Ухвала суду № 77233928, 18.10.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/10107/18

Провадження № 1-кс/304/565/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Ганька І.І.,

за участю секретаря судового

засідання – ОСОБА_1,

прокурора – Попович І.І.,

обвинуваченої – ОСОБА_2,

її захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву судді Шешені Миколи Олексійовича про самовідвід у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

суддя Шешеня М.О. як головуючий у розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364 КК України подав до канцелярії суду заяву про самовідвід, у якій посилається на те, що одним із потерпілих у даному кримінальному провадженні являється суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., з яким близько п’ятнадцяти років у нього тривають дружні стосунки. Крім того, захисником обвинуваченої є адвокат ОСОБА_3, з яким він навчався на юридичному факультеті та з яким теж підтримує дружні відносини. На підставі вищенаведеного, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, просить задовольнити заявлений ним самовідвід у вказаному кримінальному провадженні, оскільки наведені підстави можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості.

У судовому засіданні прокурор Попович І.І. проти задоволення заяви про самовідвід заперечила та пояснила, що судді, зважаючи на професійну діяльність, постійно перетинаються з адвокатами, а також з іншими колегами-суддями, однак це не є підставою для самовідводу та відповідно перепоною для подальшого розгляду справи суддею Шешенею М.О.

Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що дійсно з головуючим у справі навчався разом на юридичному факультеті за рахунок чого мають дружні відносини, однак вважає, що це не викликає сумнів у об’єктивності та неупередженості судді Шешені М.О. при розгляді даної справи. Крім цього зазначив, що раніше неодноразово в якості захисника чи представника приймав участь у розгляді справ під головуванням судді Шешені М.О.

Обвинувачена ОСОБА_2 у судовому засіданні також зазначила, що з наведених у заяві про самовідвід підстав, сумнівів у об’єктивності та неупередженості головуючого не має, однак залишила вирішення даного питання на розсуд суду.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_4 не з’явився, однак подав суду заяву про розгляд питання щодо самовідводу головуючого у його відсутності та зазначив, що із суддею Шешенею М.О. є знайомий та перебуває у добрих колегіальних відносинах, а відтак вирішення заяви залишив на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання також не з’явилася, подала заяву, в якій залишила вирішення питання про самовідвід головуючого на розсуд суду та просила розглянути таке за її відсутності, а також повідомила, що із суддею Шешенею М.О. не знайома.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_6 та представник Ужгородської міської ради Закарпатської області не з’явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, необхідні для розгляду заяви про самовідвід, суд приходить до наступного висновку.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у криміналь¬ному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суд¬дів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що перед¬бачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності об¬ставин, що виключають таку участь.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суд¬дів, схвалених Резолюцією №2006/23 Економічної і ОСОБА_7 ООН від 27 липня 2006 pоку, перед розглядом справи (про який відомо, що він відбудеться, або це тільки передбачається) суддя утримується від будь-яких коментарів, що могли б, виходячи з розумної оцінки ситуації, якимось чином вплинути на хід цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утри¬мується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи щодо певної особи чи питання (п. 2.4). Крім того, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви в неупередженості.

Відповідно до ст. ст. 14, 15 Кодексу суддівської етики, суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Так, суддя Шешеня М.О. подав заяву про самовідвід з мотивів наведених вище та як вбачається з письмової заяви самовідвід було заявлено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення...

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб’єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об’єктивним критерієм. Суд у зазначеному рішенні нагадав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об’єктивний критерій, слід з’ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об’єктивно обґрунтованими.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що наведені у заяві про самовідвід підстави не викликають в учасників процесу жодних сумнівів у об’єктивності та неупередженості головуючого судді Шешені М.О. у розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 3 ст.362, ч. 2 ст. 364 КК України, та які відповідно могли б виключити його участь у розгляді даного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про самовідвід слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 75, 80-82, 369-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні заяви судді Шешені Миколи Олексійовича про самовідвід у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364 КК України – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_8