Рішення № 77239556, 18.10.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1019/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої – судді Губіш О.А.

при секретарі - Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, до ОСОБА_3 – ОСОБА_4 селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21 грудня 2016 року помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої окрім іншого входить будинковолодіння № 11 по вул.Церковна, що в с.Збручанське Борщівського району Тернопільської області. Поряд з тим зазначив, що на спадщину він претендує як спадкоємець за заповітом, оскільки ще за життя батько зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого, він усе своє майно заповів йому та ОСОБА_3.

Крім того зазначив, що після смерті батька, прийняв спадщину, подавши до приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини на підставі якої до майна померлого було відкрито спадкову справу. А спадкоємець ОСОБА_3 подала нотаріально посвідчену заяву про відмову про прийняття спадщини як за законом так і за заповітом після смерті ОСОБА_5.

Проте, через відсутність правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, свої спадкові права оформити не може. А тому, просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в с.Збручанське по вул.Церковна, 11 Борщівського району, як за спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_5.

В судове засідання сторони не з’явилися. Представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву, у якій просив справу слухати у його відсутності, позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 селищної ради – селищний голова ОСОБА_7 подав до суду заяву, у якій просив справу слухати у відсутності представника селищної ради. Відзиву щодо позову не подав.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 31 січня 2009 року в с.Збручанське Борщівського району Тернопільської області померла мати позивача ОСОБА_8, що стверджено копією свідоцтва про смерть серії 1-ИД № 080561, виданого 03 лютого 2009 року Збручанською сільською радою Борщівського району Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_8, її чоловік ОСОБА_5 прийняв спадщину, оскільки проживав разом з нею на день її смерті, однак спадкових прав на себе не оформив. Наведене підтверджується довідкою №389 від 25.06.2018 року, виданою виконкомом ОСОБА_3 – ОСОБА_4 селищної ради.

21 грудня 2016 року в с.Збручанське Борщівського району Тернопільської області помер батько позивача ОСОБА_5, що стверджено копією свідоцтва про смерть серії І-ИД № 219364, виданого 22 грудня 2016 року ОСОБА_3 – ОСОБА_4 селищною радою Борщівського району Тернопільської області.

Поряд з тим, встановлено, що за життя померлий ОСОБА_5 зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в с.Збручанське вул.Церковна, 11 Борщівського району Тернопільської області, заповів в рівних частках кожному, своїм дітям ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №703108, ощадну книжку рахунок, №1804 заповідаю ОСОБА_1.

Зазначене сторонами не оспорювалось, крім того, стверджено заповітом від 19 червня 2009 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Збручанської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 35.

Після смерті ОСОБА_5, відкрилась спадщина, до складу якої, окрім іншого входить будинковолодіння в с.Збручанське по вул.Церковна, 11 Борщівського району та яку позивач прийняв, подавши 21 квітня 2017 року заяву до приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про прийняття спадщини, на підставі якої до майна померлого було заведено спадкову справу №15/2017. А ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 подала заяву про відмову від прийняття спадщини в користь свого брата – позивача. Крім того, позивач 23 липня 2018 року звернувся із заявою до приватного нотаріуса ОСОБА_6, у якій просив видати йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та житловий будинок, однак у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння.

Наведене вбачається з листа приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 №141/02-31 від 23.07.2018 року, та матеріалів спадкової справи №15/2017, відкритої до майна померлого ОСОБА_5.

Поряд з тим, встановлено, що спірне будинковолодіння №11 по вул. Церковна в с.Збручанське Борщівського району, відносилося до колгоспного двору, і станом на 15 квітня 1991 року (тобто на момент набрання законної сили Законом України “Про власність”) померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були його членами, що стверджено копіями по господарських книг Збручанської сільської ради 1991 – 1995 рр. на ім»я ОСОБА_5, довідкою ОСОБА_3 – ОСОБА_4 селищної ради №412 від 25.07.2018 року.

Відповідно до норм статтей 120, 123 Цивільного кодексу (в редакції 1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної власності, розмір долі члена двору встановлювався виходячи з рівності долей всіх членів двору.

Відповідно до п.6 а) постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

А отже, померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на відповідній правовій основі набули право, кожен зокрема, на 1/2 частину будинковолодіння, розташованого по вул.Церковна, 11 в с.Збручанське Борщівського району Тернопільської області. Однак, у визначеному законом порядку, померлі за життя, не оформили своє право власності на належну їм частину будинковолодіння. Окрім того встановлено, що після смерті ОСОБА_8 її чоловік ОСОБА_5, який прийняв спадщину, фактично набув право власності на ціле спірне будинковолодіння.

Згідно архівного витягу з рішення 5 – ї сесії 21 – го скликання Збручанської сільської ради 14.10.1993 року, померлому ОСОБА_5 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 60 га. З них 0, 25 га. для обслуговування житлового будинку та 0, 35 га. для ведення особистого підсобного господарства.

Судом встановлено, що окрім позивача, інші особи щодо своїх прав на майно померлого, не заявляли. Зазначене випливає з листа приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 №141/02-31 від 23.07.2018 року, та матеріалів спадкової справи №15/2017, відкритої до майна померлого ОСОБА_5.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд від 16 липня 2018 року, виготовленого КП Борщівське районне бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційна вартість будинковолодіння № 11 по вул. Церковна в с.Збручанське Борщівського району становить 217049 грн.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем заперечень щодо задоволення позову надано не було, позов ним визнано, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підставними, грунтуються на вимогах закону, а тому, підлягають задоволенню в повному об”ємі.

На підставі ст.ст.328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителем ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, по вул. Церковна, 11 в с.Збручанське Борщівського району Тернопільської області, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 21 грудня 2016 року в с.Збручанське Борщівського району Тернопільської області.

Судові витрати по справі покласти на сторони в тих межах, в яких вони їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча: