Рішення № 77243631, 19.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 806/1803/16

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 №5775-13,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 5775-13 від 21.07.2016, яким визначено суму зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" в розмірі 25000,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

Вказана постанова ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду 19.04.2017 відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача, вподальшому справу передано до Верховного Суду у відповідності до п.п.4 п.1 Розділу7 "Перехідні положення" КАСУ.

Постановою Верховного суду від 16.05.2018 касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задоволено частково, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховний суд у своїй постанові вказав, що відповідачем не виконано свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання та судами попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, й, як наслідок, не надано належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні п.п.267.2.1. п.267.21. ст.267 ПК України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 суддею Панкеєвою В.А. прийнято справу до загального позовного провадження.

Представник позивача 20 вересня 2018 року подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідача подали заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Lexus GX 460, об'єм двигуна 4,6 л, рік випуску 2012 (а.с.9).

Відповідачем 21.07.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 5775-13, яким ОСОБА_1 нараховано транспортний податок у сумі 25000,00 грн., податковий період - 2016 рік (а.с.10).

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу у 2016 році звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України введено новий податок на майно, що складається, у тому числі, з транспортного податку.

Підпунктом 267.1.1. пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1. пункту 267.2. цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з п.п.267.2.1. п.267.2. ст.267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

Відповідно до п.267.4. ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1. пункту 267.2. цієї статті.

Підпунктом 267.5.1. п.267.5. ст.267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з п.п.267.6.2. п.267.6. ст.267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

За приписами п.п.267.6.3. п.267.6. ст.267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

Згідно з п.п.10.1.1. п.10.1. ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

У свою чергу, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) (пункт 10.2. статті 10 Податкового кодексу України).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до вимог зазначеного кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України).

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

27.01.2016 п'ятою сесією VII скликання Овруцькою міської ради прийнято рішення № 100 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м.Овруч" яким вирішено, зокрема:

- встановити ставку транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, який використовується не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного періоду;

- затвердити Положення про транспортний податок (додаток № 2).

Згідно вказаного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного періоду; ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Верховного суду частково задоволено касаційну скаргу та вказано, що Суд не може повністю погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так вказано, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн, а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складати 1033500 грн.

З огляду на наведене, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становила понад 1033500 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Згідно з п.4 Порядку №403 джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Приписами п.5 Методики встановлено, що ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Пунктом 13 Методики визначено, що мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Як вже зазначалось судом, Верховний Суд у своєму рішенні вказав на необхідність з'ясувати інформацію з приводу підстав прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема щодо оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача.

Представником позивача 03.08.2018 на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зроблено запит щодо інформації про середньоринкову вартість легкового автомобіля марки Lexus GX 460, об'єм двигуна 4,6 л, рік випуску 2012 (а.с.173).

Листом від 13.08.2018 Міністерство надало відповідь, що середньоринкова вартість автомобіля Lexus GX 460, об'єм двигуна 4,6 л, рік випуску 2012 з пробігом 80000 км станом на 2016 рік становила 955 297,60 грн (а.с.174).

На звернення відповідача, Міністерство надало відповідь, по змісту якої повідомило, що Lexus GX 460, об'єм двигуна 4,6 л, рік випуску 2012 з пробігом 108000 км станом на 2016 рік становила 927 473,40 грн (а.с.183).

Суд звертає увагу, що відповіді Міністерства економічного розвитку і торгівлі України по змісту містять різну інформацію, що полягає у неможливості встановити пробіг легкового автомобіля Lexus GX 460, об'єм двигуна 4,6 л, рік випуску 2012 у 2016 році.

Так, представник позивача у запиті зазначає, що пробіг автомобіля Lexus GX 460, що належить на праві власності ОСОБА_1 у 2016 році становив 80 000 кілометрів. Тоді як, представники відповідача стверджують, що у вказаному автомобілі станом на 2016 рік рахувався пробіг 108 000 кілометрів.

Однак, вказаний факт не може вплинути на результати розгляду справи, з огляду на таке.

Як вже встановлено судом, об'єктами оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становила понад 1033500 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років.

Автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_1 станом на 2016 рік мав менше ніж 5 років з моменту випуску, однак його середньоринкова вартість у випадку наявності пробігу 80 000 км становила 955 297,60 грн, а у випадку наявності 108 000 км, вартість знижується до 927 473,40 грн. В свою чергу суд наголошує. що у першому і другому випадку середньоринкова вартість автомобіля Lexus GX 460 становила значно менше ринкової вартості, що підпадає під об'єкти оподаткування.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №5775-13 від 21.07.2016.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 551,21 грн, про, що свідчить квитанція №93 від 15.09.2016 (а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області сплачений судовий збір у сумі 551, 21 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Житомирська облю, 11104, інд. код НОМЕР_1) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Героїв Майдану,1/20, м.Овруч, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11102, ЄДРПОУ 39859428) №5775-13 від 21.07.2016.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 551,21 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва