Рішення № 77236382, 19.10.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3214/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"19" жовтня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі судового засідання – Фінько О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 572 грн. 94 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 12.09.2011 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач, незважаючи на це, порушив його, оскільки, своєчасно не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 11.07.2018 року утворилася заборгованість по кредитному договору у вищевказаному розмірі.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 31.08.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 12.09.2011 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умов і Правил надання банківських послуг, банківських тарифів.

На виконання умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 16 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 2,3 % на місяць за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Як встановлено судом, позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ним.

Остання має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 203 грн. 79 коп.

Крім того, Банком нараховано заборгованість за процентами в розмірі 17 825 грн. 39 коп., виходячи з процентної ставки, яка неодноразово була змінена Банком 01.09.2014 року - 2,7% на місяць (32,4 % річних); 01.04.2015 року - 3,5 % на місяць (42 % річних); в період з 01.11.2015 р. по 11.07.2018 р. процентна ставка змінювалась з 2,7% на місяць (32,4 % річних) на 3,5 % на місяць (42 % річних) .

Так, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2011 року відповідач, ознайомившись та погодившись з умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, оформив заяву на надання йому кредитної карти «Універсальна» без зазначення суми кредитного ліміту.

Відповідно до п. 1.1.3.2.4. Умов та правил надання банківських послуг Банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п.1.1.3.1.9 вказаних Умов банк зобов’язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним в заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції по картрахунку.

Заява не містить умов про спосіб надання виписки про стан картрахунку.

За таких обставин заборгованість за процентами має бути нарахована, виходячи з процентних ставок – 27,60 % річних.

Доказів щодо своєчасного повідомлення відповідача про її нарахування у розмірі, що в кілька разів перевищує розмір визначений вказаними тарифами, а також підстав такого нарахування, матеріали справи не містять.

Розраховуючи заборгованість за процентами за період з 13.12.2013 року по 31.10.2015 р. ((390,75 грн. (нараховані проценти станом на 30.08.2014 року) + (15 826,08 грн. (тіло кредиту) х 27,60 % (початкова відсоткова ставка) /360 (кількість днів) х 425 (кількість днів, за які виникла заборгованість) – 6 733,89 грн. (погашені проценти). Таким чином переплата відповідачем по нарахованим процентам за період з 13.12.2013 року по 31.10.2015 р. становить 1 186,48 грн. (6 733,89 грн. – 5 547,41 грн.).

Розраховуючи заборгованість за процентами за період з 01.11.2015 року по 11.07.2018 р. ( 2 203,79 грн. (тіло кредиту) х 27,60 % (початкова відсоткова ставка) /360 (кількість днів) х 983 (кількість днів, за які виникла заборгованість). Таким чином заборгованість відповідача за процентами за період з 01.11.2015 року по 11.07.2018 р. становить 1 660,85 грн.

Так враховуючи переплату відповідача по процентам за період з 13.12.2013 року по 31.10.2015 р. (1 186,48 грн.) та заборгованість за період з 01.11.2015 року по 11.07.2018 р. (1 660,85 грн), заборгованість за процентами станом на 11.07.2018 року становить 474,37 грн. (1 660,85 грн. – 1 186,48 грн.)

Крім того, позивачем за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором нараховані:

- пеня в розмірі 12 421 грн. 24 коп.;

- штраф у розмірі 500 грн. 00 коп.(фіксована частина)

- штраф 1 622 грн. 52 коп. (процента складова).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 даної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно п. 2.1.1.7.6, п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг за порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів, нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених даними Умовами.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21.10.2015 року по цивільній справі №6-2003цс15 та в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язком для судів при застосуванні цих норм права.

Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.

За такого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише пеня. При цьому суд вважає за можливе зменшити її розмір з огляду на наступне.

За правилами ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, якими, зокрема, може бути ступень виконання зобов'язань боржником, майновий стан чи інші інтереси позичальника.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементом загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який в декілька разів перевищує заборгованість спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 ЦК України.

Отже, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (постанова Верховного Суду України, ухвалена по справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року).

Враховуючи те, що діючим законодавством не наводиться чіткий перелік таких обставин та це питання повинно вирішуватися на підставі аналізу конкретної ситуації, тому суд вважає, що оскільки розмір заборгованості за кредитним договором становить 2 678 грн. 16 грн. (заборгованість по тілу кредиту та заборгованість по процентам), а нарахована пеня – 12 421 грн. 24 коп., яка перевищує розмір збитків, то є підстави зменшити розмір пені, визначений позивачем до 3 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Згідно вимог ст. 133 ч.1 ЦПК України - судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України - у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

За такого, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (16 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 281 грн. 92 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 89, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.09.2011 року, що утворилася станом на 11.07.2018 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 203(дві тисячі двісті три) грн. 79 коп., заборгованість за процентами в розмірі 474(чотириста сімдесят чотири) грн. 37 коп., пеня в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., а всього – 5 678 (п’ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 92 коп.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» код ЕДРПОУ 14360570 р/р 29092829003111 МФО 305299, юридична адреса 01001 м. Київ, вул. Грушевського буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕР №511863, виданий Вознесенським РВ УДВС України в Миколаївській області, адреса зареєстрованого місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_2

Суддя М.М. Ротар