Рішення № 77246879, 11.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2018Справа № 910/8403/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш"

про стягнення 226 918,25 грн.

за участю представників:

від позивача: Ковальова Л.Ф.;

від відповідача: Дараган О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" (далі - ТОВ "БІК "Новобуд") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" (далі - ТОВ "Таймфіш") про стягнення заборгованості в сумі 216 718, 18 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору підряду від 26.10.2017 р. в частині оплати вартості виконаного комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт на об'єкті: провулок Ярославський будинок 1/3, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ "БІК "Новобуд" просив суд стягнути з відповідача несплачену вартість виконаних позивачем робіт у сумі 193 611,01 грн., пеню у сумі 18 000,52 грн., інфляційні втрати у сумі 2 780,79 грн., 3 % річних у сумі 2 325,86 грн., а всього - 216 718, 18 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження, розгляд справи в суді вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні із викликом (повідомленням) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути основну заборгованість з вартості виконаних робіт у сумі 193 611,01 грн., пеню у сумі 27 373,11 грн., інфляційні втрати у сумі 2 780,79 грн., 3 % річних у сумі 3 153,34 грн., що разом складає - 226 918,25 грн. Указана заява була прийнята судом до розгляду, як така, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України.

У строк, встановлений законом, відповідач відзиву не надав, проте з його письмових пояснень слідує, що він позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Також до початку розгляду справи по суті ТОВ "Таймфіш" подав клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке було обгрунтоване невідповідністю позовної заяви вимогам ст.ст. 162-164 ГПК України, а також необхідністю відповідача здійснити виклик свідка під час розгляду спору.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Дослідження питання щодо відповідності заявленого ТОВ "БІК "Новобуд" позову вимогам ст.ст. 162-164, 172 ГПК України було вирішено судом під час прийняття позовної заяви до розгляду, за результатами якого ухвалою від 04.07.2018 р. відкрито провадження та з урахуванням вимог ст.ст. 247-252 ГПК України було вирішено здійснювати розгляд справи у спрощеному позовному провадженні із повідомленням сторін.

Згідно ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Оскільки в даному випадку справа не є складною, склад учасників, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають розгляду справи у загальному позовному провадженні, а доводи заяви відповідача не містять належного обґрунтування щодо заміни засідання, суд приходить до висновку, що така заява задоволенню не підлягає.

При цьому за змістом приписів господарського процесуального закону відповідач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що підрядник (позивач) не надав оригіналів актів виконаних робіт та довідок вартості робіт за березень 2018 р., а тому підстав для оплати цих робіт у відповідача не виникло. Просив відмовити у задоволенні позову. Також заявив клопотання про накладення на позивача штрафу у порядку п. 3 ч. 2 ст. 43, п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України за подання до суду необгрунтованого позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2017 р. між ТОВ "БІК "Новобуд" (підрядник) та ТОВ "Таймфіш" (замовник) був укладений договір підряду (далі - договір). Відповідно до умов цього договору підрядник зобов'язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектої документації, в обумовлений договором строк виконати комплекс внутрішніх оздоблювальних робіт на об'єкті: провулок Ярославський будинок 1/3, та передати замовнику закінчені роботи (п. 2.1).

Пунктом 4.1 договору сторони визначили ціну кожного виду робіт, яка є твердою та не підлягає коригуванню (п. 4.2).

Строки виконання робіт за даним договором визначені у графіку виконання робіт (п. 5.1 договору).

Підрядник щомісячно, не пізніше 27 числа звітнього місяця готує два примірника акта виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, підписує їх і скріплює печаткою, та надсилає їх замовнику (п. 6.1.3). Замовник протягом 10 робочих днів після отримання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, зобов'язаний прийняти виконані роботи шляхом підписання вказаних документів, та повернути один примірник підписаного акту та довідки підряднику (п. 6.1.4).

У пункті 7.1 договору сторони домовились, що авансування на виконання робіт здійснюється на письмову вимогу підрядника, протягом 5 банківських днів з дати отримання письмової вимоги підрядника. Подальші розрахунки здійснюються за фактично прийняті підрядником роботи, оплачуються на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, протягом 5-ти робочих днів з дати їх підписання. При цьому оплата виконаних робіт здійснюється з урахуванням суми раніше сплачених авансів (п. 7.2 договору).

Замовник зобов'язаний забезпечити фінансування робіт шляхом проведення розрахунків з підрядником (п. 3.2 договору).

Договір є чинним з дати його належного підписання сторонами і до повного його виконання сторонами (п. 5.2).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, 03.11.2017 р. та 24.11.2017 р. відповідач перерахував позивачу авансовий платіж у загальній сумі 600 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, наявним в матеріалах справи.

У свою чергу, позивач виконав роботи на загальну суму 2 148 875,73 грн., про що свідчать наявні у справі акти виконаних робіт за листопад 2017 р., грудень 2017 р., січень 2018 р., лютий 2018 р., березень 2018 р., а також довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за період з листопада 2017 р. по березень 2018 р., підписані обома сторонами без зауважень.

Також із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Таймфіш", з урахуванням сплаченого авансу, оплатило виконані роботи на загальну суму 1 955 264,73 грн., а саме - за листопад 2017 р. по лютий 2018 р. у сумі 1 650 000,00 грн. та частково за березень 2018 р. - у сумі 305 267,72 грн. Таким чином, неоплаченими залишились роботи за березень 2018 р. по акту № 18 від 30.03.2018 р. у сумі 34 237,55 грн. та по акту № 19 від 30.03.2018 р. у сумі 159 373,46 грн., що разом складає у сумі 193 611,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Крім того, у договорі сторони погодили (п. 6.1.4), що замовник протягом 10 робочих днів після отримання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, зобов'язаний прийняти виконані роботи шляхом підписання вказаних документів.

Матеріали справи свідчать, що акти приймання-передачі виконаних робіт № 18 від 30.03.2018 р. та № 19 від 30.03.2018 р. були підписані відповідачем без зауважень, а тому роботи за цими актами були прийняті замовником у повному обсязі та вони підлягають оплаті.

Посилання відповідача, про те, що позивач не надіслав йому оригіналів підписаних з боку ТОВ "БІК "Новобуд" актів виконаних робіт та довідки форми КБ-3 за березень 2018 р., суд до уваги не приймає з огляду на те, що вказані обставини не впливають на обов'язок ТОВ "Таймфіш" здійснити оплату виконаних робіт у повному обсязі. При цьому обов'язок замовника оплатити виконані роботи виникає саме з моменту підписання вказаних документів з відкладальною умовою, встановленою у п. 7.2 договору - на протязі 5 банківських днів. А як вже встановлено судом, усі акти виконаних робіт за довідки форми КБ-3 за березень 2018 р. (у тому числі і неоплачені акти № 18 від 30.03.2018 р. та № 19 від 30.03.2018 р.) відповідачем були підписані без зауважень, а значить - роботи прийняті як такі, що виконані належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача виник обов'язок по сплаті вартості виконаних робіт за актами № 18 від 30.03.2018 р. та № 19 від 30.03.2018 р. у загальній сумі 193 611,01 грн.

Частиною 1 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не надав доказів належного виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт у березні 2018 р. на суму 193 611,01 грн., а його доводи не спростовують обов'язку виконати таке зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 193 611,01 грн. боргу за договором підряду від 26.10.2017 р. підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 27 373,11 грн., яку просив стягнути у судовому порядку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, пунктом 11.5 договору сторонами було погоджено, що у випадку, якщо замовник не проводить платежі, як визначено в договорі, він сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Провівши власний розрахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 27 236,27 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, оскільки при розрахунку пені позивач не змінював період її нарахування, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 2 780,79 грн. та 3 % річних у сумі 3 153,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний перерахунок сум матеріальних втрат, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу у сумі 2 780,79 грн., а також 3 % річних у сумі 2 391,49 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, враховуючи підстави, зазначені судом вище, при розрахунку пені.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що даний позов є обгрунтованим, але підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача.

Стосовно клопотання позивача про накладення штрафу на ТОВ "БІК "Новобуд", внаслідок зловживання своїми процесуальними правами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Статтею 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали (ст. 131 ГПК України).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 132 ГПК України заходами процесуального примусу є штраф.

Положеннями ст. 135 ГПК України унормовано, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Суд, враховуючи наведені положення чинного законодавства та перевіривши доводи заявника, прийшов до висновку, що позов ТОВ "БІК "Новобуд" не є необгрунтованим, про що зазначалось вище, а ненаправлення ТОВ "БІК "Новобуд" підписаних зі свого боку актів виконаних робіт та довідок форми КБ-3 за березень 2018 р. не є випадком зловживання позивачем своїми процесуальними правами по даній справі, оскільки обов'язок вчинення таких дій (направлення вказаних документів замовнику) стосується виконання стороною (підрядником) договірних відносин, та не впливає на процесуальний розгляд даного спору. Отже, підстави для накладення штрафу на позивача у суду відсутні, а тому клопотання ТОВ "Таймфіш" задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" про стягнення заборгованості в сумі 226 918,25 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 46/48; ідентифікаційний код 40232356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" (01154, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Літера Б; ідентифікаційний код 37855348) основний борг у сумі 193 611 (сто дев'яносто три тисячі шістсот одинадцять) грн. 01 коп., пеню у сумі 27 236 (двадцять сім тисяч двісті тридцять шість) грн. 27 коп., інфляційні втрати у сумі 2 780 (дві тисячі сімсот вісімдесят) грн. 79 коп., 3 % річних у сумі 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 49 коп., судовий збір у сумі 3 390 (три тисячі триста дев'яносто) грн. 29 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 жовтня 2018 року.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.