Постанова № 77231534, 17.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23887/14-ц

Провадження № 22-ц/772/2015/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О.О.

Доповідач:Медяний В. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 рокуСправа № 127/23887/14-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Сніжко О.А.

учасники справи:

стягувач - КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго»,

боржник - ОСОБА_3,

орган державної виконавчої служби - Староміський відділ ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області,

заінтересовані особи: Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року, постановлену у приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області об 11:44 (головуючий суддя Жмудь О.О.), повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року,

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Староміський відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, ОСОБА_4,

встановив:

10 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Староміський відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», Управління пенсійного фонду України у м. Вінниці.

Вимоги, викладені в скарзі, мотивовано тим, що ОСОБА_3 оскаржується постанова державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14 травня 2018 року за №ВП 56298725.

Дана постанова була отримана боржником 09.07.2018 року, в присутності виконавця ОСОБА_5 на її робочому місці, а не направлено йому за місцем проживання.

Оскаржувана постанова була подана до УПФУ м. Вінниці на виконання шляхом стягнення з пенсії.

Окрім того, заявник зазначає, що ним наразі оскаржується в суді постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2018 року.

З огляду на даний факт, скаржник ОСОБА_3 вважає, що державний виконавець Жовмір Ю.П. діяла протиправно, порушуючи Закону України «Про виконавче провадження» та подала постанову на виконання до УПФУ м. Вінниці, тому просив скасувати постанову від 14.05.2018 року винесену ОСОБА_5 визнати її такою, що не відповідає дійсності незаконною, необ'єктивною, винести ухвалу про повернення незаконно стягнутих коштів та призупинити цей «проізвол» та призупинити відрахування виконавчого листа.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2018 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_4.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 не вірно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки ч.1 ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналізуючи положення вищевказаної статті, суд дійшов до переконання, що суд вправі визнати оскаржуване рішення/дію державного виконавця неправомірним і зобов'язати його усунути порушення, тобто зобов'язати державного виконавця скасувати свою ж постанову. Разом з тим, в порушення вимог законодавства, ОСОБА_3 просить скасувати постанову, яка є незаконною, винести ухвалу про повернення незаконно стягнутих коштів та призупинити відрахування коштів.

Разом з тим, судом встановлено, що державний виконавець при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2018 року, діяла правомірно у відповідності із своїми повноваженнями та правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», тому суд дійшов висновку, що прав, свобод та інтересів заявника державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій не порушено, а тому підстав для задоволення скарги немає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу від 21.08.2018 року, яка на його думку являється незаконною, «необоснованою», необ'єктивною. Визнати виконавчі листи такими, що не підлягають до виконання, та стягнути на користь боржника безпідставно одержані стягувачем за виконавчим листом в розмірі 502, 79 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суперечить ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець «необосновано» стягнула з його пенсії 502,79 грн., які вона не заробила та обікрала його та його сім'ю, не дочекавшись рішення апеляційного суду, відкрила провадження про стягнення, хоча він не отримав копії постанови та оскаржував в суді постанову про відкриття від 02.05.2018 року, оскільки виконавчі листи були виписані з процесуальними порушенням з підставами для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці вважає скаргу безпідставною, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що державний виконавець при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2018 року, діяла правомірно у відповідності із своїми повноваженнями та правами, передбаченими ЗУ «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи та незаконність ухвали суду першої інстанції.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Статтею 351 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши пояснення скаржника, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких міркувань.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що рішенням апеляційного суду Вінницької області від 1 квітня 2016 року в справі № 127/23887/14-ц з ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» стягнуто заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з жовтня 2010 року до жовтня 2011 року в розмірі 304,61 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період з жовтня 2010 року до жовтня 2011 року в розмірі 303,23 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання за період з листопада 2011 року до листопада 2012 року в розмірі 782 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання та централізованого гарячого водопостачання за період з грудня 2012 року до жовтня 2014 року в розмірі 1786,54 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» за період з жовтня 2011 року до листопада 2012 року 3% річних в розмірі 35,50 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» за період з грудня 2012 року до жовтня 2014 року 3% річних в розмірі 125,38 грн. та суму втрат від інфляції в розмірі 474,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 197,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 267,96 грн. судового збору за подання апеляційної скарги в дохід держави.

За вищевказаним судовим рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області 01.04.2016 року видано виконавчий лист № 127/23887/14-ц, який було звернуто до примусового виконання.

Виконавче провадження за виконавчим листом №127/23887/14-ц, виданого 01.04.2016року Вінницьким міським судом Вінницької області, відкрито державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_32травня 2018 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 5). Виконавче провадження № 56298725. Дана постанова була надіслана боржнику 02.05.2018 р., що вбачається з супровідного листа (а.с. 4).

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2018 року державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 3). Згідно даної постанови, державним виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_3, який отримує дохід у ПФУ м. Вінниця шляхом здійснення відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 4521,72 грн. Дана оскаржувана постанова була надіслана боржнику 14.05.2018 року на адресу вказану у виконавчому листі, що підтверджується супровідним листом (а.с. 2).

Згідно з вимогою ч. 1ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем відповідно до вимог законодавства було надіслано боржнику постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на адресу зазначеною у виконавчому документі, оскільки даний вид постанови не вимагає надіслання її рекомендованим листом з повідомленням про вручення, так як законодавством вимагається надіслання боржнику постанови для відома, проте не покладає обов'язку щодо їх вручення.

З огляду на викладене, судом обґрунтовано не прийнято до уваги твердження ОСОБА_3 про те що оскаржувану постанову він отримав у відділі, а мала бути надіслана поштою на його адресу, оскільки не отримання поштою постанови державного виконавця не свідчить, що її не було надіслано боржнику взагалі.

Судом встановлено, що державним виконавцем було вчинено дії щодо з'ясування доходів боржника та встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Вінниці. Жодних інших доходів, боржник немає, тому, на думку суду, державний виконавець правомірно, з метою виконання рішення суду, звернув стягнення на пенсію боржника.

Крім того, в зв'язку з відсутністю рішення суду про зупинення стягнення за виконавчим листом № 127/23887/14, під час розгляду скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження державний виконавець має право вчиняти подальші дії з приводу виконання рішення суду, що і було ним зроблено та звернуто стягнення на пенсію боржника, враховуючи при цьому і те, що постанова про відкриття виконавчого провадження досі є чинною, тому державний виконавець має право вчиняти дії щодо виконання рішення суду.

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3 зазначає у скарзі те, що підставою для скасування постанови від 14 травня 2018 року є те, що ним наразі оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження.

Судом також встановлено, що 16.05.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з скаргою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 6). Наразі дана скарга судом не розглянута, тому з огляду на це, суд дійшов до переконання, що постанова про відкриття виконавчого провадження наразі є чинною та ніким не скасованою. Таким чином, державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, що нею і було зроблено.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної скарги також вірно враховано і те, що лише 11 липня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області, тобто під час розгляду скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження судом було зупинено стягнення на підставі виконавчого документа виконавчого листа № 127/23887/14-ц, виданого 01.04.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області до розгляду скарги. Отже, судом було вчинено дії щодо зупинення стягнення за виконавчим листом лише після винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2018 року. В результаті виконання даної ухвали суду Староміським відділом державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було надіслано УПФУ в м. Вінниці лист з проханням припинити утримання коштів з ОСОБА_3 та повернути постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2018 року. Таким чином, наразі державний виконавець вже немає права вчиняти подальші дії щодо стягнення коштів за виконавчим листом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, аналізуючи положення вищевказаної статті, суд вправі визнати оскаржуване рішення/дію державного виконавця неправомірним і зобов'язати його усунути порушення, тобто зобов'язати державного виконавця скасувати свою ж постанову. Разом з тим, судом першої інстанції вірно звернута увага на те, що в порушення даних вимог процесуального права, ОСОБА_3 просить скасувати постанову, яка на його думку є незаконною, винести ухвалу про повернення незаконно стягнутих коштів та призупинити відрахування коштів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.14р. №6, при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2018 року, діяла правомірно у відповідності із своїми повноваженнями та правами, передбаченими ЗУ «Про виконавче провадження», тому прав, свобод та інтересів боржника за зазначеним виконавчим провадженням при вчиненні виконавчих дій нею не було порушено, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки переконаний, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні даної скарги боржника за виконавчим провадженням.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суперечить ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки на думку ОСОБА_3 державний виконавець безпідставно стягнула з його пенсії 502,79 грн., які не дочекавшись рішення апеляційного суду, відкрила провадження про стягнення, хоча він не отримав копії постанови та оскаржував в суді постанову про відкриття від 02.05.2018 року, атак як виконавчі листи на його думку були виписані з процесуальними порушенням з підставами для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Судом першої інстанції правильно звернута увага при розгляді даної скарги на те, що 11 липня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області, тобто під час розгляду скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження судом було зупинено стягнення на підставі виконавчого документа виконавчого листа № 127/23887/14-ц, виданого 01.04.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області до розгляду скарги. Отже, судом було вчинено дії щодо зупинення стягнення за виконавчим листом лише після винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2018 року. В результаті виконання даної ухвали суду Староміським відділом державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було надіслано УПФУ в м. Вінниці лист з проханням припинити утримання коштів з ОСОБА_3 та повернути постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2018 року. Таким чином, наразі державний виконавець вже немає права вчиняти подальші дії щодо стягнення коштів за виконавчим листом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення із дотриманням норм процесуального права, тому постановив обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам закону, а тому передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для її скасування, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 263, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ Т.О. Денишенко

/підпис/ О.Ю. Береговий

Згідно з оригіналом: