Рішення № 77247224, 09.10.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Справа № 915/765/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - дов.№3 від 24.04.2018,

представника відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс Тепло» (55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Театральна, буд.17, каб.5; ідент.код 39290488),

до відповідача: Комунального підприємства Первомайської міської ради «ТЕПЛО» (55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Грушевського, буд.1; ідент.код 35964656),

про: стягнення заборгованості у розмірі 4807,42 грн, з яких: 4527,76 грн. основного боргу, 80,02 грн. - 3% річних та 199,64 грн. збитків від інфляції, -

в с т а н о в и в:

23.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Комунсервіс Тепло” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №19/07/2018-1 від 19.07.2018, в якій просить стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради “ТЕПЛО” заборгованість за договором №06/02/17-1-Д від 09.02.2017 про закупівлю теплової енергії бюджетними організаціями та госпрозрахунковими підприємствами у розмірі 4807,42 грн, з яких: 4527,76 грн основного боргу, 80,02 грн. - 3% річних та 199,64 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства своєчасно не розрахувався за спожиту теплову енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову не погашена. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування збитків від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 30.07.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.08.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по суті позовної заяви до суду не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 05.09.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду

У судовому засіданні 09.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

09.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комунсервіс Тепло” (постачальник) та Комунальним підприємством Первомайської міської ради “ТЕПЛО” (споживач) укладений договір про закупівлю теплової енергії бюджетними організаціям та госпрозрахунковими підприємствами №06/02/17-1-Д (надалі – Договір) (а.с.10-12), згідно якого постачальник зобов’язується у період дії цього Договору виробляти та постачати теплову енергію, а споживач – прийняти та оплатити спожиту енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором (п.1.5 Договору).

Пунктами 1.1 – 1.4 Договору сторони передбачили, що предметом даного договору є надання послуг з постачання теплової енергії (п.1.1); кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг: 13,32 Гкал (п.1.2); місце поставки товарів, виконання робітчи надання послуг: вул.Грушевського, 1, м.Первомайськ, Миколаївська обл., 55200 (п.1.3); строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: січень - грудень 2017 року (п.1.4).

Пунктами 2.1 – 2.3 Договору сторони встановили, що ціна цього Договору становить 24353,76 грн з т.ч. ПДВ. Розрахунок ціни цього Договору наведено у Додатку№1, що є невід'ємною частиною цього Договору. Нарахування оплати за фактично спожиту теплову енергію, здійснюється згідно фактичних показників приладу обліку (при їх наявності) (п.2.1); розрахунки за теплову енергію на потреби теплопостачання здійснюється відповідно до регульованого тарифу, затвердженого рішенням Первомайської міської ради №29 від 29.09.2016 року та встановленого на момент здійснення розрахунку (п.2.2); щомісячна оплата теплової енергії, що постачається Споживачу, нараховується відповідно до тарифів, діючих на момент розрахунку та обсягів наданих послуг (п.2.3).

Додатковою угодою №1 від 16.10.2017 сторонами вносились зміни до Договору стосовно тарифів на теплову енергію, у відповідності до рішення Первомайської міської ради №577 від 13.10.2017 (а.с.13).

Сторони встановили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року; умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2017.

У суду відсутні докази відмови жодної зі сторін від договору.

Позивачем умови договору виконувались належним чином.

Так, згідно наданих позивачем актів здачі-приймання виконаних робіт (а.с.15, 17, 19), котрі підписані та скріплені печатками обох сторін, за період з 16.10.2017 по 31.12.2017 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 4527,76 грн та виставив до сплати рахунки від 01.11.2017 на суму 1036,68 грн за жовтень 2017 року, від 01.12.17 на суму 1659,66 грн за листопад 2017 року, від 02.01.18 на суму 1831,42 грн за грудень 2017 року (а.с.14, 16, 18).

Пунктами 3.1, 3.4, 3.7.1, 3.7.2 Договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом є календарний місяць (п.3.1); споживач, щомісячно разом з представником постачальника складають Акт споживання теплової енергії (п.3.4); споживач повинен на протязі трьох календарних днів з дати отримання Акту розглянути та направити постачальнику підписаний Акт (п.3.7.2); споживач розраховується за фактично наданий обсяг теплової енергії у період п’яти робочих днів з дня представлення постачальником платіжних документів споживачу (п.3.7.1).

В порушення умов Договору та на дату подання позову заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 16.10.2017 по 31.12.2017 в сумі 4527,76 грн відповідачем не оплачена, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни, за спожиту теплову енергію не розрахувався, факт отримання від позивача платіжних документів (рахунків) не заперечив, наявність заборгованості у сумі 4527,76 грн не спростував та не надав суду доказів погашення боргу перед позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 4527,76 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 09.11.2017 по 18.07.2018 у сумі 80,02 грн та інфляційних втрат за період листопад 2017 – квітень 2018 включно у сумі 199,64 грн.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.21) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 80,02 грн, а саме нараховані:

- на суму заборгованості за жовтень 2017 року – 1036,68 грн за період з 09.11.2017 по 08.12.2017 в розмірі 2,55 грн;

- на суму заборгованості за жовтень, листопад 2017 року – 2696,34 грн за період з 09.12.2017 по 10.01.2018 в розмірі 7,30 грн;

- на суму заборгованості за жовтень - грудень 2017 року – 4527,76 грн за період з 11.01.2018 по 18.07.2018 в розмірі 70,17 грн.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.22) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в загальному розмірі 199,64 грн, а саме нараховані:

- на суму заборгованості за жовтень 2017 року – 1036,68 грн у листопаді 2017 в розмірі 6,84 грн;

- на суму заборгованості за жовтень, листопад 2017 року – 2696,34 грн у грудні 2017 в розмірі 20,01 грн;

- на суму заборгованості за жовтень - грудень 2017 року – 4527,76 грн за період з січня по квітень 2018 в розмірі 172,79 грн.

Перевіривши розрахунки нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх методологічно та арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі сплатив суму боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2017 по грудень 2017, а також нараховані позивачем суми 3% річних та інфляційних втрат, останній у порушення приписів статтей 73, 74 ГПК України суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради «ТЕПЛО» (55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Грушевського, буд.1; ідент.код 35964656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс Тепло» (55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Театральна, буд.17, каб.5; ідент.код 39290488) 4527,76 грн. основного боргу, 80,02 грн. - 3% річних, 199,64 грн. збитків від інфляції та 1762,00 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва