Постанова № 77231569, 16.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6866/18

Провадження № 33/772/536/2018

Категорія: 252

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 р. м. Вінниця

Суддя Апеляційного суду Вінницької області Бурденюк С.І., за участю ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, прокурора Каменяр С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2018 року, якою

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1,

який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

працюючого директором КП "Обласна спеціалізована аптека №1",

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого директором КП "Обласна спеціалізована аптека№1", 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору на користь держави

в с т а н о в и в :

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2018 року ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого директором КП "Обласна спеціалізована аптека№1", 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору на користь держави.

На зазначену постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі відносно нього у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_2, який в повному обсязі підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку адвоката ОСОБА_4, яка підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_2, міркування прокурора Каменяр С.В., яка не погодилась з апеляційною скаргою ОСОБА_2, апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до правильного, обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а також про доведеність його вини у вчинені вказаного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ст. 294 КУпАП- апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

Обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватися корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб.

Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 2, 3 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосередньо керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі-Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до диспозиції ч.2 ст. 172-7 КУпАП, неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів - суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" у даній статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

За змістом ст. 172-7 КУпАП особистий інтерес - це користь, вигода, яка стосується (або цікавить) особу, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність особистих інтересів чи обставин, які можуть вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, привести до невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків, тому зобов'язана була повідомити про це своєму керівникові, однак не зробила цього. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Згідно ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані: уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Диспозиція ст. 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність спеціального суб'єкта адміністративних правовідносин у разі неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів. При цьому, враховано п. 2 примітки даного Закону у якій зазначено, що цій статті під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Суть корупційного правопорушення, передбаченого статтею 172-7 КУпАП (Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів) полягає в тому, що особа, яка є суб'єктом даного правопорушення відповідно до пункту 1, підпунктів "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" не повідомляє безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Відповідно до п.2 примітки, у цій статті під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Визначення змісту поняття "конфлікт інтересів" має значення для правильного застосування положень ст.14 Закону щодо урегулювання конфлікту інтересів.

Зміст цього поняття визначають такі дві обов'язкові ознаки:

1) конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами та її службовими повноваженнями;

2) наявність такої суперечності може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Таким чином, не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її службові повноваження можуть не суперечити один одному.

З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що ОСОБА_2 рішенням 27 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання №565 від 20.12.2017 «Про переукладання контракту з ОСОБА_5, директором комунального підприємства «Обласна спеціалізована аптека №1», призначений на посаду директора комунального підприємства «Обласна спеціалізована аптека №1» та є суб’єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

У директора комунального підприємства «Обласна спеціалізована аптека №1» ОСОБА_5 виник реальний конфлікт інтересів під час видання наказу № 18-О від 28.12.2016 «Про преміювання», яким він встановлював собі особисто виплату премії у розмірі 50% від посадового окладу, яка в грошовому еквіваленті становить 5000 грн.

Директор комунального підприємства «Обласна спеціалізована аптека №1» ОСОБА_5, в порушенням вимог п. 1- 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», щодо врегулювання конфлікту інтересів, самостійно не повідомив про реальний конфлікт інтересів Вінницьку обласну раду та не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів.

Частина 2 статті 172-7 КУ п АП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Юридичне значення - реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересам особи та її службовими чи представницькими повноваженнями що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Пункт 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» - особи, зазначені в пунктах 1,2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до п. 1.4. розділу 1 Положення про преміювання керівників підприємств (їх дочірніх підприємств, структурних підрозділів) об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області (далі – Положення), затвердженого рішенням 13 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради №432 від 18 грудня 2012 року, преміювання здійснюється згідно з наказом по підприємству за погодженням з постійною комісією обласної Ради з питань бюджету та відповідними галузевими управліннями облдержадміністрації, управлінням спільної комунальної власності територіальних громад області відповідно до здійснення ними аналізів фінансових планів.

Згідно з п. 3.1. розділу 3 вищезазначеного Положення, підставою для нарахування та виплати премії керівнику є наказ по підприємству, виданий на підставі даних бухгалтерського обліку та показників діяльності підприємства того періоду за який здійснюється виплата премії за наявності погодження на виплату премії зазначеного в п. 1.4. цього Положення.

Як вбачається з матеріалів справи директором комунального підприємства «Обласна спеціалізована аптека №1» ОСОБА_5 видано наказ № 18-О від 28.12.2016 «Про преміювання», яким він встановлював виплату собі премії у розмірі 50% від посадового окладу, яка в грошовому еквіваленті становить 5000 грн. Тобто, ОСОБА_2, порушуючи п. 1.4. Положення, видав наказ по підприємству про своє преміювання, не погодивши це рішення з постійною комісією обласної Ради з питань бюджету та відповідними галузевими управліннями облдержадміністрації, управлінням спільної комунальної власності територіальних громад області ,що безспірно мав зробити в установлений законом строк.

На думку Апеляційного суду, в суді першої інстанції безспірно встановлено, що ОСОБА_2 , являючись директором комунального підприємства «Обласна спеціалізована аптека №1», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання 28.12.2016 наказу № 18-О «Про преміювання», яким він встановлював виплату премії собі особисто у розмірі 50% від посадового окладу, що в грошовому еквіваленті становить 5000 грн., що є свідченням вчинення ним правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого п. 1- 4 ч. І ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУ п АП

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-7 КУ п АП - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: