Рішення № 77244031, 19.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2692/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - позивачі) до Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області (далі – відповідач, УСЗН Новоайдарської РДА), в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову заявлено вимогу про зобов’язання відповідача призначити та виплатити позивачам щомісячну адресну допомогу, як особам, що переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 15 березня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що позивачі є внутрішньо переміщеними особами. Відповідно до довідки від 19.11.2014 № 1158, виданої Бахмутівською сільською радою Новоайдарського району Луганської області, позивачі зареєстровані в журналі реєстрації тимчасово прибулих громадян від 28.08.2014 за № 161 та № 162.

Відповідно до довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку від 21.05.2018 № 511 за адресою с. Бахмутівка, вул. Кубанская, буд. 45 проживають без реєстрації, як тимчасові переселенці ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_2

15.03.2018 позивачі, через уповноважену особу сім’ї, а саме ОСОБА_3 звернулися до відповідача за призначенням щомісячної адресної грошової допомоги на сім’ю, яку складають ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з 15.03.2018.

Відповідно до довідки УСЗН Новоайдарської РДА від 09.07.2018 № 5327 позивачі перебувають на обліку та їм відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» з 17.05.2018 до 16.11.2018 призначено адресну допомогу.

15.05.2018 в сільській раді позивачам вручено повідомлення відповідача, про що видана довідка від 16.05.2018 № 496, про необхідність з’явитися до відповідача протягом 3 робочих днів для ідентифікації, при цьому будь якої дати в повідомлені не зазначено.

17.05.2018 позивачі отримали поштою лист відповідача від 15.05.2018 № 3707, що у відповідності до рішення комісії від 14.05.2018 позивачам відмовлено у призначенні адресної допомоги, як таким, що не пройшли фізичну ідентифікацію.

Разом з тим, позивачі перемістилися з м. Луганська Луганської області до с. Бахмутівка Новоайдарського району та проживають там постійно з 2014 року, місця реєстрації не залишали.

На підставі вищевикладеного, позивачі із відмовою у призначенні адресної допомоги не згодні, вважають дії відповідача такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року прийнято зазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 1-3).

Від УСЗН Новоайдарської РДА до матеріалів справи 10.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 40-43), в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог позивачів з таких підстав.

ОСОБА_3 15.03.2018 звернулася до УСЗН Новоайдарської РДА із заявою та копіями довідок внутрішньо переміщених осіб про продовження державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі – щомісячна адресна допомога).

На виконання вимог пункту 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, 04.05.2018 державним соціальним інспектором управління проведено виїзд за місцем проживання позивачів для перевірки їх фактичного місця проживання. Уповноваженій особі сільської ради залишено повідомлення про необхідність з’явитися позивачам до УСЗН Новоайдарської РДА для проходження фізичної ідентифікації протягом 3 робочих днів.

Позивачі для проходження фізичної ідентифікації не прибули.

На засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 14.05.2018 прийнято рішення про відмову у призначенні соціальної виплати на підставі пункту 13 Порядку, через відсутність заявника за фактичним місцем проживання/перебування.

З викладених підстав відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

По справі від учасників справи надійшли такі заяви, клопотання та судом вчинено такі процесуальні дії:

- представником позивачів разом з позовною заявою подано заяву про звільнення від сплати судового збору (арк. спр. 6); в уточненій позовній заяві заявлено клопотання про витребування доказів (арк. спр.34 зв.), які вирішено судом ухвалою від 25.09.2018 (арк. спр. 1-3).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України (арк. спр. 7, 8), довідок про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 7 зв., 9), довідок від 18.11.2014 № 927000869 та № 927000868 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (арк. спр. 10, 11), пенсійних посвідчень (арк. спр. 14, 15) встановлено такі дані про позивачів:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: 91004, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, фактичне місце проживання: 93541, Луганська область, Новоайдарський район, село Бахмутівка, вулиця Кубанська, будинок 45, зареєстрована як внутрішньо переміщена особа з 18.11.2014, є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: 91004, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, фактичне місце проживання: 93541, Луганська область, Новоайдарський район, село Бахмутівка, вулиця Кубанська, будинок 45, зареєстрований як внутрішньо переміщена особа з 18.11.2014, є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_4, як уповноважена особа сім’ї, звернулася 15.03.2018 до УСЗН Новоайдарської РДА із заявою від 15.03.2018 № 292 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (арк. спр. 50).

Соціальним інспектором УСЗН Новоайдарської РДА складено акт від 04.05.2018 № 2053 обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, в якому зазначено, що залишено повідомлення 04.05.2018; у вказаний термін 3 робочих дні особа не з’явилася; просимо комісію з питань призначення/відновлення соціальних виплат, розглянути дане питання згідно з чинним законодавством (арк. спр. 48).

Оглядом повідомлення від 04.05.2018 встановлено, що ОСОБА_4 повідомлено про необхідність протягом 3 (трьох) робочих днів з’явитися до УСЗН Новоайдарської РДА для проходження фізичної ідентифікації згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 365 (арк. спр. 20).

Згідно з довідкою Бахмутівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області від 16.05.2018 № 496 ОСОБА_4 отримала повідомлення з УСЗН Новоайдарської РДА 15.05.2018 в сільській раді (арк. спр. 17).

Витягом з протоколу від 14.05.2018 № 15 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам підтверджено, що комісією прийнято рішення про відмову в призначенні соціальної виплати у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання відповідно до пункту 13 Порядку призначення (відновлення) соціальної виплати внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 49).

Листом УСЗН Новоайдарської РДА від 15.05.2018 № 3707 повідомлено ОСОБА_4 про прийняте комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам рішення (арк. спр. 21).

Згідно з довідками Бахмутівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області від 19.06.2017 № 839 про склад сім’ї (арк. спр. 16), від 04.10.2016 № 1100 (арк. спр. 18), від 19.11.2014 № 1158 (арк. спр. 19) ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_2 проживають без реєстрації, як тимчасові переселенці, за адресою: 93541, Луганська область, Новоайдарський район, село Бахмутівка, вулиця Кубанська, будинок 45.

Вирішуючи позов по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Обєднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац перший частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

За приписами пункту 71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявністю рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі – Порядок № 365) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 365 цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Пунктом 5 Порядку № 365 визначено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (пункт 8 Порядку № 365).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати (пункт 10 Порядку № 365).

Пунктом 11 Порядку № 365 визначено, що комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п’яти робочих днів з дня отримання такого подання.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 365 комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі – Порядок № 505).

Так, пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на смію та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї. (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що спеціальним нормативно-правовим актом, що врегульовує механізм призначення грошової допомоги є Порядок № 505.

Решта вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України є загальними нормативно-правовими актами у питаннях призначення соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно, за загальним правилом, нормативно-правові акти, що є загальними до спірних правовідносин, мають застосовуватися тільки у частині, що не суперечить положенням спеціального нормативно-правового акту, та у випадку неврегульованості спеціальним нормативно-правовим актом.

У свою чергу з вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім’ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім’ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім’ї на наступний шестимісячний строк.

Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505 (пункти 6 та 12), суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Відповідно, така підстава, як відсутність особи за фактичним місцем проживання, не є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги.

У свою чергу, належним та допустим доказом фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З огляду на вищеописані матеріали справи, судом встановлено, що позивачам видані довідки від 18.11.2014 № 927000869 та № 927000868 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, в яких зазначено фактичне місце проживання позивачів: 93541, Луганська область, Новоайдарський район, село Бахмутівка, вулиця Кубанська, будинок 45.

Суду не надано доказів скасування дії цих довідок.

Відповідно, цими довідками підтверджено, що позивачі є внутрішньо переміщеними особами, які фактично проживають за адресою: 93541, Луганська область, Новоайдарський район, село Бахмутівка, вулиця Кубанська, будинок 45.

Крім того, як вже вище зазначено, таке фактичне місце проживання позивачів з 2014 року підтверджено й довідками Бахмутівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області від 19.06.2017 № 839 про склад сім’ї, від 04.10.2016 № 1100, від 19.11.2014 № 1158.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що наведеними положеннями Порядку № 365 не передбачено інформування внутрішньо переміщеної особи про час та дату здійснення візиту структурними підрозділами з питань соціального захисту або робочою групою з метою здійснення перевірки.

Отже, внутрішньо переміщена особа, яка подала заяву про відновлення (призначення) соціальних виплат, фактично змушена протягом тривалого часу - майже 20 календарних днів не відлучатися з місця, вказаного у довідці про взяття на облік ВПО як адреса проживання/перебування, що, в свою чергу, обмежує її свободу пересування. Короткотривала відсутність за вказаною адресою проживання (візит до лікаря, магазину, відвідування родичів, друзів, прогулянка) можуть стати причиною для фіксації недостовірно поданої в заяві про відновлення(призначення) соціальних виплат інформації про місце її проживання.

Аналогічний висновок містить постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі № 826/12123/16 щодо визнання нечинними окремих пунктів Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою КМУ № 365 від 08.06.2016.

Суд також зауважує, що повідомлення про необхідність прибуття ОСОБА_5 до УСЗН Новоайдарської РДА для проходження фізичної ідентифікації було залишено не за місцем її фактичного проживання, а у виконкомі Бахмутівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області та вручено позивачу тільки 15 травня 2018 року, тобто вже після прийняття комісією рішення про відмову у призначенні соціальної виплати з підстави відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем фактичного проживання.

У свою чергу, суд враховує, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету.

Втім, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для відмови у призначенні та виплаті адресної допомоги позивачам, тому суд вважає таке втручання невиправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, з вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що уповноваженим органом у питаннях призначення адресної допомоги, яким є УСЗН Новоайдарської РДА, всупереч вимог Порядку № 505 рішення про призначення такої допомоги або про відмову у її призначення за заявою позивача не приймалося.

На користь такого твердження свідчить й невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 25.09.2018 про відкриття провадження у справі щодо надання до суду рішення, яке прийнято за наслідками розгляду заяви позивачів.

Копія листа від 15.05.2017 № 3707 свідчить тільки про те, що УСЗН Новоайдарської РДА повідомляє позивачів, що за наслідками розгляду їх заяви прийнято рішення про відмову у призначенні адресної допомоги комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не призначено позивачам адресну допомогу за їх заявою від 15.03.2018.

Що стосується обраного позивачами способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивачів відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття та невиплати позивачам адресної допомоги за заявою від 15.03.2018.

Таким чином, керуюсь частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, обрати ефективний спосіб захисту порушених прав позивачів, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття та невиплати позивачам адресної допомоги за заявою від 15.03.2018, а також зобов’язання відповідача призначити та виплатити позивачам адресну допомогу за заявою від 15.03.2018 на період з 15.03.2018 по 16.05.2018.

Під час визначення періоду, протягом якого мала виплачуватися позивачам адресна допомога за заявою від 15.03.2018, суд врахував, що за даними довідки відповідача за заявою ОСОБА_4 від 17.05.2018 рішенням відповідача від 24.05.2018 позивачам призначена соціальна допомога з 17.05.2018 по 16.11.2018 у розмірі 2000,00 грн (арк. спр. 54-55).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 25.09.2018 відстрочено позивачам сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 1409,60 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 1409,60 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (місце фактичного проживання: 93541, Луганська область, Новоайдарський район, село Бахмутівка, вулиця Кубанская, будинок 45, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_3 (місце фактичного проживання: 93541, Луганська область, Новоайдарський район, село Бахмутівка, вулиця Кубанская, будинок 45, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області (місце знаходження: 93500, Луганська область, селище міського типу Новоайдар, вулиця Банківська, будинок 31, код за ЄДРПОУ 03196989) про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області щодо не призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», за заявою ОСОБА_3 від 15 березня 2018 року.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», за заявою ОСОБА_3 від 15 березня 2018 року на період з 15 березня 2018 року по 16 травня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев’ять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_6