Рішення № 77243121, 19.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1481/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2018 року №Ф-3728-17, видану ГУ ДФС у Волинській області на суму 9 187,79 грн.

Ухвалою від 20.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що формуючи звіт за звітний період (2017-й календарний рік) ФОП ОСОБА_1 було допущено технічну помилку (описку) в році (цифрі року), за який подається звіт. Звіт за минулий календарний рік (за 2017 рік) було подано 03.01.2018 року. Пізніше позивач самостійно виявила у звіті, поданому 03.01.2018 року, в графі «1. Звіт за рік» помилку - 2016 рік. В зв’язку із цим, 08.02.2018 року позивачем було повторно сформовано та відправлено відповідачу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, з вказавши правильно 2017 рік. Всупереч вищезазначеного ГУ ДФС у Волинській області не враховано факту його повторного подання в якості усунення помилки по попередньо надісланому звіту і податковий орган помилково взяв до уваги перший звіт, не перевіривши його достовірність, внаслідок чого прийняв безпідставне рішення про наявність боргу по сплаті ЄСВ.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого він не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 (надалі Порядок №435), передбачено, що у разі виявлення помилки у звіті до закінчення строку подання цього звіту страхувальник повторно формує та подає звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку. Тому, позивачу необхідно було подавати звіт за 2016 рік зі зміненими відповідними показниками у додатках до звіту, так як звіт від 03.01.2018 року позивачем подано за 2016 рік, а звіт від 08.02.2018 року подано за 2017 рік.

12.09.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій аргументовано заперечення щодо відзиву представника відповідача. ФОП ОСОБА_1 не погоджується з твердженнями відповідача з огляду на таке: по-перше, згідно Порядку №435 не визначено механізму виправлення виявленої самостійно помилки, крім подачі повторно звіту в межах строків, (ні правової, ні технічної можливості внесення змін до поданого звіту в спосіб внесення змін вже сформованого і направленого звіту, нормотворцем не передбачено); по-друге, позивач мав намір подавати лише один звіт за 2017 рік, про що свідчить факт, що всі розрахунки (цифри) у звіті робилися на основі розміру мінімальної заробітної плати, встановленої саме на 2017 рік (у 2016 році мінімальна заробітна плата тричі змінювалась та встановлювалась: з 01.01.2016року - 1278,00 грн., з 01.05.2016 року - 1450,00 грн., з 01.12.2016 року - 1600, 00 грн. і відповідно до ставки (22%) річна сума єдиного внеску мала б бути вказана у звіті більш ніж вдвічі меншою), а тому твердження відповідача, що 03.01.2018 року позивачем було подано звіт за 2016 рік, а 08.02.2018 року - за 2017 рік не є обґрунтованим, а являється всього лише припущенням; по-третє, твердження представника відповідача, що позивачу слід було подавати виправлений звіт за 2016 рік з зміненими відповідними показниками у додатках до звіту не підтверджене жодною правовою нормою. ФОП ОСОБА_1 вважає це виключно власною суб’єктивною думкою представника ГУ ДФС у Волинській області, яка направлена на те аби виправдати свої протиправні дії по прийняттю оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3728-17 від 03.07.2018 року на суму 9 187,79 грн.

20.09.2018 року від відповідача надійшли заперечення, в яких представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 15.10.2007 року (а. с. 37).

03.01.2018 року ФОП ОСОБА_1 подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, де в пункті 1 зазначила, що звіт подано за 2016 рік. Позивач нарахувала єдиний внесок, який підлягає сплаті 8 448,00 грн. (а. с. 27-29).

07.02.2018 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, де в пункті 1 зазначила, що звіт подано за 2017 рік. Позивач нарахувала єдиний внесок, який підлягає сплаті 8 448,00 грн. (а. с. 30-32).

09.02.2018 року, 03.04.2018 року та 04.06.2018 року позивач зверталася до відповідача із заявами, у яких просила звіт від 03.01.2018 року вважати недійсним, у зв’язку з неправильним визначенням періоду, так як весь 2016 рік вона перебувала у декретній відпустці (а. с. 33-35).

Листом від 19.06.2018 року ГУ ДФС у Волинській області зазначило, що анулювати звіт не передбачено законодавством (а. с. 36).

03.07.2018 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3728-17, на підставі якої з ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню недоїмка у розмірі 9 187,79 грн.

Не погоджуючись із правомірністю зазначеної вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464-VI).

За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом та не заперечується представником відповідача, ФОП ОСОБА_1 у 2016 році була звільнена від сплати єдиного внеску, так як перебувала у декретній відпустці.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 року №435, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 року за №460/26905, (надалі - Порядок №435) передбачено, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Розділом IV Порядку №435 регламентовано формування Звіту. Так, Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок (пункт 1). Звіт повинен містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 до цього Порядку. Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 2 додатка 5 до цього Порядку (пункт 10).

ФОП ОСОБА_1 03.01.2018 року формуючи звіт за звітний період 2017 року у графі «1. Звіт за рік» зазначила помилково 2016 рік та надіслала його контролюючому органу, що підтверджується квитанцією №2 (а. с. 29).

08.02.2018 року позивач виявила дану помилку і надіслала повторно звіт, вже з виправленою графою «1. Звіт за рік» із зазначенням 2017 року, що підтверджується квитанцією № (а. с. 2). Додатково, позивач зверталася до відповідача із заявами, у яких просила звіт від 03.01.2018 року вважати недійсним, у зв’язку з неправильним визначенням періоду, так як весь 2016 рік вона перебувала у декретній відпустці.

Пунктом 1 розділу V Порядку №435 передбачено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

Відтак, позивачем було дотримано порядку №435 щодо виправлення помилки у поданому 03.01.2018 року звіту за звітний період 2017 року.

Крім того, контролюючий орган при прийнятті двох звітів не звернув увагу на розрахунки розміру єдиного внеску, з яких вбачається що сума єдиного внеску, яка була розрахована в розмірі 8 448,00 грн., виходячи із мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» і саме за вказаний звітний період (з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року). Також ФОП ОСОБА_1 зазначає, що сума єдиного внеску на протязі 2017 року сплачувалась нею щомісячно та відображена у звіті, який було сформовано останнім і здано до 10.02.2018 року, що також не заперечується відповідачем.

Не зважаючи на те, що листом від 19.06.2018 року (а. с. 36) ГУ ДФС у Волинській області підтвердило можливість повторного формування та подачі звіту в разі виявлення помилки до закінчення строку подання такого звіту та чинність останнього поданого звіту, відповідач розцінив повторно поданий звіт від 08.02.2018 року як окремий звіт за 2017 рік, а звіт від 03.01.2018 року як окремий звіт за 2016 рік. Внаслідок цього ним було протиправно нараховано недоїмку по єдиному внеску та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2018 року №Ф-3728-17.

Суд звертає увагу, що помилковим є твердження представника відповідача, що позивачу необхідно було подати звіт за 2016 рік зі зміненими відповідними показниками у додатках до звіту, так як такий порядок виправлення помилки у Порядку №435 відсутній.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Поміж зазначеного, суд також звертає увагу відповідача на ті обставини, що Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 скористалася встановленим законодавством порядком виправлення допущеної помилки у звіті шляхом подачі нового вже виправленого звіту, а припущення представника ГУ ДФС у Волинській області щодо необхідності подавати звіт за 2016 рік з зміненими відповідними показниками у додатках до звіту є хибним і звужує права платника податків. Тому, оскаржувана вимога про сплату борг підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією №ПН2506 від 01.08.2018 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 243-246, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 року №435, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2018 року №Ф-3728-17, видану ГУ ДФС у Волинській області, на суму 9 187,79 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43018, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Потебні, будинок 41, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер