Ухвала суду № 77246194, 16.10.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"16" жовтня 2018 р. Справа № 903/498/18 Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу №903/498/18

за позовом Керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратура, м. Нововолинськ

до відповідачів -1: Благодатної селищної ради, м. Нововолинськ

до відповідача - 2:Волинського обласного благодійного фонду “Карітас-Волинь”, м.Нововолинськ

про скасування рішення Жовтневої селищної ради №30/9 від 13.07.2015р., визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.08.2015р. нерухомого майна та зобов’язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, посвідчення № 036269;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність № 16/08/18/1 від 16.08.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Керівник Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду з позовом до відповідачів: 1) Благодатної селищної ради, 2) Волинського обласного благодійного фонду “Карітас-Волинь” та просить :

-скасувати рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради №30/09від 13.07.2015р. “Про затвердження оцінки вартості майна – нежитлового двоповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтне, яке перебуває у власності територіальної громади селища Жовтневе”;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2015р. нерухомого майна, який укладено між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом “Карітас-Волинь”;

-зобов’язати Волинській обласний благодійний фонд “Карітас-Волинь” повернути нежитлове приміщення, а саме приміщення колишньої школи загальною площею 1645,0 кв.м., що знаходиться за адресою:45490,Волинська обл., м. Нововолинськ, смт. Благодатне, вул. Л. Українки ,3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами недотримано законодавчо визначеної процедури передбаченої ЗУ “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, яка передує підписанню договору купівлі-продажу, а тому є підставою для скасування рішення Жовтневої селищної ради від 13.07.2018р. №30/9 і визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.08.2015р. недійсним і як наслідок – здійснення повернення приміщення у комунальну власність.

Ухвалою суду від 18.09.2018р. розгляд клопотання відповідача-2 за вх.№01-81/127/18 від 12.09.2018р. про залишення позову без розгляду відкладено, для надання можливості позивачу подати письмові пояснення .

Ухвалою суду від 01.10.2018р. оголошено перерву в засіданні на 16.10.2018р. на 12:00 год. для надання можливості відповідачу -2 подати інформацію щодо адвокатських запитів по справі та обґрунтовані заперечення на письмові відповіді прокурора.

Представник позивача в судовому засіданні 16.10.2018р. підтримав позов в повному об’ємі та просить суд задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

В задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду просить суд відмовити, із підстав викладених у відповіді на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 за вх.№01-55/10125/18 від 24.09.2018р.

Разом з тим, через відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-55/11165/18 від 16.10.2018р., яким просить долучити до матеріалів справи інформацію з КЕФ «Експертиза-тотуал» про вартість ринкової оцінки майна площею 1645 м.2., що знаходиться за адресою:45490,Волинська обл., м. Нововолинськ, смт. Благодатне, вул. Л. Українки ,3.

14.09.2018р. прокурор електронною поштою надіслав до суду заяву №34/4-1605 вих-18 від 12.09.2018 року про уточнення позовних вимог, в якій просить:

- скасувати рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради №30/09 від 13.07.2015р. “Про затвердження оцінки вартості майна – нежитлового двоповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтне, яке перебуває у власності територіальної громади селища Жовтневе”;

- визнати недійсним у повному обсязі договір купівлі-продажу від 04.08.2015р. нерухомого майна, який укладено між Жовтневою (нині - Благодатною) селищною радою (45490, Волинська область, м. Нововолинськ, смт. Благодатне, вул. В. Стуса 16, код ЄДРПОУ 04590576) та Волинським обласним благодійним фондом “Карітас-Волинь” (45490, м. Нововолинськ, вул. Митрополита Шептицького 18А, код ЄДРПОУ 36875782);

-зобов’язати Волинській обласний благодійний фонд “Карітас-Волинь” повернути нежитлове приміщення, а саме приміщення колишньої школи загальною площею 1645,0 кв.м., що знаходиться за адресою: 45490,Волинська обл., м. Нововолинськ, смт. Благодатне, вул. Лесі Українки 3 у комунальну власність територіальної громади селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради.

Дана заява про уточнення позовних вимог від 14.09.2018р. є прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить ст.ст. 80, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача – 1 в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представник відповідач -2 в судовому засіданні подав заперечення від 15.10.2018р. в якому просить суд відмовити в позові. Мотивуючи тим, що заступник керівника Володимир- Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 не є позивачем у справі, оскільки позовна заява підписана керівником місцевої прокуратури ОСОБА_4, тому він з огляду на норми ст.ст.56, 166 ГПК України не може підписувати відповідь на відзив відповідачів.

Також останній, звертає увагу суду на те, що захист прав та законних інтересів територіальної громади смт. Благодатне, передбачене Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого віднесено виключно до компетенції Благодатної селищної ради, як органу місцевого самоврядування, яка вправі сама звертатися до господарського суду, адже наділена відповідною процесуальною дієздатністю, але аж ніяк не на прокурора. Тобто, прокурором жодним чином не доведено наявності порушеного права чи інтересу, як територіальної громади смт. Благодатне так і держави, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідачі доводять, що прокурор безпідставно при подачі позову до суду не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах у даній справі, та належним чином не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин порушення уповноваженими органами у наданих їм повноважень, щодо порядку передачі комунального майна відповідно до визначеної процедури Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств».

Суд, розглянувши доводи та заперечення сторін щодо клопотання про залишення позову без розгляду, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

При цьому враховано наступне.

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999р. № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2018р. (справа №806/1000/17) звернув увагу на те, що, незважаючи на зміни у процесуальному законодавстві, підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99, де зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами, органів місцевого самоврядування, тощо.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, прокурором порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу.

Держава зацікавлена у дотриманні процедури набуття прав на комунальне майно, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства.

Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб’єктів цивільних правовідносин.

У той же час незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку, набуття громадянами прав на об’єкти комунальної власності не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 26.07.2018р. (справа № 926/1111/15).

Прокурор у справі №903/498/18 посилається на те, що фактично звернення керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання щодо відчуження нерухомого майна комунальної власності на користь третьої особи та повернення об’єкта нерухомості територіальній громаді, який вибув з її власності незаконно шляхом порушення порядку та умов її відчуження, встановлених чинним законодавством.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України” від 02.11.2004р. ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес”.

Таким чином, наведені вище норми законів та рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Дану правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006р. у справі № 16/472, від 03.04.2007р. у справі № 05-5-46/8142 від 15.05.2007р. у справі № 12/111.

Обґрунтовуючи звернення з позовом до суду, прокурор зазначив, що він звертається до суду як позивач у зв'язку із виконанням ним функцій нагляду за додержанням вимог чинного законодавства (у формі представництва) Благодатною селищною радою, яка порушила вимоги чинного законодавства при відчуженні майна комунальної власності; інший будь-який орган, який здійснює контроль (нагляд) за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог чинного законодавства України при прийнятті рішень, віднесених до їх компетенції, у тому числі щодо відчуження юридичним і фізичним особам комунального майна, і відповідно має повноваження на звернення до суду з цих питань, відсутній; вважає, що на час подання позову прокурор є єдиним органом державної влади, який здійснює нагляд (контроль) за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог чинного законодавства України при прийнятті рішень, віднесених до їх компетенції, у тому числі щодо відчуження юридичним і фізичним особам комунального майна.

При цьому, прокурор зазначив, що вбачає порушення інтересів держави у тому, що Благодатна селищна рада незаконно, усупереч вимогам ст.ст.8, 10, 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державний підприємств (малу приватизацію)”, ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, необґрунтовано, без дотримання принципів гласності, прозорості та конкурентності відчужила нежитлове приміщення колишньої школи на користь єдиного покупця - Волинського обласного благодійного фонду “Карітас-Волинь”, чим не забезпечила ефективного використання комунального майна, що прямо впливає на стан економічних, у тому числі бюджетних інтересів територіальної громади.

Як вважає прокурор, незаконне отримання Волинським обласним благодійним фондом “Карітас-Волинь” об’єкта комунальної власності (нежитлового приміщення) у власність порушує інтереси територіальної громади як частини держави у сфері ефективного використання комунального майна, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку реалізації прав на таке майно, нівелює визначені Законом України “Про приватизацію державного майна” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) правові, економічні та організаційні основи набуття його у власність та посягає на основи соціально орієнтованої ринкової економіки України.

Прокурор посилається на те, що ринкова економіка країни в частині забезпечення сталого підходу до відчуження у приватну власність об’єктів комунальної власності орієнтована на конкурентний порядок відчуження прав на об’єкти такого нерухомого майна. Вказаний порядок обумовлений необхідністю найбільш ефективного та раціонального використання майна з метою задоволення потреб населення загалом або конкретної групи населення (у даному випадку територіальної громади) за умови мінімальних витрат з боку державного (комунального) сектору економіки. При дотриманні ст. 19 Конституції України, згідно норм якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при дотриманні вимог Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, при відчуженні майна на конкурентних засадах територіальна громада селища могла б отримати відповідні кошти та відчужити приміщення комунальної форми власності на більш вигідних умовах, що відповідає державним інтересам.

Крім того, прокурор звертає увагу, що Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” не передбачено право органу місцевого самоврядування – відповідної ради на звернення до суду з вимогою про скасування власних рішень, прийнятих радою, а також процесуально неможливо визначити позивачем той орган, рішення якого підлягає скасуванню.

Між тим, аналіз ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

-якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні положення;

-у разі відсутності такого органу

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб’єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб’єкта владних повноважень – він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці, спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Щоб інтереси держави не залишались незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, змінює в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимог Закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17.

В контексті даної правової позиції Верховного Суду, господарський суд перевірив та дослідив причини, які перешкоджають захисту інтересів держави неналежним суб’єктом та які є підстави для звернення прокурора до суду.

Серед зазначених підстав вище, суд відзначає, що одночасна участь Благодатної селищної ради, як позивача у справі та відповідача (оскільки позов заявлено про визнання рішення ради недійсним ) є неможливою з огляду на дотримання принципів господарського судочинства при розгляді справи, а саме: порушення принципів змагальності ст. 13 ГПК України, диспозитивності ст. 14 ГПК України, та пропорційності ст. 15 ГПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача -2 про залишення позову без розгляду .

Між тим, суд з поданими запереченнями відповідача-2 від 16.10.2018р. не можна погодитись з наступних підстав.

Оскільки, судом підтверджено повноваження прокурора як самостійного позивача, а не керівника прокуратури ОСОБА_4 чи її заступника ОСОБА_3, а тому прокурор користується правами та несе обов’язки позивача у справі.

Відповідно до ст.166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

Відтак, відповідь на відзиви відповідача-1, відповідача-2 від 21.09.2018р. №34/4-1664вих-18, 25.09.2018р. №34/4-1782вих-18 підписані заступником керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 як позивачем.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про прокуратуру” Генеральний прокурор має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання всіма прокурорами. Керівник місцевої прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання його першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної місцевої прокуратури.

Таким чином, враховуючи приписи Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та Закону України “Про прокуратуру”, згідно з якими статус прокурора є єдиним, а також враховуючи обов’язковість виконання письмових наказів керівника адміністративного характеру, заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_3, та прокурор регіональної прокуратури ОСОБА_1, організовуючи представництво інтересів держави в суді у конкретній справі №903/498/18, виконуючи вимоги ухвали суду від 18.09.2018р., мали право на підписання відповіді на відзиви відповідача-1, відповідача-2 та приймати участь у розгляді справи .

Отже, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, у відповідності до ч. 2 до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 53, 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ухвалив :

1. У задоволенні клопотання відповідача -2 за вх.№01-81/127/18 від 12.09.2018р. про залишення позову без розгляду відмовити.

2. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті "12" листопада 2018 р. на 10:15 год.

3. Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, пр-т Волі 54а, в залі судових засідань № 103.

4. Згідно ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя В. М. Дем`як