Постанова № 77247688, 16.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/429/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2017, суддя О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 19.04.17 по справі № 818/429/17

за позовом Державної служби України з питань безпеки на транспорті

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна служба України з питань безпеки на транспорті, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1.), в якій просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 16821,01 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 адміністративний позов Державної служби України з питань безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УКА у м. Черкаси, Черкаська обл., р/р 31114106700002 в ГУ ДКСУ у Черкаській області МФО 854018 код ЄДРПОУ 38031150, призначення платежу - 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри перевищують нормативні, у розмірі 16821 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 01 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій він, просить скасувати оскаржувану постанову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Також, відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору. В обґрунтування вказаного клопотання останній вказує на порушення правил предметної підсудності, з посиланням на правову позицію Верховного Суду. Зазначає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі - закриттю, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.08.2016 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на автодорозі М-05 (Київ - Одеса) км 210+450 здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАЗ модель 543208, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом марки МАЗ, модель 93866, реєстраційний номер НОМЕР_3, які належать ОСОБА_1

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 29.08.2016 складено акт № 0004908 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу (кислота сірчана, марштрут - м. Суми - смт. Завалля, 610 км) із перевищенням осьових навантажень. Нормативно допустима норма осьового навантаження становить на одиничну ось - 11, 00 т, на здвоєну - 16,00 т, тоді як фактичне - 6,35 т, 11,15 т та 17,90 т, що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.08.2016 та довідкою фактичної маси автомобіля. При цьому перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.

До вказаного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.08.2016 № 0004908, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 585,60 євро (16821,01 грн.).

Посилаючись на те, що відповідачем порушено вимоги законодавства про автомобільний транспорт та автомобільні дороги, а саме у визначений законом строк не сплачено нараховану управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області плату за проїзд транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, автомобільними дорогами загального користування, у зв'язку із чим у відповідача утворився борг перед Державним бюджетом у сумі 16821,01 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як з'ясовано колегією суддів під час апеляційного перегляду даної справи, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з ненадання відповідачем доказів сплати плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 16821, 01 грн., з чим судова колегія не може погодитися, оскільки вважає, що вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями ст. 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Так, п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Проте ані Конституцією України, ані законами України позивача не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 813/4972/13-а, а також з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 червня 2018 року у справі №820/1203/17.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін свідчить про те, що спір за позовом Державної служби України з питань безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі 16821,01 грн. в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (в редакції на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції), суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, але судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 року прийнято з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю відповідно до вимог ч.1 ст.319 КАСУ з підстав, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС та порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, що є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

В силу приписів ч.6 ст.143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 2400 грн., що підтверджується квитанцією №П15450 від 10 серпня 2018 року (а.с.68).

Отже, понесені відповідачем витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України в розмірі 2400,00 (дві тисячі чотириста) грн.

Керуючись ст.ст. 238, 315, 319, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 по справі № 818/429/17 скасувати.

Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі № 818/429/17 за позовом Державної служби України з питань безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2400,00 (дві тисячі чотириста) грн., сплачений за подання апеляційної скарги згідно квитанції №П15450 від 10 серпня 2018 року на реквізити: отримувач УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, код отримувача 37999628, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, номер рахунку 34318206081004.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) В.В. Старостін С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 19.10.2018.