Л.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку №1 “Специфікація” до даного договору (надалі – об’єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов’язався прийняти об’єкт лізингу у володіння та користування на строк, визначений в п. 3.2. договору та здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.

Відповідно до Специфікації об’єктом лізингу є трактор “Беларус-622” вартістю 455 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України “Про фінансовий лізинг” (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що договірна вартість об'єкту лізингу складає 455 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору до лізингового платежу за цим договором згідно Додатку №3 “Графіку лізингових платежів” входить: викупна вартість об'єкту лізингу - 455 000 грн. 00 коп., винагорода лізингодавця у вигляді відсотків 149 601 грн. 91 коп., інші витрати лізингодавця - 27 300 грн. 00 коп.

Лізингоодержувач у строк до 20 квітня 2015 року сплачує в безготівковій формі на рахунок лізингодавця авансовий платіж, визначений у Додатку №3 “Графік лізингових платежів”, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 5.2 договору).

Лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у Додатку №3 до договору (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору передача об'єкта лізингу здійснюється протягом 5 календарних днів після надходження на рахунок лізингодавця авансового платежу за умови фактичної наявності об'єкта лізингу на складі лізингодавця.

Відповідно до акту приймання - передачі об’єкта лізингу від 20 квітня 2015 року лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у строкове платне володіння та користування з правом викупу трактор “Беларус-622” (а.с. 33).

Статтею 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з графіком сплати лізингових платежів, щомісячний лізинговий платіж сплачується до 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з травня 2015 року по 20 квітня 2018 року, дата сплати інших витрат лізингодавця у квітні 2015 року - 21 квітня 2015 року (додаток №3 до договору фінансового лізингу).

Пунктами 4.7, 4.9 договору передбачено, що лізингоодержувач з моменту підписання Акту приймання-передачі об'єкта лізингу приймає на себе відповідальність за збереження об'єкту лізингу та обов'язок по захисту за власний рахунок права власності на нього лізингодавця, в тому числі вживати необхідних заходів по попередженню втрати чи пошкодження об'єкту лізингу. Після підписання Акту приймання-передачі ризик випадкової втрати, пошкодження чи загибелі об'єкта лізингу в частині, що не покривається страховими випадками, переходить до лізингоодержувача.

15 серпня 2016 року між позивачем та приватним акціонерним товариством Страхова компанія “Онікс” (страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №061-2402, предмет за яким є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону і пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням трактором “Беларус-622”, 2014 року випуску, заводський номер 06700156, р.н. НОМЕР_1.

За умовами даного договору страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику, в межах страхової суми, збитки, що виникли в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого транспортного засобу в цілому, або окремих його деталей та частин внаслідок: ДТП (дорожньо-транспортна пригода); пожежі, вибуху або самозаймання; протиправних дій третіх осіб (крім випадків незаконного заволодіння транспортним засобом).

23 квітня 2017 року предмет лізингу був викрадений невстановленими особами з території товариства з обмеженою відповідальністю Плодово–ягідна компанія “Квітучий сад” поблизу с. Пеніжкове Христинівського району Черкаської області.

23 квітня 2017 року відомості про вказану подію були внесені уповноваженим органом досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12017250260000205) за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.

На даний час вказане кримінальне провадження розслідується СВ Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Позивач звернувся до приватного акціонерного товариства Страхова компанія “Онікс” з листом від 15 травня 2017 року за вих. №94, в якому повідомляв про факт незаконного заволодіння предметом лізингу за договором.

Страхова компанія листом від 17 травня 2017 року за вих. №90 повідомила позивача, що викрадення (незаконне заволодіння) предмету лізингу за договором не є страховим випадком та не є підставою для виплати страхового відшкодування за договором страхування.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено 290 771 грн. 35 коп. викупної вартості об’єкту лізингу та 92 512 грн. 76 коп. винагороди у вигляді відсотків, а також 18 200 грн. 00 коп. інших витрат лізингодавця, а саме:

- 16 квітня 2015 року – 9 100 грн. 00 коп. (інші витрати лізингодавця);

- 16 квітня 2015 року – 136 500 грн. 00 коп. 30% вартості об’єкта лізингу (аванс);

- 05 червня 2015 року – 11 804 грн. 48 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 14 201 грн. 18 коп. (відсотки) за травень, червень 2015 року;

- 13 серпня 2015 року – 12 341 грн. 66 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) за липень, серпень 2015 року;

- 09 жовтня 2015 року – 6 379 грн. 87 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 6 222 грн. 96 коп. (відсотки) за вересень 2015 року;

- 26 жовтня 2015 року – 6 479 грн. 41 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 6 523 грн. 42 коп. (відсотки) за жовтень 2015 року;

- 13 листопада 2015 року – 6 479 грн. 41 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 6 523 грн. 42 коп. (відсотки) за листопад 2015 року;

- 02 червня 2016 року – 9 100 грн. 00 коп. (інші витрати лізингодавця);

- 02 червня 2016 року - 6 820 грн. 27 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 6 182 грн. 56 коп. (відсотки);

- 03 серпня 2016 року – 28 850 грн. 58 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 21 149 грн. 42 коп. (відсотки);

- 20 вересня 2016 року – 23 387 грн. 00 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 17 632 грн. 81 коп. (відсотки);

- 27 жовтня 2016 року – 8 149 грн. 07 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 4 853 грн. 76 коп. (відсотки);

- 08 лютого 2017 року – 8 332 грн. 43 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 4 670 грн. 40 коп. (відсотки);

- 10 лютого 2017 року – 17 231 грн. 51 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 2 668 грн. 49 коп. (відсотки);

- 18 квітня 2017 року – 18 015 грн. 66 коп. (викупна вартість об’єкту лізингу) та 1 884 грн. 34 коп. (відсотки).

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем проплат заборгованість щодо сплати викупної вартості об’єкту лізингу станом на момент звернення позивача до суду (22 червня 2018 року) складає 164 228 грн. 65 коп.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення лише 163 993 грн. 86 коп. викупної вартості об’єкту лізингу, а тому заявлена до стягнення сума підлягає задоволенню.

Станом на 20 квітня 2017 року (дата визначена позивачем в розрахунку заборгованості) борг зі сплати винагороди у вигляді відсотків становить 36 476 грн. 77 коп. (128 989 грн. 53 коп. (борг станом на 20 квітня 2017 року) - 92 512 грн. 76 коп. (сплачені відсотки відповідачем)).

Також з відповідача підлягає стягненню 36 476 грн. 77 коп. винагороди у вигляді відсотків за період з 20 травня 2015 року по 20 квітня 2017 року (включно), а в решті вимог про стягнення 1 649 грн. 22 коп. відсотків слід відмовити.

При цьому судом враховано, що позивач не нараховував та не заявляв до стягнення відсотки з відповідача за період з 21 квітня 2017 року по 20 квіитня 2018 року (а.с.19).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору фінансового лізингу, розрахунку за періодичними платежами щодо сплати винагороди у вигляді відсотків та відшкодування викупної вартості об’єкту лізингу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України “Про фінансовий лізинг” з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 5.8 договору у випадку якщо відбулося повне знищення об'єкта лізингу, розкрадання (угон), пошкодження об'єкта лізингу до такого стану, при якому об'єкт лізингу не підлягає відновленню, або витрати на відновлення об'єкта лізингу перевищують його вартість і лізингоодержувач не отримав страхове відшкодування відповідно до п.7.2.15 цього договору, лізингоодержувач зобов'язаний здійснити достроковий викуп об'єкту лізингу на умовах зазначених в п.2.4. цього договору протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту настання таких обставин.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоодержувача в результаті настання однієї з таких подій, а саме:

- сплата лізингоодержувачем всіх платежів зазначених у Додатку №3 до цього договору “Графік лізингових платежів”, або

- дострокова сплата викупної вартості об'єкта лізингу, яка визначається як різниця між договірною вартістю об'єкта лізингу та сплачених на дату викупу сум відшкодування викупної вартості об'єкту лізингу. Виконання цього пункту можливо не раніше 13 місяців від дати передачі об'єкта лізингу лізингоодержувачу за умови оплати лізингоодержувачем не менше 75% загальної суми лізингових платежів.

Водночас, як вже зазначалося вище, позивач звернувся до суду 22 червня 2018 року (а.с. 79), а кінцевий термін сплати викупної вартості трактора сплинув 20 квітня 2018 року.

Тобто, дострокового викупу об’єкту лізингу в даному випадку не відбулося, як і дострокового стягнення з відповідача викупної вартості об’єкту лізингу, у зв’язку з крадіжкою майна.

Після зникнення майна (що на даний час перебуває в розшуку) договір між сторонами не був розірваним і зобов’язання сторін не припинилося.

В будь-якому випадку відповідач зобов’язаний був сплачувати чергові лізингові платежі у строки передбачені договором.

Встановлення у договорі лізингу способу переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу після сплати повної його вартості (автоматично після погашення всіх лізингових платежів чи шляхом укладення окремого договору купівлі-продажу) не змінює суті лізингових правовідносин.

Водночас, умови договору передбачали, що у випадку, якщо відбулося незаконне заволодіння предметом лізингу (при неотриманні позивачем страхового відшкодування), відповідач зобов'язаний здійснити достроковий викуп предмету лізингу - шляхом оплати грошових коштів позивачу в якості дострокової сплати викупної вартості предмету лізингу протягом 10 календарних днів з моменту настання вказаної події.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З акту приймання-передачі товару (а.с.33) вбачається, що товар та комплект супровідних документів і комплект ЗІП передано відповідачу 20 квітня 2015 року.

Отже остаточний строк оплати товару в даному випадку встановлений п. 5.8 договору.

За таких обставин доводи відповідача, що наведені у відзиві не спростовують вищенаведеного.

Крім того, відповідно до п. 5.7 договору у разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на п’ять календарних днів сума винагороди лізингодавця у вигляді відсотків за договором, підлягає сплаті у подвійному розмірі, протягом всього строку прострочки, виходячи з розміру винагороди лізингодавця у вигляді відсотків в періоді в якому допущено таке прострочення.

Всупереч п. 7.2.8 договору відповідач несвоєчасно виконував свої зобов'язання щодо оплати чергових лізингових платежів, в зв’язку з чим позивачем було заявлено також до стягнення 115 621 грн. 96 коп. додаткових відсотків відповідно до п. 5.7 договору.

Водночас вказана сума є невірною, оскільки з урахуванням вищезазначених судом здійснених відповідачем платежів розмір несвоєчасно сплачених відсотків (більше ніж на п’ять календарних днів) у травні 2015 року складає 7 166 грн. 25 коп., у липні 2015 року – 6 900 грн. 65 коп., у серпні 2015 року – 6 763 грн. 35 коп., у вересні 2015 року - 400 грн. 00 коп. (6 622 грн. 96 коп. – 6 222 грн. 96 коп. – сплата 09 жовтня 2015 року), у жовтні 2015 року – 6 479 грн. 41 коп., у грудні 2015 року – 6 182 грн. 56 коп., у січні 2016 року – 6 029 грн. 10 коп., у лютому 2016 року – 5 872 грн. 19 коп., у березні 2016 року – 5 711 грн. 75 коп., у квітні 2016 року – 5 547 грн. 70 коп., у травні 2016 року – 5 379 грн. 96 коп., у червні 2016 року – 5 208 грн. 45 коп., у липні 2016 року – 5 033 грн. 08 коп., у серпні 2016 року – 4 853 грн. 76 коп., у вересні 2016 року – 4 670 грн. 40 коп., у жовтні 2016 року – 4 482 грн. 92 коп., у листопаді 2016 року – 4 291 грн. 23 коп., у грудні 2015 року – 4 095 грн. 21 коп., у січні 2017 року – 3 894 грн. 79 коп., у лютому 2017 року – 3 689 грн. 86 коп., у березні 2017 року - 3 480 грн. 32 коп. та у квітні 2017 року – 3 266 грн. 06 коп., всього 109 399 грн. 00 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 109 399 грн. 00 коп. відсотків визначених п. 5.7. договору, в решті стягнення відсотків в розмірі 6 222 грн. 96 коп. слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 661 грн. 16 коп. – 3 % річних та 19 118 грн. 06 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 30 травня 2017 року по 20 червня 2018 року на суму боргу в розмірі 163 993 грн. 86 коп.

В обґрунтування нарахування інфляційних та річних позивач посилався на умови п. 5.8. договору та вказував, що строк виконання зобов’язання відповідачем щодо оплати товару, починає обчислюватися з настання в сукупності певних обставин (виходячи з дати настання події, яка мала місце пізніше): незаконне заволодіння предметом лізингу та неотримання позивачем страхового відшкодування.

Незаконне заволодіння предметом лізингу відбулося 23 квітня 2017 року, а страхова компанія відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування листом від 17 травня 2017 року.

Тобто строк виконання вказаного зобов’язання, тривалістю 10 календарних днів, почав свій перебіг з 18 травня 2017 року.

Здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ:ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.”, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат нараховано позивачем вірно, а тому заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.

Розмір 3% річних за вищевказаний період складає 5 216 грн. 35 коп.

Таким чином слід стягнути з відповідача суму річних визначену судом, в решті стягнення 3% річних в розмірі 444 грн. 81 коп. слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Як вказувалося вище, позивачем 27 липня 2018 року було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1 та 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Тобто повернення судового збору за відсутності відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Плодово–ягідна компанія “Квітучий сад”, вул. Леніна, буд. 65, смт. Верхнячка, Христинівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36781820 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промагролізинг -Україна”, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 4, приміщення 84, м. Київ, ідентифікаційний код 37768114, п/р 26008588072 в АТ “ОСОБА_2 Аваль”, МФО 380805 – 163 993 грн. 86 коп. заборгованості зі сплати викупної вартості предмету лізингу, 145 875 грн. 77 коп. заборгованості зі сплати винагороди у вигляді відсотків, 19 118 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 5 216 грн. 35 коп. 3% річних та 5 012 грн. 97 коп. судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович