Ухвала суду № 77243578, 18.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

18 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 260/1114/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинця Д.В.

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.

за участю сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивачки – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (вул. Загорська, 51, каб. 11, м. Ужгород, 88017, код НОМЕР_1), поданої в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Шевченка, 1, смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, ідентифікаційний код - НОМЕР_2), до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, 16, м. Ужгород, 88018) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить суд визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_3 № ЗК/285/8/АВ-ТД-ФС-128 від 17 липня 2018 року.

17 жовтня 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, яким остання просить суд вжити заходи забезпечення позову у адміністративній справі шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладання штрафу, – до набрання судовим рішенням у даній адміністративній справі законної сили.

Клопотання мотивоване тим, що працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за місцем здійснення нею підприємницької діяльності з метою перевірки дотримання вимог законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування складено акт № ЗК 285/8/АВ від 27 червня 2018 року, на підставі якого відповідачем винесено постанову про накладення штрафу № ЗК/285/8/АВ-ТД-ФС-128 від 17 липня 2018 року.

Оскаржуваною постановою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України шляхом допущення до виконання роботи особи без укладання з нею трудовою договору.

За вказане порушення на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 111690,00 грн.

11 жовтня 2018 року відповідачем було відкрито виконавче провадження за № 57419624 з примусового виконання постанови відповідача № ЗК/285/8/АВ-ТД-ФС-128 від 17 липня 2018 року.

ОСОБА_2 не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на неї штраф.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження у адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» також не містить підстав для зупинення виконавцем виконавчих дій у разі оскарженням боржником постанови про накладення штрафу в судовому порядку, а тому звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду, враховуючи початок здійснення примусового виконання оскаржуваної постанови, - не гарантує захист його прав та інтересів до вирішення справи по суті.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у справі про скасування постанови про накладання штрафу шляхом заборони державній виконавчій службі проводити стягнення в межах виконавчого провадження може істотно ускладнити чи не уможливити виконання рішення суду або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, аналогічні тим, що містяться у клопотанні, просила таке задовольнити, вжити заходи забезпечення позову у адміністративній справі шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладання штрафу, – до набрання судовим рішенням у даній адміністративній справі законної сили.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, будучи вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, а саме – телефонограмою від 17 жовтня 2018 року, що міститься у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 17 абз. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Представником позивача до клопотання про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Подане представником позивача клопотання про забезпечення позову обґрунтоване лише тим, що відкрито виконавче провадження № 57419624 з примусового виконання оспорюваної постанови відповідача № ЗК/285/8/АВ-ТД-ФС-128 від 17 липня 2018 року (відкрито не стороною по справі) та можливістю негативних фінансових наслідків для позивача в майбутньому.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить вищенаведеному законодавству.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18) передбачено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та доводів, наведених на його обґрунтування, суд дійшов висновку про його необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (вул. Загорська, 51, каб. 11, м. Ужгород, 88017, код НОМЕР_1), поданої в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Шевченка, 1, смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, ідентифікаційний код - НОМЕР_2), до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, 16, м. Ужгород, 88018) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя ОСОБА_4