Рішення № 77247479, 25.09.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 915/183/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з’явився;

представника відповідача: ОСОБА_2, дов.№20 від 05.09.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54003, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.159),

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27, корпус 1),

про: визнання недійсним рішення АК МОТВ АМКУ №42-ріш від 19.12.2017, -

в с т а н о в и в:

03.03.2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.12.2017 №42-ріш по справі №1-26.213/10-2017 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В обґрунтування своїх вимог позивач - ПАТ «Миколаївгаз» посилається на норми статей 13, 50, 59, ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; п.16-1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09-12.1999 №2246, які діяли у спірний період; п.4 глави 8 розділу 10 Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (в редакції яка діяла до набрання чинності 29.11.2016 року постанови НКРЕКП №1418 від 11.08.2016); ч.1 ст.3, ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Позивач вважає, що спірне рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує права позивача та є необґрунтованим та не законним, а тому підлягає визнанню недійсним, як прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведені обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного:

- визнання ПАТ «Миколаївгаз» суб'єктом господарювання, який протягом 2015 року та 2017 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ є недоречним, оскільки це зроблено для того, аби потім вказати на те, що ПАТ «Миколаївгаз» зловживає своїм домінуючим становищем. ПАТ «Миколаївгаз» є суб'єктом природної монополії та діє на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП. Визнання позивача суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище повинно відбуватись на підставі ОСОБА_1 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку від 05.03.2002 №49-р, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України, а не на підставі того, що у ПАТ «Миколаївгаз» є відповідна ліцензія на здійснення розподілу природного газу;

- в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано на два основні порушення з боку позивача, а саме: 1) відмова побутовим споживачам у проведенні за рахунок ПАТ «Миколаївгаз» ремонту газових лічильників, що були визнані непридатними до подальшого використання за результатами періодичної повірки; 2) відмова побутовим споживачам у безоплатному встановленні нових газових лічильників у разі неможливості проведення ремонту за умови, що газові лічильники належать побутовим споживачам. Дані висновки є хибними та не відповідають (суперечать) вимогам п.16-1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09-12.1999 №2246, які діяли у спірний період; п.4 глави 8 розділу 10 Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (в редакції яка діяла до набрання чинності 29.11.2016 року постанови НКРЕКП №1418 від 11.08.2016); з огляду на те, що тільки після внесення постановою НКРЕКП №1418 від 11.08.2016 змін до Кодексу ГРМ (до п.4 глави 8 розділу 10) 29.11.2016 року у ПАТ «Миколаївгаз» з'явився обов'язок проводити за свій рахунок ремонт лічильників,які за результатами періодичної повірки не підлягали ремонту або були визнані непридатними для використання відповідно та здійснювати встановлення за власний рахунок лічильників газу;

- оскаржуване рішення винесене в процесі розгляду справи №1-26.213/10-2017 розпочатої на підставі заяви ОСОБА_3 та приєднаних матеріалів заяви ОСОБА_4 Відповідно до заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4, споживачі скаржились на те, що позивачем було проведено періодичні повірки приладів обліку газу, за результатами яких прилади визнано непридатними для ремонту та використання. 22.08.2016 та 07.11.2016 позивачем проведено роботи по демонтажу газових лічильників, що належать відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на періодичну повірку. За результатами періодичної повірки, зазначені лічильники визнано непридатними до подальшого використання та такими, що нерекомендовано ремонтувати.

Відповідно до абз.2 п.4 гл.8 р.X Кодексу ГРМ, рішення про доцільність проведення ремонту або заміни лічильника за результатами проведення чергової повірки приймає Оператор ГРМ, враховуючи технічні та економічні чинники. Враховуючи прийняте позивачем рішення щодо недоцільності проведення ремонту ЗВТ, які належать скаржникам, а також відсутність на момент прийняття такого рішення обов'язку здійснити заміну позивачем ЗВТ визнаного непридатним на новий, ПАТ «Миколаївгаз» не було зобов'язане ані здійснювати ремонт, а ні заміну непридатних до використання лічильників газу за власний рахунок;

- формулювання п.5 оскаржуваного рішення не дає можливості ПАТ «Миколаївгаз» самостійно визначити порядок (механізм) його виконання, зважаючи на те, що: 1) враховуючи особисту ініціативу споживачів щодо придбання за власні кошти нового лічильника, інформація щодо вартості кожного такого лічильника у ПАТ «Миколаївгаз» відсутня; 2) коло осіб (споживачів), яким товариству необхідно здійснити таку компенсацію, не персоніфіковано; 3) відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції, яка діє з 19.01.2018), побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Станом на момент подання позову відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не встановлено; 4) відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» обов'язок забезпечення встановлення лічильників газу для населення, в яких газ використовується тільки для приготування їжі встановлено в термін до 01.01.2021 року.

Відповідач у відзиві (а.с.52-58), запереченнях на відповідь на відзив (а.с.106-109) та на додаткові пояснення до позову, проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:

- приймаючи рішення, Відділення діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством про захист економічної конкуренції;

- позивач не наводить жодної правової підстави, визначеної нормами ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для визнання недійсним та скасування рішення Відділення. Позивач звів свої позовні вимоги до зауважень, міркувань та припущень, а не до конкретних фактів, які можна було б вважати нез'ясованими та/або недоведеними Відділенням. Належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, позивачем подано суду не було;

- Відділення зазначає, що твердження позивача щодо «…визнання його суб'єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку, є недоречним, оскільки це зроблено для того, аби потім вказати на те, що позивач зловживає своїм монопольним становищем; Товариство є суб'єктом природної монополії і діє на підставі виданої НКРЕКП ліцензії…» є невірними, оскільки вони суперечать нормам законодавства про захист економічної конкуренції, а саме ч.4 ст.4, ст.5 Закону України «Про природні монополії», абз.5 ч.1 ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Позивач невірно розуміє норми Закону України «Про захист економічної конкуренції», залишає поза увагою межі виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України, та, відповідно, робить необґрунтовані та безпідставні висновки. Розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення розслідування за цими заявами і справами, а також встановлення зайняття суб’єктом господарювання монопольного становища на ринку, визначення меж товарного ринку, є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України і не входить до повноважень інших органів державної влади. В описово-мотивувальній частині оскаржуваного рішення детально, із посиланням на нормативно-правові акти, Відділення обґрунтувало кожну складову, яка досліджується та доводиться при визначенні становища суб'єкта на ринку;

- необхідною умовою для визнання дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання зловживанням монопольним становищем є встановлення такого становища на конкретному товарному ринку, виявлення і доказ фактів зловживання домінуючим становищем, а також свідомого здійснення суб'єктом господарювання таких дій чи бездіяльності, які призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції або ущемлення прав споживачів чи інших суб'єктів господарювання. Настання для заявників негативних наслідків, про які зазначено в спірному рішенні, перебуває у прямій залежності від дій (бездіяльності) позивача, що відповідно підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між такими діями (бездіяльністю) та наслідками;

- щодо суті порушення Відділення зазначає, що головним та ключовим моментом, на якому Відділення зосереджує увагу – це поведінка монополіста (що аналізувалась у даній справі), який, використовуючи свою монопольну владу, встановлює вигідні лише для нього умови реалізації товару (альтернатива в отриманні якого у будь-якого іншого суб'єкта господарювання у споживача відсутня), а споживачі вимушені приймати ці умови та виконувати їх.

Відділення вказує, що оскаржуване рішення, враховуючи основні завдання та мету діяльності органів Антимонопольного комітету України, які встановлені ст.3, ч.3 ст.4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст.40 Господарського кодексу України, має спеціальну соціальну спрямованість - захист інтересів споживачів від їх ущемлення поведінкою монополіста. Споживачі послуг монопольного утворення позбавлені «повноцінного» захисту, оскільки у взаємовідносинах із суб'єктом, що має монопольну владу, вони знаходяться у нерівних умовах. Отже, характерною рисою відносин ПАТ «Миколаївгаз» із споживачами його послуг - є посилення позиції ПАТ «Миколаївгаз» за рахунок послаблення позиції його споживачів у процесі, відповідно, надання та споживання послуг з розподілу природного газу.

Суть порушення - перекладання на побутових споживачів, зокрема і заявників громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, витрат із забезпечення комерційного обліку природного газу, в той час, коли законодавством передбачено забезпечення комерційного обліку природного газу для таких споживачів за рахунок газорозподільного підприємства.

Позивач, необґрунтовано посилаючись на зміни в законодавстві (до 29.11.2016), знімає з себе законодавчо визначений обов'язок із забезпечення комерційного обліку газу споживачів; уникаючи власного зобов'язання щодо ремонту приладів обліку, належних споживачу, та які були визнані непридатними для подальшого використання, намагається мінімізувати власні матеріальні витрати. Не здійснюючи встановлення нових газових лічильників, або ремонт тих, які були визнані непридатними до подальшого використання за результатами періодичної повірки, ПАТ «Миколаївгаз» фактично отримує додаткові економічні вигоди, у вигляді вартості ненаданих послуг ремонту та установки газових лічильників, яку закладено в структурі тарифу на розподіл природного газу.

Наведені ПАТ «Миколаївгаз» у позові доводи зазначались ним і в ході розгляду справи №1-26.213/10-2017, тому Відділенням була надана їм відповідна правова оцінка, результати якої відображено в оскаржуваному рішенні.

Описово - мотивувальна частина спірного рішення містить детальне нормативно-правове обґрунтування висновків та позиції Відділення, ґрунтовно та повно розкриває кожну складову правопорушення, за яким кваліфіковано дії позивача, а також наслідки, до яких призвели (могли призвести) такі неправомірні дії (значна кількість споживачів були змушені забезпечувати комерційний облік природного газу, шляхом придбання нового лічильника за власний рахунок).

Відділенням встановлено, що загальний обсяг зекономлених за рахунок власної вигоди ПАТ «Миколаївгаз» коштів внаслідок вчинення дій, що визнані порушенням, складає 11453865 грн.

Виходячи з вимог нормативно-правових актів, які діяли до 29.11.2016, у разі визнання за результатами періодичної повірки лічильника газу споживача непридатним до подальшої експлуатації, ПАТ «Миколаївгаз» зобов'язано провести ремонт такого лічильника за власний рахунок, а у разі, якщо за його рішенням, проведення такого ремонту недоцільне, безоплатно встановити новий газовий лічильник, тобто виконати вимоги Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», у визначені ст.6 цього Закону строки, а саме - забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: - комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; - для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; - тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року (Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 21.12.2017 №2260-VIII (після прийняття оскаржуваного рішення Відділення) для останньої категорії споживачів строк змінено – до 01.01.2021).

З 29.11.2016 НКРЕКП (постановою №1418 від 11.08.2016 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем) було лише врегульовано процедуру ремонту та заміни приладів обліку, які є власністю побутових споживачів та визначено, що у разі прийняття рішення про недоцільність ремонту лічильника газу вказаної категорії споживачів, Товариство, як Оператор ГРМ, має за власний рахунок встановити розрахунковий прилад обліку на об'єкті газоспоживання, у тому числі і тих споживачів, які використовують газ тільки для приготування їжі.

Відповідно до пункту 1 глави 8 розділу X Кодексу періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування, монтаж, технічне обслуговування та пов'язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.

Отже, законодавство містить чіткі імперативні норми, відповідно до яких саме на газорозподільне підприємство (ПАТ «Миколаївгаз») покладено обов'язок щодо проведення за власний рахунок ремонту приладів обліку газу, при цьому його виконання не обумовлено наявністю будь-яких звернень споживачів щодо проведення такого ремонту абож надання дозволу на зняття встановлених заводом виробником пломб.

Оскільки Кодексом передбачено, що Оператор ГРМ зобов'язаний встановити газовий лічильник протягом двох місяців з дати його зняття на періодичну повірку, а Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначені категорії споживачів, яким постачання природного газу можливе тільки за умов його комерційного обліку, Товариство повинно вжити заходи щодо забезпечення комерційного обліку природного газу для таких споживачів у визначені законодавством строки.

Виходячи з наведеного, у разі визнання в установленому законодавством порядку непридатним до подальшої експлуатації газових лічильників вказаної категорії побутових споживачів, газорозподільне підприємство зобов'язане забезпечити комерційний облік газу у таких споживачів (встановити новий або відремонтувати існуючий газовий лічильник) за власні кошти, керуючись вимогами вищенаведеного Закону;

- Відділення зауважує, що нормативно - правові акти у сфері газопостачання взагалі не містять визначення терміну «заміна лічильника газу», посилаючись на яке позивач стверджує, що заміна лічильника газу за рахунок Оператора ГРМ, у разі якщо лічильник газу, що перебуває у власності споживача, в установленому законодавством порядку непридатним до подальшої експлуатації та законодавством взагалі не передбачена.

Втім, Відділення зазначає, що вимоги законодавчих актів, зокрема, Закону України «Про забезпечення комерційного природного газу» встановлюють прямий обов'язок газорозподільного підприємства забезпечити всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу. Приймаючи спеціальні нормативно - правові акти, законодавець конкретизував випадки настання яких обумовлює виконання вказаного обов'язку Оператором ГРМ, а також визначив терміни, у які такий обов'язок повинен бути ним виконаний (наприклад, у разі визнання лічильника газу непридатними до подальшого використання - споживач має бути забезпечений іншим лічильником за рахунок Оператора ГРМ протягом двох місяців);

- Відділення зазначає, що позивач необґрунтовано посилається на зміни до Закону України «Про забезпеч комерційного обліку природного газу», які почали діяти з 19.01.2018, оскільки накладене на ПАТ «Миколаївгаз» зобов'язання стосується періоду: 2015 рік - поточний період 2017 року (до 19.12.2017 - день прийняття спірного рішення).

Щодо доводів Товариства про те, що коло осіб, яким необхідно здійснити компенсацію, не персоніфіковано, Відділення наголошує, що така інформація Позивачу добре відома, оскільки саме Товариство зобов'язане забезпечити проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) з вимірювальної техніки; саме Товариство повідомляє споживачу результати періодичної повірки.

Отже, позивач є безпосереднім володільцем інформації щодо усіх споживачів періодична повірка ЗВТ яких проведена і з яким результатом. Тому визначити споживачів, щодо яких ним протягом 2015 року, та в період до 19.12.2017 не було виконано обов’язку з організації комерційного обліку природного газу, може саме ПАТ «Миколаївгаз» як газорозподільне підприємство.

Покладання на Товариство зазначеного зобов'язання обумовлено необхідністю відновлення порушених прав та інтересів споживачів, які внаслідок нездійснення ПАТ «Миколаївгаз» заходів з ремонту або ж встановлення власних приладів обліку, замість тих, що були визнані непридатними до подальшого використання та такими, що не підлягають ремонту, змушені були понести додаткові матеріальні витрати на купівлю нових лічильників газу для ведення подальших розрахунків за надані послуги. Тобто, фактично такі споживачі змушені були забезпечити виконання вимог законодавства щодо комерційного природного газу за власні кошти, в той час як такі витрати згідно закону покладаються на Оператора ГРМ та включені до складу тарифу на розподіл природного газу.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що визначені ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» правові підстави для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення відсутні.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові та додаткових поясненнях до нього.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №915/183/18 між суддями від 03.03.2018 головуючим суддею призначено ОСОБА_5

12.03.2018 ухвалою Господарського суду Миколаївської області, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу №915/183/18 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.04 2018.

04.04.2018 ухвалою Господарського суду Миколаївської області було відкладено підготовче засідання на 14.05.2018.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №85 від 14.05.2018 (у зв’язку звільненням у відставку головуючого судді Фролова В.Д.) проведено повторний автоматизований розподіл справи №915/183/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2018, - справу №915/183/18 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 21.05.2018 справу №915/183/18 прийнято до свого провадження суддею Мавродієвою М.В. Справу ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Відлік строку, передбаченого ч.3 ст.177 ГПК України розпочато заново. Підготовче засідання у справі призначено на 13.06.2018.

