Рішення № 77244469, 10.10.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 608/896/18

10 жовтня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Кухар О.Л.;

позивача: ОСОБА_1;

представника відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області із позовом до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26», в якому просив:

- визнати протиправними дії адміністрації Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» щодо відрахування з пенсії позивача витрат за надані комунально-побутові послуги в період з грудня 2016 року до березня 2018 року та зобов'язати припинити вчиняти такі дії;

- стягнути з Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 7629,08 грн. завданої шкоди протиправними діями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач здійснює відрахування з пенсії позивача на витрати за комунально-побутові послуги. Позивач вважає, що такі дії Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» є протиправними, оскільки Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №80 від 14.02.2017, визначає механізм відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі на певний строк в установах виконання покарань, а не до довічного позбавлення волі. Оскільки позивач відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, то вважає, що такі відрахування є протиправними та обмежують його право на користування пенсією.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2018 року адміністративну справу №608/896/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» про визнання дій протиправними,зобов’язання утриматися від вчинених таких дій, стягнення коштів на відшкодування завданої шкоди передано за підсудністю до тернопільського окружного адміністративного суду.

Матеріали даної адміністративної справи надійшли до Тернопільського окружного адміністративного суду 16 липня 2018 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд головуючому судді Баранюку А.З.

Ухвалою суду від 28 серпня 2018 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 липня 2018 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» про визнання дій протиправними,зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 11 вересня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» про визнання дій протиправними,зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів відмовлено.

Ухвалою суду від 12 вересня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Державній установі «Чортківська установа виконання покарань №26» забезпечити проведення судового засідання 24 вересня 2018 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

В судовому засідання 24.09.2018 року ухвалою суду без виходу в нарадчу кімнату підготовче засідання відкладене.

Також, ухвалою суду від 24 вересня 2018 року доручено Державній установі «Чортківська установа виконання покарань №26» забезпечити проведення судового засідання 10 жовтня 2018 року о 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.

28 вересня 2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до ч.1 ст.121 Кримінально-виконавчого кодексу України, особи які відбувають покарання у виправних колоніях відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. Згідно із ч.4 ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України, виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання. Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак, підставою для утримання з пенсії ОСОБА_1, коштів на відшкодування витрат на його утримання в установі є положення ст.121 та ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України, а Постановою Кабінету Міністрів України №80 від 14.02.2017 року тільки встановлюється механізм відшкодування вартості виплат. Отже, на думку відповідача, твердження позивача про те, що він є засудженим до довічного позбавлення волі і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №80 від 14.02.2017 року із його пенсії не повинні проводитися стягнення на утримання є хибними та безпідставними, так як законодавець не виокремлює певні категорії засуджених, а чітко вказує, що суб’єктами відшкодування є особи, які відбувають покарання у виправних колоніях.

01 жовтня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що посилання відповідача на ч.1 ст.121 Кримінально-виконавчого кодексу України є недоречним, оскільки сама назва статті вказує на те, що законодавець встановив такі відрахування з осіб із заробітку або іншого доходу засуджених до позбавлення волі, а не з пенсій. Вказав,що дану норму статті можна було б до нього застосовувати, якби він мав заробіток, або інших дохід, але лише після того, як Кабінет Міністрів України встановив би певний порядок щодо засуджених до довічного позбавлення волі. Зауважив. Що відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-р 2018 від 27 лютого 2018 року пенсія – це не дохід, а один із видів соціальних виплат. Посилання відповідача на ч.4 ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України, вважає також безпідставним, оскільки дана норма статті не передбачає такого стягнення. Зазначив, що законодавець надав дискреційні повноваження кабінету Міністрів України визначити порядок відрахування з пенсій засуджених витрат на їх утримання, відтак посилання відповідача на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №80 від 14.02.2017 року тільки встановлюється механізм відшкодування вартості виплат є, на думку позивача, також хибним. Відтак, на думку позивача, допоки Кабінетом Міністрів України не буде прийнято порядок, який визначатиме, відрахування з пенсії засуджених до довічного позбавлення волі витрат за їх утримання, або законодавцем не буде встановлена така пряма норма закону, доти дії відповідача є протиправні.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2018 року в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що кошти на відшкодування витрат на утримання засуджених утримуються відповідачем тільки з пенсіонерів, а з інших засуджених, які не мають доходів, такого утримання не здійснюється, що на думку позивача є дискримінацією за майновою ознакою. Також зазначив, що інших доходів ні він, ні інші засудженні до довічного позбавлення волі отримати не можуть, оскільки утримуються в приміщеннях камерного типу з максимальним рівнем безпеки та не залучаються до праці на виробництві. Зазначена обставина, на думку позивача, також виключає можливість утримання з засуджених до довічного позбавлення волі витрат на їх утримання.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відео конференції проти позову заперечила в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в Державній установі «Чортківська установа виконання покарань №26».

З матеріалів справи слідує, що Державна установа «Чортківська установа виконання покарань №26» здійснює відрахування з пенсії ОСОБА_1 на покриття витрат пов'язаних з його утриманням в установі виконання покарань (а.с.10, 37).

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо утримання коштів з пенсії на відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням в установі та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими регламентує Кримінально-виконавчий кодекс України.

Статтею 1 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Відповідно до ч.1 ст.7 Кримінально-виконавчого кодексу України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Згідно із абз.6 ч.1 ст.8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1, посилається на ч.1 ст.121 та ч.4 ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно яких, особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу; виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому не менш як п’ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.

Вирішуючи даний с пір суд зазначає, що передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утво рюють їх систему, яка закріплена у ст. 51 Кримінального кодексу України у формі встановленого кримі нальним законом і обов’язкового для суду вичерпного переліку видів покарань, які розташовані у певному порядку - відповідно до ступеня їх суворості. Серед інших, цією статтею передбачено покарання у виді: обмеження волі; позбавлення волі на певний строк; довічного позбавлення волі.

Частиною 1 ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року №80 затверджено Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яким визначено механізм відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі на певний строк в установах виконання покарань.

Цей Порядок визначає механізм відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі на певний строк в установах виконання покарань (п. 1 Порядку).

Таким чином, суд вважає, що дія цього Порядку не може бути поширена на засуджених до довічного позбавлення волі, оскільки цим Порядком передбачено відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням засуджених саме до обмеження або позбавлення волі на певний строк.

Тому, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на положення ч.1 ст.121 Кримінально-виконавчого кодексу України та на Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року №80, як на підставу правомірності стягнення з пенсії позивача коштів за надані комунально-побутові послуги є хибним, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що дії Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» стосовно відрахування з пенсії ОСОБА_1 витрат пов’язаних з утриманням в установі виконання покарань є протиправними.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивач звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області із відповідним позовом 21 травня 2018 року, з урахуванням вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що ефективним відновленням порушеного права позивача буде зобов'язання Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» повернути ОСОБА_1 утримані з його пенсії втрати пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в установі виконання покарань за період з 21 листопада 2017 року в межах встановленого законом строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" (48500, вул. Л.Українки, 3, м. Чортків, код ЄДРПОУ 08564481) стосовно відрахування з пенсії ОСОБА_1 (48500, вул. Л.Українки, 3, м. Чортків, РНОКПП НОМЕР_1) витрат пов'язаних з утриманням в установі виконання покарань.

Зобов'язати Державну установу "Чортківська установа виконання покарань №26" повернути ОСОБА_1 утримані з його пенсії втрати пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в установі виконання покарань за період з 21 листопада 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.