Рішення № 77243446, 18.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 р. Справа№805/4029/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови у поновлені та виплати щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особи, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на малолітню дитину - ОСОБА_2, 07 листопада 2011 року з 27 січня 2017 року;

- рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Донецької області від 22 лютого 2017 року про відмову у виплаті адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг на малолітню дитину скасувати;

- зобов’язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити виплату ОСОБА_1 адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житло-комунальних послуг на малолітню дитину - ОСОБА_3, 07 листопада 2011 року з 27 січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, звернувся Управління соціального захисту населення Кальміуського району (повноваження якого станом на момент вирішення справи виконує відповідач) із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особи, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на малолітню дитину - ОСОБА_2, 07 листопада 2011 року з 27 січня 2017 року, втім рішенням Управління соціального захисту населення Кальміуського району йому відмовлено у наданні щомісячної адресної допомоги з огляду на те, що у власності чоловіка позивача знаходиться частка квартири, розташованої в м. Маріуполі. Проте, як вважає позивач, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” від 1 жовтня 2014 року № 505 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) наявність частки житлового приміщення у м. Маріуполі Донецької області, яке відноситься до населених пунктів, розташованих на території проведення АТО, не може бути підставою для відмови в призначенні адресної допомоги.

На підставі зазначеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 02.08.2018 року.

25.07.2018 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

01.08.2018 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

10.08.2018 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505), позивачу була призначена щомісячна адресна допомога. Відповідно до п. 6 Порядку № 505, грошова допомога не призначається, у разі коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. Чоловік позивача має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. На підставі зазначеного, на думку представника відповідача, позивач не має права на отримання допомоги.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року розгляд адміністративної справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 04.10.2018 року.

Ухвалою суду від 04.10.2018 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом до розгляду по суті на 18.10.2018 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно свідоцтва про народження позивача 1-НО №423660, 07.11.2011 року народила доньку.

Як не заперечується сторонами по справі, чоловік позивача є власником частки нерухомості, розташованої в м. Маріуполь.

27.01.2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Кальміуського району Донецької області із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний строк.

Рішенням від 22.02.2017 року позивачу відмовлено в наданні допомоги переміщеним особам на проживання з тих підстав, що сім’я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі - грошова допомога) визначений Порядком № 505 (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 (у редакції , що діяла до 03.06.2017 року), грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно до пункту 3 Порядку № 505 (у редакції , що діяла до 03.06.2017 року), грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400, 00 гривень.

Пункт 8 Порядку № 505 передбачає, що уповноважені органи, зокрема, протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством передбачено право позивача, як внутрішньо переміщеної особи, яка стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення, отримати грошову допомогу на себе та членів сім’ї, з дня звернення з заявою за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно.

Згідно пункту 6 Порядку № 505 (у редакції, що діяла до 03.06.2017 року), грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суд зазначає, що вищенаведеною нормою на час звернення позивача із заявою ( 27.01.2017 року) щодо призначення грошової допомоги, встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у її призначенні, зокрема, володіння будь-яким з членів родини житловим приміщенням, розташованим в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Тобто, вказана норма не передбачає, що наявність у власності житлового приміщення розташованого, зокрема, в районі проведення антитерористичної операції, є підставою для відмови у призначенні допомоги.

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До вказаного переліку включено м. Маріуполь.

Отже, станом на час звернення до відповідача – 27.01.2017 року, чоловік позивача мав у своєму володінні житло, розташоване в районі проведення антитерористичної операції, що у відповідності до п.6 Порядку № 505, не є підставою для відмови у призначенні позивачу допомоги на час його звернення з відповідними заявами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370, яка набула чинності 03 червня 2017 року, були внесені зміни до Порядку № 505, зокрема до абзацу другого пункту 6, відповідно до якого передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

Тобто, з 03 червня 2017 року, особи, які мають у власності житлове приміщення, розташоване у районах проведення антитерористичної операції, в тому числі в м. Маріуполі, втратили право на призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином суд вважає, що позивач мав право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам у період з 27.01.2017 року по 02.06.2017 року.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1045921283.1 від 25.05.2018 року.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (адреса місцезнаходження: пр. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, ЄДРПОУ 41336065) про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії , – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії щодо відмови у поновлені та виплати щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особи, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на малолітню дитину - ОСОБА_2, 07 листопада 2011 року з 27.01.2017 року;

Рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Донецької області від 22.02.2017 року про відмову у виплаті адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг на малолітню дитину, - скасувати.

Зобов’язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити виплату ОСОБА_1 адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житло-комунальних послуг на малолітню дитину - ОСОБА_3, 07 листопада 2011 року з 27.01.2017 року по 02.06.2017 року.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (адреса місцезнаходження: пр. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, ЄДРПОУ 41336065) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 352, 40 грн. ( шістсот сорок гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стойка В.В.