Рішення № 77247216, 27.09.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Справа № 915/673/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з’явився;

представника відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Козачанське”

(62212, Харківська обл., Золочівський р-н, с.Гур’їв Козачок, вул.Зарічна, буд.28),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Арго”

(54000, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.143),

про: стягнення попередньої оплати в сумі 1367190,00 грн, -

в с т а н о в и в:

02.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Козачанське” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №82 від 26.06.2018, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Арго” суму попередньої оплати за товар непоставлений по Договору поставки мінеральних добрив №ХВ-14/18-Д/МД від 13.12.2017 у розмірі 1367190,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у визначений Договором поставки мінеральних добрив №ХВ-14/18-Д/МД від 13.12.2017 строк не виконав свої зобов’язання щодо поставки товару в повному обсязі. В якості правової підстави позовних вимог позивач посилається на умови зазначеного договору та приписи ст.ст.16, 526, 610, 612, 693 ЦК України, ст.193 ГК України.

Ухвалою суду від 10.07.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, – десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 30.07.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 29.08.2018.

29.08.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.09.2018.

13.09.2018 від позивача на адресу суду надійшло клопотання №101 від 07.09.2018, в якому він просить розглядати справу за відсутності позивача.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання ухвал суду від 30.07.2018 та 29.08.2018. В матеріалах справи містяться докази отримання зазначених вище ухвал відповідачем.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 27.09.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

13.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (постачальник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Козачанське” (покупець, позивач у справі) було укладено Договір поставки мінеральних добрив №ХВ-14/18-Д/МД (надалі – Договір №ХВ-14/18-Д/МД), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити (передати) у власність покупця мінеральні добрива (надалі - товар), а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п.1.2. Договору №ХВ-14/18-Д/МД найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.1. Договору №ХВ-14/18-Д/МД поставка та відвантаження товару, в рамках договору, здійснюється на умовах і в терміни, зазначені в специфікаціях до даного договору залізничним або іншим видом транспорту, або без використання такого, згідно умов зазначених в додатках до даного договору (відповідно до правил Інкотермс у редакції 2010 року). Розвантаження товару здійснюється за рахунок покупця.

У відповідності до п.2.2. Договору №ХВ-14/18-Д/МД відвантаження товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти кількість товару, яка відповідає вагонній нормі (норма вантажу масою 50 т -70 т). Та партіями які відповідають автомобільній нормі (норма вантажу масою 0,05 – 40 тон).

Пунктом 2.6. Договору №ХВ-14/18-Д/МД сторонами визначено, що датою відвантаження (поставки товару) вважається дата, зазначена на залізничній або товаротранспортній накладній в пункті відвантаження товару (пункт передачі товару перевізнику).

Відповідно до 2.19. Договору №ХВ-14/18-Д/МД право власності на товар, що поставляється за договором, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

14.12.2017 сторонами була складена та підписана Специфікація №2 від 14.12.2017 (надалі - Специфікація №2), відповідно до п.1 якої постачальник повинен поставити покупцю товар – Карбамід імп. Узбекистан/Біг-бег у кількості 178,000 т на загальну суму 1762200,00 грн (з ПДВ), строк поставки визначено - лютий місяць 2018 року.

Пунктом 4.1. Договору №ХВ-14/18-Д/МД сторони визначили, що покупець здійснює оплату вартості товару, шляхом прямого банківського переказу грошових коштів у національній валюті України, на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків постачальника на умовах 100% передоплати в термін зазначений у відповідному рахунку, якщо інше не передбачається в додатках.

Згідно п.2. Специфікації №2 покупець оплачує постачальнику 100% вартості товару, що складає 1762200,00 грн шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 18.12.2017. Дійсність рахунку передбачена п.4.1. даного договору. У випадку не отримання постачальником грошових коштів в указаний строк, постачальник має безумовне право припинити поставки частини неоплаченої партії товару згідно цієї специфікації.

На виконання умов Договору №ХВ-14/18-Д/МД позивачем було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 1762200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2418 від 14.12.2017 на вказану суму (а.с.17).

Проте у вказаний вище строк відповідач зобов’язання з поставки позивачу товару виконав частково, поставивши 20.03.2018 товар у кількості 39,9 т на суму 395010,00 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №2188 від 20.03.2018 (а.с.18).

04.04.2018 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №45 від 03.04.2018 про виконання умов договору та стягнення штрафних санкцій, в якій позивач пропонує останньому в термін не пізніше 12.04.2018 виконати умови договору щодо поставки товару за вказаною в договорі адресою та сплатити 53168,53 грн пені на рахунок покупця. В матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача зазначеної претензії (а.с.19-20, 21, 22).

Відповідач відповіді на претензію не надав, у визначений позивачем строк умови договору не виконав.

Позивач зазначає, що після здійснення відповідачем часткової поставки товару за договором, загальна кількість недопоставленого товару по Специфікації №2 від 14.12.2017 складає 138,1 т на загальну суму 1367190,00 грн (з ПДВ). Після звернення до відповідача з претензією в порядку досудового врегулювання спору, яка надіслана 04.04.2018, поставки залишку товару або повернення грошових коштів не відбулось.

На підставі ч.2 ст.693 ЦК України позивач вдруге 05.06.2018 направив на адресу відповідача претензію №68 від 04.06.2018, в якій вимагає протягом 7 (семи) календарних днів, з дня отримання даної претензії, повернути сплачені покупцем за Договором грошові кошти в сумі 1367190,00 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 19.06.2018 про, що свідчить відповідна відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №6220301331462 (а.с.23-24, 25, 26).

Вказана претензія відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки, після часткового виконання свого зобов’язання за Договором №ХВ-14/18-Д/МД, відповідач залишився винен позивачу кошти в сумі 1367190,00 грн (1762200,00 грн – 395010,00 грн), позивач звернувся до суду з позовом.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п.1.2. Договору №ХВ-14/18-Д/МД сторони погодили, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, яка є невід’ємною частиною цього договору.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар у строк та за ціною, визначених у специфікації, однак відповідач обумовлений договором товар у повному обсязі та у визначений строк не поставив.

У відповідності до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

На підставі ч.2 ст.693 ЦК України позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогами повернути сплачені покупцем за Договором грошові кошти в сумі 1367190,00 грн не забезпечені поставкою товару.

Однак відповідач у визначений позивачем строк грошові кошти не повернув.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов’язань з оплати товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1367190,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (54000, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.143, код ЄДРПОУ 35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Козачанське” (62212, Харківська обл., Золочівський р-н, с.Гур’їв Козачок, вул.Зарічна, буд.28, код ЄДРПОУ 31742305) 1367190,00 грн суму попередньої оплати та 20507,85 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 08.10.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва