Рішення № 77243709, 19.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2018 р. справа № 0940/1596/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дії щодо відмови врахувати при обчисленні пенсії: заробітної плати, включаючи районний коефіцієнт 1,7 та північну надбавку за період з 01.01.1992 по 31.12.1994; заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1994 без обмеження заробітку коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати на день отримання зазначених сум, зобов’язання перерахувати та виплатити недораховані та недоплачені грошові кошти, із врахуванням зазначеного, в межах строку позовної давності з 20.02.2018, виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією, та виплачувати таку пенсію в подальшому, з підстав неправомірної відмови суб’єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач), 03.09.2018, звернувся в суд з позовною заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі, також - відповідач) про визнання неправомірними дії щодо відмови врахувати при обчисленні пенсії: заробітної плати, включаючи районний коефіцієнт 1,7 та північну надбавку за період з 01.01.1992 по 31.12.1994; заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1994 без обмеження заробітку коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати на день отримання зазначених сум, зобов’язання перерахувати та виплатити недораховані та недоплачені грошові кошти, із врахуванням зазначеного, в межах строку позовної давності з 20.02.2018, виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією, та виплачувати таку пенсію в подальшому, з підстав неправомірної відмови суб’єкта владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно, при розрахунку пенсії, враховано заробітну плату позивача з обмеженням заробітку коефіцієнтом 5,6 та не зараховано північну надбавку і районний коефіцієнт, всупереч того, що за період роботи позивача з 01.01.1992 по 31.12.1994 страхові внески сплачувались до Пенсійного фонду із повної зарплати позивача, яку він отримував за вказаний період роботи та до якої враховувався районний коефіцієнт 1,7, що підтверджується довідкою від 12.12.2017 №67/2-3649, виданою ООО "ЛУКОЙЛ-Западная Сибирь" ТПП "Лангепаснефтегаз" щодо заробітної плати за спірний період. Такі дії, на переконання позивача, є необґрунтованими, неправомірними та порушують вимоги приписів Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення" та інших нормативно-правових актів.

Враховуючи допущення відповідачем порушення гарантованого державою права позивача на належне пенсійне забезпечення, останній просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Позивачем 17.09.2018 недоліки позовної заяви усунуто, відтак, ухвалою суду від 19.09.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.10.2018 (а.с.39-42). Відповідно до змісту поданого відзиву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що підстав для зарахування заробітної плати після 1992 року із врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки немає з огляду на те, що спірний період роботи позивача не відповідає вимогам, встановленим положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення громадян СРСР", згідно із якими, в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, обчислення заробітної плати, з якої призначається пенсія з 01.01.1992 проводиться із виключенням районного коефіцієнту та північної надбавки. Окрім цього, відповідач зауважив, що період роботи в районі Крайньої Півночі без пред’явлення до управління строкових договорів або документів, що підтверджують їх укладення до 01.01.1991 в пільговому обчисленні не враховується. Також зазначив, що відповідно до вимог пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" обчислення заробітної плати позивача за період роботи з 01.10.1989 по 30.09.1994 слід здійснювати із врахуванням обмеження коефіцієнтом 5,6, а за період з 01.01.1992 по 31.12.1994 заробітна плата обчислюється без врахування районного коефіцієнту та північної надбавки із застосуванням коефіцієнта 5,6, оскільки за даний період встановлюється максимальна величина заробітної плати.

Враховуючи наведене, на переконання відповідача, підстав для задоволення позову немає.

Дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також інші письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено нижчевикладені обставини.

Як підтверджується довідками, виданими ООО "ЛУКОЙЛ – Западная Сибирь" ТПП "Лангепаснефтегаз" №36-1546 та №36-1547 (а.с.55-58), ОСОБА_1Д в період з листопада 1988 року по квітень 1989 року працював на посаді газоелектрозварника 5 розряду вахтово-експедиційним методом (з березня 1989 року) у будівельно-монтажному управлінні Тресту "Лангепаснефтестрой" Виробничого управління "Лангепаснефтегаз". Надалі, з квітня 1989 року по березень 1998 року позивач працював газоелектрозварником вахтово-експедиційним методом у Пересувній механізованій колоні №2 Тресту "Лангепаснефтестрой" територіально-виробничого підприємства "Лангепаснефтегаз" ООО "ЛУКОЙЛ – Западная Сибирь".

Відповідно до розпоряджень 160320 від 12.05.2014 та від 31.01.2018 (а.с.48, 49) позивач перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком з 01.04.2014, при загальному стажі роботи 39 років 6 місяців 17 днів, з яких 14 років 2 місяці 28 днів - по Списку №2.

Згідно із довідкою №67/2-3 649 від 13.12.2017, виданою ООО "ЛУКОЙЛ – Западная Сибирь" про суми виплаченої заробітної плати за період роботи позивача у Ханти-Мансійському автономному окрузі Югра Тюменської області в ТПП "Лангепаснефтегаз", до зарплат позивача встановлено районний коефіцієнт у розмірі 1,7 (а.с.31).

З метою отримання інформації щодо зарахування відповідачем заробітної плати, при призначенні пенсії позивачу, без обмежень коефіцієнтом 5,6 та з врахуванням північної надбавки щодо стажу роботи з 30.11.1988 по 15.05.1993, з 15.05.1993 по 31.12.1994, позивач звернувся до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із відповідною заявою від 21.08.2018, у якій також просив здійснити перерахунок призначеної пенсії із врахуванням заробітної плати без обмеження коефіцієнтом 5,6 та із врахуванням північної надбавки і районного коефіцієнту з 01.10.1989 по 31.12.1994, у випадку нездійснення таких (а.с.30).

У відповідь на таке звернення, відповідач направив позивачу листа від 30.08.2018 №301/Т-15 (а.с.14 та зворотній бік), у якому вказав, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи до 01.01.1992 в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до таких районів колишнього Союзу РСР зараховуються до заробітної плати при обчисленні пенсії північна надбавка та районний коефіцієнт. Відтак, підстав для врахування вказаних надбавок до заробітної плати за періоди роботи після 01.01.1992 немає. Разом з цим, у листі йдеться про те, що заробітна плата за період роботи позивача з 01.01.1992 по 31.12.1994 обчислюється без врахування районного коефіцієнту та північної надбавки із застосуванням коефіцієнта 5,6, оскільки за даний період встановлюється максимальна величина заробітної плати, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України.

Не погоджуючись із такою відповіддю, з метою відновлення свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, застосовує положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, Закону України "Про пенсійне забезпечення громадян СРСР" від 15.05.1990 №1480-I, постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1064 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб’єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів", Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також – Закон №1058-IV).

Законом України "Про пенсійне забезпечення" (надалі, також – Закон №1788-XII) гарантовано всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, гарантовано соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки.

Пунктом 2 статті 41 Закону №1058-IV, визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01.07.1998) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до статті 66 Закону №1788-ХІІ, що набрав законної сили з 01.01.1992, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Слід зауважити, що Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, у відповідних редакціях, чинних на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.

Окрім цього, суд вважає помилковими посилання позивача на положення статті 40 Закону №1058-IV та статті 66 Закону №1788-XII як на підставу врахування до заробітної плати північної надбавки та районного коефіцієнту, зважаючи на таке.

Наведеними Законами регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України.

Разом з цим, як вірно зауважив позивач у позовній заяві, визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розмір пенсії за спірний період слід здійснювати відповідно до норм законодавства тієї країни, на території якої працював позивач.

Так, відповідно до Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15.05.1990 №1480-I (надалі, також - Закон №1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

При цьому, статтею 78 Закону №1480-I передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Разом з тим, частиною третьою статті 96 вказаного Закону передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Посилання позивача на приписи статті 6 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, є необґрунтованими, оскільки ними врегульовано питання обчислення трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дії відповідача щодо неврахування до заробітної плати позивача районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.1992 по 31.12.1994 є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Така позиція суду відповідає і висновкам Верховного Суду, зазначеним у постановах від 26.09.2018 у справі №671/86/15-а, від 05.06.2018 №348/1660/16-а та від 07.06.2018 у справі №345/3172/17.

Стосовно тверджень позивача щодо неправомірності здійснення відповідачем врахування заробітної плати із обмеженням заробітку коефіцієнтом 5,6 суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.

Як вже зазначалось вище судом, відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" №1064 від 13.07.1998 встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Таким чином, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії після 01.07.1998 враховувалась сума 1000 гривень, а в подальшому вказані питання регулювалися окремими урядовими постановами.

Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини стосуються призначення та перерахунку пенсії, які настають в момент виникнення в особи права на призначення пенсії та її перерахунок. У даному випадку, пенсію позивачу за віком по Списку №2 призначено з 01.04.2014, її перерахунок проведено з 01.10.2017, відтак відповідачем правомірно застосовано до спірних правовідносин частину 2 статті 41 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норми якої чітко та однозначно (без виключень) передбачають застосування обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум для періодів до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір).

Враховуючи наведе, суд також вважає помилковими висновок позивача про те, що оскільки за період його роботи в районі Крайньої Півночі з 01.01.1992 по 31.12.1994 зі всіх складових заробітної плати сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду, то відсутні підстави для встановлення обмежень максимальної величини заробітної плати, з огляду на те, що у вказаний період не виникало правовідносин щодо призначення чи перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, на переконання суду, відповідач правомірно застосував обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати при обчисленні складових пенсії позивача.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та правомірність дій і законність рішень відповідача у даних спірних правовідносинах.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову, в силу вимог статті 139 КАС України, судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб’єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 78405, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1;

Відповідач – Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, адреса: майдан Шевченка, буд. 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405, код ЄДРПОУ - 40386749.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2