Рішення № 77247359, 11.10.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/415/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Пром-Тдк" про витребування майна з чужого незаконного володіння

в засіданні приймали участь:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі – Завод) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Пром-ТДК" (далі – ОСОБА_1) про витребування з чужого незаконного володіння відповідача належного позивачу майна – частини станції очистки промстоків, а саме: очисних споруд № 2 (промстоки) – 3-й поверх, загальною площею 4546,80 м2, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 242058656246, що зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 червня 2018 року позовну заяву Заводу від 14 червня 2018 року № 231/06 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/415/18 та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження на 17 липня 2018 року.

У судовому засіданні 17 липня 2018 року оголошувалася перерва до 8 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 26.07.2018 року заяву Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" від 24 липня 2018 року № 260/07 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

В судовому засіданні 08.08.2018 року за клопотанням позивача оголошувалась перерва на 17.08.2018 року з метою ознайомлення з матеріалами справи.

17.08.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.09.2018року.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018 року.

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 27 вересня 2018 року.

27.09.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2018року.

11.10.2018 року в судовому засіданні, встановлено, що відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2007 року рішенням чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" № 12 було затверджено (нову редакцію) статуту Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (надалі - статут ВАТ "РЗТА").

Відповідно до пункту 1.1. статуту ВАТ "РЗТА" Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" створене шляхом перетворення державного підприємства "Рівненський завод тракторних агрегатів" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємства від 15 червня 1993 року № 210 згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії від 16 травня 1994 року № 714 та згідно Законів України "Про господарські товариства", "Про приватизацію державного майна".

14 квітня 1997 року наказом Фонду державного майна України затверджено статут Дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (надалі - статут), який зареєстрований розпорядженням голови виконавчого комітету Рівненської міської ради народних депутатів від 24 квітня 1997 року № 634.

Згідно пункту 1.1. статуту, Дочірнє підприємство "Рівне-ТДК" створене на підставі рішення Вищого органу ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" від 17 жовтня 1996 року № 6, на його власності.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Статуту дочірнє підприємство "Рівне-ТДК" (надалі - дочірнє підприємство) є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього статуту.

Майно дочірнього підприємства складають основні фонди і обігові кошти, закріплені ВАТ "РЗТА" за дочірнім підприємством на праві повного господарського відання, відображаються у балансі дочірнього підприємства. Право власності на закріплене за дочірнім підприємством майно належить ВАТ "РЗТА". Майно, придбане у процесі господарської діяльності є власністю ВАТ "РЗТА" (пункт 4.1. статуту).

У відповідності до пункту 4.2. статуту джерелами формування майна дочірнього підприємства є майно, яке передане у відання дочірнього підприємства ВАТ "РЗТА" з балансу на баланс на праві повного господарського відання.

Згідно частини 2 пункту 4.3. статуту відчуження, застава та списання основних фондів дочірнього підприємства здійснюється за погодженням із ВАТ "РЗТА".

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 334 ЦК України).

Судом встановлено, що ВАТ "РЗТА" є засновником дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" і все майно, яке було передано для дочірнього підприємства та майно яке було набуте останнім в процесі господарської діяльності відповідно до редакції Статут 1997 року належить ВАТ "РЗТА" і перебуває в дочірнього підприємства на праві повного господарського відання.

Згідно статті 136 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З зазначеного вбачається, що дочірньому підприємству було надано право володіти та користуватися переданим майном, однак право розпоряджатися лишилося за засновником - ВАТ "РЗТА".

Однак, 17.05.2002 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "РЗТА" (протокол №6) був затверджений Статут ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" у новій редакції (далі — нова редакція Статуту).

Також, відповідно до п. 3.2. та 3.4. нової редакції Статуту, єдиним засновником та власником дочірнього підприємства є ВАТ "РЗТА". Підприємство має відокремлене майно, яке обліковується на самостійному балансі, від свого імені виступає у правовідносинах, може укладати від свого імені угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав та нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді загальної юрисдикції, господарському та третейському суді, має власні поточні та депозитні рахунки у національній валюті, валютні та інші, дозволені законодавством України, рахунки в банківських установах, має товарний знак, що затверджується Директором Підприємства та реєструється в Торгово-промисловій палаті України, круглу печатку зі своєю назвою, штамп та фірмовий бланк, а також має інші ознаки юридичної особи згідно законодавства України.

Рішенням господарського суду Рівненської області №14/162 від 14.04.2006 року, залишене без змін Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007 року визнано недійсним з моменту прийняття рішення п. 1, 2 питання 6 підпитання "Внесення змін до статутів дочірніх підприємств, положення про філії", оформлені протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "РЗТА" від 17.05.2002 року №6; визнані недійсними з моменту прийняття рішення ради товариства, викладені в підпунктах 1, 2 пункту 2.2 протоколу засідання ради товариства ВАТ "РЗТА" від 03.10.2002 року №3; визнані недійсними з моменту його прийняття: останнє речення п.4.1.3 статті 4 "Взаємовідносини підприємства та засновника" статуту ДП "Рівне-ТДК", викладеного в новій редакції, зареєстрованого розпорядженням міського голови міста Рівне за №2462р від 20.09.2002 року, до слів "а також...", а саме - "Відокремлене майно дочірнього підприємства складається з майна (основних фондів та обігових коштів, інших цінностей), переданого дочірньому підприємству Засновником при створенні Підприємства та майна, переданого Засновником Підприємству в обмін на корпоративні права, емітовані Підприємством; підпункт 4.1.4 статті 4 "Взаємовідносини підприємства та засновника" статуту ДП "Рівне-ТДК", викладеного в новій редакції, зареєстрованого розпорядженням міського голови міста Рівне за № 2462р від 20.09.2002 року; абзац 2 п. 5.2 статті 5 "Майно підприємства" статуту ДП "Рівне-ТДК", викладеного в новій редакції, зареєстрованого, розпорядженням міського голови міста Рівне за № 2462р від 20.09.2002 року, а саме - "основні засоби та обігові кошти, інше майно, передане Засновником Підприємству".

Враховуючи дане, судом встановлено, що у відповідності до абз. 5 п. 3.7 Статут ДП «Рівне-ТДК» ВАТ «РЗТА» в редакції 2002 року з врахуванням рішення господарського суду Рівненської області по справі № 14/162 від 14.04.2006 року, дочірнє підприємство мало право брати участь у створенні інших господарських товариств, підприємств, передавати їм (закріплювати за ними) належне Підприємству майно.

В свою чергу п. 5.2. Статут ДП «Рівне-ТДК» ВАТ «РЗТА» в редакції 2002 року з врахуванням рішення суду від 14.04.2006 року визначено, що джерелами формування майна Підприємства є: доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; придбане майно іншого підприємства, установи , організації; капітальні вкладення та дотації з бюджету; кредити банків та позики інших кредиторів; безоплатні внески та пожертвування підприємств, організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Отже, перелік належного дочірньому підприємству майна був вичерпним і до його складу не включалися основні засоби, які передані чи закріплені Засновником за дочірнім підприємством на праві повного господарського відання.

Таким чином, ДП «Рівне-ТДК» ВАТ «РЗТА» не мало право передавати активи внесені засновником на баланс підприємства, так як згідно до статуту самого дочірнього підприємства (в редакції 2002 року з врахуванням рішення суду від 14.04.2006 року) внесок засновника не підпадав під категорію «майно Підприємства».

Також, суд зазначає, що поняття правовий режим майна, а саме «повне господарське відання» було визначено в редакції статут 1997 року, який долучено до матеріалів справи. В свою чергу в Статуті дочірнього підприємства в редакції 2002 року було закріплено, що правовий режим майна підприємства визначається законодавством України та Статутом. (п. 5.1 нової редакції Статут).

Тобто, Статутом дочірнього підприємства в редакції 2002 року з врахуванням рішення суду від 14.04.2006 року у справі № 14/162, не було визначено правового режиму майна наданого засновником дочірньому підприємству.

Натомість, ст. 133 ГК України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Таким чином, оскільки правовий режим майна внесеного Засновником визначався нормами чинного законодавства України, то у відповідності як до ст.ст 136,137 ГК України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання, або оперативного управління, за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. Також дані правові режими майна передбачають обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, ДП «Рівне-ТДК» ВАТ «РЗТА» не мало право вільно розпоряджатись майном засновника – ВАТ «РЗТА».

Обставини того, що таке право було відсутнє в дочірнього підприємства встановлено і судовим рішенням у справі № 5019/1981/12 від 04.02.2014 року законність якого підтверджено постановою ВГСУ від 30.09.2014 року, а тому в силу ст. 75 ГПК України доказуванню в даній справі не потребує, оскільки зазначені факти є преюдеціальними.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в частинах 1, 2 пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

22 лютого 2011 року та 25 лютого 2011 року між дочірнім підприємством та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне-Пром-ТДК" (надалі - ТОВ "Рівне-Пром-ТДК") було складено акт прийому-передачі яким останнє прийняло від ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" внесок в статутний капітал, нерухоме майно: станцію освітлення, станцію водозворотного циклу, станцію очистки промстоків, прохідну (літ. Б-І загальною площею 242,8 м.кв.) які розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вулиця Барона Штейнгеля, 4 а.

Зазначені акти прийому-передачі підписані повноважними представниками дочірнього підприємства та ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" і скріплені відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

В подальшому ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" зареєструвало право власності на вказані об'єкти нерухомого майна в т. ч. і на станцію очистки промстоків, що стверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, як свідчать матеріали справи, Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України "Міншпром України" від 16 травня 1994 року № 716, затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства Рівненський завод тракторних агрегатів, відповідно до якого, власником спірного об'єкту нерухомості є ВАТ "РЗТА".

Окрім того, 4 лютого 2014 року рішенням господарського суду Рівненської області № 5019/1981/12 визнано недійсними з моменту прийняття рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Рівне-пром-ТДК" від 21 лютого 2011 року оформлені Протоколом № 2 в частині щодо збільшення статутного капіталу ТОВ "Рівне-пром-ТДК" та передачі ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" майна до статутного капіталу ТОВ "Рівне-пром-ТДК. Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Рівне-пром-ТДК" від 25 лютого 2011 року оформлені Протоколом № 3 в частині щодо збільшення статутного капіталу ТОВ "Рівне-пром-ТДК" та передачі ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" майна до статутного капіталу ТОВ "Рівне-пром-ТДК".

Також, вищезазначеним рішенням визнано недійсним пункт 4.1. Статуту ТОВ "Рівне-пром-ТДК" який зареєстрований 24 лютого 2011 року державним реєстратором Здолбунівської районної державної адміністрації, а саме: "внесок Дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" нерухомого майна: інвентарний номер 110022 Станція освітлення вартістю 150 000 грн. 00 коп., станція водообробного циклу вартістю 150 000 грн. 00 коп., станція очистки промстоків вартістю 1 100 000 грн. 00 коп., за адресою: вул. Барона Штейнгеля, 4а, с. Городок, Рівненського району Рівненської області. Визнано недійсними зміни та доповнення до Статуту ТОВ "Рівне-пром-ТДК" зареєстровані 28 лютого 2011 року державним реєстратором Здолбунівського районної державної адміністрації.

30 вересня 2014 року постановою Вищого господарського суду України по справі № 5019/1981/12 рішення господарського суду Рівненської області від 4 лютого 2014 року у справі № 5019/1981/12 залишено в силі.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено Законом.

Отже, факт неправомірності передачі дочірнім підприємством для ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" в якості внеску станцію очистки промстоків в статутний капітал останнього та належності спірного майна ВАТ "РЗТА" на підставі статті 75 ГПК України доказуванню в даній справі не потребує, оскільки зазначені факти є преюдеціальними.

Згідно з статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відтак, судом встановлено, що факт належності нерухомого спірного майна для ВАТ "РЗТА" підтверджений належними та допустимими доказами.

Як свідчать матеріали справи, ВАТ "РЗТА" не надавав дозволу Дочірньому підприємству передавати у власність третім особам належне йому майно, зокрема шляхом його передачі до статутного капіталу, тому, рішенням суду від 4 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 30 вересня 2012 року були скасовані усі дії по передачі спірного нерухомого майна без згоди власника ВАТ "РЗТА".

Проте, як стверджують матеріали справи спірне майно не було повернуто власнику .

Натомість, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" і досі зареєстровано право власності на частину станції очистки промстоків (очисних споруд №2 (промстоків) – 3-й поверх), загальною площею 4 545,8 кв. м., що знаходиться за адресою: 35331, Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вулиця Барона Штейнгеля, 4а.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів згідно статті 16 Цивільного кодексу може бути визнання права.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, дослідження факту наявності охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду з відповідним позовом, повинно здійснюватися у взаємозв'язку з визначенням, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного інтересу тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного охоронюваного законом інтересу позивача, який, в свою чергу, не повинен суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Частиною 1 ст. 318 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 зазначеного Кодексу учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_3 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Пунктом 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як уже зазначалося вище власником спірного майна був та є ВАТ "РЗТА", який передав в оперативне управління своє майно дочірньому підприємству, яке в свою чергу безпідставно передало майно у власність ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" і усі зазначені дії були визнані неправомірними в судовому порядку. Тому суд зазначає, що позивач правомірно звернувся з позовною заявою до ТОВ «Рівне-Пром-ТДК» щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, так як останній володіє даним майном без належної на те правової підстави. Оскільки судовим рішенням по справі № 5019/1981/12 від 04.02.2014 року визнанні недійсним підстави набуття права власності на даний об'єкт за ТОВ «Рівне-Пром-ТДК», який всупереч вказаному факту і досі перебуває у власності ОСОБА_1.

З урахуванням вищенаведного, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо витребування спірного майна з чужого незаконного володіння підтверджена належними та допустими доказами, які наявні в матеріалах даної справи, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо посилання відповідача, що ВАТ «РЗТА» пропущено строк позовної давності суд зазначає, що згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що підтверджується позицією Верховного суду України від 22.06.2017 року у справі № 2-354/07.

Також, дана правова позиція підтверджується і висновком, що викладений в Постанові Верховного суду України від 29.10.2014 року по справі 6-152цс14, де зазначено, що «для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти…»

Отже, моментом відліку строку позовної давності є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що з судового рішення по справі № 918/38/15 та доказів, які долучались при подачі позовної заяви по справі № 918/38/15 не можна було визначити, що лише частина об'єкту нерухомого майна - очисні споруди (промстоків) №2 була передана ТОВ «Рівне-Пром-ТДК» в статутний капітал ТОВ «ПІК «ПРОМТЕХ-ЕКСПОРТ», як і не надано доказів відповідачем, що станом на дату звернення з позовною заявою в справі № 918/38/15 ВАТ “РЗТА” було відомо, що частина нерухомого об’єкту площею 4 546,8 кв. м. і досі залишалася у власності ТОВ «Рівне-Пром-ТДК». Оскільки інформації про площу об’єкта нерухомого майна, що витребувано рішенням у справі № 918/38/15 як в Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об’єкта нерухомого майна № 28786299 від 29.10.2014 року, так і в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32457013 від 20.01.2015 року була відсутня.

В свою чергу належними та допустимими доказами ВАТ «РЗТА» підтвердило той факт, що про дану обставину останньому стало відомо лише 30.01.2018 року з копії пояснення щодо відсутності майна у боржника вих. № б/н від 29.01.2018 року наданої ЗАТ «Рівненським ливарний завод», до якого було долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 111903561 від 26.01.2018 року на 86 аркушах. Оскільки, з даної Інформаційної довідки № 111803561 ВАТ «РЗТА» стало відомо, що судовим рішенням у справі № 918/38/15 від 03.03.2015 року повернуто лише частина станції очистки промстоків площею 7451,6 кв.м., а інша частина площею в 4546,8 кв.м. і досі зареєстрована за ТОВ «Рівне-Пром-ТДК» (арк.. 15-17 інформації № 111903561 від 26.01.2018 року).

Враховуючи дане, у відповідності до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності в даному питанні для ВАТ «РЗТА» розпочався з дати коли товариству стало відомо про порушення свого права, а саме з 30.01.2018 року.

Враховуючи дане, твердження відповідача щодо пропуску позовної давності є безпідставним так як ним самим не надано доказ того, що з матеріалів справи № 918/38/15 можна було встановити, що частина станції очистки (промстоків) №2 залишалася у власності ТОВ “Рівне-Пром-ТДК”.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 6 253,00 грн..

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233- 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" (код ЄДРПОУ: 37326653, 33028, АДРЕСА_1) на користь ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" (код ЄДРПОУ: 00235884, 33021, Україна, Рівне-21) частину станції очистки промстоків, а саме: очисні споруди №2 (промстоки) - 3-й поверх, загальною площею 4546,80 кв.м., реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна 242058656246, що зареєстрована за адресою: Рівненська обл., Рівненський р- н, с. Городок, вул.. Б. Штейнгеля, 4а.

3. Стягнути з ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" (код ЄДРПОУ: 37326653, 33028, АДРЕСА_1) на користь ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" (код ЄДРПОУ: 00235884, 33021, Україна, Рівне-21) судові витрати в розмірі 6 253 ( шість тисяч двісті п'ятдесят три ) грн. 00 коп.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 18 жовтня 2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.