Ухвала суду № 77245000, 17.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 жовтня 2018 року м. Київ № 826/16484/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І.,

розглянувши позовну заяву в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, яка виражена в листах від 15 березня 2018 року №06.4/3876 та від 19 червня 2018 року №06.4/8955 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 25 жовтня 2018 року з врахуванням того, що на правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» (код ЄДРПОУ 34284328), склалися відносини, регулювання яких здійснюється Законом України «Про захист прав споживачів»;

- визнати дії Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві щодо складення акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №30274 від 02 березня 2018 року протиправним, названий акт скасувати;

- зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві провести перевірку обставин, викладених ОСОБА_1 у зверненні від 25 жовтня 2017 року щодо невиконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» в частині передання ОСОБА_1 об'єкту будівництва та об'єкту інвестування неналежної якості та з недоліками, про які йде мова у зверненні, з врахуванням того, що на зазначені відносини поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів»;

- зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві, за участі ОСОБА_1, провести виїзну позапланову перевірку шляхом виїзду до об'єкту будівництва та об'єкту інвестування, про які йде мова у зверненні ОСОБА_1 від 25 жовтня 2017 року, з метою перевірки фактів, викладених у зверненні.

Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру фізичною особою розмір судового збору становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру.

Враховуючи вищенаведене, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2114,40 грн.

Разом з тим, позивач зазначає в позовній заяві, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ.

Суд не погоджується з наведеною нормою, виходячи з наступного.

В преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ (надалі - Закон №1023-ХІІ) зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 1-1 Закону №1023-ХІІ цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону №1023-ХІІ передбачено, що виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону №1023-ХІІ виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.

Відповідно до пункту 18 частини статті 1 Закону №1023-ХІІ продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону №1023-ХІІ визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону №1023-ХІІ крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Частиною 1 статті 22 Закону №1023-ХІІ захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до частини 5 статті 28 Цивільного-процесуального кодексу України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Аналогічна правова позиція визначена абзацом 2 пункту 12 частини 1 статті 26 Закону №1023-ХІІ справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що від сплати судового збору звільняються позивачі при зверненні з відповідними позовами до місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1023-ХІІ скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.

Виходячи з вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що норми Закону №1023-ХІІ застосовуються при порушенні виконавцями, виробниками, продавцями прав споживачів, які встановленні Законом України «Про захист прав споживачів».

В той же час, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з вимогою визнати протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії орган виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, як суб'єкта владних повноважень в межах здійснення ним дискреційних повноважень у сфері публічно-правових правовідносин.

А тому, норми статті 22 Закону №1023-ХІІ не можуть бути застосовані до вищезазначених правовідносин.

Вичерпний перелік підстав звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях визначений частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам положень статті 161 КАС України і позивачу належить усунути вищевказані недоліки, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2114,40 грн. або навести інші підстави звільнення від сплати судового збору та підтвердити їх належними доказами.

Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т.І. Шейко