Рішення № 77232728, 17.10.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6634/18

Провадження № 2/234/2229/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,

секретар судового засідання Науменко А.Е.,

справа № 234/6634/18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Алатир», третя особа ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та процентів за користування ними,-

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

14.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Приватного підприємства «Алатир» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та процентів за користування ними.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що на підставі судового наказу від 13 липня 2011 року, виданого Краматорським міським судом Донецької області, з ОСОБА_2 на користь ПП «Алатир» було стягнуто: заборгованість за оплату житлових послуг в сумі 3129, 07 грн., судові витрати, пов’язані з розглядом справи в сумі 25 грн. 50 коп. Виконавчий документ стягувачем було пред’явлено до виконання, у зв’язку з чим виконання вищезазначеного судового рішення відбулося за постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби від 04.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 23 лютого 2017 року зазначений судовій наказ було скасовано через його безпідставність. Позивач вважає, що грошові кошти за наказом суду було отримано ПП «Алатир» необґрунтовано і безпідставно. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. З урахуванням процентів за час користування безпідставно отриманими грошовими коштами, їх загальна сума складає 7564,61 грн. У відповідності до договору, укладеного 22 квітня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2, третьою особою на користь позивача відступлено право вимоги виконання цих зобов’язань у зв’язку з передачею йому відповідних прав. 24 квітня 2018 року рекомендованим листом на адресу відповідача третьою особою було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні, яке було отримано відповідачем 26 квітня 2018 року. 24 квітня 2018 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів. Однак до цього часу грошові кошти відповідачем не повернуто. Добровільно виконати своє зобов’язання з повернення безпідставно набутого майна відповідач не бажає, що змушує позивача звернутись за захистом своїх порушених прав до суду. Просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані з ОСОБА_2 грошові кошти, з нарахуванням процентів за час користування ними в загальній сумі 7564, 61 грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явилася, про дату час і місце судового засідання повідомлена належним чином, через канцелярію суду надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що грошові кошти у розмірі 3184,57 грн. були стягнуті з ОСОБА_2 на користь відповідача відповідно до постанови державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби від 04.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження на підставі судового наказу, виданого Краматорським міським судом Донецької області від 13.07.2011 року. Оскільки утримання з третьої особи суми заборгованості було здійснено з такого виду її доходу, як пенсія, відповідачем було направлено на адресу ОСОБА_2 комісії припинення управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області запит про підтвердження розміру суми, яку було утримано та перераховано на користь відповідача відповідно до постанови державного виконавця від 04.01.2013 року. Відповідь з Пенсійного фонду України надійшла на адресу відповідача лише 11 липня 2018 року, якою підтверджено, що саме всю заборгованість було утримано з третьої особи. Ці вимоги відповідач не заперечує. Відповідач не погоджується із розрахунком позивача процентів за користування неправомірно отриманими грошовими коштами. Відповідно до положень ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язання відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Часом з якого відповідач дізнався або міг дізнатися про те, що він володіє майном без достатньої на те правової підстави, є саме 01.03.2017 року, коли ухвалу Краматорського міського суду Донецької області про скасування від 13.07.2011 року було оприлюднено в Єдиному держаному реєстрі судових рішенню, оскільки у судовому засіданні представник відповідача був відсутній. Сума боргу за період з 01.03.2017 року по 11.06.2018 року складає 3129 грн., сума інфляції за період безпідставного користування грошовими коштами складає 506,32 грн. Просив справу розглядати без участі представника відповідача, врахувавши відзив на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі та зазначила, що з позовними вимогами позивача вона згодна та підтримує обставини, на які посилається позивач, зокрема, факти безпідставного утримання з неї відповідачем грошових коштів в сумі, зазначеній у позовній заяві і факт укладення 22 квітня 2018 року між нею та позивачем ОСОБА_1 договору про заміну кредитора у зобов’язанні з переходом до нього права вимоги на одержання від ПП «Алатир» безпідставно набутих належних їй грошових коштів, утриманих на користь відповідача наказом Краматорського міського суду Донецької області від 13.07.2011 року.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїхт вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі судового наказу Краматорського міського суду Донецької області від 13 липня 2011 року, з ОСОБА_2 на користь ПП «Алатир» стягнуто заборгованість за оплату житлових послуг у розмірі 3129,07 грн., а також стягнуто судові витрати у розмірі 25,50 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. (а.с. 5)

Згідно постанови старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби від 04 січня 2013 року, було відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу № 2-н-2103, виданого 13.07.2011 року Краматорським міським судом Донецької області. (а.с. 6)

Ухвалою Краматорського міського суду від 23 лютого 2017 року судовий наказ від 13.07.2011 року, виданий Краматорським міським судом Донецької області за заявою ПП «Алатир» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлових послуг у розмірі 3129,07 грн., судових витрат в розмірі 25,50 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. скасовано. (а.с. 7)

Ухвалою Краматорського міського суду від 05.04.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, третя особа ПП "Алатир" про поворот виконання судового наказу відмовлено (а.с. 18)

Відповідно до договору від 22.04.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, первісний кредитор ОСОБА_2 відступає новому кредитору ОСОБА_1 право вимоги на одержання від ПП «Алатир», безпідставно набутих належних ОСОБА_2 грошових коштів, утриманих на користь ПП «Алатир» за судовим наказом Краматорського міського суду Донецької області від 13 липня 2011 року у справі № 2н-2103/2011р., а також відшкодування всіх доходів, які ПП «Алатир» одержав або міг отримати від цих грошових коштів за час володіння ними без достатньої правової підстави, та процентів за користування чужими грошовими коштами. (а.с. 8)

24 квітня 2018 року ОСОБА_2 направила на адресу ПП «Алатир» повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні.(а.с. 9)

28.04.2018 року відповідач звертався з запитом до ОСОБА_2 комісії з припинення управління ПФУ у м. Краматорську Донецької області щодо загальної суми всіх утриманих та перерахованих на користь ПП "Алатир" грошових коштів з громадянки ОСОБА_2, а також інформації із зазначенням дати здійснення кожного зарахування та розміру суми зарахування у цю дату (а.с. 29)

Згідно відповіді на запит відповідача вбачається, що відрахування заблоковано по причині повністю виплаченої суми у розмірі 3184,57 грн. по виконавчому листу (а.с. 30-31)

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов’язань породжують такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно стягнутих з нього сум заборгованості.

Так, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчить аналіз матерiалiв справи, відповідач ПП "Алатир" набув утримані з пенсії ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3184,57 гривень за існування достатніх правових підстав (судових наказів про стягнення вказаної суми заборгованості), у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству (в рамках виконавчих проваджень, відкритих на виконання судових наказів).

Разом з тим, правова підстава стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості у розмірі 3184,57 гривень на теперішній час відсутня, оскільки судовий наказ від 13.07.2011 року скасовано, тому до спірних відносин сторін належить застосувати норму ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для зобов'язання ПП "Алатир" повернути позивачу в спосіб примусового стягнення отриманої грошової суми у розмірі 3184,57 гривень, збереженням (володінням) якою відповідач не має достатніх правових підстав.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про стягнення процентів на підставі ст. 1214 ЦК України, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 1224 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У цій справі між сторонами відсутні договірні правовідносини, а відтак відсутні правові підстави для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі, встановленому договором.

Разом з тим, як вбачається із позовних вимог позивач просить стягнути на свою користь не проценти за користування грошовими коштами, а інфляційні втрати на отриманні грошові кошти, збереженням (володінням) якими відповідач не має достатніх правових підстав.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з ПП "Алатир" на його користь інфляційних втрат в сумі 4 435 гривні 54 копійок відповідно до правил ст. 625 ЦК України є безпідставними з наступних підстав.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Таким чином, положення ст. 625 ЦК України застосовується до договірних зобов'язань.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, відповідач дізнався про те, що він володіє майном без достатньої на те правової підстави, саме 01.03.2017 року, коли ухвалу Краматорського міського суду Донецької області про скасування від 13.07.2011 року було оприлюднену в Єдиному держаному реєстрі судових рішенню, оскільки у судовому засіданні представник відповідача був відсутній. Тобто саме з цього моменту відповідач зобов'язаний відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

Стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК, виключає застосування ст. 625 ЦК у тому випадку, коли ст. 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така вказівка, зокрема міститься у ч. 2 ст. 1214 ЦК України (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей).

З огляду на вищезазначене до правовідносин, що склалися між сторонами, не підлягають застосуванню правила статті 625 ЦК України.

До спірних правовідносин щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошима підлягає застосуванню стаття 536 ЦК України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі припинення дії договору та збереження грошових коштів без достатньої правової підстави не встановлено договором , законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Позивачем не наведено умов дійсного договору, закону або іншого акту цивільного законодавства, згідно з яким відповідач зобов'язаний сплатити інфляційні втрати на отриманні грошові кошти, збереженням (володінням) якими відповідач не має достатніх правових підстав.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 141 ч. 1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено частково, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 296,70 гривень.

Керуючись ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 – 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 8, 536, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Алатир», третя особа ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та процентів за користування ними задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Алатир" (код ЄДРПОУ 32122975, юридична адреса: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 33) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Н. Курченко, 35-43, грошову суму у розмірі 3 184, 57 (три тисячі сто вісімдесят чотири гривні п'ятдесят сім копійок).

Стягнути з Приватного підприємства "Алатир" (код ЄДРПОУ 32122975, юридична адреса: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 33) в дохід держави судовий збір у розмірі 296,70 (двісті дев'яносто шість гривень сімдесят копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд.

Суддя