Рішення № 77244926, 18.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2018 року № 826/12417/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа проДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві Міністерство економічного розвитку і торгівлі України визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №161/Р-13 від 29.06.2016р.,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №161/Р-13 від 29.06.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки належний позивачу автомобіль не може бути ні базою, ні об'єктом оподаткування за 2016 рік відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, з огляду на те, що 24.12.2015р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності з 01.01.2016р., а тому у позивача виникає обов'язок сплати транспортного податку лише з 01 січня 2017 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.03.2018р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018р. справу №826/12417/16 прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Окружним адміністративним судом міста Києва на виконання вимог постанови Верховного Суду від 27.03.2018р. до участі у справі було залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та запропоновано надати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та постанови Верховного Суду від 27.03.2018р.

17 жовтня 2018 року третьою особою подано до суду клопотання з доказами, відповідно до яких Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначило, що станом на 2016 рік вартість автомобіля ОСОБА_1 становила 1704825,00грн., що перевищує вартість в понад встановлених 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки LAND ROVER, рік випуску 2013, колір бежевий, тип універсал-В, об'єм двигуна 2993, номер кузова НОМЕР_1 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

29 червня 2016 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 267.6.2. пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ф" за №161/Р-13 яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб " у розмірі 25 000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, враховуючи вимоги постанови Верховного Суду від 27.03.2018р., оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст.267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1, пп.267.2.1 п.267.2, пп.267.3.1 п.267.3, п.267.4, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Підпунктом 267.5.1. п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Методика визначення середньомісячної вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньомісячної вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (далі - Постанова).

Відповідно до п. 13 Постанови Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 14 Постанови встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість легкового автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач, пробіг.

Таким чином, при визначенні об'єкта оподаткування «Транспортним податком з фізичних осіб» необхідне дотримання двох умов, а саме: з року випуску автомобіля минуло не більше п'яти років (включно); середньоринкова вартість автомобіля повинна становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", станом на 01.01.2016 року визначено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378 грн.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн., та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Згідно розрахунку з сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, станом на час розгляду справи становить 1704825,00грн., що підтверджується листом Мінекономрозвитку від 04.10.2018р. №3805-05/43440-06 та письмовими поясненнями третьої особи від 17.10.2018р., що перевищує вартість в понад встановлених 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

У відповідності до ст. 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями пп. 12.3.2. пп. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Необхідно зазначити, що п.4 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Викладене свідчить, що законодавець на 2016 рік виключив норму, що прямо передбачала залежність дії рішення про встановлення місцевих податків від часу його прийняття, а тому справляння транспортного податку, який є різновидом місцевого податку на майно на території міста Києва у 2016 році, мало справлятись виходячи з норм ст. 267 ПК України.

Вказана правова позиція також викладена Верховним Судом в постанові від 02.10.2018р. у справі №804/3734/17.

Щодо посилань позивача на пп.4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яким визначено принцип стабільності, суд виходить з наступного.

Статтею 4 ПК України встановлено основні засади податкового законодавства України. Згідно з підпунктом 4.1.9 цієї статті податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, який закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, другий - податки та збори, їх ставки не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Суд вважає, що при співвідношенні норми-принципу, якою є норма підпункту 4.1.9 та норм статті 267 ПК України, які є конкретними нормами і регулюють відносини з приводу транспортного податку, слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як конкретна норма є спеціальною і підлягає застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що Мінекономрозвитку підтвердило вартість автомобіля ОСОБА_1, яка станом на момент прийняття оскаржуваного рішення перевищила вартість в понад встановлених 750 розмірів мінімальної заробітної плати, суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №161/Р-13 від 29.06.2016р.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення №161/Р-13 від 29.06.2016р., а тому в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (01033, АДРЕСА_1) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін