Рішення № 77244056, 19.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№463/4677/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської середньої спеціалізованої школи-інтернат ім. С.Крушельницької про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій просить : визнати протиправну бездіяльність Львівської середньої спеціалізованої школи-інтернат ім. С.Крушельницької щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16.07.2018 р та повторним запитом від 16.07.2018 р та зобов’язати Львівську середню спеціалізовану школу-інтернат ім. С.Крушельницької надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалась згідно інформаційного запиту від 16.07.2018 р та повторного запиту від 16.07.2018 р.

В обґрунтування позову зазначено те, що 16 липня 2018 р подав запит та повторний запит, однак отримав відповідь, в якій відмовлено у доступі до інформації з тих причин, що керівництво школи перебуває у відпустці. Вказане порушує конституційне право позивача на інформацію, вимоги чинного законодавства України, в тому числі, Закону України “Про доступ до публічної інформації”, відтак, звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 06.09.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі, разом з позовною заявою із додатками була надіслана відповідачу. Відповідач повідомлений про розгляд справи, не надіслав до суду відзиву на позовну заяву та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

16.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Львівської середньої спеціалізованої школи-інтернат ім. С.Крушельницької із письмовим запитом на публічну інформацію, в якому просив надати надати копію Правил конкурсного приймання дітей (учнів) до Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. С.Крушельницької до 10 класу на 2018-2019 навчальний рік.

Також, 16.07.2018 р позивачем подано повторний письмовий запит на публічну інформацію, в якому просив надати наказ директора ЛССМШ про проведення конкурсного випробування при зарахуванні в 10 клас; інформацію про кількість і склад конкурсної комісії; білети, тексти диктантів, варіанти письмових завдань затверджені наказом директора ЛССМШ ім.С.Крушельницької; протоколи конкурсного випробування.

18.07.2018 року листом за №172 відповідачем надана відповідь на запит позивача про. В обґрунтування відповіді відповідач зазначив, що запитувана інформація стосується навчального процесу, а керівництво школи та педагогічні працівники перебувають у щорічній відпустці, відтак відповідь на запит з усіма необхідними матеріалами надати неможливо. Після завершення відпускного періоду 27.08.2018 р запит буде розглянуто та надано відповідь за результатами розгляду у повному об’ємі на протязі п’яти робочих днів з моменту завершення відпускного періоду. Про результати розгляду ОСОБА_1 буде проінформовано 01.09.2018 р.

Не погоджуючись із наданою відповіддю, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п.2 ст.5 Закону України “Про доступ до публічної інформації” право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (п.1 ч.1 ст.3 Закон №2939-VI). Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ч.2 ст.5 Закон №2939-VI).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, (ч. 1, 2 ст.19 Закон №2939-VI).

Згідно ч.1 ст.13 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1)суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2)юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3)особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4)суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Тобто, за змістом наведених статей можна виділити наступні ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.

Пунктом 6 ч.1 ст.14 Закону № 2939 встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Строки розгляду запитів на інформацію, плата за надання інформації та питання відмови або відстрочки в задоволенні запиту на інформацію закріплені ст.ст.20, 21, 22 Закону № 2939.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавцем покладено обов'язок на розпорядників інформації надавати відповіді на запити протягом встановленого строку (5 днів) та можливість продовження такого строку з наступним його обґрунтуванням і повідомленням запитувача про його продовження. При цьому, розпорядник інформації має право також відмовити у задоволенні запиту, виклавши свою відмову у письмовій формі.

Тобто, порушення строків розгляду запиту на інформацію або ненадання відповіді на запит взагалі, є порушенням з боку розпорядника інформації.

Згідно зі ст.23 Закону № 2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст.15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем на запити позивача від 16.07.2018 р відповіді по суті запитів та документи не надавались. Відповідач формально листом від 18.02.2018 р повідомив позивача про те, що запитувана інформація стосується навчального процесу, а керівництво школи та педагогічні працівники перебувають у щорічній відпустці, відтак відповідь на запит з усіма необхідними матеріалами надати неможливо. Після завершення відпускного періоду 27.08.2018 р запит буде розглянуто та надано відповідь за результатами розгляду у повному об’ємі на протязі п’яти робочих днів з моменту завершення відпускного періоду. Про результати розгляду ОСОБА_1 буде проінформовано 01.09.2018 р.

Однак станом на час звернення позивачем до суду та розгляду справи, відповідач відповіді на запити від 16.07.2018 р не надав, чим порушив строки розгляду запитів на інформацію.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з загальними засадами права в даному випадку, дії розпорядника інформації - це активна поведінка розпорядника інформації, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. У свою чергу, бездіяльність розпорядника інформації - це пасивна поведінка розпорядника інформації, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Як вже було встановлено судом вище, жодних активних дій відповідачем по відношенню до розгляду запитів позивача від 16.07.2018 не вчинялось. Окрім того, у свою чергу відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень по суті позовних вимог чи доказів надання відповідей на запити позивача до суду не надав.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 241-246, 250, 262 пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Львівської середньої спеціалізованої школи-інтернату ім. С.Крушельницької щодо не розгляду запитів ОСОБА_1 на публічну інформацію від 16.07.2018 р та повторного запиту від 16.07.2018 р.

3. Зобов'язати Львівську середню спеціалізовану школу-інтернат ім. С.Крушельницької розглянути запити ОСОБА_1 на публічну інформацію від 16.07.2018 р, повторний запит від 16.07.2018 р та надати запитувану інформацію у повному обсягу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.