Рішення № 77247330, 09.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

______________

"09" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2955/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 – на підставі довіреності від 27.07.2018р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 – на підставі довіреності №45 від 19.02.2018р.;

Від третьої особи на стороні позивача: не з’явився;

Від третьої особи на стороні відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства „Дельта Банк” до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Рені-Лайн” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства „Кредитпромбанк” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства „АВАНТ-БАНК” про стягнення 9 978 241,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.07.2014 р. АТ «Дельта Банк» (позивач) звернулось до ТОВ «Рені-Лайн» (відповідач) з позовом про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі всього 846 725,53 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 07.07.2014 р. за курсом Національного банку України становить 9 978 241 гривень 24 коп., з яких сума заборгованості за кредитом – 714 590,00 дол. США, еквівалент становить 8 421 089,43 грн., сума заборгованості за відсотками – 105 759,37 дол. США, еквівалент становить 1 246 321,82 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 19 907,99 дол. США, еквівалент становить 234 605,81 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 6 468,17 грн., еквівалент становить 76 224,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем кредитного договору №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., право вимоги за яким до позивача перейшло за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2014 р. було порушено провадження по справі № 916/2955/14 суддею Власовою С.Г. та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2014 р. справу № 916/2955/14 було передано згідно протоколу повторного автоматичного розподілу на розгляд судді Цісельського О.В. у зв’язку із перебуванням судді Власової С.Г. у відрядженні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2014 р. справа № 916/2955/14 прийнята до провадження суддею господарського суду Одеської області Цісельським О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2014 р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі ПАТ «Кредитпромбанк»).

Ухвалою господарського суду Одеської області 24.11.2014 р. по даній справі призначено судову економічну експертизу.

До господарського суду Одеської області 12.05.2015 р. надійшов висновок експертів ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» № 82.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. задоволено заяву ПАТ «Авант-Банк» про заміну позивача-АТ «Дельта Банк» на його правонаступника-ПАТ «Авант-Банк».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. задоволено спільну заяву ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» та затверджено мирову угоду, укладену 25.05.2015 р. між ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн», сторонами визнана сума боргу за кредитним договором від 26.11.2007 р. за № 07/26/07-КЛТ та всіма укладеними додатковими договорами/угодами до нього, що підлягає сплаті, всього у сумі 8 959 846,79 грн., що станом на 25.05.2015 р. еквівалентно 430 000,00 дол. США за курсом Національного банку України (НБУ) і має бути сплачена в національній валюті України – в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на дату сплати.

У вказану суму боргу включено суму основного боргу за кредитом («тілом кредиту»). Інші суми боргу за кредитним договором від 26.11.2007 р. за № 07/26/07-КЛТ та додатковими договорами/угодами до нього понад вказану суму є частковим прощенням боргу – основної суми кредиту ТОВ «Рені-Лайн» по кредитному договору від 26.11.2007 р. за № 07/26/07-KJIT та додаткових договорах/угодах на підставі ст. 605 Цивільного кодексу (ЦК) України.

До підписання та затвердження судом умов мирової угоди суму грошових коштів, яка складає 5 417 581,78 грн., що станом на 25.05.2015 р. еквівалентно 260 000,00 дол. США, ТОВ «Рені-Лайн» – сплачені (перераховані) ПАТ «Авант-Банк», залишок узгодженої суми був розстрочений.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. АТ «Дельта Банк» відмовлено у прийнятті до провадження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. про заміну позивача його правонаступником та ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі. Апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто АТ «Дельта Банк».

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 р. ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. скасовано, справу передано на розгляд до апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. апеляційну скаргу АТ »Дельта Банк» задоволено.

Ухвали господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. у про заміну позивача його правонаступником та про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі скасовані, а матеріали справи направлено до господарського суду Одеської області для продовження судового розгляду по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. залишена без змін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.2016 р. справу № 916/2955/14 було прийнято до провадження суддею Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2016 р. судом залучено до розгляду справи ПАТ «Авант-Банк» в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2016 р. зупинено провадження по справі № 916/2955/14 до розгляду пов’язаної з нею справи № 910/1208/16.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2017 р. провадження по справі поновлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2017 р. у задоволенні позову АТ «Дельта Банк» - відмовлено у зв’язку із недоведеністю належними первинними документами заявленої до стягнення АТ «Дельта Банк» кредитної заборгованості ТОВ «Рені-Лайн» саме в сумі 714 590 дол. США. У зв’язку з неможливістю встановлення суми основного боргу та відсутністю первинних документів щодо нарахування, оплати, обліку процентів за користування кредитом, пені за простроченим кредитом, пені за прострочені відсотки, про що зазначено у висновку експертизи № 82 від 12.05.2015 р., суд визнав недоведеними заявлені позивачем позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про недоведеність суми боргу, проте скасував рішення з посиланням на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 04.04.2018 р. у справі № 916/2955/14 постановив касаційну скаргу АТ «Дельта Банк» задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2017 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 р. у справі № 916/2955/14 скасувати, а справу № 916/2955/14 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В постанові від 04.04.2018 р. ВС зазначив, що при новому розгляді справи суду слід врахувати всі обставини справи в комплексі, та дослідивши всі наявні в справі матеріали, надати їм належну оцінку, визначити суми основного боргу за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007р., процентів та пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду та зазначеного позивачем максимального розміру нарахувань та пені, із врахуванням оцінки наданих до суду доказів, а саме – банківських виписок, меморіальних ордерів, платіжних доручень, тощо. Суду слід перевірити доводи позивача щодо наявності в матеріалах справи доказів, які підтверджують заборгованість та визнання такої заборгованості відповідачем.

12.06.2018 р. до господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 916/2955/14.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2018р., справу № 916/2955/14 передано на розгляд судді Гута С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2018 р. було прийнято справу № 916/2955/14 до свого провадження, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження.

11.07.2018 р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання від 11.07.2018 р. про закриття провадження у справі у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження (в порядку ст. 185, ст. 231 ГПК України): у зв’язку із відсутністю предмету спору, на місці ухвалив – відмовити в задоволенні клопотання, з огляду на необхідність виконати приписи постанови ВС від 04.04.2018 р. у даній справі.

Ухвалою від 10.09.2018 р. господарським судом Одеської області закрите підготовче провадження у справі № 916/2955/14 за позовом АТ «Дельта Банк» до відповідача ТОВ «Рені-Лайн» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ «Кредитпромбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ «Авант-Банк» про стягнення 9 978 241,24 грн.

В судовому засіданні 09.10.2018 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 15.10.2018 р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 150 «Про віднесення ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ОСОБА_3 акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ОСОБА_3 акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі – АТ «Дельта Банк»), код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 р. строк тимчасової адміністрації продовжено до 02.09.2015 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 р. строк тимчасової адміністрації продовжено до 02.10.2015 р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 р. розпочато процедуру ліквідації у АТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 619 від 20.02.2017 р. розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2017 р. по 04.10.2019 р. включно.

Також Позивач зазначив, що ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ »Рені-Лайн» (позичальник) 26.11.2007 р. уклали кредитний договір № 07/26/07-КЛТ.

27.09.2013 р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого, в тому числі було продано право вимоги позивачу за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним з відповідачем, що підтверджується копіями цього договору, додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги, актом приймання-передачі прав вимоги, як у первісній редакції від 27.09.2013 р. так і в редакції додаткового договору від 04.11.2013 р.

12.02.2015 р. між АТ «Дельта Банк» (заставодавець) та ПАТ «Авант-Банк» (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав у т.ч. й за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 236 з метою забезпечення виконання зобов’язань зі сплати/повернення грошових коштів на кореспондентських рахунках № 16001804076.840 та № 16002804064.980 ПАТ «Авант-Банк» в АТ «Дельта Банк».

Згідно п. 4.7. зазначеного договору застави, у випадку, якщо в термін, визначений в п. 1.4. договору заставодавець не виконає умови основного зобов’язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов’язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.

Позивач також зазначив, що оригінал кредитного договору та іпотечного договору та кредитна справа за цим активом відповідно до акту приймання-передачі від 09.02.2015 р. передано до ПАТ «Авант-Банк».

При цьому позивач не визнає перехід прав за договором застави від 12.02.2015 р. за р. № 236 до ПАТ «Авант-Банк», оскільки цей правочин є нікчемним та в судовому порядку у справі № 910/1208/16 визнаний недійсним.

З огляду на це позивач вважає, що відповідач безпідставно перераховував кошти ПАТ «Авант-Банк» за нікчемним правочином – договором застави майнових прав № 236 та на цій підставі наполягає на задоволенні його позову у повному обсязі, а судові витрати стягнути з відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своєї позиції надав відзив на позов, додаткові пояснення та заперечення. на відповідь на відзив, відповідно до яких в обґрунтування своєї позиції посилається на наступні обставини.

ТОВ «Рені-Лайн» з дати ознайомлення з матеріалами даної справи дізналось, що у липні 2014 року АТ «Дельта Банк» звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Рені-Лайн» боргу за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у розмірі 846 725,53 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 07.07.2014 р. за курсом Національного банку України склало 9 978 241,24 грн., з яких сума заборгованості за кредитом – 714 590,00 дол. США, еквівалент становить 8 421 089,43 грн., сума заборгованості за відсотками – 105 759,37 дол. США, еквівалент становить 1 246 321,82 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 19 907,99 дол. США, еквівалент становить 234 605,81 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 6 468,17 грн., еквівалент становить 76 224,18 грн.

З заявленими вимогами не погодився, вважав їх необґрунтованими та безпідставними.

В період коли справа знаходилась у провадженні господарського суду Одеської області ПАТ «Авант-Банк» 05.03.3015 р., 17.03.2015 р. та 26.03.2015 р. звернувся з письмовими повідомленнями вимогами відповідно за вих. № 259 (бланк № 009841), за вих. № 538 (бланк № 010011) та за вих. № 406 (бланк серії 010076) до ТОВ «Рені-Лайн» про набуття ПАТ «Авант-Банк» всіх прав та обов’язків кредитора відносно ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та про необхідність подальшої сплати заборгованості за зазначеним кредитним договором у сумі 559 763,79 дол. США на рахунок в ПАТ «Авант-Банк».

ПАТ «Авант-Банк» 17.02.2015 р. № витягу 46373958 зареєстрував приватне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна де об’єктом обтяження стали кредиторські вимоги (майнові права) за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

11.03.2015 р. згідно з витягом № 46546421 були внесені зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна – додано боржника ТОВ «Рені-Лайн», а 26.03.2015 р. зареєстроване звернення стягнення на майно ТОВ «Рені-Лайн», що підтверджується витягом № 46662324.

ПАТ «Авант-Банк» повідомив ТОВ «Рені-Лайн» та надав письмове тому підтвердження (витяг з реєстру обтяжень рухомого майна – від 11.03.2015 р. № витягу 46546451 та від 16.03.2015 р. № витягу 46578497 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки – від 06.03.2015 р. № витягу 34640064) про реєстрацію 17.02.2015 р. (№ 15102277) та 06.03.2015 р. (№ 19857863) обтяження на належне ТОВ «Рені-Лайн» майно.

ПАТ «Авант-Банк» пред’явив ТОВ «Рені-Лайн» як підставу для виконання зобов’язань за кредитним договором – оригінал кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

З метою врегулювання правовідносин між ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. 30.04.2015 р. була укладена мирова угода.

ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» 20.05.2015 р. уклали додатковий договір за № 22 до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. за яким визначили остаточну суму до сплати та нарахування і сплату процентів.

У зв’язку із знаходженням у провадженні господарського суду Одеської області справи № 916/2955/14 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та досягненням мирного вирішення спору, 25.05.2015 р. була укладена мирова угода в уточненій редакції, яка була 25.05.2015 р. затверджена судом.

ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» 31.07.2015 р., 20.08.2015 р., 18.09.2015 р., 20.10.2015 р., 20.11.2015 р. уклали додаткові договори відповідно за № № 23, 24, 25, 26, 27 до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. Пунктом 2.7. визначався графік повернення кредиту.

ТОВ «Рені-Лайн» сплатив – повернув останньому кредитору у ланцюгу зміни кредиторів кредитні кошти на загальну суму 9 651 975,05 грн., що становить еквівалент (за курсом Національного банку України на відповідні дати сплати коштів) 438 324,84 дол. США.

Відповідач також звертає увагу суду на наступні обставини, зокрема, що жодних правочинів ТОВ «Рені-Лайн» з АТ «Дельта Банк» ніколи не укладав, ніяких змін до кредитних договорів та інших правочинів не вносив, жодної копійки чи цента кредитних коштів від АТ «Дельта Банк» ніколи не отримував.

Виконання ТОВ «Рені-Лайн» у 2015 р. своїх зобов’язань за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. перед ПАТ «Авант-Банк» було здійснене ним належним чином у період чинності (дії) договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, укладеного між АТ «Дельта Банк»-заставодавцем та ПАТ «Авант-Банк»-заставодержателем, та відповідно до рішень судів, які набули чинності у наступних справах № 916/2955/14, № 910/13924/15.

Подвійне стягнення з ТОВ «Рені-Лайн» коштів за одним і тим самим кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. – жодною нормою чинного законодавства України не передбачено.

Сплата ж ТОВ «Рені-Лайн» коштів за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. ПАТ «Авант-Банк» є належним виконання боржником-ТОВ «Рені-Лайн» свого обов’язку за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., що крім іншого підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 22.03.2017 р. у справі № 910/23196/16.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

АТ «Дельта Банк» (позивач) звернулось до ТОВ «Рені-Лайн» (відповідач) з позовом за вих. № 182-449 від 22.07.2014 р. про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 846 725,53 дол. США (вісімсот сорок шість тисяч сімсот двадцять п’ять доларів США 53 центів), що у гривневому еквіваленті станом на 07.07.2014 р. за курсом НБУ становить 9 978 241,24 грн. (дев’ять мільйонів дев’ятсот сімдесят вісім тисяч двісті сорок одна гривня 24 копійки). Та крім того, стягнути з ТОВ «Рені-Лайн» судовий збір у розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за вказаним кредитним договором, а саме відмовою від повернення основної суми кредиту, несплатою відсотків за кредитними коштами та пені за прострочення виконання зобов’язання, що призвело до виникнення зазначеної вище заборгованості за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., право вимоги за яким до позивача перейшло за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕЛЬТА БАНК», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕЛЬТА БАНК» (далі – АТ «ДЕЛЬТА БАНК»), код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133 – http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta/1778-1130-oholoshennya-pro-zaprovadgennya-tymchasovoi-administracii-ta-pryznachennya-upovnovagenoi-osoby-fondu-v-at-delta-bank.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6.

Тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 р. № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» – http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta/2479-oholoshennia-pro-pochatok-protsedury-likvidatsii-publichnoho-aktsionernoho-tovarystva-delta-bank-ta-delehuvannia-povnovazhen-likvidatora-banku.

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені ст. ст. 37, 38, 51, ч. 1-2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6 на 2 роки з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 р. включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.02.2017 р. № 619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на 2 роки до 04.10.2019 р.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_6 на 2 роки до 04.10.2019 р. (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta/9637-prodovzheno-likvidatsiiu-at-delta-bank)

Між ВАТ «Кредитпромбанк» (банк) та ТОВ «Рені-Лайн» (позичальник) 26.11.2007 р. укладено кредитний договір № 07/26/07-КЛТ, яким встановлюються процедура та умови надання банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 1 750 000,00 дол. США з повною або частковою конвертацією у національну валюту.

Видача окремих сум кредиту із вищевказаної загальної суми ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» здійснювалась шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» уклали додаткові угоди до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.:

1) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р. про надання кредиту у сумі 1 052 255,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок №20782100000010.840.01 (п. 9);

2) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р. про надання кредиту у сумі 154 456,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.02 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п.4), і рахунок № 20782100000010.840.02 (п. 6);

3) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 03 від 26.12.2007 р. про надання кредиту у сумі 39 604,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.03 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок № 20782100000010.840.03 (п. 6);

4) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 04 від 09.01.2008 р. про внесення змін до кредиту у сумі 1 043 055,00 дол. США (п. 1) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2);

5) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 05 від 24.01.2008 р. про надання кредиту у сумі 9 885,00,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.05 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок № 20782100000010.840.05 (п. 6);

6) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 06 від 06.02.2008 р. внесено зміно до опису забезпечення за кредитами;

7) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р. про надання кредиту у сумі 186 000,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.07 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок № 20782100000010.840.06 (п. 6);

8) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 08 від 03.06.2008 р. доповнено кредитний договір термінами та визначеннями та положеннями про субпроект;

9) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. про надання кредиту у сумі 317 000,00 дол. США (п. 1) з відкриттям рахунку для погашення заборгованості на рахунок банку № 20737100000010.840.09 (п. 2) та рахунок для сплати комісії № 357861002.980.314.02 (п. 4), і рахунок № 20782100000010.840.09 (п. 6);

10) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 10 від 04.08.2008 р. внесено зміни до переліку забезпечення та до порядку дострокового повернення кредитів;

11) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 11 від 13.10.2008 р. внесено зміни до строків погашення кредиту у сумі 1 043 055,00 дол. США (п.1);

12) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 12 від 23.03.2009 р. внесено зміни до переліку забезпечення та до порядку дострокового повернення кредитів;

13) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 13 від 01.07.2009 р. внесено зміни до переліку забезпечення та до порядку дострокового повернення кредитів;

14) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 14 від 27.11.2009 р. про внесення змін до кредиту у сумі 915 741,00 дол. США (п.1) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2), у сумі 138 726,00 дол. США (п.4) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.02 (п. 4), у сумі 180 159,00 дол. США (п. 6) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.07 (п. 6), у сумі 261 670,00 дол. США (п. 8) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.09 (п. 4);

15) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 15 від 22.01.2010 р. про внесення змін до кредиту у сумі 915 741,00 дол. США (п. 2) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2), у сумі 138 726,00 дол. США (п.4) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.02 (п. 4), у сумі 180 159,00 дол. США (п.6) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.07 (п. 6), у сумі 261 670,00 дол. США (п.8) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.09 (п.4);

16) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 16 від 29.04.2011 р. про внесення змін розміру процентів за кожною з сум кредитів;

17) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 17 від 01.07.2011 р. про внесення змін розміру процентів за кожною з сум кредитів;

18) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 18 від 24.04.2012 р. про внесення змін до кредиту у сумі 654 101,00 дол. США (п. 2) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.01 (п. 2), у сумі 107 206,00 дол. США (п.4) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.02 (п. 4), у сумі 46 699,00 дол. США (п.6) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.07 (п. 6), у сумі 139 970,00 дол. США (п. 8) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20737100000010.840.09 (п. 4);

19) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 19 від 08.02.2013 р. про підтвердження отримання від банку інформації;

20) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 20 від 12.02.2013 р. про внесення змін до рахунків:

Рахунок кредитної заборгованості діючий / закрити рахунки обліку кредитної заборгованостіРахунок відповідності переносу кредитної заборгованості / відкриті нові рахунки обліку кредитної заборгованостіРахунки строкової заборгованості за кредитом№ 20737100000010.840.01№ 20834100000010.840.01№ 20737100000010.840.02№ 20834100000010.840.02№ 20737100000010.840.09№ 20834100000010.840.09Рахунки строкової заборгованості по відсоткам№ 20782100000010.840.01№ 20889100000010.840.01№ 20782100000010.840.02№ 20889100000010.840.02№ 20782100000010.840.09№ 20889100000010.840.09Рахунки простроченої заборгованості за кредитом№ 20771100000010.840.01№ 20878100000010.840.01№ 20771100000010.840.02№ 20878100000010.840.02№ 20771100000010.840.09№ 20878100000010.840.09Рахунки простроченої заборгованості по відсоткам№ 20793100000010.840.01№ 20890100000010.840.01№ 20793100000010.840.02№ 20890100000010.840.02№ 20793100000010.840.09№ 20890100000010.840.0921) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 21 від 18.05.2013 р. про внесення змін до кредиту у сумі 536 363,00 дол. США (п. 1) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20834100000010.840.01 (п. 1), у сумі 93 022,00 дол. США (п. 2) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20834100000010.840.02 (п. 4), у сумі 85 205,00 дол. США (п. 3) та зазначено, що погашення заборгованості здійснювати на рахунок банку № 20834100000010.840.09 (п. 3).

Зміна балансових рахунків викликана була змінами, внесеними до плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженими Постановою Правління Національного банку України 08.01.2013 р. № 3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.01.2013 р. за № 166/22698.

За п. 2 Змін до плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, внесені зміни у класі 2 «Операції з клієнтами». Так, зокрема пп. 2.1. встановлено зокрема, що рахунки 2073 А «Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання» - виключені, у назвах рахунків 2077 А «Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання», 2079 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання» слова «кредитами в інвестиційну діяльність, що надані» замінити словами «фінансовим лізингом, що наданий».

За зміненим планом рахунків заборгованість відповідно до вимог Національного банку України стала обліковуватись на балансових рахунках ОСОБА_7 2. «Операції з клієнтами», 208 «Іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання»: 2083 «Довгострокові іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання», 2088 «Нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання», 2087 «Прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання», 2089 «Резерви за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання».

Згідно дублікатів меморіальних ордерів на яких міститься штамп ВАТ «Кредитпромбанк» надані ТОВ «Рені-Лайн» кредитні кошти всього у сумі 1 750 000 дол. США, що в еквіваленті становить 8 753 555,91 грн., а саме за:

1) меморіальним ордером від 06.12.2007 р. № 03_31 у сумі 154 456,00 дол. США, що еквівалентно 780 002,80 грн. грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

2) меморіальним ордером від 26.12.2007 р. № 01_44 у сумі 39 604,00 дол. США, що еквівалентно 200 000,20 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 03 від 26.12.2007 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

3) меморіальним ордером від 24.01.2008 р. № 01_26 у сумі 9 885,00 дол. США, що еквівалентно 49 919,25 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 05 від 24.01.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

4) меморіальним ордером від 04.04.2008 р. № 1 у сумі 938 456,00 дол. США, що еквівалентно 4 740 684,98 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

5) меморіальним ордером від 05.05.2008 р. № 01_110 у сумі 186 000,00 дол. США, що еквівалентно 939 300,00 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

6) меморіальним ордером від 05.05.2008 р. № 2 у сумі 104 305,50 дол. США, що еквівалентно 505 881,68 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 04 від 09.01.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.;

7) меморіальним ордером від 09.06.2008 р. № 01_50 у сумі 317 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 537 767,00 грн., згідно додаткової угоди № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Оригінали меморіальних ордерів у даній справі позивач не надав.

Виписки по рахунках ТОВ «Рені-Лайн» в ПАТ «Кредитпромбанк» останнім не надані.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; майнові права по контракту № 1260_8/1 від 18.10.2007 р., згідно з договором застави № 0607/26/302/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 06 від 06.02.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; майнові права по контракту № 1260_8/1 від 18.10.2007 р., згідно з договором застави № 0607/26/302/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та додаткової угоди до нього № 0607/26/302/07-КЛТ_ДУ 01 від 06.02.2008 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/304/08-КЛТ від 05.05.2008 р.; майнові права по контракту № 1260_8/1 від 18.10.2007 р., згідно з договором застави № 0607/26/302/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та додаткової угоди до нього № 0607/26/302/07-КЛТ_ДУ 01 від 06.02.2008 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/304/08-КЛТ від 05.05.2008 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/305/08-КЛТ від 09.06.2008 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 10 від 04.08.2008 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/301/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/304/08-КЛТ від 05.05.2008 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/305/08-КЛТ від 09.06.2008 р.; обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/307/08-КЛТ від 04.08.2008 р.; майнові права по контракту № 8 від 04.02.2008 р., згідно з договором застави № 0607/26/307/08-КЛТ від 04.08.2008 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та додаткової угоди до нього № 0607/26/303/07-КЛТ_ДУ 01 від 04.08.2008 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І01/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 12 від 23.03.2009 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р.; майнові права на грошові кошти, згідно з договором застави № 0607/26/303/07-КЛТ від 26.11.2007 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І02/09-КЛТ від 23.03.2009 р.

Додатковою угодою № 07/26/07-КЛТ_ДУ 13 від 23.03.2009 р. до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. внесено зміни до п. 4.2 та викладено його в новій редакції. За новою редакцією п. 4.2 кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів, комісії та пені є застава та іпотека, а саме: обладнання, згідно з договорами застави № 0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р.; іпотека, згідно з іпотечним договором № 0607/26/І02/09-КЛТ від 23.03.2009 р.

27.09.2013 р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2466, із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого, в тому числі було продано право вимоги позивачу за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним ВАТ «Кредитпромбанк» з відповідачем, що підтверджується копіями цього договору, додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги, актом приймання-передачі прав вимоги, як у первісній редакції від 27.09.2013 р. так і в редакції додаткового договору від 04.11.2013 р.

За п. 2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р.: «Продавець цим погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну.».

За змістом п. 1.1 договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. загальна купівельна ціна склала 2 868 115 813,48 грн.

Про відплатний характер договору свідчать також умови п. 3.1 договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р.

Згідно меморіального ордеру № 66818687 від 27.09.2013 р. позивачем було сплачено ПАТ «Кредитпромбанк» 2 868 115 813,48 грн.

Відповідно до наданої копії Додатку № 1 (Перелік договорів та купівельна ціна за Права вимоги), ПАТ «Кредитпромбанк» (Продавець) продав АТ «Дельта Банк» (Покупець) права вимоги за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним ВАТ «Кредитпромбанк» з ТОВ «Рені-Лайн».

Заборгованість, яка була передана від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» складалась з заборгованості за отриманими ТОВ «Рені-Лайн» у ВАТ «Кредитпромбанк» кредитами згідно наступних додаткових угод до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.:

1) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р. строкова заборгованість за основною сумою кредиту – 471 834,00 дол. США, прострочена заборгованість за основною сумою кредиту – 64 529,00 дол. США, строкова заборгованість за нарахованими відсотками – 1 251,52 дол. США, прострочена заборгованість до 31 дня за відсотками – 27 354,54 дол. США;

2) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р. строкова заборгованість за основною сумою кредиту – 93 022,00 дол. США, строкова заборгованість за нарахованими відсотками – 217,00 дол. США, прострочена заборгованість до 31 дня за відсотками – 4 744,12 дол. США;

3) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. строкова заборгованість за основною сумою кредиту – 71 005,00 дол. США, прострочена заборгованість за основною сумою кредиту – 14 200,00 дол. США, строкова заборгованість за нарахованими відсотками – 198,81 дол. США, прострочена заборгованість до 31 дня за відсотками – 4 345,45 дол. США.

04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466 був укладений додатковий договір, який був посвідчений 04.11.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 1627.

Зазначеним додатковим договором відповідно з п. 1 викладено Додаток І (Перелік договорів та Купівельна ціна за Права вимоги) до договору у новій редакції.

Згідно п. 2 додаткового договору від 04.11.2013 р. ПАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» погодили здійснити передачу документів (кредитні справи клієнтів та інші документи), які підтверджують права вимоги до позичальників протягом 3-х місяців від дати підписання ОСОБА_9 приймання-передачі Прав вимоги.

Згідно з додатком І (Перелік договорів та Купівельна ціна за Права вимоги) до додаткового договору від 04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466 заборгованість, яка була передана від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» складалась з заборгованості за отриманими кредитами згідно наступних додаткових угод до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.:

1) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р. основна непогашена сума кредиту – 536 363,00 дол. США, сума нарахованих, але несплачених процентів – 28 606,06 дол. США (фактичний розмір невиконаного грошового зобов’язання /приведена вартість майнових прав вимоги за кредитним договором становить 4 515 797,70 грн., а купівельна ціна становить 1 952 630,92 грн.);

2) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р. основна непогашена сума кредиту – 93 022,00 дол. США, сума нарахованих, але несплачених процентів – 4 961,17 дол. США (фактичний розмір невиконаного грошового зобов’язання /приведена вартість майнових прав вимоги за кредитним договором становить 783 179,48 грн., а купівельна ціна становить 338 646,81 грн.);

3) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р. основна непогашена сума кредиту – 85 205,00 дол. США, сума нарахованих, але несплачених процентів – 4 544,26 дол. США (фактичний розмір невиконаного грошового зобов’язання /приведена вартість майнових прав вимоги за кредитним договором становить 717 365,84 грн., а купівельна ціна становить 310 188,99 грн.).

Фактичний розмір невиконаного грошового зобов’язання /приведена вартість майнових прав вимоги за кредитним договором складає 6 016 343,02 грн. /4 515 797,70 + 783 179,48 + 717 365,84/, а купівельна ціна склала 2 601 466,72 грн. /1 952 630,92 + 338 646,81 + 310 188,99/, або 43,24%.

На підставі акту приймання-передачі прав вимоги до додаткового договору від 04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466 за п. 2 продавець (ПАТ «Кредитпромбанк») передав, а покупець (АТ «Дельта Банк») прийняв права вимоги, зазначені у додатку до акту, що посвідчує факт здійснення відступлення.

Права вимоги за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та додатковими угодами до нього № 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р., за договором від 04.11.2013 р. до договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466 – перейшли від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» за вказаним договором 04.11.2013 р.

Право щодо стягнення АТ «Дельта Банк» коштів за додатковими угодами:

1) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 03 від 26.12.2007 р. про надання кредиту у сумі 39 604,00 дол. США;

2) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 05 від 24.01.2008 р. про надання кредиту у сумі 9 885,00,00 дол. США;

3) № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р. про надання кредиту у сумі 186 000,00 дол. США;

на які посилається позивач у позовній заяві від 22.07.2014 р. за вих. № 182-449 з ТОВ «Рені-Лайн» не підтверджується умовами договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466.

Права за вказаними додатковими угодами ПАТ «Кредитпромбанк» не передавались АТ «Дельта Банк».

Таким чином, суд робить висновок про безпідставність стягнення коштів за вказаними додатковими угодами № 07/26/07-КЛТ_ДУ 03 від 26.12.2007 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 05 від 24.01.2008 р., № 07/26/07-КЛТ_ДУ 07 від 05.05.2008 р.

Як зазначено у доданих позивачем до позовної заяви – додатках № 25-26 руху коштів по рахунку від 07.07.2014 р. за період з 27.09.2013 р. по 07.07.2014 р. (ф.1220) міститься інформація, стосовно дати рахунків: рахунок 80830002020562 – 26.06.2014 р., рахунок 80874002020562 – 26.06.2014 р., рахунок 80885002020562 – 27.06.2014 р., рахунок 80896002020562 – 26.06.2014 р., рахунок 80895220205621 – 26.06.2014 р.

За цими рахунками позивач визначив заборгованість: по рахунку 80830002020562 – віднесення простроченого кредиту у сумі по дебету 714 590,00 дол. США, по кредиту рахунку 300 679,00 дол. США, по рахунку 80874002020562 – віднесення простроченого кредиту у сумі по дебету 300 679,00 дол. США, по кредиту рахунку 0,00 дол. США, по рахунку 80885002020562 – нарахування відсотків у сумі по дебету 102 662,81 дол. США, по кредиту рахунку 95 278,71 дол. США, по рахунку 80896002020562 – прострочені% у сумі по дебету 105 282,97 дол. США, по кредиту рахунку 102 662,81 дол. США, по рахунку 80895220205621 – прострочені% у сумі 94 087,73 дол. США.

Тобто як слідує із вказаних вище документів позивач відкрив зазначені рахунки з обліку заборгованості 26.06.2014 р.

Доказів щодо обліку заборгованості за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. на інших рахунках АТ «Дельта Банк» не представив.

Третя особа – ПАТ «Кредитпромбанк» не надав доказів щодо відсутності обліку заборгованості за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., не надав також доказів щодо закриття рахунків відповідачу за балансовими рахунками 2083, 2088, 2087, 2089.

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 р. за № 918/9517, яка була чинною в період відкриття рахунків та укладення додаткових договорів до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. – ОСОБА_7 8. «Управлінський облік».

Таким чином, залучені АТ «Дельта Банк» рухи коштів по рахунках від 07.07.2014 р. за період з 27.09.2013 р. по 07.07.2014 р. (ф. 1220) – (додатки № 25-26 до позовної заяви від 25.07.2014 р.) надані за рахунками, які за Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України віднесено до рахунків управлінського обліку.

Відповідно до п. 16. Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України від 17.06.2004 р. № 280 рахунки у класі 8 відкриваються банками для ведення управлінського обліку та кореспондують тільки між собою. Залишки за рахунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової звітності банку.

Згідно з п. 1.2.2. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 р. № 566, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.1999 р. за № 56/3349 – управлінський облік ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності й структури управління.

Позивач-АТ «Дельта Банк» не надав виписок за балансовими рахунками 2083-довгострокові іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання, 2088-нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання, 2087-прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання класу 2-операції з клієнтами розділу «ОСОБА_7, рахунки та їх призначення» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України від 17.06.2004 р. № 280.

Згідно п. 1 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України від 17.06.2004 р. № 280 план рахунків бухгалтерського обліку банків України – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Норми п. 2 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України визначають, що план рахунків розроблено відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і міжнародних стандартів та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та є обов’язковим для використання банками України.

Частиною 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Позивач доказів укладення з відповідачем договорів, додаткових договорів не представив.

У п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дане визначення розрахунково-касове обслуговування – послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до п. 5.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 р. № 254, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 р. за № 559/7880 банки обов’язково мають складати на паперових та/або електронних носіях зокрема такі регістри: особові рахунки та виписки з них.

Згідно п. 5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов’язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Пунктом 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Аналогічні положення містяться і в нині чинній редакції Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 р. № 75 (п. 59, п. 61, п. 62).

Таким чином, дані щодо обліку заборгованості за кредитом і відсотками у АТ «Дельта Банк» належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами згідно вимог ст. ст. 76-79 ГПК України не підтверджені, в матеріалах справи виписки по рахунках відсутні.

Наданий позивачем ОСОБА_10 коштів по рахунку від 07.07.2014 р. за період з 27.09.2013 р. по 07.07.2014 р. не є тотожнім Виписці по рахунку.

Крім того рух по рахунку повинен бути наданий за класом 2, який визначає операції з клієнтами, тоді як позивач надав інформацію про відкриті ним рахунки за класом 8 Плану рахунків, який відноситься до управлінського обліку.

Дані документи не відповідають вимогам ст. ст. 76-79 ГПК України.

Крім умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю діюче законодавство також встановлює обов’язковість наявності доказів прав нового кредитора у зобов’язанні та вимоги до оформлення первинних документів підтверджуючих їх передачу від первісного кредитора до нового кредитора.

Первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч.1 ст. 517 Цивільного кодексу України «Докази прав нового кредитора у зобов’язанні»).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, на час розгляду справи позивач до матеріалів справ не надав доказів передання за актом приймання-передачі кредитної справи, оригіналу кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., додаткових угод до нього, тощо.

ТОВ «Рені-Лайн» 28.08.2014 р. звернувся з клопотанням до господарського суду Одеської області про ознайомлення з матеріалами справи. Саме з дати ознайомлення з матеріалами даної справи дізналось у вересні 2014 року, що у липні 2014 року АТ «Дельта Банк» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «Рені-Лайн» боргу за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у розмірі 846 725,53 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 07.07.2014 р. за курсом Національного банку України становить 9 978 241 гривень 24 коп., з яких сума заборгованості за кредитом – 714 590,00 дол. США, еквівалент становить 8 421 089,43 грн., сума заборгованості за відсотками – 105 759,37 дол. США, еквівалент становить 1 246 321,82 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 19 907,99 дол. США, еквівалент становить 234 605,81 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 6 468,17 грн., еквівалент становить 76 224,18 грн.

З аналізу сум заборгованості слідує, що вимоги за позовною заявою АТ «Дельта Банк» не є тотожними наданими АТ «Дельта Банк» руху коштів за рахунками, наприклад, облік на рахунку 80896002020562 – прострочених%.

Для перевірки обґрунтованості заявленої до стягнення з ТОВ «Рені-Лайн» заборгованості, у справі призначалася судова економічна експертиза.

За висновками експертів, викладеними на стор.44 висновку експертів № 82 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи по господарській справі № 916/2955/14, складеного 12.05.2015 р. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» вказано, що не можливо встановити дійсну суму основного боргу.

Документально не підтверджена заявлена до стягнення сума заборгованості, зокрема є необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення основної суми кредиту у сумі 149 981,79 дол. США.

Так як проценти по кредиту нараховуються на основну суму, яку встановити не можливо експертами зроблений висновок про неможливість підтвердження обґрунтованості нарахування АТ «Дельта Банк» й процентів у визначеній позивачем у позовній заяві сумі.

Згідно наданих позивачем ОСОБА_10 коштів по рахунку додатки № 25-26 від 07.07.2014 р. за період з 27.09.2013 р. по 07.07.2014 р. (ф.1220) міститься інформація, стосовно суми заборгованості, яка обліковується по рахунку № 80830002020562 – за пп. № № 6-27 зазначено кредитний договір № 8В_07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., по рахунку № 80874002020562 – за пп. № № 3-24 зазначено кредитний договір № 8В_07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., по рахунку № 80885002020562 – за пп. № № 7-100 зазначено кредитний договір № 8В_07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., по рахунку № 80896002020562 – за пп. № № 4-60 зазначено кредитний договір № 8В_07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., по рахунку № 80895220205621 – за пп. № № 1-27 зазначено кредитний договір № 8В_07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

В даній справі позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача саме за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. (додаток № 3 до позовної заяви від 22.07.2014 р. за вих. № 182-449).

Оригінал кредитного договору № 8В_07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. позивачем не представлений, у позовній заяві відсутній цей договір як додаток, та відсутні матеріально-правові вимоги щодо стягнення за ним заборгованості у даній справі.

Таким чином, згідно вищевикладеного згідно додатків № 25-26 ОСОБА_10 коштів по рахунку від 07.07.2014 р. за період з 27.09.2013 р. по 07.07.2014 р. (ф.1220) значиться наступна інформація, стосовно заборгованості саме за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.:

сума заборгованості за основною сумою кредиту в дол. США:

по рахунку № 80830002020562за пп. № 1 сума боргу становить536363,00по рахунку № 80830002020562за пп. № 2 сума боргу становить64529,00по рахунку № 80830002020562за пп. № 3 сума боргу становить93022,00по рахунку № 80830002020562за пп. № 4 сума боргу становить85205,00по рахунку № 80830002020562за пп. № 5 сума боргу становить14200,00всього: 793319,00сума простроченої заборгованості за основною сумою кредиту в дол. США:

по рахунку № 80874002020562за пп. № 1 сума боргу становить64529,00по рахунку № 80874002020562за пп. № 2 сума боргу становить14200,00всього: 78729,00нараховані% в дол. США:

по рахунку № 80885002020562за пп. № 1 сума боргу становить28606,06по рахунку № 80885002020562за пп. № 2 сума боргу становить27354,54по рахунку № 80885002020562за пп. № 3 сума боргу становить4961,17по рахунку № 80885002020562за пп. № 4 сума боргу становить4744,12по рахунку № 80885002020562за пп. № 5 сума боргу становить4544,26по рахунку № 80885002020562за пп. № 6 сума боргу становить4345,45всього: 74555,60прострочені% в дол. США:

по рахунку № 80896002020562за пп. № 1 сума боргу становить27354,54по рахунку № 80896002020562за пп. № 2 сума боргу становить4744,12по рахунку № 80896002020562за пп. № 3 сума боргу становить4345,45всього: 36444,11Зазначені облікові дані по вказаних вище рахунках додатки № 25-26 ОСОБА_10 коштів по рахунку від 07.07.2014 р. за період з 27.09.2013 р. по 07.07.2014 р. (ф.1220) – не відповідають додатку І (Перелік договорів та Купівельна ціна за Права вимоги) до додаткового договору від 04.11.2013 р.:

сума заборгованості за основною сумою кредиту в дол. США:

№ 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р.536 363,00№ 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р.93 022,00№ 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р.85 205,00 714 590,00сума заборгованості за %:

№ 07/26/07-КЛТ_ДУ 01 від 26.11.2007 р.28 606,06№ 07/26/07-КЛТ_ДУ 02 від 06.12.2007 р.4 961,17№ 07/26/07-КЛТ_ДУ 09 від 09.06.2008 р.4 544,26всього:38 111,49Відповідно до п. 1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Однак, документально не підтверджена дійсна до стягнення сума заборгованості за основною сумою кредиту. Так кредити надавалися траншами, за окремими додатковими угодами. Визначити дату видачі кредитів у зазначених вище сумах не можливо. Надані позивачем до матеріалів справи дублікати меморіальних ордерів не співпадають у сумах, зокрема від 06.12.2007 р. (у меморіальному ордері визначена сума 154 456,00 дол. США, тоді як за додатковою угодою надано лише 93 022,00 дол. США), від 09.06.2008 р. (у меморіальному ордері визначена суму 317 000,00 дол. США, тоді як за додатковою угодою надано лише 85 205,00 дол. США)

Документально, відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ГПК України, не підтверджена сума заборгованості за відсотками вказана у позовній заяві від 22.07.2014 р. за вих. № 182-449 у сумі 105 759,37 дол. США. Крім того сума яка на думку позивача підлягає стягненню за позовною заявою від 22.07.2014 р. за вих. № 182-449 з ТОВ «Рені-Лайн» не підтверджується умовами договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 27.09.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2466

Таким чином сума заборгованості за відсотками у сумі 105 759,37 дол. США стягненню не підлягає.

Так як кредити надавалися траншами, за окремими додатковими угодами визначити дату видачі кредитів у зазначених сумах та здійснити перевірку нарахування відсотків не є можливим. Надані позивачем до матеріалів справи дублікати меморіальних ордерів не співпадають у сумах, зокрема від 06.12.2007 р. (у меморіальному ордері визначена суму 154 456,00 дол. США, тоді як за додатковою угодою надано лише 93 022,00 дол. США), від 09.06.2008 р. (у меморіальному ордері визначена суму 317 000,00 дол. США, тоді як за додатковою угодою надано лише 85 205,00 дол. США).

Документально не підтверджена суму заборгованості за пенею, що вказана у позовній заяві від 22.07.2014 р. за вих. № 182-449 у сумі 19 907,99 дол. США за несвоєчасне повернення кредиту та сумі 6 468,17 дол. США за несвоєчасне повернення відсотків.

Розмір пені визначений п. 3.4.9. кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. – у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями сплатити Банку пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами та/або комісіями.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»).

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Облікова ставка Національного банку – один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку (п. 1.1 Положення про процентну політику Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.08.2004 р. № 389).

Отже, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимальний розмір пені пов’язується із розміром облікової ставки Національного банку України, однак, Національний банк під час визначення облікової ставки враховує фактори, які можуть вплинути на вартість коштів у національній валюті України, відтак, обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ не стосується розрахунків в іноземній валюті.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов’язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти.

Національний банк України встановлює облікову ставку залежно від темпів інфляції і рівня валового внутрішнього продукту.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг (ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України – в іноземній валюті (ч. 9 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 02.10.2015 р. прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_6, строком на 2 роки з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 р. включно, про що було опубліковано у газеті «Голос України» (№ 187 (6191) від 08.10.2015 р.) (http://deltabank.com.ua/about/).

Отже Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам АТ «ДЕЛЬТА БАНК» опубліковано в газеті «Голос України» 08.10.2015 р. (Газета «Голос України» № 187 (6191) від 08.10.2015). Інформація розміщена й на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta).

Таким чином, так як позивач знаходиться в стані ліквідації та не має банківської ліцензії на проведення банківських операцій з 08.10.2015 р. – АТ «Дельта Банк» не має права здійснювати свою діяльність в іноземній валюті.

З урахуванням викладеного суд позбавлений права на стягнення грошових коштів у іноземній валюті.

В період знаходження справи № 916/2955/14 у провадженні господарського суду Одеської області ПАТ «Дельта Банк» (заставодавець) та ПАТ «Авант-Банк» (заставодержатель) 12.02.2015 р. уклали договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 236 з метою забезпечення виконання зобов’язань зі сплати/повернення грошових коштів – де предметом застави (п. 1.1.) за договором стали також майнові права за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. за яким у даній справі АТ «Дельта Банк» заявлені вимоги про стягнення.

Згідно з п. 1.1. договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, предметом застави за договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, що є його невідємною частиною, в тому числі:

- кредитний договір № 49.8.2/38/2007-КЛТ від 23.08.2007 р. між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого за кредитним договором є заставодавець за договором, та ПП «Нікіта-Т» - 66 346 646, 41 грн.;

- кредитний договір № 49.8.3/01/2009-КЛТ від 18.02.2009 р. між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого за кредитним договором є заставодавець за договором, та ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» - 10 213 282,20 грн.;

- кредитний договір №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» - 559 763,79 дол. США, що еквівалентно 10 075 615,55 грн. за курсом НБУ на 05.02.2015 року;

- кредитний договір №420 від 29.11.2005 р., між закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та відкритим акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (ВАТ «Тодак») – 9 745 372,66 грн.

За умовами п.1.2. договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, майнові права сторони за домовленістю оцінили в сумі 96 380 916,83 грн.

Зобов’язання АТ «Дельта Банк» перед ПАТ «Авант-Банк», з повернення коштів, що обліковувались на кореспондентських рахунках № 16001804076 та № 00284064 в АТ «Дельта Банк» вчасно не були виконані.

За рахунок майнових прав були задоволені усі вимоги ПАТ «Авант-Банк», які можуть виникнути внаслідок невиконання АТ «Дельта Банк» зобов’язань перед ПАТ «Авант-Банк» за договором банківського рахунку (п. 1.4. договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236).

Згідно з умовами п.3.1. договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, ПАТ «Авант-Банк», зокрема, має право: у разі неповернення, часткового неповернення або несвоєчасного повернення АТ «Дельта Банк» кредиту та/або нарахованих процентів за користування ним та/або штрафу та/або пені, вжити заходів щодо реалізації заставлених майнових прав (у тому числі шляхом отримання права вимоги на заставлені майнові права) і задовольнити свої вимоги в сумі заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені та штрафу (у разі їх нарахування).

Звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання АТ «Дельта Банк» відповідних зобов’язань, зокрема у разі прийняття НБУ рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

За п. 4.7. договору застави р. № 236 від 12.02.2015 р., у випадку, якщо в термін, визначений в п. 1.5. цього договору заставодавець не виконає умови основного зобов’язання перед заставодержателем або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов’язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором. За п. 4.7., відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України, визначена відкладальна умова, а перехід прав кредитора у зобов’язанні за кредитним договором здійснюється без будь-яких інших застережень, тобто без будь-якого додаткового узгодження чи укладення якихось додаткових договорів. Це окремий, особливий випадок переходу прав кредитора до заставодержателя, що цілком відповідає п. 1 та пп. 1 п. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 627 ЦК України.

Враховуючи положення договору застави від 12.02.2015 р. за р. № 236 (п. 4.7.) та ст. 212, ст. 509, п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у зв’язку із прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 р. рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ОСОБА_3 акціонерному товаристві «Дельта Банк» – до ПАТ «Авант-Банк» перейшли всі права та обов’язки кредитора за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Відповідно до положень пп. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори. При цьому, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обвозів (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Зобов’язання ж припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Договором застави майнових прав р. № 236 від 12.02.2015 р. були забезпечені дійсні існуючі вимоги ПАТ «Авант-Банк» до АТ «Дельта Банк», підтверджені рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2015 р. у справі № 910/6534/15-г (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44291215) за позовом ПАТ «Авант-Банк» до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення 7 270 538,17 дол. США, що еквівалентно 156 701 443,86 грн., залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46900133).

Укладення договору застави майнових прав р. № 236 від 12.02.2015 р. відповідало приписам ст. 517 ЦК України та правовим позиціям Верховного суду України, викладеним у постановах від 24.10.2011 р. у справі № 3-112гс11 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19310005; від 30.03.2016 р. у справі № 6-232цс16 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56885440); постановам Вищого господарського суду України від: 13.07.2011 р. у справі №16/041-10 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17079432; 08.10.2012 р. у справі № 54/316 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26402430; 09.10.2012 р. у справі № 64/181 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26431316; 02.04.2015 р. у справі № 925/1333/14 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43406105); 06.07.2016 р. у справі № 910/27921/15 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58850396.

Укладаючи вказаний правочин у його уповноважених представників – підписантів не було обмежень у повноваженнях. Так, зокрема з боку виконавчого органу АТ «Дельта Банк» – Ради Директорів, то повноваження підписантів правочинів встановлені у п. 6.5. статуту в новій редакції 2014 року. Як видно з відміток на статуті він погоджений Національним банком України 03.07.2014 р., а державну реєстрацію якого проведено 18.07.2014 р.

Статут публічно розміщений на інтернет-сторінці АТ «Дельта Банк» - http://deltabank.com.ua/f/1/about/korpor_ypr/statut_2014.pdf.

Статут відповідно до положень ч. 9 ст.7, ч. 4 ст.16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ч. 4 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (в чинній редакції на дату правовідносин з укладення договору застави 12.02.2015 р.) – не містив обмежень підписантів.

Національний банк України вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії (ч. 5 ст. 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (в чинній редакції на дату виниклих правовідносин) до відомостей про юридичну особу зокрема відносяться дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Але таких обмежень у статуті позивача не має.

Додатково це підтверджується й тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 під час посвідчення договору застави майнових прав у м. Києві 12.02.2015 р., про що зареєстровано у реєстрі за № 236, перевірив як особу громадян, які підписали в її присутності цей договір, так і їх дієздатність, правоздатність та дієздатність ПАТ «Авант-Банк», АТ «Дельта Банк», повноваження представників, а також належність заставодавцю-ПАТ «Дельта Банк» майнових прав, що передаються в заставу АТ «Авант-Банк», перевірено.

Доказів щодо наявності обмежень у керівника, підписанта АТ «Дельта Банк», які внесені до ЄДРПОУ, і які обов’язково мають бути розміщені на сайті Міністерства юстиції України - https://usr.minjust.gov.ua/ua/extractedr позивачем не представлені.

Тобто, згідно з п. 1 ст. 16 та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», в редакції чинній на дату укладення договору застави майнових прав за р. № 236 від 12.02.2015 р. – в ЄДР була відсутня будь-яка інформація щодо обмеження повноважень керівника юридичної особи – АТ «Дельта Банк». Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»).

У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили – такий висновок здійснений у правових висновках Верховного Суду України в постанові від 09.11.2016 р. у справі за № 6-2063цс16 - http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/6b6c1e2e6ad3e2fcc225745c0034f4cc/d22f2a6ff91c2d87c225807b00482f83/$FILE/6-2063%D1%8616.doc, від 16.11.2016 р. у справі № 6-1443цс16 - http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2698391BDE1C8620C2257B1E00498230?OpenDocument&T? з=2016Ц, постанова ВГС України у справі № 910/15501/15 від 17.02.2016 р. - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55980254, постанова ВГС України у справі № 910/14741/15 від 22.06.2016 р. – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58510581).

Договір застави є одним із способів забезпечення виконання зобов’язання. За його змістом відповідно до ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію. Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником основного зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника (ст. 19 Закону України «Про заставу»).

В період знаходження справи № 916/2955/14 у провадженні господарського суду Одеської області ПАТ «Авант-Банк» 05.03.3015 р., 17.03.2015 р. та 26.03.2015 р. звернувся з письмовими повідомленнями вимогами відповідно за вих. № 259 (бланк № 009841), за вих. № 538 (бланк № 010011) та за вих. № 406 (бланк серії 010076) до ТОВ «Рені-Лайн» про набуття ПАТ «Авант-Банк» всіх прав та обов’язків кредитора ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та про необхідність подальшої сплати заборгованості за зазначеним кредитним договором у сумі 559 763,79 дол. США на рахунок в ПАТ «Авант-Банк».

Крім того, до пред’явлення вищевказаних вимог ПАТ «Авант-Банк» 17.02.2015 р. № витягу 46373958 зареєстрував приватне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна де об’єктом обтяження стали кредиторські вимоги (майнові права) за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., 11.03.2015 р. № витягу 46546421 були внесені зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна додано боржника ТОВ «Рені-Лайн», а 26.03.2015 р. № витягу 46662324 зареєстроване звернення стягнення на майно ТОВ «Рені-Лайн».

ПАТ «Авант-Банк» пред’явив ТОВ «Рені-Лайн» як підставу для виконання зобов’язань за кредитним договором – серед інших документів й оригінал кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р.

Знаходження оригіналу кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у період сплати ТОВ «Рені-Лайн» коштів ПАТ «Авант-Банк», підтверджується матеріалами даної справи – зокрема заявою позивача, викладеною ним у відповіді на відзив по справі № 916/2955/14 від 27.07.2018 р.

Відповідно до положень пп. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори. При цьому, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обвозів (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Зобов’язання ж припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З метою врегулювання правовідносин між ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у зв’язку із зверненням стягнення на майно відповідача 30.04.2015 р. була укладена між ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» мирова угода.

ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» 20.05.2015 р. уклали додатковий договір за № 22 до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. за яким визначили остаточну суму до сплати та нарахування і сплату процентів.

У зв’язку із знаходженням у провадженні господарського суду Одеської області справи № 916/2955/14 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та досягненням мирного вирішення спору, 25.05.2015 р. була укладена мирова угода в уточненій редакції, яка була 25.05.2015 р. затверджена судом.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, укладеним сторонами з метою врегулювання господарського спору, та одним із способів його вирішення.

Суд вважає, що відповідно до ст. 604 ЦК України слід вважати мирову угоду від 25.05.2015 р. такою, що припинила свою дію з 31.07.2015 р., у зв’язку із тим, що ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» 31.07.2015 р., 20.08.2015 р., 18.09.2015 р., 20.10.2015 р., 20.11.2015 р. укладали додаткові договори відповідно за № № 23, 24, 25, 26, 27 до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., за якими визначали графік повернення кредиту.

Відповідно до укладених ТОВ «Рені-Лайн» додаткових договорів до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., ТОВ «Рені-Лайн» сплатив остаточно узгоджену суму кредиту за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у період з 20.05.2015 р. по 28.12.2015 р. на підтвердження чого в матеріалах є виписки з рахунку починаючи з 20.05.2015 р. по 28.12.2015 р., всього у сумі 438 324,84 дол. США, що за курсом Національного банку України на відповідні дати повернення кредитних коштів склало всього 9 651 975,05 грн.

Сплата коштів за кредитом підтверджена належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами – виписками з рахунків, довідкою банку.

Тобто ТОВ «Рені-Лайн» повернув останньому кредитору у ланцюгу змін кредиторів – ПАТ «Авант-Банк» кредитні кошти на загальну суму 9 651 975,05 грн., що становить еквівалент (за курсом Національного банку України на відповідні дати сплати коштів) 438 324,84 дол. США.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладені у 2015 році ПАТ «Авант-Банк» з ТОВ «Рені-Лайн» додаткові договори до кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. є чинними і у судовому порядку не визнані недійсними чи нікчемними.

Доказів протилежного позивач не представив.

ТОВ «Рені-Лайн» виконав фінансові зобов’язання за чинними правочинами та повернув кредитні кошти за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. – ПАТ «Авант-Банк», про що останній надав ТОВ «Рені-Лайн» довідку від 06.01.2016 р. за вих.№ 16 (бланк № 012148) на підтвердження цього.

ТОВ «Рені-Лайн» виконав у період травня-грудня місяців 2015 р. заявлені до нього до сплати вимоги, які належним чином були зареєстровані в ЄДР, та виконав їх.

Зобов’язання за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. виконані у період чинності (дії) договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, та відповідно й до рішень судів, які набули чинності у справах № 916/2955/14, № 910/13924/15 і укладених додаткових договорів до вказаного вище кредитного договору.

Правомірність таких дій презюмується та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 30.03.2016 р. у справі № 6-232цс16 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56885440, постановами ВГС України у справах № 925/1333/14 від 02.04.2015 р. – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43406105, № 910/27921/15 від 06.07.2016 р. – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58850396.

Згідно зі ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Подвійне стягнення з ТОВ «Рені-Лайн» коштів за одним і тим самим кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. – жодною нормою чинного законодавства України не передбачено та є порушенням зокрема й загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У період виконання зобов’язання за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. рішення у справі № 916/2955/14 набуло чинності 25.05.2015 р.

Одеський апеляційний господарський суд ухвалою про відмову у прийнятті апеляційної скарги 25.06.2015 р. у справі № 916/2955/14 розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку для її подання АТ «Дельта Банк» на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. про заміну позивача його правонаступником відмовив АТ «Дельта Банк» у прийнятті до провадження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. про заміну позивача його правонаступником та ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 916/2955/14 і повернути апеляційну скаргу та додані до неї документи АТ «Дельта Банк».

Посилання представника Позивача про те, що відповідачу достеменно було відомо про нікчемність правочину – договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236 спростовується датою прийняття рішення касаційною інстанцією та тим, що Відповідач-ТОВ «Рені-Лайн» не приймав участі у судовому слуханні 07.10.2015 р. у суді касаційної інстанції (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52240954).

Вищий господарський суд України постановою від 07.10.2015 р. у справі № 916/2955/14 за участю представників заявника касаційної скарги – ОСОБА_7 дов. б/н від 05.10.2015 р. та ОСОБА_11 дов. б/н від 05.10.2015 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу АТ «Дельта Банк» на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. касаційну скаргу задовольнив частково, скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. і справу передав на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Рішення у справі № 910/13924/15 було прийняте господарським судом міста Києва 09.07.2015 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46853030).

Постановою Київського апеляційного господарського суду 12.10.2015 р. у справі № 910/13924/15 апеляційна скарга АТ «Дельта Банк» була залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 р. по справі № 910/13924/15 залишене без змін (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52503415).

Постановою від 15.12.2015 р. у справі № 910/13924/15 Вищий господарський суд України касаційну скаргу АТ «Дельта Банк» задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 р. у справі № 910/13924/15 скасував, справу передав на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54506897).

Посилання представника позивача про те, що відповідачу достеменно було відомо про скасування вказаного рішення у жовтні місяці спростовується датою рішення касаційної інстанції та тим, що відповідач-ТОВ «Рені-Лайн» не був залучений до участі у справі і відповідно у той час не приймав участі у судовому слуханні 15.12.2015 р. у суді касаційної інстанції (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54506897).

Розгляд касаційної скарги АТ «Дельта Банк» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. у справі № 910/13924/15 господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Авант-Банк» до АТ «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-АТ «Дельта Банк» 1. ПАТ «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу», 2. ПП Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» про звернення стягнення на заставлене майно на суму 96 380 916,83 грн. здійснений 15.12.2015 р. Головуючим суддею Демидовою А.М., суддів Волік І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) в судовому засіданні 15.12.2015 р. взяли участь представники: позивача: ОСОБА_12, дов. № 140/7/2015 від 28.08.2015 р., ОСОБА_13, дов. № 140/4/2015 від 28.08.2015 р., ОСОБА_14, дов. № 140/5/2015 від 28.08.2015 р., відповідача: ОСОБА_15, дов. від 26.11.2015 р., ОСОБА_16, дов. від 05.10.2015 р., третьої особи 1: не з’явилися, третьої особи 2: ОСОБА_17, дов. № 10/04 від 10.04.2014 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54506897)

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/13924/15 у позові ПАТ «Авант-Банк» до АТ «Дельта Банк», треті особи осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу», 2) приватного підприємства готельно-ресторанний комплекс «Апельсин», за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 3) Шаповалов, 4) товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн» про звернення стягнення на заставлене майно на суму 96 380 916,83 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 12.12.2016 р. у справі № 910/13924/15 апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» була залишена без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. по справі № 910/13924/15 залишене без змін (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63659525).

Відмова ПАТ «Авант-Банк» у позові до АТ «Дельта Банк» у справі № 910/13924/15 про звернення стягнення на заставлене майно за договором застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, зокрема й на майнові права за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. кореспондується із відсутністю предмету боргу за вказаним кредитним договором та відповідно і відсутністю предмету спору.

Відсутність основного зобов’язання виключає існування акцесорного зобов’язання, яке за своєю юридичною природою є додатковим до основного.

Суд критично оцінює пояснення представника АТ «Дельта Банк» відносно того, що ТОВ «Рені-Лайн» знаючи у 2015 році про нікчемність не мав права сплачувати гроші ПАТ «Авант-Банк». Матеріалами справи підтверджується протилежне.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. апеляційну скаргу АТ «Дельта Банк» задоволено, ухвали господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. у про заміну позивача його правонаступником та про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі скасовані, а матеріали справи направлено до господарського суду Одеської області для продовження судового розгляду по суті.

Повний текст постанови був підписаний 25.12.2015 р.

За даними ЄДР судових рішень постанова від 22.12.2015 р. у справі № 916/2955/14 Одеського апеляційного господарського суду надіслана ним була 28.12.2015 р., зареєстрована 30.12.2015 р., а оприлюднена 05.01.2016 р.

За результатами апеляційного розгляду 22.12.2015 р. ні скорочений ні повний текст постанови Одеського апеляційного господарського суду сторонам не надавався, а з урахуванням дати надіслання рішення виключає достеменну обізнаність ТОВ «Рені-Лайн» з обґрунтуванням рішення апеляційної інстанції у 2015 році.

Крім того, вищевказане рішення суду апеляційної інстанції від 22.12.2015 р. оскаржувалось.

23.03.2016 р. у справі № 916/2955/14 Вищий господарський суд України за участю представників: позивача – ОСОБА_18 дов. від 22.02.2015 р., ПАТ «Авант-Банк» - ОСОБА_19 дов. № 29/2016 від 29.02.2016 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ПАТ «Авант-Банк та ТОВ «Рені-Лайн» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. у справі Господарського суду Одеської області за позовом АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Рені-Лайн», третя особа – ПАТ «Кредитпромбанк», про стягнення суми, касаційні скарги залишив без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. – без зміни.

Рішення Вищого господарського суду України стосовно скасування рішення суду першої інстанції від 25.05.2015 р. про затвердження мирової угоди остаточно було прийняте 23.03.2016 р. у справі № 916/2955/14, тоді як грошові кошти сплачувались у продовж 2015 року.

Ознайомлення представника відповідача з матеріалами даної справи у 2015 році не здійснювалось.

Згідно матеріалів справи представник відповідача 08.04.2016 р. подав через відділ документального забезпечення та контролю клопотання від 08.04.2016 р. про ознайомлення його з матеріалами справи.

Стосовно повідомлення про нікчемність договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236 та обізнаність ТОВ «Рені-Лайн» про це, суд зазначає наступне.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у АТ «Дельта Банк» ОСОБА_6 складено повідомлення за вих. № 2623 від 02.06.2015 р. про нікчемність договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, у зв’язку з тим, що банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

Адресоване воно було ПАТ «Авант-Банк» та згідно опису вкладення і фіскального чеку від 03.06.2015 р. відправлене ПАТ «Авант-Банк».

Доказів відправлення зазначених повідомлень про нікчемність ТОВ «Рені-Лайн» чи на адресу його представника – ні АТ «Дельта Банк» ні представник АТ «Дельта Банк» суду не надали.

Стосовно залученого позивачем витягу з протоколу за № 5 від 18.05.2015 р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015 р. суд зазначає наступне.

Зазначений витяг з протоколу був поданий 05.11.2015 р. до суду апеляційної інстанції вх. № 5214/15 від 05.11.2015 р. як додаток № 5 до додаткових пояснень до апеляційної скарги по справі № 916/2955/14 від 05.11.2015 р. Доказів про відправлення цих додаткових пояснень з додатками відповідачу не представлено, що виключає обізнаність відповідача про існування такого документу та зафіксовану в ньому інформацію.

Також цей витяг з протоколу був поданий 23.11.2015 р. до суду апеляційної інстанції вх. № 5214/15 від 23.11.12015 р. як додаток № 1 до додаткових пояснень до апеляційної скарги по справі № 916/2955/14 від 23.11.2015 р. Доказів про відправлення цих додаткових пояснень з додатками відповідачу не представлено, що виключає обізнаність відповідача про існування такого документу та зафіксовану в ньому інформацію.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. А кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 47 та ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як кредитні операції розглядаються операції, що належать до банківських послуг:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

а також:

1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

2) надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

3) придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

4) лізинг.

АТ «Дельта Банк» не надавав ТОВ «Рені-Лайн» кредитні кошти.

Таким чином посилання у протоколі за № 5 від 18.05.2015 р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015 р. на кредитні операції відповідно до вище вказаних норм законодавства не мають відношення до відповідача.

Також із тексту залученого АТ «Дельта Банк» витягу з протоколу № 5 від 18.05.2015 р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015 р. відсутня інформація про повідомлення, запрошення, участь в засіданні ТОВ «Рені-Лайн».

