Рішення № 77244697, 19.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 825/1845/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті пенсії позивачу у період з квітня 2017 року по вересень 2017 року включно; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати пенсії; зобов’язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з квітня 2017 року по вересень 2017 року включно, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати незалежно від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи; стягнути на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 1762,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача; стягнути на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 2559,37 грн.; стягнути на користь позивача виплату заборгованості пенсії за серпень 2018 року у сумі 8079,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно припинено з 01.04.2017 виплату пенсії у зв'язку з скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Вказує, що перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачений частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак жодна із зазначених у вказаній статті підстав не мала місце.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки рішенням Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради, на підставі листа Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 16.03.2017 № 05-11/2439, списків Служби безпеки України, акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 742000557 від 10.06.2016, у зв’язку з чим, відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії ВЕ 066796 (а.с. 16-17).

Відповідно до копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.10.2017 № 557, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

Позивач є пенсіонером за віком і як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку в Прилуцькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, копією розпорядження № 999995 від 10.08.2016 (а.с. 20, 53).

На підставі доповідної записки головного спеціаліста Прилуцького відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії № 2 ОСОБА_2 від 27.03.2017 начальником Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України ОСОБА_3 дозволено використання макетної обробки даних автоматизованої системи АСОПД/КОМТЕХ по о/р № 163007/06 ОСОБА_1 для призупинення виплати пенсії з 01.04.2017 до з’ясування, на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, на період до одержання інформації про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та/або результатів додаткової перевірки (а.с. 163).

19.10.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про відновлення соціальних виплат з квітня 2017 року (а.с. 28).

Відповідач, листом від 23.10.2017 № 125/10/В-3, повідомив позивача про те, що у зв’язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 742000557 від 10.06.2016, припинено всі соціальні виплати (а.с. 30).

В подальшому відповідачем прийнято розпорядження від 13.08.2018, яким, на підставі списків наданих департаментом інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України від 10.08.2018 № 26496/04-21 (інформація про тривалу відсутність понад 60 днів за місцем проживання) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2018 № 365, позивачу призупинено виплату пенсії з 01.08.2018 (а.с. 145).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами першою та третьою статті 4 Закону № 1706-VII передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).

Положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (стаття 49 Закону № 1058-IV).

Згідно пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.

У відповідності до пункту 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та в подальшому постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, у справі № 826/12123/16, визнаний нечинним), контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Пунктом 12 Порядку № 365 передбачено, що соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, який є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Як встановлено судом, позивачу з 01.04.2017 було призупинено виплату пенсії у зв’язку з скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а з 01.08.2018 позивачу призупинено виплату пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2018 № 365.

В даному випадку скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної ОСОБА_2 України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

За приписами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо призупинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017; зобов’язання відповідача відновити виплату позивачу призначеної йому пенсії за віком з 01.04.2017.

Зважаючи не на, що на момент звернення з даним позовом до суду позивачу не було відомо про розпорядження Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України від 13.08.2018 про призупинення виплати пенсії з 01.08.2018 та з’ясувавши, що воно прийнято за відсутності підстав передбачених законами України, суд приходить до висновку, що вказане розпорядження підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки створює відповідні правові наслідки для позивача в частині невиплати пенсії з 01.08.2018.

Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача утриматись від подальшого припинення виплати пенсії слід відмовити, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин.

Також не підлягає задоволенню позивна вимога про стягнення на користь позивача заборгованості по пенсії за серпень 2018 року у сумі 8079,93 грн., оскільки обов’язок щодо відновлення та виплати пенсії покладено на органи Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера і задоволення позовної вимоги про зобов’язання відповідача відновити виплату пенсії позивачу відновлює його порушене право на пенсійне забезпечення, в тому числі включає і виплату заборгованості.

Крім того, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про призупинення виплати пенсії є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки з наданих відповідачем документів судом встановлено, що пенсія позивачу була призупинена з 01.04.2017 на підставі доповідної записки за резолюцією начальника Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України без прийняття відповідного письмового рішення.

Стосовно позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 2559,37 грн., суд зазначає таке.

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно статті 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.04.2017 може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 № К/800/44545/15 зазначено: звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення суми компенсації втрати частини доходів є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вказане кореспондується з положеннями частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, вирішення питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 підлягає розгляду, в даному випадку, судом апеляційної інстанції, оскільки судовий збір сплачено позивачем на рахунки суду апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги, а тому у вирішенні питання про повернення судового збору в розмірі 1762,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, оскільки позов підлягає задоволенню частково, за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 17507, РНОКПП НОМЕР_2) – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. 1-го Травня, буд. 48-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 37787797) щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 17507, РНОКПП НОМЕР_2) з 01.04.2017.

Зобов’язати Прилуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України (вул. 1-го Травня, буд. 48-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 37787797) відновити виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 17507, РНОКПП НОМЕР_2) призначеної йому пенсію за віком з 01.04.2017.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. 1-го Травня, буд. 48-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 37787797) від 13.08.2018 про призупинення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 17507, РНОКПП НОМЕР_2) виплати пенсії з 01.08.2018.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. 1-го Травня, буд. 48-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 37787797) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 17507, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя В.О. Непочатих