Рішення № 77244223, 16.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/434/16

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лайко О.В.,

прокурора - Мироненко О.В.

представника відповідача – ОСОБА_2 державного майна України - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом заступника прокурора Полтавської області до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2 державного майна України, третя особа: ліквідатор Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

01.04.2016 позивач – заступник прокурора Полтавської області (надалі – позивач або прокурор) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2 державного майна України, третя особа: ліквідатор Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" ОСОБА_4 (надалі – третя особа або ліквідатор) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 міської ради щодо неприйняття до комунальної власності міста гуртожитку за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 11;

- зобов'язання ОСОБА_1 міську раду забезпечити прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави гуртожиток за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 11, площею 6159,00 кв.м., вартістю 61590000,00 грн;

- зобов'язати ОСОБА_2 державного майна України включити гуртожиток за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 11, площею 6159,00 кв. м., вартістю 61590000,00 грн до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.

Ухвалою суду від 04.04.2016 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 04.05.2016 залишеною без змін ухвалою суду від 09.06.2016 позовну заяву повернуто позивачеві.

Ухвалою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.03.2018 ухвали ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 04.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2016 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 07.05.2018 провадження у справі відкрито, справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.10.2018 закрито провадження в частині позовних вимог про зобов’язання ОСОБА_1 міську раду забезпечити прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави гуртожиток за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 11, площею 6159 кв.м., вартістю 61590000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 міською радою не виконуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" щодо передачі об’єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, а саме: ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.02.2012 зобов’язано ОСОБА_1 міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Полтави без додаткових умов об’єкти житлового фонду у м. Полтаві, в тому числі гуртожиток, що по вул. Курчатова, 11 в м. Полтава, який обліковується на балансі банкрута – Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник"; ігноруються рішення ОСОБА_1 міської ради від 05.02.2013 "Про затвердження програми передачі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста Полтави" та від 25.09.2014 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ЖЕП "Будівельник", які відповідно до статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов’язковим до виконання на певній території. Стверджував, що ОСОБА_1 міською радою не вжито усіх заходів щодо прийняття у комунальні власність гуртожитку по вул. Курчатова, 11 у м. Полтаві відповідно до вимог чинного законодавства, у строки, передбачені вказаною Програмою, не здійснено контроль за реальним виконанням рішення міської ради від 25.09.2014 комісією з питань передачі відомчих об’єктів у комунальну власність міста, що у свою чергу унеможливлює реалізацію законних прав мешканців спірного гуртожитку, а ОСОБА_2 не внесено до Єдиного державного реєстру об’єктів державної власності зазначений гуртожиток.

21.05.2018 до суду надійшли пояснення третьої особи. У яких остання вказувала на те, що відповідачем ОСОБА_1 міською радою в порушення вимог чинного законодавства та рішення ОСОБА_1 міської ради сорок четвертої сесії шостого скликання від 25.09.2014 та п'ятого скликання від 11.09.2007 та ухвали господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 не прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Полтава гуртожитки, які обліковуються на балансі ДК ЖЕП "Будівельник".

31.05.2018 до суду надійшов відзив ОСОБА_2 державного майна України на позовну заяву, згідно якого відповідач вказував на те, що згідно вимог чинного законодавства підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження до ОСОБА_2 від суб'єктів управління інформації про об'єкти державної власності. Отже дії ОСОБА_2 щодо внесення даних до Реєстру залежить від дій органів управління. Враховуючи те, що інформація щодо необхідності включення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності стосовно майна розташованого по вул. Курчатова, 11 у м. Полтава від органів управління не надходила, а тому підстави для її внесення до реєстру відсутні. Стверджував, що ОСОБА_2 державного майна України є розпорядником Реєстру, а тому не може самостійно за власною ініціативою вносити відомості до нього.

05.06.2018 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 міської ради на позов. Згідно якого відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що передача житлового фонду в комунальну власність передбачає здійснення конкретної процедури та надання відповідних документів, без наявності яких оформити акт приймання - передачі відповідного житлового фонду до комунальної власності з дотримання вимог чинного законодавства неможливо. Для реєстрації парова власності на гуртожитки державному реєстратору необхідно надати технічні паспорти та об'єкти нерухомості, однак вказані документи третьої особою міській раді не надано, що в свою чергу позбавляє її можливості вирішити питання про прийняття гуртожитків у комунальну власність.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 державного майна України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

ОСОБА_1 міської ради та ліквідатор Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" ОСОБА_4 явку своїх уповноважених представників судове засідання не забезпечили хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, згідно з рішенням від 23.07.2004 у справі №8/172 за позовом ДК ЖЕП "Будівельник" до Управління майном обласної ради та Управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно господарський суд Полтавської області встановив, що житловий фонд ОСОБА_1 управління житлово-комунального господарства та його правонаступника КП ЖЕП "Будівельник" є державним відомчим житловим фондом корпорації "Укрбуд" і відповідно до статті 5 Житлового кодексу України та постанов Кабінету Міністрів України від 06.11.1996 №891 та від 02.12.1996 № 1 при ліквідації об’єднання мав бути переданим у відання ОСОБА_1 міської ради. Після самоліквідації виробничого будівельно-монтажного об’єднання "Полтавабуд" (наказ "Полтавабуд" від 18.12.1996 №28) майно його підрозділу – ОСОБА_1 управління житлово-комунального господарства у спільну власність територіальних громад області за актом приймання - передачі не передавалося. Господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що закріплене за КП ЖЕП "Будівельник" житло належить до державної власності /т. 1 а.с. 124-125/.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 у справі № 8/471-23/1 прийнято рішення, яким зобов'язано ОСОБА_1 міську раду прийняти до комунальної власності м. Полтави без додаткових умов гуртожитки у м. Полтаві, зокрема гуртожиток по пров. Шевченка, 11 у м. Полтаві; зобов'язано ліквідатора передати вищевказані об'єкти житлового фонду, в т.ч. гуртожитки, за актом прийому-передачі ОСОБА_1 міській раді; надати суду документальні докази передачі вищевказаних об'єктів житлового фонду, в т.ч. гуртожитків до комунальної власності територіальної громади м. Полтави в порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (акти приймання-передачі, рішення комісії тощо) /т. 1 а.с. 86-94/.

Як вказує прокурор, ОСОБА_1 міською радою вчинено бездіяльність щодо неприйняття до комунальної власності міста гуртожитку за адресою: м. Полтава, пров. Шевченка, 11, а відповідно до інформації Регіонального відділення ОСОБА_2 державного майна України по Полтавській області від 18.03.2016 вказане майно не перебуває на обліку в ОСОБА_2.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора до адміністративного суду з позовом.

Надаючи правову оцінку вимогам прокурора про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_1 міської ради щодо неприйняття до комунальної власності міста гуртожитку за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 11, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату звернення до суду) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. І тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, у якій вони ухвалені.

Згідно зі статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Отже, з урахуванням вищенаведеного та виходячи зі змісту статей 1 та 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження та контроль за примусовим виконанням судових рішень покладається на державну виконавчу службу, яка в свою чергу має певні засоби примусу та у разі невиконання застосовує до відповідальних осіб штрафні санкції та інші заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки ухвала господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 у справі №8/471-23/1 фактично не виконана, суд дійшов висновку щодо доцільності оскарження неправомірних дій або бездіяльності саме органів державної виконавчої служби, які відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" здійснюють виконавче провадження, як завершальну стадію судового провадження, та контроль за примусовим виконанням рішень.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав не передбачений чинним законодавством, а тому в частині позовних вимог до ОСОБА_1 міської ради слід відмовити.

Надаючи правову оцінку вимогам прокурора про зобов'язання ОСОБА_2 включити гуртожиток за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 11, площею 6159 кв.м., вартістю 61590000 грн до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ОСОБА_2 державного майна України" ОСОБА_2 державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 зазначеного Закону ОСОБА_2 забезпечує відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, є його розпорядником.

У пункті 23 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів державної власності відомостей про об’єкти державної власності для формування і ведення зазначеного реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467 затверджено Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності (надалі – Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі – Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій (далі – підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі – балансоутримувачі).

Реєстр формується ОСОБА_2 державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, шляхом об'єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем з метою: ведення обліку об'єктів державної власності; створення умов для оптимізації кількості підприємств державного сектору економіки, використання об'єктів державної власності; проведення моніторингу структурних змін у державному секторі економіки; здійснення контролю за ефективним використанням об'єктів державної власності; забезпечення реалізації управлінських рішень, відкритості та прозорості інформування у державному секторі економіки (пункт 2 Положення).

Органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності: ведуть облік об'єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру; здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам; передають щокварталу Фондові державного майна інформацію для внесення змін до Реєстру (пункт 4 Положення).

Отже, підставою для включення вищезазначеного майна є інформація, яка має бути надана відповідним уповноваженим органом, який відповідно до покладених на нього обов’язків веде облік об’єктів державної власності, які належать до сфери його управління. Відповідно до пункту 3 Положення ОСОБА_2 державного майна є Розпорядником Реєстру, який: затверджує порядок та умови користування Реєстром; розробляє організаційні та методологічні принципи його ведення; здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до Реєстру; розробляє і вдосконалює технології та програмні засоби формування Реєстру; надає інформаційно-довідкові послуги користувачам Реєстру.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 щодо формування Реєстру є похідними від дій уповноважених управляти державним майном органів, що надають відповідну інформацію для внесення відповідних змін.

Дані про об'єкти державної власності, внесені до Реєстру, поновлюються щокварталу ОСОБА_2 державного майна за участю органів, зазначених у пункті 2 цього Положення (абзац другий пункту 8 Положення).

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 не може самостійно за власною ініціативою вносити відомості до Реєстру.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про зобов’язання ОСОБА_2 включити гуртожиток за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 11, площею 6159 кв.м., вартістю 61590000,00 грн до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, є необґрунтованими та безпідставними.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог прокурора, при цьому, ОСОБА_2 державного майна України у повній мірі доведено, що він діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Підстави для розподілу судових витрат відстуні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову заступника прокурора Полтавської області до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2 державного майна України, третя особа: ліквідатор Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя С.С. Бойко