В свою чергу зазначений протокол і висновки за ним не накладає правових наслідків чи приписів для ТОВ «Рені-Лайн».

Постанова Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 р., на яку робить посилання АТ «Дельта Банк» як на підставу нікчемності договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236 була скасована самим Національним банком України 02.03.2015 р. згідно з постановою правління НБУ за № 150 «Про віднесення ОСОБА_3 акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».

Відкладальна умова у частині відступлення права вимоги, передбачена п. 4.7. договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236, у вигляді прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації – настала 03.03.2015 р.

Отже постанова Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 р. – втратила чинність до дати набуття чинності відкладальної умови передбаченої п.4.7. договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236.

Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 р. та № 580/БТ позивач не надав та до матеріалів даної справи не залучалась.

Враховуючи, що позивач робить посилання на неї, як на підставу нікчемності договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236 суд вважає зазначити наступне.

Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 р. та № 560/БТ відносяться до документів з банківською таємницею.

Зазначені постанови, як слідує з пояснень позивача, були прийняті стосовно АТ «Дельта-Банк», і відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» мають індивідуальну дію.

Таким чином, суд вважає, що правового наслідку для інших суб’єктів зокрема у т.ч. й до відповідача ця постанова НБУ – не має на підставі п.1.4. Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5 так як не є нормативно-правовим актом.

Аналогічну правову позицію наведено у п. 3.17.1. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом від 11.03.2015 № 67, затвердженого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» слідує, що комісія затвердила результати перевірки, якою виявлено, що договір застави за р. № 236 є нікчемним. Комісія Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за результатами проведення перевірки, дійшла висновків про те, що договір застави містить ознаки нікчемності, передбачені п. 1, п. 5 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У відповідності із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема ст. 37 визначені повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно пп. 4 ч. 2 вказаної статті, в редакції чинній на дату протоколу за № 5 від 18.05.2015 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 3 ст. 38 (в редакції чинній станом на дату протоколу за № 5 від 18.05.2015 р.) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України »Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Даний перелік є вичерпним в розумінні цієї статті.

Також ч. 4 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначена підстава коли правочин за цим Законом імперативно є нікчемним – це правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Договору застави майнових прав за р. № 236 від 12.02.2015 р., був підписаний органами управління та керівниками банку до початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Доказів що вище перелічені обставини чи події мали місце – АТ «Дельта Банк» не надав.

У зв’язку із цим суд відхиляє викладені у відповіді на відзив по справі № 916/2955/14 від 27.07.2018 р. представника АТ «Дельта Банк» та поясненнях у судовому засіданні 13.09.2018 р. обґрунтування позовних вимог за їх необґрунтованістю та бездоказовістю.

З позовом про визнання недійсним договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. за р. № 236 АТ «Дельта Банк» звернувся до господарського суду міста Києва у 2016 році (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61722516).

Звернення з відповідним позовом про визнання недійсним договору застави виключає його автоматичну нікчемність, оформлену вищевказаними протоколом та повідомленням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2016 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне підприємство готельно-ресторанний комплекс «Апельсин»; товариство з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»; товариство з обмеженою відповідальністю «Ас-Нафтогазресурс»; публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»; закрите акціонерне товариство «ТАС-Інвестбанк» та відкрите акціонерне товариство «Київський завод по виготовленню технічного обладнання для агропромислового комплексу».

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2016 р. у справі № 910/1208/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016 р., позовні вимоги АТ «Дельта Банк» про визнання правочину недійсним задоволено. Визнано договір застави майнових прав від 12.02.2015 р., укладений ПАТ «Авант-Банк» та АТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 236 – недійсним.

Інші вимоги АТ «Дельта Банк» щодо повернення оригіналів документів, повернення отриманого майна, коштів за визнаним недійсним правочином у зазначеній справі не розглядались.

Київський апеляційний господарський суд у справі № 910/1208/16 постановою від 20.09.2016 р. апеляційні скарги ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Рені-Лайн» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. у справі № 910/1208/16 залишив без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. у справі № 910/1208/16 залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно й рішення у вказаній справі набуло чинності у вересні 2016 року, тоді як сплата коштів ТОВ «Рені-Лайн» була здійснена у 2015 році тобто майже на цілий рік раніше.

Приписи п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими тільки закон, а не нормативно-правовий акт пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. у 2015 році сплатив суму 9 651 975,05 грн.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не вимагається наявність тотожного складу учасників для застосування преюдиції при вирішенні справи.

По справі № 910/23196/16, яка знаходилась у провадженні Господарського суду міста Києва судом були досліджені оригінал кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., акт приймання-передачі кредитної справи ТОВ «Рені-Лайн» у кількості 7 томів від 12.02.2015 р., виписки по рахунках ТОВ «Рені-Лайн» відкритих в ПАТ «Авант-Банк» за період травень-грудень 2016 року, довідка ПАТ «Авант-Банк» про сплату повністю заборгованості за зазначеним кредитним договором прийняте 22.03.2017 р. рішення, яким визнано: проведеною належним чином сплату (повернення) ТОВ «Рені-Лайн» кредитних грошових коштів за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США; припиненими усі зобов’язання ТОВ «Рені-Лайн» за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Рені-Лайн» (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США у зв’язку з їх належним виконанням.

Суд приходить до висновку, що рішення по справі № 910/23196/16 від 22.03.2017 р. в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України в редакції чинній на дату прийняття рішення та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України в нині чинній редакції є преюдиційним у даній справі.

Таким чином, слід визнати, з урахуванням вищевикладеного, що дія кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. припинена з 29.12.2015 р.

Знаходження в даний час у будь-яких осіб правомірно чи неправомірно оригіналу кредитного договору № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., тобто після сплати ТОВ «Рені-Лайн» коштів ПАТ «Авант-Банк», правового значення у даній справі не має, так як зобов’язання за ним є припиненими.

Згідно зі ст. 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів. Правові наслідки нікчемного правочину є імперативними і, відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України, не можуть піддаватися змінам – згідно правових висновків у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 р. у справі № 201/2716/13-ц – (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63016008), від 12.10.2016 р. у справі № 522/2038/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62226476).

Вимогу про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції можна пред’явити тільки стороні недійсного правочину.

ТОВ «Рені-Лайн» не був стороною договору застави майнових прав від 12.02.2015 р. № 236, укладеного між АТ «Дельта Банк», як заставодавцем та ПАТ «Авант-Банк», як заставодержателем, та зазначений договір не підписувало.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 та п.1 ч.1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Суб’єктами в кондикційному зобов’язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов’язанні має право вимоги та виступає кредитором, в даному випадку це має бути АТ «Дельта Банк», а з іншого, - набувач майна, який виступає боржником, в даному випадку це має бути ПАТ «Авант-Банк».

Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю кондикційних зобов’язань є те, що підстави для їх виникнення мають широкий спектр: зобов’язання можуть виникати як з дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов’язання, так і третіх осіб, з дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов’язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов’язання виникає за таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави, або підстава, на основі якої майно набувалося, згодом відпала.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред’явлення кондикційної вимоги вважається належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, кондикція – позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб’єктним складом підпадає під визначення зобов’язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 02.03.2016 р. по справі № 6-3090цс15 (http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/415BD112C69C3868C2257F72004F537E), Верховний Суд України в постанові від 01.11.2017 р. по справі № 910/15665/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70390762), Вищий господарський суд України в постанові від 03.07.2017 р. по справа № 910/500/15-г (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67582870).

Таким чином, суд робить висновок, що позивачем неправильно визначений спосіб захисту його прав, та ним пред’явлений позов до неналежної сторони відповідача-ТОВ «Рені-Лайн».

Вищий господарський суд України у постанові від 10.10.2016 р. по справі № 910/29456/15 зробив висновки, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61996752).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України на позичальника покладено обов’язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як визначено у ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Нормами ст. 1055 ЦК України визначена форма кредитного договору. Так, кредитний договір укладається у письмовій формі, якщо кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, він є нікчемним.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов’язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення сторін у справі, третіх осіб про судові засідання.

Процесуальні документи належним чином надсилались учасникам справи за їх адресами, а в справі наявні поштові повідомлення відділення зв’язку, суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 3 ст. 5 ГК України).

Загальними засадами цивільного законодавства як закріплено у пп. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільним правом встановлена презумпція добросовісності та розумності, так, за ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 1 ЦК України відносини також повинні бути засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

В ЦК України закріплений принцип свободи договору.

Відповідно до принципу свободи договору суб’єкти цивільного права вільні в укладенні договору, тобто у виборі контрагента та у визначенні умов своєї угоди, а також у виборі тієї чи іншої «моделі» (форми) договірних зв’язків. (ст. 421 ЦК України)

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 2 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України).

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 75 ГПК України визначають, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Положення ч. 4 ст. 11 ГПК України визначають, що суд застосовує при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. за № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що справедливість – одна із основних засад права – є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яка висловлена ним в абз. 3 п. 3.1. рішення від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

В рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п. 5.4).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п.4.1 Рішення КС України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004).

Положення ст. 58 Конституції України визначають, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За вищевикладених обставин, суд повністю відмовляє у задоволенні позовних вимог АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Рені-Лайн» за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Згідно ст. ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за розгляд даного позову, відноситься за рахунок позивача – АТ «Дельта Банк».

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_3 акціонерного товариства „Дельта Банк” до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Рені-Лайн” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства „Кредитпромбанк” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства „АВАНТ-БАНК” про стягнення 9 978 241,24 грн. – відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут