Рішення № 77232853, 16.10.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

16.10.18

Провадження 2/235/1820/18

Справа 235/4625/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 31.07.2018 року звернулись з позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4.

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5.

Мешкали вони за однією адресою по день смерті останнього, що підтверджується довідками комунальної установи № 14334 та 14335, та відміткою у паспорті ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання.

З відповідачем по справі ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з 20.10.2000 року до 10.04.2018 року, працював прохідником підземним. Роботу було припинено у зв'язку зі смертю, пов'язаною з виробництвом, що підтверджується доданими до заяви копіями трудової книжки та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6. Та, крім того, довідкою про причину смерті до форми № 106/о № 149, де вказано причину смерті, а саме механічна асфіксія внаслідок здавлення органів грудної клітки та живота.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4, внаслідок обвалення та обрушення породи, грунту, загинув при виконанні трудових обов'язків. За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт № 9 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 та акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком за формою Н-5.

У зв'язку зі смертю чоловіка та батька дітей позивачам було завдано моральну шкоду, яка пов'язана з безповоротною втратою близької людини, відчуттям самотності, внаслідок чого їм доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема, пристосовуватися до середовища, в якому немає близької людини.

Крім цього, моральна шкода полягає також і у тому, що позивачі постійно перебувають у пригніченому стані, усвідомлюючи з кожним днем все більше ту обставину, що вони втратили свого чоловіка та батька і думки про це викликають у них сильні душевні страждання.

Також жінку пригнічує усвідомлення того, що її діти залишилися без батька. Усвідомлення цього пригнічує також і синів, для яких смерть батька стала також безповоротною втратою і викликала стрес. Діти будуть зростати та жити без піклування і підтримки з боку батька.

Крім того, необхідно зазначити на те, що на момент загибелі батька позивач ОСОБА_3 був неповнолітнім, тому така втрата позначилась на ньому ще і з врахуванням його віку.

Зазначеними вище актами встановлено, що причинами нещасного випадку є:

основні: технічні, які полягають у недосконалості технологічного процесу, його невідповідності вимогам безпеки, та незадовільному стану виробничого середовища (перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих виробничих факторів), та організаційна, а саме порушення технологічного процесу;

супутні: організаційна, яка полягає у порушенні трудової і виробничої дисципліни, у тому числі невиконання посадових обов'язків начальником дільниці та виконуючим обов'язки заступника начальника дільниці, та невиконання вимог інструкцій з охорони праці прохідниками дільниці, та психофізіологічна, а саме особиста необережність потерпілого.

У зв'язку з цим були порушені Закон України «Про охорону праці», Гірничий Закон України, «Правила безпеки у вугільних шахтах», «Положення про систему управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості України ВП «Шахта Стаханова», «Інструкція з охорони праці, безпечному виконання робіт і поведінки в шахті прохідника», «Положення про дільницю підготовчих робіт № 2», «Посадова інструкція заступника начальника дільниці підготовчих робіт № 2».

Отже, у нещасному випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року, встановлена вина не лише ОСОБА_4 та робітників підприємства, а й його посадових осіб.

Частиною першою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. 3 ст. 153 КЗпП України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

З огляду на ці обставини позивачі вважають, що відповідач повинен відшкодувати їм моральну шкоду з підстав, передбачених законодавством, оскільки він не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці, унаслідок чого ОСОБА_4 був смертельно травмований.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Факт заподіяння моральної шкоди доводиться сукупністю зазначених вище доказів, тому позивачі вважають, що наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, яку вони оцінюють в 1 000 000 грн. на кожного.

Визначаючи розмір моральної шкоди у вищевказаній сумі, позивачі виходили з обсягу страждань, враховуючи при цьому переживання, яких вони зазнали у зв'язку зі смертю чоловіка та батька, а також характеру немайнових втрат, на які вказано вище та, які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання представник відповідача Державного підприємства «Мирноградвугілля» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення, згідно якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази моральних страждань.

З'ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 (а.с. 6), позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 (а.с. 9), позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 (а.с. 11).

Мешкали позивачі за однією адресою по день смерті ОСОБА_4, що підтверджується довідками комунальної установи № 14334 та 14335, та відміткою у паспорті ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання (а.с. 12-13).

З відповідачем по справі ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з 20.10.2000 року до 10.04.2018 року, працював прохідником підземним. Роботу було припинено у зв'язку зі смертю, пов'язаною з виробництвом, що підтверджується доданими копіями трудової книжки та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а.с. 14-16), довідкою про причину смерті до форми № 106/о № 149, де вказано причину смерті, а саме механічна асфіксія внаслідок здавлення органів грудної клітки та живота (а.с. 17).

10.04.2018 року ОСОБА_4 внаслідок обвалення та обрушення породи, грунту, загинув при виконанні трудових обов'язків. За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт № 9 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 та акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком за формою Н-5 (а.с. 18-29).

У зв'язку зі смертю чоловіка та батька позивачам було завдано моральну шкоду, яка пов'язана з безповоротною втратою близької людини, відчуттям самотності, внаслідок чого їм доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема, пристосовуватися до середовища, в якому немає близької людини.

Крім цього, моральна шкода полягає у тому, що позивачі постійно перебувають у пригніченому стані, усвідомлюючи з кожним днем все більше ту обставину, що вони втратили свого чоловіка та батька і думки про це викликають у них сильні душевні страждання.

Також жінку пригнічує усвідомлення того, що її діти залишилися без батька. Усвідомлення цього пригнічує також і синів, для яких смерть батька стала безповоротною втратою і викликала стрес. Діти будуть зростати та жити без піклування і підтримки з боку батька.

На момент загибелі батька позивач ОСОБА_3 був неповнолітнім, тому така втрата позначилась на ньому ще і з врахуванням його віку.

Зазначеними вище актами встановлено, що причинами нещасного випадку є:

основні: технічні, які полягають у недосконалості технологічного процесу, його невідповідності вимогам безпеки, та незадовільному стану виробничого середовища (перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих виробничих факторів), та організаційна, а саме порушення технологічного процесу;

супутні: організаційна, яка полягає у порушенні трудової і виробничої дисципліни, у тому числі невиконання посадових обов'язків начальником дільниці та виконуючим обов'язки заступника начальника дільниці, та невиконання вимог інструкцій з охорони праці прохідниками дільниці, та психофізіологічна, а саме особиста необережність потерпілого.

У зв'язку з цим були порушені Закон України «Про охорону праці», Гірничий Закон України, «Правила безпеки у вугільних шахтах», «Положення про систему управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості України ВП «Шахта Стаханова», «Інструкція з охорони праці, безпечному виконання робіт і поведінки в шахті прохідника», «Положення про дільницю підготовчих робіт № 2», «Посадова інструкція заступника начальника дільниці підготовчих робіт № 2».

Отже, у нещасному випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року, встановлена вина не лише ОСОБА_4 та робітників підприємства, а й його посадових осіб.

Частиною першою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. 3 ст. 153 КЗпП України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

З огляду на ці обставини позивачі вважають, що відповідач повинен відшкодувати їм моральну шкоду з підстав, передбачених законодавством, оскільки він не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці, унаслідок чого ОСОБА_4 був смертельно травмований.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.Пунктом 2 частини 2 вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів. Як наслідок, у даному випадку моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинила порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі №6-123цс12 та від 13 листопада 2013 року у справі №6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю членам сім'ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а не за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує обсяг і тривалість страждань, виходить з того, що переживання, яких зазнали позивачі у зв'язку зі смертю чоловіка та батька, тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена, також суд враховує, що позивачі по справі зазнали моральних страждань через втрату рідної людини - чоловіка ба батька.

Тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів в рахунок відшкодування моральної шкоди по 100000, 00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2114,40 грн., враховуючи, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру. В зазначеному випадку позов немайнового характеру поданий одночасно трьома позивачами, які звільнені від сплати судового збору, тому судовий збір в розмірі 704,80 грн. Х 3 = 2114,40 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1168 ЦК України, ст. 268 ЦК України, ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 (сто тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000,00 (сто тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100000,00 (сто тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 2114,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 16 жовтня 2018 року. Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Позивач: ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

Позивач: ОСОБА_3, ідентифікаційний номер 366320133, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

Відповідач: Державне підприємство «Мирноградвугілля», код ЄДРПОУ 32087941, місцезнаходження: вул. Соборна, 1, м. Мирноград, Донецька область, 85323.

Суддя: