Рішення № 77234641, 18.10.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2792/18

Провадження №: 2/332/1368/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря судового засідання Ковтуна В.І., розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу №332/2792/18 (провадження №2/332/1368/18) за ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-яособа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначив, що житловий будинок, розташований за вище вказаною адресою, належить йому на праві власності. В зазначеному будинку на даний час, окрім нього, значиться зареєстрованимйого син ОСОБА_2, який фактично в будинку не проживає більше шести років. Ніякого майна та особистих речей відповідача в будинку немає.Реєстрація відповідача ОСОБА_2.в цьому будинку має лише формальний характер, але змушує позивача витрачати особисті кошти на утримання будинку за особу, яка фактично в ньому не проживає.Декілька разів позивач телефонував синові з проханням знятися з реєстрації, але той посилався на зайнятість та не зробив цього, на даний час зв?язок з ним відсутній. Оскільки відповідач тривалий період часу в будинку не проживає та не несе ніяких витрат по його утриманню і оплаті комунальних послуг, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_3.в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та в їх обґрунтування надавсуду пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначив, що, окрім ОСОБА_2,він має ще інших дітей, які проживають теж окремо від нього. Його син, відповідач по справі ОСОБА_2, шість років тому виїхав з будинку, оскільки побажав жити самостійно. Зі слів матері ОСОБА_4 йому відомо, що їх син нібито на даний час знаходиться на заробітках за кордоном, але де точно він перебуває йому невідомо.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явився і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, відзив на позовну заяву він не подав. Про дату, час і місцесудового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, вустановленому законом порядку шляхом надіслання судової повістки за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України. Положеннями п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до наданої суду інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ОСОБА_2, останній значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, на яку й було надіслано судову повістку з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, оскільки відповідач не повідомив суду іншої адреси. Конверт було повернуто на адресу суду з проставленням у поштовому повідомленні відмітки про невручення за закінченням строку зберігання. Разом з тим, відповідач повідомлялася своєчасно та належним чином в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання у відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, якою передбачено, що відповідач, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Оголошення про виклик до суду відповідача ОСОБА_2 було опубліковано на офіційному веб-сайті судової влади 01.10.2018 року. Але відповідач до суду жодного разу не з?явився, причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.З урахуванням викладеного, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечувала.

Представник 3-ої особи Департаменту реєстраційних послуг в судове засіданняне з'явився. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином в установленому законом порядку, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки, що міститься в матеріалах справи(а.с.22,34). На адресу суду поштою надійшов лист, відповідно до змісту якого зазначено, що оскільки третя особа не перебуває з жодною зі сторін у правовідносинах, тому рішення суду не вплине на їх права і обов?язки. Проти задоволення позову не заперечують, просять розглянути справу без участі їх представника(а.с.24,35).

Суд, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Контституції України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Згідно ч.4,5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок НОМЕР_3 від 09.04.1991 року, виданого на підставі рішення виконкому Заводської районної Ради народних депутатів №98/1 від 21.03.1991 року, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3(а.с.7). Таким чином, судом на підставі наданих позивачем допустимих та достовірних доказів встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником спірногобудинку, який належить йому на праві приватної власності.

З копії паспорту громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що він з 30.04.1991 року значиться зареєстрованим в АДРЕСА_1

З інформації, наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 12.08.1994 року до теперішнього часу значиться зареєстрованимза адресою: АДРЕСА_1(а.с.12).

Згідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_4, виданому Відділом реєстрації актів громадянського стану Заводського району м. Запоріжжя, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року, його батьком в свідоцтві вказаний позивач - ОСОБА_3.(а.с.6).

Згідно до вимог ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім?ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Відповідно до вимог ч.1 ст. 156 ЖК України та з урахуванням положень ст. 405 ЦК України члени сім?ї власника, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не є ані власником, ані співвласником спірного будинку, договір найму житла з ним не укладався і він, в розумінні ст. 64, 156 ч.4 ЖК України, є лише членом сім»ї власникаспірного ОСОБА_3 як його син, який раніше постійно проживав з ним тасаме з цих підстав він був зареєстрований в спірному будинку.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що із позивачем ОСОБА_3підтримує сусідські дружні стосунки.Відповідача ОСОБА_2 знає, оскільки він є сином позивача та до 9-го класу проживав разом із батьком.Їй особисто відомо, що син позивача ОСОБА_4 вже давно, а саме близько шести років, не проживає у будинку разом із батьком, та де він знаходиться на даний час їй невідомо, оскільки останній поїхав та більше вона його не бачила. Також, зі слів позивача знає, що ніякої матеріальної допомоги син на утримання будинку не надає. Взагалі, з того часу, як відповідач поїхав, вінжодного разу в будинку не з?являвся.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_3. та йому відомо, що йогосин,як йому здається, близьковосьми років в будинку не проживає. За весь цей час жодного разу він відповідача не бачив, до батькавін не приїжджав. Також йому відомо зі слів позивача, що синпоїхав на заробітки, із батькомне спілкується, матеріально йомуне допомагає.

Аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позову у повному обсязі та визнання відповідача ОСОБА_2таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, оскільки, як зазначалося вище, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном та оскільки вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлений і підтверджений належними доказами факт того, що відповідачне проживає без поважних причин у спірному будинку більше шести років, не бере участі у витратах, пов'язаних з утриманням цього житла, оплаті комунальних послуг, що свідчить про те, що відповідач втратив до цього житла будь-який інтерес та не ставиться до цього житла, як до свого постійного місця проживання, так як за весь цей час до будинку не повертався та в ньому не проживав. Матеріали справи не містять доказів створення позивачем перешкод відповідачу у проживанні в спірному будинку, також як і не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що між позивачем і відповідачем виникали конфлікти, внаслідок яких останній змушений буй виселитися зі спірного житла. Таким чином, всі вище зазначені дії відповідача ОСОБА_2 свідчать про те, що він втратив інтерес до цього житлового приміщення і не ставиться до нього, як до свого постійного місця проживання, у зв»язку з чим він може бути визнаний таким, що втратив право користування ним.

При цьому, при вирішенні спору по суті суд враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не надав відзиву на позов та не надав суду жодних доказів, якщо у нього такі малися, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, а тому суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до переконання про можливість задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 150,156 ЖК України, ст. 317, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 259, 263-265, 268,274,280-282 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3(зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової катки платника податків НОМЕР_1) ОСОБА_2(зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1,реєстраційний номер облікової катки платника податків НОМЕР_2), 3-яособа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.84, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40302133) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Заводського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суд у. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області або через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.10.2018 року.

Суддя Андрюшина Л.А.