Рішення № 77243954, 16.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2241/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3522880900:02:000:9017, розташованої на території Кіровоградської області, Компаніївського району, Виноградівської сільської ради, викладену в листі від 01.08.2018 №Б-9243/0-5302/0/17-18, а також зобов'язати відповідача, з урахуванням висновків суду по справі, повторно розглянути його заяву про надання такого дозволу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з метою отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, в розмірі земельної частки (паю), для ведення фермерського господарства, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3522880900:02:000:9017, розташованої на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка перебуває у його користуванні, згідно договору оренди землі від 30.04.2009 р., зареєстрованого у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України” про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.06.2009 р. за №040937300039, додавши, як на його думку, усі необхідні документи. Проте, відповідачем 01.08.2018 р. надано відповідь, в якій зазначено, що ст.121 ЗК України визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам та повідомлено, що у зв'язку з відсутністю інформації, що підтверджує членство у сільськогосподарському підприємстві, відповідач не має правових підстав для задоволення заяви. Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, наполягаючи на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу, просить суд зобов’язати відповідача повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Також, позивачем надано відповідь на відзив (а.с.35-36).

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти позову, оскільки на її думку позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.25-26).

У відповідності до ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором оренди землі від 30.04.2009 року, укладеним між Компаніївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, останньому надано у користування із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельну ділянку за кадастровим номером 3522880900:02:000:9017, розташовану на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди ОСОБА_1 зареєстровано в Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України” про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.06.2009 р. за №040937300040 (а.с.45-46)

Судом встановлено, що 03.07.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3522880900:02:000:9017, розташованої на території Кіровоградської області, Компаніївського району, Виноградівської сільської ради, яка перебуває у його користуванні, згідно договору оренди землі від 30.04.2009 р., зареєстрованого у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України” про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.06.2009 р. за №040937300040 (а.с.10).

До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта та ідентифікаційного номера; документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, а саме виписку з трудової книжки; копію свідоцтва про одруження; довіку про розмір середньої частки (паю) по Виноградівській сільській раді; довідку про відсутність на земельній ділянці нерухомого майна; довідку про відсутність у власності земельної ділянки для ведення фермерського господарства (а.с.11-19).

Листом від 01.08.2018 №Б-9242/0-5302/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду поданої заяви, проінформовано позивача про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Пославшись на ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Також, зазначено, що у зв’язку із відсутністю інформації, що підтверджує членство у сільськогосподарському підприємстві Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не має правових підстав для задоволення заяви (а.с.20).

Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст.121 ЗК України. Відповідно до ч.1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України. Тому, суд не приймає до уваги обґрунтування відповідача у відзиві на позов, що Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області не може бути відповідачем у даній справі.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача, будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки у межах норми, передбаченої п.“а” ч.1 ст.121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка раніше передана йому в користування (оренду) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Позивач вважає, що відповідно до Земельного кодексу України він має право на отримання частини цієї земельної ділянки безоплатно у власність, у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій ОСОБА_2 Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 року у справі №818/1530/17, яку суд враховує відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності за кадастровим номером 3522880900:02:000:9017 загальною площею 19,00 га, що розташована на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, надана у користування (оренду) громадянину ОСОБА_1

Таким чином, позивач має право звернутися із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3522880900:02:000:9017 та використати своє право на отримання безоплатно у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю), як такий, що користується цією земельною ділянкою на праві оренди, та за умови, якщо він раніше не набув права на земельну частку (пай).

Частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом статей 116, 118, 121 ЗК України громадянам у межах норм безоплатної приватизації із земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися у приватну власність земельні ділянки за такими видами цільового використання та в таких межах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України); для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1 ст.121 ЗК України); для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч.1 ст.121 ЗК України).

Судом встановлено, що позивач має право на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у власність), для ведення фермерського господарства, земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, раніше переданих йому в оренду, за умови, якщо він раніше не набув права на земельну частку (пай).

До того ж, суд зазначає, що із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення фермерського господарства, відповідач, згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Однак, відповідач листом від 01.08.2018 року №Б-9243/0-5302/0/17-18 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вказавши при цьому жодної з обставин, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України. При цьому, посилається на відсутність інформації, що підтверджує членство у сільськогосподарському підприємстві. На переконання суду, таке посилання є безпідставним, оскільки це суперечить частині 7 статті 118 ЗК України. Передбачених цієї нормою підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у вказаному листі не наведено.

Крім того, положення Земельного кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо надання таких дозволів, крім випадків визначених положенням ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Більш того, суд зазначає, що однією із вимог для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства є подання документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Так, позивачем до заяви від 03.07.2018 були подані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, зокрема виписка із трудової книжки.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача у відзиві на Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та зазначення, що земельна ділянка перебуває у власності, оскільки таке є безпідставним та не стосується предмета спору, а також про них не йде мова у оскаржуваній відмові від 01.08.2018 року №Б-9243/0-5302/0/17-18.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає таку відмову відповідача протиправною.

Вирішуючи вимогу про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, суд виходив з того, що згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у листі від 01.08.2018 року №Б-9243/0-5302/0/17-18, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

Суд наголошує, що зважаючи на принцип належного урядування, при повторному розгляді клопотання позивача, відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, установленого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивача прийняти рішення про надання такого дозволу.

Суд вважає за доцільне, на підставі частини 6 статті 245 КАС України, визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині – не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Суд зауважує, що у разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у сумі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (28400, Кіровоградська область, Компаніївський район, смт.Компаніївка, вул.Шевченка, 21, РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м.Кропивницький, вул.Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ: 39767636) про визнання протиправною та скасування відмови та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі від 01.08.2018 року №Б-9243/0-5302/0/17-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3522880900:02:000:9017, розташованої на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на оплату судового збору в сумі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 39767636).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3