Рішення № 77243869, 19.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2018 р. справа № 809/1070/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також, - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі також Коломийське ОУПФУ Івано-Франківської області - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач народилась 24.08.1961 в м. Коломия Івано-Франківської області. Після школи навчалась в Коломийському педагогічному училищі де здобула спеціальність вчителя музичного виховання, потім в Івано-Франківському педагогічному інституті ім. В. Стефаника за спеціальністю "Музика і співи". Майже все життя працювала по спеціальності, а тому в грудні 2017 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Однак в березні 2018 отримала відмову Коломийського ОУПФУ Івано-Франківської області в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного стажу по спеціальності, оскільки період роботи з 01.08.1984 по 03.09.1985 в Коломийському СПТУ №10 на посаді музичного керівника, а також за суміщенням керівника вокального гуртка (дівчат) до спеціального стажу не врахували, пояснюючи це тим, що посада музичного керівника не передбачена в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, а на посаді керівника гуртка позивач працювала за суміщенням.

Позивач просить визнати незаконною відмову відповідача у врахуванні періоду роботи позивача з 01.09.1984 по 30.06.1985 до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та зобов`язати Коломийське ОУПФУ Івано-Франківської області зарахувати період позивача з 01.09.1984 по 30.06.1985 до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити пенсію з дня звернення, а саме з 20.12.2017.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.28-31).

Позивачем у зазначений строк недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.09.2018. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.64-67). Просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки наявний стаж у позивача за спеціальністю становить 25 років 8 місяців 3 дні при необхідному стажі за спеціальністю – 26 років 6 місяців, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років, так як посада музичного керівника згідно трудової книжки, як основне місце роботи в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 не передбачено, період роботи на цій посаді не зараховується до спеціального стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років.

Зважаючи на вищевикладене, судом проведено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 262 КАС України.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що 20.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до Коломийського ОУПФУ Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 7).

Позивачем до заяви про призначення пенсії додано копії документів (трудової книжки та довідок), що підтверджує її стаж за спеціальністю як працівника освіти, а саме: з 01.09.1989 по 02.01.1996 – на посаді викладача по класу фортепіано музично-педагогічного відділу Коломийського педагогічного училища; з 03.01.1996 по 31.08.1999 – на посаді викладача Коломийського індустріально-педагогічного технікуму; з 01.09.1999 по 01.04.2003 – на посаді викладача Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського університету ім. В. Стефаника; з 19.09.2005 по 30.06.2006 – на посаді викладача Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського університету ім. В. Стефаника; з 01.09.2006 по 31.12.2013 - на посаді викладача Коломийського педагогічного коледжу; з 01.01.2014 по 19.12.2017 - на посаді викладача Коломийського педагогічного коледжу Івано-Франківської обласної ради (а.с. 10-11).

Згідно записів трудової книжки позивач з 01.08.1984 по 05.09.1985 працювала на посаді музичного керівника в Коломийському СПТУ №10.

Крім того, позивачем надано довідку №224 від 13.03.2018, видану Коломийським індустріально-педагогічним технікумом, в якій зазначено, що позивач згідно наказу №151 "а" від 31.07.1984 працювала на посаді музичного керівника в Коломийському СПТУ №10 з 01.08.1984 по 05.09.1985 (наказ №204 від 03.09.1985) та працюючи музичним керівником, згідно пункту VI наказу по училищу №166 "а" від 29.08.1984, призначена керівником вокального гуртка (дівчат) за суміщенням з 01.09.1984 по 30.06.1985 в кількості 38 годин на 1984-1985 навчальний рік (а.с. 20-21, 23).

Коломийським ОУПФУ Івано-Франківської області листом від 26 березня 2018 р. №4333/031 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу по спеціальності, оскільки період роботи з 01.08.1984 по 03.09.1985 в Коломийському СПТУ №10 на посаді музичного керівника, а також за суміщенням керівником вокального гуртка (дівчат) до спеціального стажу не враховано, так як посада музичного керівника не передбачена в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 (а.с. 26).

Не погодившись з отриманим рішення від 26 березня 2018 р., позивач звернулась з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугою років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років, з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 р. мали вислугу років на відповідних посадах не менше від тривалості, передбаченої абзацами другим і третім постановляючої частини; ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами третім - дванадцятим постановляючої частини, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, робота в: вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах, на посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи .

Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Із змісту вказаного Переліку вбачається віднесення до установ та закладів освіти вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів. Крім того, Переліком визначено роботу на посаді керівника гуртка як таку, що дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно із приміткою 2 Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Переліку посад педагогічних, науково-педагогічних працівників" №963 від 14.06.2000 р. визначено, що викладачі всіх спеціальностей включені до переліку посад педагогічних працівників, в тому числі й керівник гуртка.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Пенсійним органом визнано, що ОСОБА_1 працювала у період з 01.09.1989 по 02.01.1996 – на посаді викладача по класу фортепіано музично-педагогічного відділу Коломийського педагогічного училища; з 03.01.1996 по 31.08.1999 – на посаді викладача Коломийського індустріально-педагогічного технікуму; з 01.09.1999 по 01.04.2003 – на посаді викладача Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського університету ім. В. Стефаника; з 19.09.2005 по 30.06.2006 – на посаді викладача Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського університету ім. В. Стефаника; з 01.09.2006 по 31.12.2013 - на посаді викладача Коломийського педагогічного коледжу; з 01.01.2014 по 19.12.2017 - на посаді викладача Коломийського педагогічного коледжу Івано-Франківської обласної ради, а також те, що з 01.08.1984 по 05.09.1985 працювала на посаді музичного керівника в Коломийському СПТУ №10.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 12 серпня 1986 року, серії I-НМ №361521, позивач змінила прізвище з "Бабінська" на "Молодій" (а.с. 46).

Стаж роботи позивача на посаді музичного керівника в Коломийському СПТУ №10 та працюючи музичним керівником призначена керівником вокального гуртка за вказані періоди підтверджується копією трудової книжки серії БТ-І № 9591194 на ім`я останньої, а також довідкою №224 від 13.03.2018, наказом №151 "а", наказом №204 від 03.09.1985, наказом №166 "а" (а.с. 44-45, 49, 53, 54, 56).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" до переліку закладів віднесено вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади та посаду "керівника гуртка".

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні періоди роботи позивача на посаді керівника гуртка професійно-технічного навчального закладу, входить до спеціального (педагогічного) стажу, що дає підстави для зарахування даного періоду роботи до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на наведене, рішення Коломийського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області оформлене листом від 26 березня 2018 р. №4333/031, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, прийнято протиправно, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Що стосується зарахування періоду роботи позивача керівником вокального гуртка (дівчат) за суміщенням з 01.09.1984 по 30.06.1985 в Коломийському СПТУ №10 в кількості 38 годин на 1984-1985 навчальний рік в стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовлену трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою0 або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Суміщення професій (посад) здійснюється на тому самому підприємстві у той самий проміжок часу, що відведений для основної роботи за рахунок збільшення інтенсивності праці та обсягу виконуваної роботи при незмінній тривалості робочого часу. При цьому окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається по підприємству наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням. У табелі обліку робочого часу робота за суміщенням професій (посад) не відображається – для нарахування оплати за суміщення достатньо виданого наказу. Запис у трудову книжку про роботу за суміщенням не вноситься.

Статтею 2 закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що пенсія за вислугу років відноситься до трудових пенсій. Статтею 3 Закону передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно-корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру) незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів), за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Спеціальний стаж – це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

У зазначених нормативно-правових актах відсутнє застереження щодо можливості призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти виключно з урахуванням стажу за основним місцем роботи. Таке право надається і гарантується особі за виконання специфічної роботи, що у даному випадку підтверджується наказом.

Отже, як встановлено судом вище, в період з 01.09.1984 по 30.06.1985 позивач працювала керівником вокального гуртка, що підтверджується витягом з наказу №166 а по СПТУ №10 від 29.08.1984, листом Коломийського індустріально-педагогічного технікуму від 13.03.2018 №224, що дає підстави для зарахування зазначеного періоду роботи до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, суд вважає, що Коломийським ОУПФУ Івано-Франківської області, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності винесення рішення про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 01.09.1984 по 30.06.1985 до стажу на посадах, робота на яких дає право призначення пенсії за вислугу років, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 сплаченого нею судовий збір в розмірі 1409,60 грн. згідно квитанції №0.0.1064224103.1 від 19.06.2018 на суму 704,8 грн. та квитанції №085910034 від 04.07.2018 на суму 704,8 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати відмову Коломийського об`єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області у врахуванні ОСОБА_1 період її роботи з 01.09.1984 по 30.06.1985 до стажу на посадах, робота на яких дає право призначення пенсії за вислугу років неправомірною.

Зобов`язати Коломийське об`єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1984 по 30.06.1985 в стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити пенсію з дня звернення, а саме з 20 грудня 2017.

Стягнути з Коломийського об`єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 37904176) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 1409 (одну тисячу чотириста дев`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Чорновола, 12/7, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200);

відповідач: Коломийське об`єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 37904176, вул. Валова, 47а, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200).

Суддя Микитюк Р.В.