Рішення № 77244384, 18.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/2378/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії та інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також зазначає про те, що перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому і отримує щорічну допомогу на оздоровлення як інвалід 2 групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Вказує про те, що 31.08.2018 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та долучив документи, які засвідчують його участь, в ліквідації аварії на ЧАЕС, саме в складі Цивільної оборони. Проте, листом № Л-1770/1 від 05.09.2018 Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило про відмову у визначені правового статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі відповідного посвідчення. Крім того зазначає, що перебував у зоні відчуження (м. Чорнобиль) в період з 22.09.1986 по 02.10.1986. Вказує також про те, що у відряджений у вказаний населений пункт з основного місця роботи Об'єднання ресторанів і кафе (з ресторану «Мир») та виконував роботи по приготуванню їжі для харчування працівників, які працювали в зоні відчуження (Столова "Казка"). Зазначає про те, що при підприємстві діяв штаб Цивільної оборони, що підтверджується довідкою, виданою обласним виробничим об'єднанням громадського харчування та довідкою № 17/944 від 02.06.2009. Враховуючи викладене просив суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 17.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановленні судом строки відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що документи надані позивачем підтверджують факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Також вказують про те, що дані обставини, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас, зазначає про те, що для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Вказує про те, що з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" немає. Враховуючи викладене, присили суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А №101409, виданого Рівненською облдержадміністрацією 22.02.2008 року та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А №101409 від 20.03.2012 №655133 (а.с.9).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання пов’язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідками МСЕК № 020800 та №0193796 (а.с.10).

Відповідно до експертного висновка Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 20.09.2007 ОСОБА_1 встановлено, що захворювання позивача пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).

Довідкою обласного виробничо-торгівельного об’єднання громадського харчування підтверджено, що ОСОБА_1 перебував у 1986 році з 22.09 по 02.10 у м. Чорнобиль та отримував підвищену оплату праці в трьохкратному розмірі за відпрацьовані дні (а.с.13).

Відповідно до довідки №17/944 виданої Державним підприємством по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення "Чорнобильсервіс" ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження в м. Чорнобиль з 22.09.1986 по 30.09.1986 на посаді повара ІІІ розряду отримав заробітну плату в сумі 581 рубль 65 копійок (а.с. 14).

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання йому правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради листом від 05.09.2018 №Л-1770/1 відмовило в наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, у зв'язку із відсутністю інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення його до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).

Вважаючи відмову в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі – Закон №3551-XII).

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ є настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі – Положення).

Відповідно до п. 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Особам з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом 2 пункту 7 Положення встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон №796-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, підставою для встановлення статусу особо з інвалідністю внаслідок війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідка МСЕК та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 368/1579/14.

Як було встановлено судом, позивач при зверненні до відповідача належних доказів про його участь у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не надав. Разом з тим, суд зазначає, що довідка Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення від 15.08.2018 № 905/01-16/18 не є доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, оскільки носить інформаційний характер, не стосується позивача особисто та не підтверджує факт його залучення до складу формувань Цивільної оборони.

Крім того, не підтверджує факт участі ОСОБА_1 у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС надані позивачем довідки виробничо-торгівельного об’єднання громадського харчування, оскільки дана довідка не є розпорядчим документом про віднесення підприємства, на якому позивач працював до складу Цивільної оборони.

Так, наявними в матеріалах справи доказами, дійсно, підтверджується участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення йому у зв'язку з цим групи інвалідності, що, у свою чергу є підставою для надання пільг та компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.

Разом з тим, надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу особи з інвалідністю та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, а тому підстави для поширення на позивача дії п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду, а саме: постанова від 10.05.2018 по справі № 279/12162/15-а, постанова від 07.06.2018 по справі № 377/797/17, постанова від 21.08.2018 по справі № 279/2285/16-а та по справі № 676/3457/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відсутність належних та допустимих доказів участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони не надає йому права на одержання правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, встановленого п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ, тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України - відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 33000, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 03195441) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2018 року.

Суддя Зозуля Д.П.