Рішення № 77243893, 09.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 року № 810/1810/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії

за участю сторін:

- представника позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/11 від 01.09.2018,

- відповідач: не з'явився

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 11 жовтня 2016 року №6230/10/10-13-11-02-10;

- зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області прийняти подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць вересень 2016 року, з включенням відомостей з них до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних ДФС України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що рішенням Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №6230/10/10-13-11-02-10 від 11.10.2016 позивачу було відмовлено у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2016 року, які були надані позивачем контролюючому органу на підставі того, що Податковим кодексом України не встановлено обов'язку платника податків з 01 січня 2015 року подавати реєстри виданих та отриманих податкових накладних до контролюючого органу.

Позивач не погоджується з вказаними висновками відповідача, оскільки вважає, що подання контролюючому органу копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період є безпосереднім обов'язком платника податків, встановленим Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014, який прийнятий на підставі та на виконання вимог Податкового кодексу України, і який є невід'ємною частиною податкового законодавства, що має виконуватися платниками податків згідно з пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що відсутність у Податковому кодексі України норми про обов'язок платника податків подавати копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період не свідчить про відсутність підстав для виконання вказаного обов'язку, оскільки такий обов'язок чітко встановлений наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014.

Крім того, позивач зазначив про те, що постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, не є законом, а тому, на думку позивача, Державна фіскальна служба України та її територіальні органи, у т.ч. Києво-Святошинська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, не є контролюючими органами у розумінні Податкового кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII було введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість, яка забезпечує автоматичний облік в розрізі платників суми податку, що міститься у виданих та отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та одночасно скасовано положення Податкового кодексу щодо подання до податкового органу копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідач вказав на те, що реєстри виданих та отриманих податкових накладних не є податковою звітністю, а тому обов`язок щодо їхнього подання до податкового органу відсутній. У зв'язку з цим відповідач вважає, що Києво-Святошинською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було правомірно відмовлено позивачу у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2016 року.

Присутній у судовому засіданні 09.10.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання, призначене на 09.10.2018, не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

09.10.2018 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про надання додаткового часу для підготовки та надання суду витребуваних документів та відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що доказів поважності причин неявки в судове засідання відповідачем не надано, а також враховуючи, що від відповідача не витребовувались докази по справі, суд вважає подане клопотання не обґрунтованим та протокольною ухвалою суду, з урахуванням думки представника позивача, який заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні даного клопотання судом було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» (ідентифікаційний код 34439389, місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м.Боярка, Територія Технікуму, буд.16) 25.06.2006 зареєстровано як юридична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2018 №1003460554 (т.2, а.с.27-30).

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2006 позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №13856976 від 02.06.2006 (т.2, а.с.26).

Судом встановлено, що позивач звернувся до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області із листом №251/16 від 07.10.2016, про подачу відповідачу в електронній формі копій записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних позивача в електронному вигляді за звітний податковий період вересень 2016 року, до якого в електронному вигляді було додано копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних позивача за звітний податковий період вересень 2016 року (т.1, а.с.64).

Києво-Святошинська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області листом №6230/10/10-13-11-02-10 від 11.10.2016 відмовила у прийнятті поданих позивачем копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за звітний податковий період вересень 2016 року.

Так, у вказаному листі відповідачем було зазначено про те, що починаючи з січня 2015 року реєстр виданих та отриманих податкових накладних (за формою "J1201508") до контролюючого органу не подається (т.1, а.с.65).

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його незаконним та скасування та зобов’язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 платник податку повинен був вести реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та щомісячно подавати до контролюючого органу копії записів у них.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до положень Податкового кодексу України, у тому числі і до п.201.15 ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, з 01.01.2015 відповідно до п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України зведені результати обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу, відображаються платником податку в податкових деклараціях.

Відповідно до п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що з 01.01.2015 Податковим кодексом України не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючим органам копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про те, що обов'язок платника податків подавати до податкового органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних передбачений Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №958 від 22.09.2014, що прийнятий на виконання положень Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим позивач вважає, що ТОВ «ВІТАПОЛІС» на виконання вимог вказаного Порядку зобов'язано подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний податковий період, навіть у тому випадку, якщо в Податковому кодексі України така норма не передбачена, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2014 року за №1228/26005 (далі - Порядок № 958, який був чинний на моменті виникнення спірних відносин) реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 2 Розділу І Порядку № 958 встановлено, що реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Згідно з п.3 Розділу І Порядку № 958 реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Усі графи Реєстру, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.

Платники податку щомісяця в строки, передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі ті платники податку, для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді. Копії записів у Реєстрах подаються за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у затвердженому форматі.

Особа, яка реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, і першим звітним (податковим) періодом якої є період, що розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця, має надати до контролюючого органу окремо копії записів у Реєстрах за місяць, у якому відбулась реєстрація платником податку, та окремо за місяць, що настає за місяцем реєстрації.

Отже, Порядком № 958 дійсно передбачено обов'язок платників податків подавати до податкового органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючому органу разом з податковою звітністю копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

На думку суду, вказана конкуренція норм має розв'язуватися за загальнотеоретичними правилами вирішення колізій, а саме: ієрархічні колізії при суперечності правових норм підлягають подоланню шляхом застосування колізійного принципу lex superior derogat inferiori (лат. "вищий за силою закон відміняє закон, нижчий за силою"). Колізійний принцип lex superior ґрунтується на закономірностях побудови ієрархічної системи законодавства та принципі законності, який, у тому числі, передбачає, що норми акта нижчестоящого органу не повинні суперечити нормам акта вищестоящого органу, а отже, у випадку колізії саме норма акта вищестоящого органу і повинна бути застосована. Таким чином, колізійний принцип lex superior варто розглядати як конкретизацію принципу законності в правозастосовній сфері.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в самому наказі Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014 чітко вказано, що він прийнятий відповідно до пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, редакція якого станом на 22.09.2014 передбачала обов'язок платника податків подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за звітний період в електронному вигляді.

Зміна редакції Податкового кодексу України та звільнення внаслідок цього платників податків від обов'язку подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних нівелює такий обов'язок, визначений у підзаконному правовому акті, а саме - Порядку №958.

Вказаний висновок суду відповідає приписам пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, в якому передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Також, пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, наведене свідчить про те, що права та обов'язки як податкових органів, так і платників податків встановлюються виключно Податковим кодексом України.

Податковий кодекс України не містить положень, які б надавали можливість в межах інших нормативно-правових актів встановлювати додаткові права та обов'язки для платників податків, які не передбачені в цьому Кодексі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 9 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71 -VIII Кабінет Міністрів України було зобов'язано протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що норми Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №958 від 22.09.2014, повинні бути узгоджені з нормами Податкового кодексу України.

Необхідно зазначити, що після змін до Податкового кодексу України та зміни процедури щодо подання звітності з податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних, законодавцем знято з платників податків обов'язок щодо подання контролюючому органу копій записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що положення наказу Міністерства фінансів України №958 від 22 вересня 2014 року суперечать положенням статті 201 Податкового кодексу в редакції, чинній з 1 січня 2015 року. Виходячи з положень статті 5 Податкового кодексу України в даному випадку необхідно використовувати положення Податкового кодексу України.

Необхідність застосування положень Податкового кодексу України також обумовлена правилами застосування правового акту, який має вищу юридичну силу за положеннями частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені джерела права, які застосовуються судом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки Податковим кодексом України не передбачено обов'язку контролюючих органів по включенню відомостей з поданих платником податків копій записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних до облікових даних такого платника податків до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України, відсутні правові підстави для зобов’язання податкового органу вчинити дії, не передбачені цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.05.2018 (справа №810/1613/17) та від 26.06.2018 (справа №810/2984/16).

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, Порядком № 958, не можуть встановлюватись додаткові права та обов'язки для платників податків, ніж ті, які передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що платники податків, починаючи з 01.01.2015 не зобов'язані подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, оскільки такий обов'язок не передбачений Податковим кодексом України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Податковим кодексом України також не встановлено й обов'язку контролюючого органу приймати у платників податків копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, що на думку суду, і пояснюється відсутністю механізму подачі/прийому вказаних документів.

Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які обґрунтовують його позицію щодо наявності у ТОВ «ВІТАПОЛІС» обов'язку подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

Присутній у судовому засіданні представник позивача не надав суду пояснень щодо того, якими саме положеннями Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків подавати копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період та щодо того, в які саме інформаційні бази даних Державної фіскальної служби України мають бути внесені відомості з відповідних записів, а також не надав пояснень щодо того, чи існують такі бази даних взагалі та яким нормативним чи відомчим актом передбачено ведення таких баз.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що Києво-Святошинська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області у розумінні вимог чинного законодавства не є контролюючим органом, оскільки повноваження, організація та порядок діяльності податкового органу визначені не законом, а підзаконним нормативно-правовим актом, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, якою затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, а тому неприйняття відповідачем копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць вересень 2016 року є протиправним, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Функції контролюючих органів визначені у ст.19-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (далі – Положення № 236), Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно з п.7 вказаного Положення ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Також наказом Державної фіскальної служби України від 13.04.2016 №314 затверджено Положення про Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, відповідно до якого Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядкований ДФС та Головному управлінню ДФС у Київській області (т.2, а.с.41-46).

ОДПІ забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, що наділяє територіальні органи, у т.ч. Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області на прийняття у порядку ст.49 Податкового кодексу України податкової звітності платників податків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України містить ряд окремих норм, які визначають функції як контролюючого органу, так і окремо функції державних податкових інспекцій, а тому, на думку суду, позиція позивача щодо відсутності у ДФС України та її територіальних органів статусу контролюючих органів є помилковою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Києво-Святошинською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київські області було правомірно відмовлено позивачу у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності неприйняття відповідачем копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2016 року.

Враховуючи встановлені обставини, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

В судовому засіданні 09.10.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення складено судом 18.10.2018.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення підписано – 18.10.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.