У підготовчих засіданнях 13.06.2018 та 12.07.2018 у відповідності до ст.ст.183, 202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувались перерви.

12.07.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 31.07.2018 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.08.2018.

У судовому засіданні 21.08.2018 у відповідності до ст.202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувалась перерва до 21.09.2018.

У судовому засіданні 21.09.2018 судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати до 25.09.2018 – 10 год 00 хв.

У судовому засіданні 25.09.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

1. Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, визначених розділом 7 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 №169 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.07.1998 за №471/2911.

Згідно положень ст.14 цього Закону, розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення розслідування за цими заявами і справами, а також встановлення зайняття суб’єктом господарювання монопольного становища на ринку, визначення меж товарного ринку, є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України і не входить до повноважень інших органів державної влади, у тому числі і до повноважень суду.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.5 ст.14 вказаного Закону, адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема наступні повноваження: розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження.

Основні завдання, компетенція, повноваження та організаційні засади діяльності територіального відділення Антимонопольного комітету України визначені в Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 №291/5482 (зі змінами).

Згідно п.1 Положення №32-р, територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом у системі органів Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на комітет Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 11 Положення №32-р визначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, заяв і справ про надання дозволу на узгоджені дії здійснюється адміністративними колегіями територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції та Регламенту про адміністративні колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України. Забезпечення розгляду заяв і справ адміністративною колегією територіального відділення здійснюється головою територіального відділення Комітету відповідно до його повноважень.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Пунктом 6 Положення №32-р передбачено, що територіальне відділення Комітету очолює голова відділення, який призначається та звільняється Головою Комітету.

Відповідно до положень п.7 Положення №32-р голова відділення (особа, яка виконує його обов’язки), зокрема, створює та очолює адміністративні колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, забезпечує їх діяльність.

Відповідно до ч.3 ст.121 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник.

Формою роботи адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України є їх засідання.

Засідання адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України є правомочним за умови присутності більшості від її встановленого складу.

Розпорядження та рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймаються шляхом голосування більшістю голосів присутніх на їх засіданнях членів.

Члени Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають рівні права щодо розгляду питань, що належать до компетенції цих органів відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час прийняття розпоряджень і рішень.

Отже, спірне рішення від 19.12.2017 №42-ріш по справі №1-26.213/10-2017 стосовно позивача було прийняте правомочним складом адміністративної колегії в межах наданих їй повноважень та у спосіб, визначений законодавством про захист економічної конкуренції.

2. Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

19.12.2017 Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України винесено рішення №42-ріш по справі №1-26.213/10-2017 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (а.с.14-40), яким:

- визнано ПАТ «Миколаївгаз» таким, що з січня 2015 року по теперішній час 2017 року в територіальних межах міста Миколаєва та Миколаївської області, де розташовані мережі, що належать або використовуються (експлуатуються) Товариством, займає монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, оскільки на цьому ринку в нього немає жодного конкурента;

- визнано дії ПАТ «Миколаївгаз» щодо перекладання на побутових споживачів витрат із забезпечення комерційного обліку природного газу, в той час, коли законодавством передбачено забезпечення комерційного обліку природного газу для таких споживачів за рахунок газорозподільного підприємства, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст.50 та ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне, (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення порушення, зазначеного в п.2 цього рішення, накладено на ПАТ «Миколаївгаз» штраф у розмірі 68 000,00 грн;

- зобов’язано ПАТ «Миколаївгаз» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене в п.2 цього рішення, шляхом забезпечення виконання вимог законодавства, якими врегульовано проведення процедури повірки та ремонту лічильників обліку газу, власниками яких є споживачі, а також їх заміни у разі необхідності, про що повідомити територіальне відділення у двомісячний термін з дня одержання цього рішення;

- зобов'язано ПАТ «Миколаївгаз» усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеного в п.2 цього рішення, шляхом вжиття заходів, спрямованих на компенсацію споживачам необґрунтовано понесених ними витрат з організації комерційного обліку природного газу у власних помешканнях протягом 2015 - поточного періоду 2017 років, про що періодично (раз у квартал, станом на 30 число останнього місяця квартал) повідомляти територіальне відділення протягом року з дня отримання цього рішення.

У вказаному рішенні Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України зазначено, що розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.02.2017 №10-р за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 29.11.2016 №140-Л-07-84 розпочато розгляд справи №1-26.213/10-2017 за ознаками вчинення ПАТ «Миколаївгаз» порушення законодавства про захист економічний конкуренції, передбаченого п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до змісту вказаної заяви ПАТ «Миколаївгаз» було проведено періодичну повірку приладу обліку природного газу G-1,6 «Gallus» зав.№01379838, встановленого у помешканні ОСОБА_3 (м.Миколаїв, просп.Центральний, буд.151/А, кв.108), за результатами якої вказаний прилад обліку Товариством було визнано непридатним для подальшого використання. Окрім того, ОСОБА_3 було повідомлено про необхідність купівлі нового приладу обліку за власний рахунок. На думку, ОСОБА_3, такі дії Товариства призводять до ущемлення її прав та інтересів, а саме – необхідності понесення додаткових фінансових витрат на придбання лічильника природного газу.

Також у ході розгляду справи, у відповідності з п.19 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994 (із змінами та доповненнями) до матеріалів справи було долучено заяву ОСОБА_4 (вх.№140-С-07/24 від 13.03.2017), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в якій остання повідомила про схожі дії ПАТ «Миколаївгаз» під час проведення чергової повірки лічильника газу, встановленого у її помешканні.

За результатами аналізу повідомленої ОСОБА_3 інформації та наданих пояснень, Відділенням з’ясовано, що остання є споживачем природного газу за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, буд.151/А, кв.108, номер особового рахунку НОМЕР_1, та належить до категорії споживачів, які використовують газ тільки для приготування їжі.

За інформацією наданою, ПАТ «Миколаївгаз» листом №Мк007-ЛВ-10244-1216 від 22.12.2016, лічильник газу Gallus G-1,6 зав.№01379838 було встановлено за адресою споживача 23.08.2006 за рахунок самого споживача. Вказаний лічильник перебуває у власності споживача –ОСОБА_3

07.11.2016 року Товариством за адресою ОСОБА_3 було проведено роботи по демонтажу зазначеного лічильника з метою проведення його періодичної повірки, що підтверджується Актом демонтажу побутового лічильника газу (ПЛГ) на повірку №021437 від 07.11.2016.

10.11.2016 Державним підприємством «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» було проведено повірку лічильника газу споживача. Відповідно до даних Протоколу повірки лічильника газу №13914 від 10.11.2016 та Довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №3843 від 10.11.2016, побутовий лічильник газу Gallus G-1,6, зав.№01379838, виробник – Actaris було визнано непридатним для подальшого використання з причин перевищення допустимих значень відносної похибки.

Результати повірки вказаного приладу обліку було відображено ПАТ «Миколаївгаз» у Акті технічного аналізу лічильника газу без дати за №5540. При цьому, у пункті 4 вказаного акту, який містить інформацію щодо результатів державної повірки/перевірки лічильника зазначено: «ремонт не рекомендований, заміна на новий».

Відповідно до Акту №5540 від 25.11.2016 лічильник було повернуто ОСОБА_3 разом з Довідкою про непридатність засобу вимірювальної техніки ДП «Миколаївстандартметрологія» №3843.

При цьому, як повідомляє у своїх поясненнях ОСОБА_3, їй було повідомлено, що лічильник непридатний для подальшого експлуатації та не підлягає ремонту. У зв’язку з чим, їй необхідно придбати новий лічильник газу протягом 10 днів.

Крім того, листом від 03.01.2017 (вх.№140-03/08 від 04.01.2017 року) ОСОБА_3 було додатково повідомлено Відділення про те, що працівниками ПАТ «Миколаївгаз» під час повернення лічильника газу не було проінформовано про можливість здійснення його безкоштовного ремонту, а ні в усній, а ні в письмовій формі. Цим же листом ОСОБА_3 вкотре було зазначено про повідомлення з боку Товариства щодо необхідності придбання нового приладу обліку газу за власний рахунок.

В свою чергу, на запит територіального відділення від 07.12.2016 №1-292/80-1799 щодо визнання процедури проведення повірки встановленого у ОСОБА_3 приладу обліку, Товариство листом від 22.12.2016 №Мк007-ЛВ-10244-1216 пояснило, що рішення про непридатність лічильника газу Gallus G-1,6 зав.№01379838 було прийнято ДП «Миколаївстандартметрологія» у відповідності до нормативно-правових актів у сфері метрології, зокрема, ДСТУ 3336-96 «Лічильники газу побутові. Загальні технічні вимоги», ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація і порядок проведення». Рішення про неможливість (недоцільність) здійснення ремонту вказаного лічильника газу приймалось фахівцями ПАТ «Миколаївгаз» відповідно до положень Кодексу газорозподільних систем та виходячи із значень похибок лічильника газу, отриманих при повірці, характер яких свідчить, що причиною виходу з ладу є поломка вимірювального механізму, який не підлягає ремонту, тобто ремонт лічильника передбачає виключно заміну вимірювального механізму. Вартість заміни вимірювального механізму складає близько 70-75% вартості нового лічильника газу. При цьому, щодо можливості подальшого використання лічильника ОСОБА_3 в якості розрахункового, за умови здійснення його ремонту, Товариство повідомило, що «можливе подальше використання лічильника газу в якості приладу за умови його ремонту. Так як лічильник газу є власністю споживача ОСОБА_3, то всі роботи, які пов’язані з зняттям пломби заводу–виробника лічильника та його розбирання, проводяться лише за письмовою згоди абонента, ОСОБА_3 не зверталася до Товариства щодо проведення ремонту лічильника газу Галлус-2000- U G1,6 «Актаріс» зав.№U01379838».

Окрім того, ПАТ «Миколаївгаз» зазначило, що під час повернення ОСОБА_3 лічильника, їй було запропоновано або передати лічильник до відділу лабораторних вимірювань управління метрології ПАТ «Миколаївгаз» на безкоштовний ремонт, або придбати новий лічильник газу за власні кошти.

Листом від 27.01.2017 №Мк007-ЛВ-1426-0117 ПАТ «Миколаївгаз» було надано копії звернень ОСОБА_3 від 25.01.2017 та від 26.01.2017, відповідно до змісту яких ОСОБА_3 звертає увагу Товариства на відсутність будь-яких повідомлень з боку ПАТ «Миколаївгаз» щодо можливості здійснення ремонту її лічильника та/або необхідності такого ремонту. Окрім того, ОСОБА_3 зазначає, що у зв’язку з чітким зазначенням в Акті про повернення лічильника інформації про непридатність приладу обліку, у неї не виникало питань щодо можливості безкоштовного ремонту існуючого приладу обліку.

При цьому, Товариством не було повідомлено про фактичне вжиття заходів, спрямованих на ремонт лічильника ОСОБА_3 станом 27.01.2017.

Листом від 14.04.2017 №14К007-ЛВ-5394-0417 Товариством було повідомлено Відділення про те, що, за результатами розгляду звернень ОСОБА_3 від 25.01.2017 та від 26.01.2017, квартирний лічильник газу Gallus-2000-U G1,6 «Actaris» №U01379838, встановлений у помешканні за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, буд.151/А, кв.108, 13.02.2017 року було направлено, за власний рахунок, на ремонт до ДП «Айтрон Україна», тобто, лічильник ОСОБА_3 було направлено ПАТ «Миколаївгаз» на ремонт лише через три місяці з дати його демонтажу 07.11.2016.

Листом від 02.06.2017 №Мк007-ЛВ-8083-0617 Товариство на запит Відділення з приводу здійснення ремонту лічильника ОСОБА_3, повідомило, що станом на 02.03.2017 такий лічильник було відремонтовано ДП «Айтрон Україна» та підготовлено до відправки до ПАТ «Миколаївгаз». Цим же листом Товариство зазначило, що після отримання вказаного лічильника, він буде встановлений споживачу у найкоротші терміни.

У період з листопада 2016 року по червень 2017 року ОСОБА_3, будучи споживачем послуг з постачання та розподілу природного газу за адресою: м.Миколаїв, пр.Центральний, буд.151/А, кв.108, була позбавлена приладу комерційного обліку природного газу, що не сприяє проведенню об’єктивних нарахувань за спожиті послуги. Як повідомляє ПАТ «Миколаївгаз» у листі від 02.06.2017 № Мк007-ЛВ-8083-0617, за послуги з розподілу природного газу у період з 07.11.2016 до 02.06.2017 Товариство здійснювало нарахування відповідно даних, наданих ТОВ «Миколаївгаз збут». Додані до вказаного листа додатки засвідчують, що таке нарахування проводилось у відповідності з середньообліковим споживанням.

В той же час, пояснення ПАТ «Миколаївгаз» щодо здійснення ремонту згаданого лічильника, підтверджують можливість здійснення такого ремонту та відсутності необхідності у ОСОБА_3 придбання нового лічильника газу.

Співставлення отриманих Відділенням пояснень та документів від Товариства та ОСОБА_3 засвідчують порушення ПАТ «Миколаївгаз» процедури проведення повірки лічильника газу, а також неповідомлення належним чином споживача про можливість здійснення ремонту демонтованих лічильників, що слідує з Довідки про непридатність №3843 від 10.11.2016, якою вказаний лічильник було визнано непридатним; Акту технічного аналізу лічильника газу №5540, який містить інформацію, що ремонт лічильника не рекомендований; Акту про повернення побутового газового лічильника після держповірки №5540 від 25.11.2016, який містить такі попередження для споживача: встановлення нового лічильника відбувається на загальних засадах, у разі визнання лічильника газу непридатним до подальшої експлуатації; проведення нарахувань за надані послуги у разі визнання лічильника непридатним для подальшого використання здійснюється у відповідності з положеннями пункту 161 Правил №2246.

Зміст наданих ОСОБА_3 документів засвідчує неможливість подальшого використання приладу обліку природного газу Gallus-2000-U G1,6 «Actaris» №U01379838, в той же час вони не містять чіткої інформації щодо можливості ремонту та подальшого використання лічильника.

ПАТ «Миколаївгаз», за результатами повірки лічильника газу ОСОБА_3, не було вчинено жодних дій з його ремонту або ж заміни такого приладу обліку на новий.

Оскільки, ОСОБА_3 належить до категорії споживачів, які використовують газ тільки для приготування їжі, відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» такі споживачі до 01.01.2018 мають бути забезпечені приладами обліку газу.

Встановивши 23.08.2006 у власному помешканні побутовий лічильник Gallus-2000-U G1,6 «Actaris» №U01379838, ОСОБА_3 забезпечила за власний рахунок виконання вимог законодавства щодо комерційного обліку природного газу.

Обставини аналогічного змісту були встановлені Відділенням при розгляді заяви ОСОБА_4, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_4, за повідомленою Товариством інформацією (лист від 07.04.2017 №Мк007-ЛВ-4972-0417), належить до побутових споживачів, які використовують природний газ комплексно, у тому числі для опалення, підігріву води та приготування їжі, тобто до категорії споживачів, які мають бути забезпечені приладами комерційного обліку газу до 01.01.2012.

Встановлений за вказаною адресою лічильник газу Gallus-2000-U G-4 «Actaris» №U00838723 належить ОСОБА_4

22.08.2016 ПАТ «Миколаївгаз» було проведено роботи по демонтажу лічильника газу на періодичну повірку за актом №020185. Відповідно до довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №3075 від 01.09.2016, виданої ДП «Миколаївстандартметрологія», лічильник газу ОСОБА_4 було визнано непридатним для подальшого використання. Після цього, 01.09.2016, як повідомляє ОСОБА_4 та за інформацією ПАТ «Миколаївгаз», наданою листом від 07.04.2017 №Мк007-ЛВ-4972-0417 – 12.09.2016, лічильник газу зав.№U00838723 було повернуто ОСОБА_4

Відділенням з’ясовано, що наданий Товариством листом від 07.04.2017 №Мк007-ЛВ-4972-0417 Актом технічного аналізу лічильника газу №4406 встановлено, що контроль функціонування - основна відносна похибка перевищує допустиме значення (п.6 акту); за результатами державної повірки/перевірки ремонт лічильника не рекомендований, лічильник підлягає заміні на новий (п.8 акту).

Після повернення лічильника газу, ОСОБА_4 неодноразово зверталась до ПАТ «Миколаївгаз» з приводу заміни у її помешканні лічильника газу на новий, у зв’язку з визнанням лічильника газу, що перебуває у її власності, непридатним до подальшого використання.

В той же час, у своєму зверненні, адресованому Відділенню, ОСОБА_4 повідомляє, що, при поверненні лічильника, їй було запропоновано здійснити його ремонт на платній основі. Окрім того, ОСОБА_4 зазначає, що такі дії Товариства призвели до неправомірного нарахування оплати за спожиті послуги з газопостачання.

У ході розгляду справи ПАТ «Миколаївгаз» було надано копії відповідей на звернення ОСОБА_4 до Товариства. Так, листом від 28.09.2016 №Мк09.51-ЛВ-5288-0916 Товариство повідомило ОСОБА_4 про те, що знятий лічильник Gallus-2000-U G-4 «Actaris» №U00838723, за результатами повірки було визнано непридатним до подальшої експлуатації, в зв’язку з невідповідністю метрологічних характеристик. У цьому ж листі Товариство наголосило, що так як, лічильник є власністю споживача, то всі роботи, пов’язані з зняттям пломби заводу-виробника на ньому та його розбирання, проводяться лише за письмовою згодою його власника. Для відновлення працездатності лічильника газу, ОСОБА_4 необхідно направити лічильник газу, разом з документами про повірку та заявою на ремонт, до відділу лабораторних вимірювань управління метрології Товариства.

21.10.2016 Товариством листом №Мк 06.1-ЛВ-6009-1016 ОСОБА_4 на її звернення від 28.09.2016 №ЗГ-10143-Мк01-0916 було надано аналогічну відповідь.

Листом від 06.02.2017 №Мк06-ЛВ-1893-0217 ПАТ «Миколаївгаз» було надано відповідь на звернення ОСОБА_4 на Урядову «гарячу» лінію, у якій Товариство зосередило увагу на відмові ОСОБА_4 від безкоштовного ремонту лічильника газу та її бажання придбати новий лічильник газу за власний кошт.

Зміст наданої Товариством листом від 29.03.2017 №Мк007-ЛВ-4475-0317 копії повторного звернення вказаного споживача на Урядову «гарячу» лінію засвідчує, що споживачу було повернуто лічильник газу без відповідного попередження про можливість його безкоштовного ремонту.

Виходячи із пояснень, наданих Товариством під час розгляду обставин заяви, лічильник газу зав.№U00838723 підлягав ремонту, але його проведення було унеможливлено тим, що гр.ОСОБА_4 не надала його на адресу відділу лабораторних вимірювань управління метрології ПАТ «Миколаївгаз». Окремо, Товариством було наголошено на необхідності надання згоди гр.ОСОБА_4, як власника лічильника, на зняття пломби заводу виробника для здійснення ремонту лічильника.

У помешканні ОСОБА_4 не встановлено прилад обліку природного газу, а виходячи із інформації, наданої листом від 02.06.2017 №Мк007-ЛВ-8083-0617, нарахування оплати послуг з постачання та розподілу природного газу здійснюється за середньодобовим споживанням.

ПАТ «Миколаївгаз» після проведення повірки приладу обліку природного газу ОСОБА_4 не здійснило ремонту лічильника, мотивуючи це відсутністю згоди споживача та не встановило новий прилад обліку газу, взамін лічильника, який було визнано непридатним для подальшої експлуатації. ОСОБА_4 з 22.08.2016 оплачує послуги з постачання та розподілу природного газу не за фактичними об’ємами споживання, а за середньодобовими обсягами споживання.

ОСОБА_4 було повернуто лічильник газу без належного інформування про можливість здійснення його ремонту, а зміст наданих при цьому документів, навпаки, засвідчує, що такий лічильник є непридатним для подальшого використання, а його ремонт є недоцільним.

Отже, з отриманих відповідей, за результатами проведеного аналізу отриманих документів та матеріалів Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України встановило наступне.

ПАТ «Миколаївгаз» здійснює свою діяльність на підставі ліцензій, виданих Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), зокрема, на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м.Миколаїв та Миколаївської області в зоні розташування газорозподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні Товариства (ліцензія №1228, строк дії з 14.04.2015 по 13.04.2020).

Тому, ПАТ «Миколаївгаз» є юридичною особою, здійснює господарську діяльність, надає платні послуги споживачам на договірних засадах, а отже, в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є суб’єктом господарювання.

Оскаржуваним рішенням адміністративної колегії, ринкове становище ПАТ «Миколаївгаз» у 2015 році та поточному періоді 2017 року на ринку розподілу природного газу на території м.Миколаїв та Миколаївської області, на якій розташовані газорозподільні мережі, що перебувають у власності та користуванні Товариства, визнано монопольним (домінуючим), оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. На теперішній час, становище ПАТ «Миколаївгаз» на ринку розподілу природного газу, не змінилось.

Позивач, у відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.91-93) зазначає, що ним не оспорюється, а навпаки було зазначено в позовній заяві щодо наявності у ПАТ «Миколаївгаз» статусу суб’єкта природної монополії. Натомість, в позовній заяві ПАТ «Миколаївгаз» зазначає, що визнання позивача суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище повинно відбуватись на підставі ОСОБА_1 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку №49-р від 05.03.2002, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України, а не на підставі того, що у ПАТ «Миколаївгаз» є відповідна ліцензія на здійснення розподілу природного газу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Згідно з п.1.2 ОСОБА_1 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку № 49-р від 05.03.2002 (далі - ОСОБА_1) дана ОСОБА_1 встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

За змістом п.2.1 ОСОБА_1, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе певні дії, перелік яких визначений підпунктами 2.1.2, 2.1.11 п.2.1. Методики.

В силу приписів пункту 2.2 ОСОБА_1, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені п.2.1 ОСОБА_1, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що позивач здійснює свою діяльність на підставі ліцензій, виданих Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, зокрема, на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м.Миколаїв та Миколаївської області, на яких розташовані газорозподільні мережі що перебувають у власності або користуванні Товариства (ліцензія №1228, строк дії з 14.04.2015 по 13.04.2020). Бар’єрами для вступу на даний ринок потенційних конкурентів є, зокрема: економічні обмеження, пов’язані з необхідністю залучення значних фінансових ресурсів для придбання відповідного обладнання з метою організації надання послуг з розподілу природного газу. Окрім того, положеннями ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, газу (метану) вугільних родовищ та виданої Товариству ліцензії передбачено, що ПАТ «Миколаївгаз» є єдиним суб’єктом господарювання, який здійснює розподіл природного газу в вищезазначених територіальних межах м.Миколаїв та Миколаївської області. Тобто, існують адміністративні бар’єри для вступу на ринок інших суб’єктів господарювання.

Виходячи з наведених вище обставин, за результатами дослідження регіонального ринку надання населенню послуг з газопостачання, в оскаржуваному рішенні відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що у 2015 році та поточному періоді 2017 року на ринку розподілу природного газу в територіальних межах території м.Миколаїв та Миколаївської області, на яких розташовані газорозподільні мережі, що перебувають у власності (користуванні) Товариства, становище ПАТ «Миколаївгаз» мало ознаки монопольного (домінуючого), оскільки на цьому ринку у нього не було жодних конкурентів.

Крім того, обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції (п.15.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» №15 від 26.12.2011).

В той же час, Товариством у позовній заяві та доданих доказах не доведено, що він зазнає значної конкуренції на вказаному ринку, а у відповіді на відзив на позовну не оспорюється, а навпаки зазначено щодо наявності у ПАТ «Миколаївгаз» статусу суб’єкта природної монополії.

З огляду на викладене, рішення Відділення в частині визнання ПАТ «Миколаївгаз» суб'єктом господарювання, який протягом 2015 року та поточного періоду 2017 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу на певній території, слід визнати обґрунтованим та законним.

3. Щодо посилання позивача на те, що відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов хибних висновків під час аналізу обставин щодо ремонту та заміни лічильників, які перебувають у власності споживачів, оскільки в такому випадку чинне законодавство не передбачає обов'язку оператора ГРМ здійснити таку заміну, суд зазначає наступне.

З 01.10.2015 правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу».

На виконання вимог частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» було прийнято, зокрема, постанову НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (далі - Кодекс), яка набрала чинності з 27.11.2015.

Главою 8 розділу X Кодексу визначено порядок періодичної повірки засобів вимірювальної техніки по об'єктах побутових споживачів (населенню).

Так, згідно з положеннями пункту 4 глави 8 розділу X Кодексу (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) на період зняття лічильника газу для проведення періодичної повірки оператор ГРМ встановлює лічильники газу з обмінного фонду (у разі якщо знятий лічильник газу належав Оператору ГРМ, встановлений на його місце лічильник з обмінного фонду Оператора ГРМ стає розрахунковим, що оформлюється відповідним актом, та в подальшому розрахунки зі споживачем здійснюються згідно з його показаннями).

У разі якщо замість тимчасово вилученого лічильника газу неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попередньою року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менш як шість місяців. У разі, справності лічильника газу після проведення його повірки або ремонту Оператор ГРМ зобов’язаний встановити його протягом двох місяців з дати зняття. При цьому рішення про доцільність проведення ремонту або заміни лічильника за результатами проведення чергової повірки приймає Оператор ГРМ, враховуючи технічні та економічні чинники.

У разі якщо лічильник газу, що встановлений у споживача та перебуває у власності Оператора ГРМ, визнано в установленому законодавством порядку непридатним до подальшої експлуатації та ремонту (крім випадків, коли такі наслідки стали причиною несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ), демонтаж, транспортування та монтаж нового лічильника газу здійснюються за рахунок Оператора ГРМ. При цьому, Оператор ГРМ встановлює споживачеві новий лічильник газу протягом двох місяців з дня визнання його непридатним до експлуатації та ремонту.

У разі якщо лічильник газу, що перебуває у власності споживача, визнано в установленому законодавством порядку непридатним до подальшої експлуатації та ремонту, розрахунок спожитого об'єму природного газу здійснюється протягом двох місяців з дня письмового повідомлення Оператором ГРМ споживача про визнання лічильника газу непридатним до експлуатації та ремонту відповідно до середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менш як шість місяців, а в подальшому відповідно до встановлених норм споживання та вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно з пунктом 1 глави 8 розділу X Кодексу періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов'язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.

Для визначення об’єму спожитого (розподіленого) природного газу по об’єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного ВОГ у Оператора ГРМ використовуються дані комерційного ВОГ споживача. Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти Оператора ГРМ. В іншому випадку розподіл природного газу такому споживачу припиняється в порядку, визначеному розділом VІ цього Кодексу (пункт 5 глави 8 розділу Х Кодексу).

Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу а відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

- комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;

- для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;

- тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Таким чином, забезпечити комерційний облік природного газу зобов’язане газорозподільне підприємство.

Пунктом 161 Правил надання населенню послуг з газопостачання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999 (втратили чинність 16.07.2016) (надалі - Правила) передбачено, що періодична повірка лічильників газу, їх технічне обслуговування та пов'язаний з такою повіркою ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводиться за рахунок газорозподільного підприємства.

Пунктами 6 та 14 «Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №474 від 08.07.2015 (набрав чинність 01.01.2016), передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок виконавців. Після проведення періодичної повірки або ремонту виконавець, у строк, зазначений в акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, забезпечує транспортування засобу вимірювальної техніки для його монтажу.

Крім того, судом також враховано, що згідно з ч.2 ст.5 Господарського кодексу України серед конституційних основ правового господарського порядку в Україні визначено, зокрема, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.

Відповідно до ч.5 ст.27 Господарського кодексу України органам державної влади, у тому числі судам, як органам державної судової влади, забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарювання-монополістів, зокрема позивача, що діє у сфері розподілу природного газу в межах відповідної території м.Миколаєва та Миколаївської області.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Здійснивши системний аналіз вказаного вище законодавства, суд приходить до висновку, що редакція як Правил так і Кодексу, станом на момент виникнення спірних правовідносин (до 29.11.2016 – набрання чинності постанови НКРЕКП №1418 від 11.08.2016) не передбачала чіткого регулювання відносин, які виникали під час заміни лічильників газу, що перебувають у власності споживача, та які було визнано непридатними до подальшої експлуатації та ремонту. Так, вказані нормативні акти встановлювали обов'язок Оператора ГРМ, у випадку визнання в установленому законодавством порядку лічильника газу, що встановлений у споживача та перебуває у власності Оператора ГРМ, непридатним до подальшої експлуатації та ремонту (крім випадків, коли такі наслідки стали причиною несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ), демонтаж, транспортування та монтаж нового лічильника газу здійснити за рахунок Оператора ГРМ. Однак, норма, яка стосувалася лічильників газу, що перебувають у власності споживача, та які було визнано непридатними до подальшої експлуатації та ремонту, визначала лише порядок розрахунків та не визначала особу, на яку покладається обов'язок нести витрати по заміні таких лічильників (як це було визначено щодо лічильників, які перебувають у власності оператора ГРМ).

В той же час, в подальшому вказана прогалина була усунута та у редакції Кодексу газорозподільних систем з 29.11.2016 визначено, що якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, ураховуючи технічні та економічні чинники. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту Оператор ГРМ зобов'язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача замість тимчасово встановленого лічильника газу з обмінного фонду протягом двох місяців з дати його зняття. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ зобов'язаний протягом п'ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (типорозміром не більше лічильника газу побутового споживача) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ (пункт 4 глави 8 розділу X у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.08.2016 №1418, яка набрала чинності 29.11.2016).

Враховуючи викладене, здійснивши системний аналіз вказаного вище законодавства, суд приходить до висновку щодо покладення обов'язку забезпечення повного технічного обслуговування засобів обліку газу (встановлення лічильників газу для населення, їх ремонт, заміна та інше), у спірних відносинах, законодавством віднесено саме на виконавця (оператора ГРМ).

У ході розгляду справи Відділенням було досліджено характер дій ПАТ «Миколаївгаз» під час здійснення процедури проведення періодичної повірки засобів обліку, які є власністю побутових споживачів газу, на предмет наявності чи відсутності ознак системної монополістичної поведінки, спрямованої на отримання додаткових вигод та переваг, які стали можливими в умовах відсутності конкуренції на ринку надання послуг з розподілу природного газу, та з’ясовано наступне.

Листом від 24.04.2017 року № Мк007-ЛВ-5753-0417 ПАТ «Миколаївгаз» надало до територіального відділення інформацію про проведення повірки побутових лічильників природного газу за 2015 рік.

ПАТ «Миколаївгаз» було знято на періодичну повірку:

- у споживачів, які споживають газ комплексно – 19194 лічильники, з яких 208 лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту. 3843 (20,02% від загальної кількості повірених лічильників) лічильники газу було визнано непридатними до подальшого використання, однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, такими споживачами було за власний рахунок придбано 3760 лічильників;

- у споживачів, які використовують газ для підігріву води та приготування їжі – 816 лічильників, з яких 14 лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту. 169 (20,72% від загальної кількості повірених лічильників) лічильників газу було визнано непридатними до подальшого використання, однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, такими споживачами було за власний рахунок придбано 126 лічильників;

- у споживачів, що споживають газ для приготування їжі – 2424 лічильники, з яких 49 лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту. 587 (24,22% від загальної кількості повірених лічильників) лічильників газу було визнано непридатними до подальшого використання, однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, такими споживачами було за власний рахунок придбано 553 лічильники.

ПАТ «Миколаївгаз» за вказаний період, на виконання вимог законодавства щодо забезпеченості комерційного обліку природного газу, не встановило за власний рахунок жодного приладу обліку газу у споживачів, за лічильниками яких було прийнято рішення про недоцільність їх ремонту та подальшого використання.

Листом від 02.06.2017 №Мк007-ЛВ-8083-0617 ПАТ «Миколаївгаз» на запит Відділення щодо причин здійснення ремонту лише 83 лічильників від загальної кількості (3843) приладів, які підлягали ремонту, повідомило, що у 2015 році Товариством не було проведено ремонт усієї кількості лічильників газу побутових споживачів, у зв’язку з тим, що 3411 абонентів (власників приладів обліку) відмовились від ремонту лічильників газу та придбали нові за власний рахунок. При цьому, Товариством не було надано жодних доказів, які б підтверджували бажання таких споживачів придбати лічильники за власні кошти або ж доказів відмови від ремонту за рахунок газорозподільного підприємства наявних лічильників.

Відповідно до наданих Товариством даних у період з 01.01.2016 по 30.06.2016 ПАТ «Миколаївгаз» було знято на періодичну повірку:

- у споживачів, які споживають газ комплексно – 10320 лічильників, з яких 81 лічильник був визнаний Товариством як такий, що не підлягає подальшому використанню та ремонту. 2179 (21,11% від загальної кількості повірених лічильників) лічильників газу було визнано непридатними до подальшого використання однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, споживачами було за власний рахунок придбано 2217 лічильників, включаючи лічильники, які були придбані споживачами внаслідок визнання раніше встановлених лічильників непридатними та нездійснення Товариством їх подальшого ремонту;

- у споживачів, які використовують газ для підігріву води та приготування їжі – 296 лічильників, з яких 16 лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту. 69 (23,31% від загальної кількості повірених лічильників) лічильників газу було визнано непридатними до подальшого використання однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, такими споживачами було за власний рахунок придбано 79 лічильників, до числа яких входять лічильники, придбані споживачами внаслідок визнання раніше встановлених лічильників непридатними та нездійснення Товариством їх подальшого ремонту;

- у споживачів, що споживають газ для приготування їжі – 1143 лічильники, з яких 38 лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту. 299 (26,16% від загальної кількості повірених лічильників) лічильників газу було визнано непридатними до подальшого використання однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, такими споживачами було за власний рахунок придбано 302 лічильники, включаючи лічильники, які були придбані споживачами внаслідок визнання раніше встановлених лічильників непридатними та нездійснення Товариством їх подальшого ремонту.

Товариство в досліджуваному періоді також не здійснило жодного встановлення приладу обліку газу у споживачів, за лічильниками стосовно яких було прийнято рішення про недоцільність їх ремонту та подальшого використання.

В той же час, за перше півріччя 2016 року Товариством було здійснено ремонт 55 (тобто лише 2,16 % від загальної кількості лічильників, які підлягали ремонту) лічильників, які за результатами повірки були визнані непридатними до подальшого використання, однак такими, що підлягають ремонту.

Відповідно до інформації, яка була надана Товариством листом №Мк007-ЛВ-734-0117 від 13.01.2017, у третьому кварталі 2016 року ПАТ «Миколаївгаз» було знято на періодичну повірку:

- у споживачів, які споживають газ комплексно – 4278 лічильників, з яких 880 (20,6%) лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту або ж здійснення такого ремонту є недоцільним, у зв’язку з чим споживачами за власний рахунок було придбано 831 лічильник;

- у споживачів, які використовують газ для підігріву води та приготування їжі – 66 лічильників, з яких 14 (21,2%) лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту або ж здійснення такого ремонту є недоцільним, у зв’язку з чим споживачами за власний рахунок було придбано 13 лічильників;

- у споживачів, що споживають газ для приготування їжі – 277 лічильник, з яких 100 (36,1%) лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту або ж здійснення такого ремонту є недоцільним, у зв’язку з чим споживачами за власний рахунок було придбано 90 лічильників.

Протягом третього кварталу 2016 року Товариством було відремонтовано лише 28 лічильників газу.

При цьому ПАТ «Миколаївгаз» за вказаний період, на виконання вимог законодавства щодо забезпеченості комерційного обліку природного газу, не встановило за власний рахунок жодного приладу обліку газу у споживачів, за лічильниками яких було прийнято рішення про недоцільність їх ремонту та подальшого використання.

Відповідна ситуація спостерігається вже після набрання чинності змін до Кодексу газорозподільних систем (29.11.2016), якими передбачено обов’язок оператора ГРМ безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу, у разі прийняття рішення (за результатами проведення повірки) про недоцільність проведення ремонту лічильника, знятого у споживача.

Так, листом №Мк007-ЛВ-1426-0117 від 27.01.2017 ПАТ «Миколаївгаз» було надано інформацію щодо проведення періодичної повірки засобів обліку у період з 01.12.2016 по 13.01.2017.

Відповідно до наданої інформації, Товариством за вказаний період було проведено періодичну повірку лічильників газу:

- споживачів, які споживають газ комплексно, у тому числі для опалення в кількості 1489 лічильники, з яких 183 лічильники були визнані такими, що підлягали ремонту, при цьому за рахунок Товариства було відремонтовано лише 1 лічильник. Також щодо одного лічильника ПАТ «Миколаївгаз» було прийнято рішення про недоцільність його подальшого використання. Виходячи з наданої Відповідачем інформації, Споживачами вказаної категорії було придбано за власний рахунок 109 приладів обліку, саме з причин визнання їх лічильників, за результатами проведеної повірки, такими, що не підлягали подальшій експлуатації, в той же час, такі прилади обліку підлягали подальшому ремонту;

- споживачів, які використовують газ для підігріву води та приготування їжі – 50 лічильників, з яких такими, що потребують ремонту, було визнано 4, при цьому за рахунок Товариства було відремонтовано лише 1 лічильник;

- споживачів, які використовують газ тільки для приготування їжі – 402 лічильники. 113 лічильників були визнані такими, що потребують ремонту, у разі їх подальшої експлуатації, з них за рахунок Товариства було відремонтовано лише один лічильник. 40 лічильників газу споживачі придбали за власний рахунок, у зв’язку з визнанням придбаних раніше приладів обліку непридатними для подальшого використання та такими, проведення ремонту яких можливе.

Отже, за вказаний період Товариством було проведено повірку 1941 лічильника природного газу, з яких 185 лічильників повернуто споживачам як такі, що у встановленому законодавством порядку були визнані непридатними, та за якими Товариством було прийнято рішення про можливість їх ремонту.

В той же час, такий ремонт Товариством було здійснено ремонт лише 3-х лічильників. При цьому, споживачі, отримуючи після проведення періодичної повірки власні лічильники газу та маючи у своєму розпорядженні документи, що свідчать лише про непридатність до подальшого використання таких приладів обліку, без відповідних роз’яснень та пояснень щодо свого права на безкоштовний їх ремонт, здійснювали придбання за власний рахунок нових приладів обліку. За досліджуваний період кількість таких придбаних лічильників споживачами склала 150 шт.

Також, у своїх поясненнях Товариство зазначає, що у період з 01.12.2016 по 13.01.2017, ПАТ «Миколаївгаз» було прийнято на ремонт 23 лічильники, з яких за 3-ма лічильниками було проведено простий ремонт та 20 відправлено до сервісного центру виробника.

Відповідно до наданої Товариством листом № Мк007-ЛВ-5949-0417 від 25.04.2017 інформації, у період з 01.01.2017 по 31.03.2017 ПАТ «Миколаївгаз» було знято на періодичну повірку:

- у споживачів, які споживають газ комплексно – 4518 лічильників, з яких 75 лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту. 1010 (22,36% від загальної кількості повірених лічильників) лічильники газу було визнано непридатними до подальшого використання однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, споживачами було за власний рахунок придбано 517 лічильників, включаючи лічильники, які були придбані споживачами внаслідок визнання раніше встановлених лічильників непридатними та нездійснення Товариством їх подальшого ремонту. Товариством було відремонтовано 4 лічильники таких споживачів та ще 37 перебувають на ремонті, що складає лише 4,06% від загальної кількості лічильників, за якими можливе здійснення ремонту;

- у споживачів, які використовують газ для підігріву води та приготування їжі – 105 лічильників, з яких 4 лічильники були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту. 33 (31,43% від загальної кількості повірених лічильників) лічильники газу було визнано непридатними до подальшого використання однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, такими споживачами було за власний рахунок придбано 20 лічильників, до числа яких входять лічильники, придбані споживачами внаслідок визнання раніше встановлених лічильників непридатними та нездійснення Товариством їх подальшого ремонту. За інформацією Товариства, 13 лічильників зазначеної категорії споживачів перебувають на ремонті, що складає майже 40% від загальної кількості лічильників, за якими можливе здійснення ремонту;

- у споживачів, що споживають газ для приготування їжі – 424 лічильники, з яких 11 лічильників були визнані Товариством як такі, що не підлягали подальшому використанню та ремонту. 161 (37,97% від загальної кількості повірених лічильників) лічильники газу було визнано непридатними до подальшого використання, однак такими, що підлягали ремонту. При цьому, такими споживачами було за власний рахунок придбано 55 лічильників, включаючи лічильники, які були придбані споживачами внаслідок визнання раніше встановлених лічильників непридатними та нездійснення Товариством їх подальшого ремонту. Товариством було відремонтовано 2 лічильники таких споживачів та ще 59 перебувають на ремонті, що складає лише 37,89% від загальної кількості лічильників, за якими можливе здійснення ремонту.

За досліджуваний період Товариство не вживало заходів щодо встановлення приладів обліку газу у споживачів, за лічильниками яких було прийнято рішення про недоцільність їх ремонту та подальшого використання.

Стосовно причин не встановлення ПАТ «Миколаївгаз» нових приладів обліку споживачам, за якими Товариство прийняло рішення про недоцільність використання раніше встановлених лічильників, Відділення зазначає, і з цим погоджується суд, що виконання оператором ГРМ законодавчо встановленого обов’язку щодо забезпеченості споживачів лічильниками газу не обумовлено наявністю чи відсутністю закладених у тарифі витрат на здійснення пов’язаних з їх виконанням заходів.

Окрім того, структурою тарифу на послуги з розподілу природного газу для ПАТ «Миколаївгаз», що затверджена постановою НКРЕКП №2407 від 24.09.2015, передбачені такі статті витрат, як витрати на повірку та ремонт лічильників та витрати на встановлення лічильників газу населенню. Аналогічні статті закладені і в структурі тарифу, що затверджена у постановах НКРЕКП №2300 від 15.12.2016; №441 від 24.03.2016 та №3181 від 29.12.2015.

Не здійснюючи встановлення нових газових лічильників, або ремонт тих, які були визнані непридатними до подальшого використання за результатами періодичної повірки, Товариство фактично отримує додаткові економічні вигоди, у вигляді вартості не наданих послуг ремонту та установки газових лічильників, яку закладено в структурі тарифу на розподіл природного газу.

Відділенням в спірному рішенні вирахувано та встановлено, що загальний обсяг зекономлених Товариством коштів внаслідок вчинення вищенаведених дій складає 11453865 грн.

Таким чином, ПАТ «Миколаївгаз», використовуючи власне монопольне становище, забезпечує виконання власних законодавчо визначених зобов’язань із забезпечення комерційного обліку газу за рахунок споживачів, що призводить до ущемлення їх інтересів. Внаслідок чого значна кількість споживачів були змушені забезпечувати комерційний облік природного газу, шляхом придбання нового лічильника за власний рахунок.

Вказані дії були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувалося б змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття переваг над іншими учасниками ринку завдяки власним досягненням. Тобто, за наявності альтернативи вибору газорозподільного підприємства, ПАТ «Миколаївгаз» змушено було б дотримуватись встановленого законодавством України порядку надання населенню послуг з розподілу природного газу, оскільки могло б втратити своїх споживачів.

Відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), або як антиконкурентні узгоджені дії (ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15, 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (ч.1 ст.6, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 15, 16, 17, 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

Таким чином, за результатом розгляду справи встановлено, що дії ПАТ «Миколаївгаз», щодо перекладання на побутових споживачів витрат по забезпеченню комерційного обліку природного газу, в той час, коли законодавством передбачено забезпечення комерційного обліку природного газу для таких споживачів за рахунок газорозподільного підприємства, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого п.2 ст.50 та ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Так, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з ч.3 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Абзацом 2 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вказане порушення передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до даних Звіту про фінансові результати дохід (обсяг виручки) ПАТ «Миколаївгаз» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2016 рік складає 396283 тис.грн.

При визначенні штрафу враховано, що ПАТ «Миколаївгаз» раніше притягувався до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції; Товариством не визнано факту вчинення порушення; порушення носить системний, масовий характер та стосується інтересів широкого кола споживачів.

Щодо посилання позивача на те, що формулювання пункту 5 оскаржуваного рішення, яким ПАТ «Миколаївгаз» зобов'язано усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеного в п.2 цього рішення, шляхом вжиття заходів, спрямованих на компенсацію споживачам необґрунтовано понесених ними витрат з організації комерційного обліку природного газу у власних помешканнях протягом 2015 - поточного періоду 2017 років, про що періодично (раз у квартал, станом на 30 число останнього місяця квартал) повідомляти територіальне відділення протягом року з дня отримання цього рішення; не дає можливості Товариству самостійно визначити порядок (механізм) його виконання та не персоніфіковане Відділенням коло осіб, яким необхідно здійснити компенсацію, суд відхиляє такі посилання ПАТ «Миколаївгаз» та погоджується з доводами Відділення стосовно того, що така інформація позивачу добре відома, оскільки саме Товариство зобов'язане забезпечити проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) з вимірювальної техніки; саме Товариство повідомляє споживачу результати періодичної повірки. Отже, позивач є безпосереднім володільцем інформації щодо усіх споживачів періодична повірка ЗВТ яких проведена і з яким результатом. Тому визначити споживачів, щодо яких ним протягом 2015 - до 19.12.2017 не було виконано обов’язку з організації комерційного обліку природного газу, може саме ПАТ «Миколаївгаз» як газорозподільне підприємство.

Покладання на Товариство зазначеного зобов'язання обумовлено необхідністю відновлення порушених прав та інтересів споживачів, які внаслідок нездійснення ПАТ «Миколаївгаз» заходів з ремонту або ж встановлення власних приладів обліку, замість тих, що були визнані непридатними до подальшого використання та такими, що не підлягають ремонту, змушені були понести додаткові матеріальні витрати на купівлю нових лічильників газу для ведення подальших розрахунків за надані послуги. Тобто, фактично такі споживачі змушені були забезпечити виконання вимог законодавства щодо комерційного природного газу за власні кошти, в той час як такі витрати згідно чинного законодавства покладаються на Оператора ГРМ та включені до складу тарифу на розподіл природного газу.

Відповідно до приписів ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

На думку суду, позивачем не доведено у відповідності до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, наявності обставин, які можуть бути підставою для скасування чи визнання недійсними рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.12.2017 №42-ріш по справі №1-26.213/10-2017.

Отже, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91,210, 220,232, 233, 238,240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 05.10.2018 року.

Суддя М.В.Мавродієва