Ухвала суду № 77244596, 19.10.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3241/18

УХВАЛА

іменем України

19 жовтня 2018 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Гнап Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області , Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області №39234-17 від 10.06.2015 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб 18011000 в розмірі 25000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №3086819027-2016 від 12.04.2018 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб 18011000 в розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2018 дану позовну залишено без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху до суду надійшли матеріали від позивача. Оглядом матеріалів встановлено, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви.

Позивачем, зокрема, подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, при цьому причинами пропуску строку ОСОБА_1 зазначає розгляд Верховним Судом ідентичної, на її думку, ситуації та скасування податкового повідомлення, яким визначено транспортний податок з доходів фізичних осіб за 2015 рік. При цьому, про зазначену обставину вона дізналася лише 16.03.2018 з дати оприлюднення постанови касаційної інстанції. А тому, саме з цієї дати для неї повинен обраховуватися 1095-денний строк для звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №39234-17 від 10.06.2015. Вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, а тому просить визнати його поважним та поновити.

Розглядаючи заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, суд враховує наступне.

Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Отже, законодавством чітко визначено строк, протягом якого особа має право звернутися до суду з відповідним позовом - 1095 днів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законодавством певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

За змістом частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Вирішуючи питання щодо визнання поважними чи не поважними причини пропуску звернення до суду, суд виходить із принципів адміністративного судочинства та практики Європейського суду з прав людини.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держава в розрізі її елементів - суб'єктів владних повноважень користується (користуються) певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, в тому числі його фінансової складової.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У рішенні від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 року по справі 21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку. Суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити "визнати поважними причини пропуску процесуальних строків".

Суд звертає увагу на те, що законодавство не пов'язує поважність причин пропуску строку звернення з касаційним розглядом спорів, які безпосередньо не стосуються позивача. Таким чином, є помилковим твердження позивача про те, що трирічний (1095 днів) строк звернення до суду повинен обраховуватися з дня оприлюднення постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №822/2184/17. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою у визначений законом строк, оскільки ОСОБА_1 сама зазначає про добровільну сплату нею 28.09.2015 транспортного податку з доходів фізичних осіб.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Позивач не виконав вимогу суду та не надав належні та допустимі докази існування об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №39234-17 від 10.06.2015.

Враховуючи вищевикладене та те, що дотримання процесуальних строків є обов'язком сторін, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" вказав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску даного строку, суд вважає, що позовну заяву слід повернути позивачеві відповідно до вимог частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області , Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути позивачеві в частині позовних вимог до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №39234-17 від 10.06.2015 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб 18011000 в розмірі 25000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_2