Рішення № 77247635, 16.10.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/472/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., при секретарі судового засідання Коваль С.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Військової частини А3085

до Фізичної особи-підприємця Мадея Юрія Ігоровича

про стягнення в розмірі 27 260, 90 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Ярусевич Д.Ю.;

від відповідача: не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А3085 звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мадея Юрія Ігоровича, в якому просить стягнути з останнього 27 260, 90 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання за договорами поставки №№ 35,37 від 24.07.17р.

Свої вимоги мотивує тим що, Фізичною особою-підприємцем Мадеєм Юрієм Ігоровичем було порушено терміни поставки, які передбачені п. 4.1 Договорів поставки №№ 35,37, а саме: поставка товару протягом 5-х календарних днів з дати підписання договору.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року відкрито провадження у справі № 918/472/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 04.09.18 р.

Ухвалою суду від 04.09.18р розгляд справи було відкладено на 16.10.18р.

Представник Позивача в судовому засіданні 16.10.18р позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання 04.09.18р та 16.10.18р не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №3301309519796, №3301309519770, №3301309574819 про вручення ухвал суду від 13.08.18р та 04.09.18р.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані Позивачем, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши обставини на які останній посилався як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

24 липня 2017 року між Військовою частиною А3085 (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Мадей Юрієм Ігоровичем (Постачальник) були укладені Договори №№ 35, 37 відповідно до умов яких, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договорами, передати у власність Покупця товари в асортименті, кількості, за цінами, вказаними в специфікації. Загальна сума Договору № 35 становить 39 500, 00 грн та Договору № 37 становить 23 025, 00 грн.

Відповідно до п.п. 4.1 Договорів №№ 35, 37 товар поставляється за адресою: 08457, Київська область, с.Дівички, вул. Артилеристів,1, разом із усіма його належностями та документами протягом 5-х календарних днів з моменту підписання договорів.

Відповідно до п. 8.2 Договорів №№ 35, 37 за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник, сплачує пеню у розмірі 0,2% вартості товарів, з яких пропущено прострочення виконання за кожен день прострочення але не нижче облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 30 днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивач зазначає, що 19.10.2017 р. він звернувся до Відповідача з листом за вих № 3315 про відмову від прийняття виконання зобов'язань обумовлених Договорами №№35,37, оскільки Постачальником було порушено терміни поставки, які передбачені п.4.1 зазначених Договорів, а саме не здійснено поставку товару протягом 5-х календарних днів з дати підписання договору, тобто з 31.07.17р.

Однак суд зазначає, що ні у вказаному Позивачем листі, ні в описі вкладень не зазначено, що останній направляється саме на адресу Відповідача. Відтак суд констатує, що матеріали справи не містять доказів про направлення Позивачем вищевказаного листа на адресу Відповідача, про отримання його Відповідачем, а протягом розгляду справи Позивачем такі докази не були подані. Відтак даний лист судом не може бути прийнятий в якості підтвердження відмови Позивача від прийняття виконання за Договорами №№ 35, 37.

Крім того Позивачем на адресу Відповідача направлено претензію про відшкодування останнім штрафних санкцій в результаті непоставки товару. Однак, як поставки товару Відповідачем, так і відповіді на претензію останній не надав.

Додатковими угодами №1 до Договорів №№35,37 від 06.11.17р. Позивач вирішив припинити дію Договорів №№35,37 у зв'язку з невиконанням умов вказаних договорів. Однак дані додаткові угоди підписані лише Позивачем, суду не надано як доказів про направлення останніх Відповідачу, так і доказів їх підписання Відповідачем.

Крім того пунктами 11.1, 11.2 Договорів №№35,37 сторони погодили порядок змін та доповнень до договорів, в яких зокрема зміни і доповнення до договору будуть дійсними тільки у разі їх оформлення у письмовому вигляді і підписання обома сторонами. Дострокове розірвання договорів є можливим тільки за згодою сторін.

Прикінцевими положеннями Договорів №№35,37 визначено, що дія договору припиняється у разі: закінченням терміну його дії; повним виконанням сторонами своїх зобов'язань; достроково за згодою сторін, яка повинна бути оформлена у письмовій формі (п.13.1 Договорів).

Відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевказане, суд не приймає додаткові угоди №1 від 06.11.17р. до Договорів №№35,37 в якості доказів припинення вказаних договорів, оскільки додаткові угоди не оформлені належним чином в розумінні ст. 651 ЦК України та п.п. 11.1, 11.2, 13.1 Договорів №№35,37.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище, за умовами укладених сторонами Договорів №№35,37 Відповідач бере на себе зобов'язання поставити товари в асортименті, кількості, за цінами, вказаними в специфікації, а саме: Код ДК 021-2015 (CPV): деревина хвойних порід-03411000-4 (Договір №35) та гіпсокартон вологостійкий 2500*120*12,5 - 120 шт., профіль для стелі CD-604 м 0,4 мм-150шт, профіль направляючий 27,4м 0,4 мм-80шт, підвіс універсальний 60/125 П-подібний-600шт, грунтовка універсальна 10л-5 упаковок (договор №37),а Позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

За змістом п.4.1 Договорів №№35,37, термін поставки товару здійснюється протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання договорів.

Як вбачається з матеріалів справи та з усних пояснень представника позивача в судовому засіданні, поставка товару Відповідачем не була здійснена у визначений договорами строк.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що Відповідач у строк, передбачений укладеними між сторонами правочинами - 5 календарних днів з моменту підписання договорів, поставку не здійснив. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а Відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п.8.2 Договорів №№ 35, 37 за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,2% вартості товарів, з яких пропущено прострочення виконання за кожен день прострочення але не нижче облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 30 днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на порушення Відповідачем строків поставки товару за Договором №35 від 24.07.2017, Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 14 457, 00 грн за період з 31.07.2017 по 31.01.2018 та штраф (від вартості товару за договором) в розмірі 2 765, 00 грн (39 500, 00 *7%).

За порушення Відповідачем строків поставки товару за Договором №37 від 24.07.2017, Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 8 427, 15 грн за період з 31.07.2017 по 31.01.2018 та штраф (від вартості товару за договором) в розмірі 1 611, 75 грн (23 025, 00 *7%)

Оскільки судом встановлено факт невиконання Відповідачем зобов'язань, а саме поставки товарів, у термін погоджений сторонами в договорі, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з Відповідача підлягає пеня в розмірі 22 884, 15 грн за період з 31.07.2017 по 31.01.2018.

Щодо суми заявленого Позивачем до стягнення штрафу, то суд погоджується із розрахунком останнього, внаслідок чого стягненню з Відповідача підлягає штраф у розмірі 4 376, 75 грн. При цьому, суд зазначає, що нарахування штрафу здійснювалось виходячи з того, що відбулось прострочення терміну поставки товару понад 30 днів.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Військової частини А3085 до Фізичної особи-підприємця Мадея Юрія Ігоровича про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 27 260, 90 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мадея Юрія Ігоровича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Військової частини А3085 (08457, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, смт. Дівички-1, код 26615319) пеню в розмірі 22 884, 15 грн, штраф у розмірі 4 376, 75 грн та 1 762, 00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2018 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.