Постанова № 77238730, 10.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6795/18

Номер справи місцевого суду: 520/15068/17

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» адвоката Пахомова Ігоря Юрійовича та ОСОБА_3 на ухвалу судді Київського районного суду м. Одеси Луняченка В.О. від 07.12.2017 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» до ОСОБА_4 про зобов'язання виконання договору оренди,

встановив:

07.12.2017 року ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» звернулося до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб виконувати умови договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 2612,00 кв.м, розташованого за адресою: м.Одеса, пр.-т ак. Глушка, 19 за №2909-01/17 від 29.09.2017 року, укладеного між ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес Рішення» та ТОВ «Рентінг».

Одночасно з позовом, ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4, його представникам та будь-яким іншим особам чинити ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» перешкоди у користуванні вищевказаним нежитловим приміщенням загальною площею 2612,00 кв.м., та заборонити чинити перешкоди ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» у здійсненні господарської діяльності, передбаченої договором суборенди №2909-01/17 від 29.09.2017 року в приміщенні, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушка, буд.19 до розгляду справи по суті, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, так як оскільки незважаючи на рішення Київського районного суду м.Одеси від 30.11.2017 року та відмови ОСОБА_5 в задоволенні позову стосовно виселення з спірного нежитлового приміщення, він продовжує чинити перешкоди ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» в користуванні орендованим майном, чим спричиняє підприємству великі збитки.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2017 року заяву ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, зазначаючи що, як особи, які не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про їх права, свободи та інтереси, представник ПАТ АБ «Південний» адвокат Пахомов І.Ю. та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких з посиланням на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, не з'ясування дійсних обставин справи, ставить питання про скасування ухвали суду та ухвалення нового судового рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» про забезпечення позову відмовити в повному обсязі,

Апеляційні скарги представник ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_3 мотивують тим, що встановлюючи заборону відповідачу, його представникам та будь-яким іншим особам чинити ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, суд фактично здійснив ефективну реалізацію прав позивача, тотожну задоволенню заявлених позовних вимог. Створені умови, при яких позовні вимоги задоволені раніше безпосереднього судового розгляду. Крім того зазначають, щоматеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про наявність спору саме між ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» та ОСОБА_4, даний спір є штучним та за своїм змістом протиправним по відношенню до третіх осіб. Збоку позивача не надано жодного доказу, що він, як суборендар вказаного приміщення, взагалі його використовував. Дійсність угод між ТОВ «ГК Глобальні бізнес рішення» та ТОВ «Рентінг» (договір оренди), так само між ТОВ «Рентінг» та ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» (договір суборенди) має сумнівний характер, оскільки на дату укладання договору оренди та суборенди повноправним власником приміщення був ОСОБА_4, який жодним чином не погодив ці правочини.Представник ПАТ АБ «Південний» звертає увагу на те, що враховуючи той факт, що первісні договори оренди та суборенди закінчилися ще 30.09.2017 року, у ОСОБА_4, як власника нежитлового приміщення, не було жодного обов'язку виступати в подальшому в якості наймодавця належного йому об'єкту нерухомості. Таким чином, дізнавшись про зміну власника нежитлового приміщення, ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» повинно було пред'являти вимоги до ТОВ «ГК Глобальні бізнес рішення» та ТОВ «Рентінг», як сторін спірних орендних відносин, а це вже спір, що відноситься до юрисдикції господарських судів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вислухавши сторони, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України (в редакції, яка діяла під час постановлення ухвали), забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в редакції, яка діяла під час постановлення ухвали) позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти будь певні дії.

Згідно п.3 ч.1 ст. 210 ЦПК України (в редакції, яка діяла під час постановлення ухвали), ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

У порушенні зазначених норм, суддя районного суду в оскаржуваної ухвалі не зазначив мотивів, із яких він дійшов висновку про необхідність застосування обраних заходів забезпечення позову та обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, тобто суд порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції на вказані вище обставини не звернув належної уваги, не встановив відповідність виду забезпечення позову самим позовним вимогам та, встановлюючи заборону відповідачу, його представникам та будь-яким іншим особам чинити ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, суддопустив вжиття заходів забезпечення позову, які за містом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, тоді як при цьому спір не вирішувався по суті.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що питання про забезпечення позову вирішено судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й це є підставою для скасування постановленої у справі ухвали за вимогами п.4 ч.1 та ч.2 ст. 376 ЦПК України та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволені заяви ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» про забезпечення позову, оскільки вжиття заходів забезпечення позову, які за містом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, тоді як при цьому спір не вирішувався по суті.

Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» адвоката Пахомова Ігоря Юрійовича та ОСОБА_3- задовольнити.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2017 року - скасувати і постановити нове судове рішення, яким у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.10.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева