Рішення № 77243607, 08.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2018 р. Справа№0540/7013/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв’язку з збройним конфліктом на території м. Донецька вона була змушена разом із двома неповнолітніми дітьми переїхати до смт. Гостре Донецької області. 02 липня 2018 року отримала довідку № НОМЕР_1 як внутрішньо переміщена особа. 04 липня та 03 серпня 2018 року зверталась до управління соціального захисту населення Селидівської міської ради щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачем своїми відповідями позивачу було відмовлено у вищевказана них вимогах, з підстав пропущення строків звернення за поновленням виплат.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у поновленні виплат державної допомоги при народженні дитини, у зв’язку з чим просить суд визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Селидівськох міської ради щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотриманої державної допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 та зобов’язати управління соціального захисту населення Селидівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману державну допомогу при народженні дитини негайно після проголошення судового рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

17 вересня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

Отже відповідач вважає, що припинення виплати раніше призначеної допомоги при народженні дитини відбувалось відповідно до діючого на час припинення законодавства, а саме ст. 11 розділу ІІІ Закону України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції від 01.07.2014 року визначено перелік умов припинення виплати допомоги при народженні дитини, а саме, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасово влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин. Отже відповідач під «іншими обставинами» має на увазі той факт, що позивач пропустила строк звернення за поновленням виплати призначеної раніше допомоги.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

15 травня 2014 року управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради позивачу була призначена допомога при народженні дитини, як одному з батьків дитини, який постійно проживає разом з дитиною. Допомога виплачувалась за місцем реєстрації. Виплати були припинені у зв’язку з тимчасовим не здійсненням управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради своїх повноважень на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».

З 02 липня 2018 року позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту населення Селидівської міської ради, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 02 липня 2018 року.

04 липня ОСОБА_1 звернулась до управління соціального захисту населення Селидівської міської ради з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії І-НО № 580670, від 29 квітня 2014 року, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у місті Донецьку.

20 липня 2018 року повідомлення управління соціального захисту населення Селидівської міської ради № 769 позивачу було відмолено позивачу на його звернення від 04.07.2018 року в поновленні допомоги при народженні дитини з підстав пропущення строків звернення за поновленням виплат, що були припинені.

24 липня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до управління соціального захисту населення Селидівської міської ради з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та виплати заборгованості суми допомоги, що виникла з моменту припинення виплат.

Листом управління соціального захисту населення Селидівської міської ради від 03 серпня 2018 року № 3-056-5.1-6.3, позивача було повідомлено про відмову у здійсненні виплат по заборгованості з підстав пропущення строків звернення за поновленням виплат, що були припинені, визначених пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в нарахуванні та виплати недоотриманої державної допомоги при народженні дитини.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Подібна позиція підтверджується ухвалою Донецького апеляційного адмінітсративног8о суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 226/1374/17.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України, абзац сьомий частини дев’ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ з наступними змінами, згідно з якими виплата допомоги при народженні дитини припиняється «у разі виникнення інших обставин».

Отже, посилання відповідача саме на цей пункт при відмові ОСОБА_1 про поновлення виплат, є неконституційним.

Крім того, пунктом 35 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь – якого часу без обмежень.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що дії управління соціального захсиут населення Селидівської міської ради щодо не нарахування та невиплати позивачу недоотриманої державної допомоги при народженні дитини є неправомірними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, суд зазначає, що відповідач допустив не бездіяльність, а навпаки, вчинив дії, якими припинив виплату пенсії.

Згідно положень ч. 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у не нарахуванні та невиплаті державної допомоги при народженні дитини.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: 85493, Донецька область, смт. Гостре, вул. Спортивна, 18/14, РНОКПП НОМЕР_2) до управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 25953988) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 25953988) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місцезнаходження: 85493, Донецька область, смт. Гостре, вул. Спортивна, 18/14, РНОКПП НОМЕР_2) недоотриманої державної допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2.

Зобов’язати управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 25953988) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження: 85493, Донецька область, смт. Гостре, вул. Спортивна, 18/14, РНОКПП НОМЕР_2) недоотриману державну допомогу при народженні дитини.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 25953988) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 85493, Донецька область, смт. Гостре, вул. Спортивна, 18/14, РНОКПП НОМЕР_2), судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.