Рішення № 77247403, 09.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 Справа №914/1193/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Айзенбарт А.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс», с.Давидів, Львівська область

про стягнення 250 347,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Колошкін І.А. - адвокат (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1689 від 19.05.2018);

від відповідача: Харченюк І.С. - представник (довіреність б/н від 12.03.2018)

Обставини розгляду справи. 02.07.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс», с.Давидів, Львівська область про стягнення 286 436,64 грн.

Ухвалою від 03.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.07.2018.

17.07.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26536/18 від 17.07.2018).

19.07.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія» надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 250 347 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 3 507 грн. 56 коп., інфляційні в сумі 2 582 грн. 08 коп.

Ухвалою від 19.07.2018 суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог, відклав підготовче засідання на 21.08.2018.

10.08.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія» надійшла відповідь на відзив (вх. №29851/18 від 10.08.2018).

17.08.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №30850/18 від 17.08.2018).

Ухвалою від 21.08.2018 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 10.09.2018.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 10.09.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.09.2018.

20.09.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №34892/18 від 20.09.2018).

Ухвалою від 20.09.2018 суд відклав розгляд справи по суті на 02.10.2018.

В судовому засіданні 02.10.2018 було оголошено перерву до 09.10.2018.

05.10.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія» надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 240 347 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 3 507 грн. 56 коп., інфляційні в сумі 2 582 грн. 08 коп.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що підготовче провадження у даній справі було закрито 10.09.2018, а заява про зменшення позовних вимог подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія» 05.10.2018, така заява підлягає залишенню судом без розгляду.

08.10.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія» надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження виконання адвокатом робіт та послуг за договором про надання адвокатської допомоги, правове обслуговування та представництво від 15.06.2018 (вх. №37405/18 від 08.10.2018).

09.10.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (вх. №37724/18 від 09.10.2018).

В судовому засіданні 09.10.2018 представником позивача заявлено усне клопотання про необхідність подання додаткових доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. У зв'язку з цим просив суд при прийнятті рішення не здійснювати розподіл судових витрат та призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 250 347 грн. 00 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 3% річних в сумі 3 507 грн. 56 коп., інфляційні в сумі 2 582 грн. 08 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 250 347,00 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, зокрема, витрати на правову допомогу у розмірі 14 814 грн. 91 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 13 лютого 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс» (покупець) було укладено договір №13/02/18.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити у власність покупця товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку-фактурі чи специфікації, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №45, №46, №47 від 21.02.2018 та товарно-транспортних накладних №21/02, №21/03, №21/04 від 21.02.2018 (оригінали видаткових накладних та товарно-транспортних накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар (кукурудзу третього класу) на загальну суму 472 347 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата вартості товару здійснюється шляхом 100% післяоплати протягом 10 календарних днів від дня отримання товару покупцем, якщо інше не встановлене в специфікації до договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 250 347 грн. 00 коп. основного боргу, 3 507 грн. 56 коп. 3% річних, 2 582 грн. 08 коп. інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

В судовому засіданні 09.10.2018 сторонами надано додаткові пояснення, у яких зазначено про часткову сплату відповідачем основного боргу, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідний документ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, 04.10.2018 відповідачем було сплачено частково основний борг у розмірі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією виписки з банківського рахунку.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 3 507,56 грн. та інфляційні в сумі 2 582,08 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що суми 3% річних та інфляційних нараховані позивачем правильно.

Позивачем також заявлено вимогу відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних та інфляційних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Однак, згідно ч. 3 розділу 10 Прикінцевих положень ГПК України, частина десята статті 238 цього Кодексу вводиться в дію з 1 січня 2019 року, а тому підстави для такого нарахування у суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 240 347,00 грн. основного боргу, 3 507,56 грн. 3% річних, 2 582,08 грн. інфляційних. В частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивачем у позовній заяві було заявлено про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 814,91 грн.

Водночас, 09.10.2018 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6 500,00 грн. Вказане клопотання обґрунтовується тим, що позивачем завищено розмір заявлених ним витрат.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на викладене, з метою створення для сторін належних умов для подання доказів на підтвердження своїх доводів щодо належного розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, беручи до уваги заяву представника позивача, суд вважає за необхідне призначити на 22.10.2018 о 11:45 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк до 16.10.2018 для подання суду доказів щодо понесених судових витрат у справі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф транссервіс», с. Давидів, вул. Львівська, 2а, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 37278500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і компанія», м. Львів, вул. Б.Котика, 7 (ідентифікаційний код 38370001) 240 347,00 грн. основного боргу, 3 507,56 грн. 3% річних, 2 582,08 грн. інфляційних.

3. В частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

5. Призначити на 22.10.2018 о 11:45 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

6. Встановити позивачу строк до 16.10.2018 для подання суду доказів щодо понесених нею судових витрат у справі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 09.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.10.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.