Вирок № 77230891, 18.10.2018, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/851/18

Провадження № 1-кп/135/134/18

ВИРОК

іменем України

18.10.2018 року Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

сторін кримінального провадження: прокурора Веселовської О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

представників потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020070000096, по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, військовозобов’язаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2017 року близько 18 год. 45 хв. ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWOO SENS», державний номер НОМЕР_1, власником якого являється його мати ОСОБА_6, рухався по проїжджій частині вул. Слобода в напрямку перехрестя з вул. Карла Маркса в м. Ладижин Вінницької області зі швидкістю близько 55 км/год. Під час руху по вказаній автодорозі, в районі будинку №178 по вул. Слобода в м. Ладижин Вінницької області не врахував дорожню обстановку і при виникненні небезпеки для руху, яку він об’єктивно виявляв, а саме знаходження пішохода в небезпечній близькості від полоси руху транспортного засобу, яким він керував, не вжив заходів для зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та, з необережності, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка рухалася по проїжджій частині дороги в попутному напрямку, чим порушив вимоги п.12.3 «Правил дорожнього руху України», згідно з якими – у випадку виникнення небезпеки для руху чи перешкоди, яку водій об’єктивно здатний був виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закрита хребтово-спиномозкова травма – компресійно-уламковий перелом 6-го грудного хребця з порушенням функції спинного мозку; закрита травма грудей з множинними переломами ребер (4,5,6,7-го) справа, правобічний гемоторакс; закрита черепно-мозкова травма – забій головного мозку, забійна рана лобної ділянки голови та підборіддя, параорбітальні гематоми з обох боків, субкокон’ютивальний крововилив і розрив кон’юктиви правого ока, обширні садна правої половини живота, ділянки лівого колінного суглобу, що виникли від дії тупих твердих предметів, в межах короткого проміжку часу, які згідно висновку експерта № 601/51-к від 22.06.2017 належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом 6-го грудного хребця з порушенням функції спинного мозку являвся небезпечним для життя в момент спричинення.

Згідно висновку експерта № 470 від 06.07.2017 в ситуації, яка склалася, водій автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO SENS» ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування із зниженням швидкості руху автомобіля до швидкості руху пішохода.

В ситуації, яка склалася, швидкість руху автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO SENS» вибрана водієм ОСОБА_2 відповідала вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху і останній мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, тому в ситуації, яка склалася в діях водія автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO SENS» ОСОБА_2, вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв’язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винність у вчиненні злочину визнав повністю, розкаявся у вчиненому. Показав, що 06.03.2017 року, біля 18 год. 45 хв. він повертався з роботи додому. Їхав автомобілем «Заз-Деу», який належить його матері, по вул. Слобода в м. Ладижин від місця роботи, де на той час працював, в напрямку перехрестя з дорогою Тростянець-Гайсин. Швидкість автомобіля була біля 50-55 км/год, в автомобілі з ним перебувало два пасажира. Алкоголь напередодні не вживав. Надворі було темно, погода похмура, видимість погана, дорога була суха, без вибоїн. Рухався із увімкненими фарами. Проїхавши біля 200 м помітив силует людини. Помітив людину приблизно за 15-20 м, вона рухалась в попутному з ним напрямку, йшла зправа по дорозі. Він почав гальмувати, викрутив кермо вліво – до середини дороги, однак зіткнення все ж відбулось. Він вибіг з автомобіля, почав викликати швидку, колег попросив викликати працівників поліції. Медичну допомогу не надавав, був біля збитої жінки, робив так, щоб вона не вставала, бо розумів, що їй неможна рухатись. Вона дихала, однак не могла говорити. Згодом приїхала швидка допомога, забрала жінку в лікарню. Працівники поліції почали оформляти документи на місці ДТП, потім у відділку. В подальшому він їздив з матір’ю в м. Вінниця, щоб придбати ліки потерпілій, бо в м. Ладижин необхідних не було.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними, за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі та обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, а також цивільного позову.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, те, що за місцем проживання характеризується позитивно. Обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом’якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття. Що підтверджується як визнанням своєї провини обвинуваченим в судовому засіданні, в якому він неодноразово вказував, що жалкує про вчинене, раніше вибачався перед потерпілою, її представником, так і його показами про те, що він одразу на місці події викликав швидку допомогу для врятування життя потерпілої, частково компенсував завдану матеріальну шкоду, допомагав купувати деякі ліки, вибачався перед потерпілою, що визнається представником потерпілої. Про щире каяття обвинуваченого свідчить також його повне й безумовне визнання завданої злочином матеріальної шкоди, а також визнання спричинення моральної шкоди, часткове визнання розміру суми її компенсації.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд враховує й думку представників потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_5, які в судовому засіданні зазначили, що вважають, що обвинувачений не покаявся, не відшкодував в повній мірі завдану матеріальну та моральну шкоду, тому просили призначити суворе покарання, без звільнення його від відбування з іспитовим строком.

Разом з тим, підлягає врахуванню й те, що окрім того, що в судовому засіданні було встановлено, що з технічної точки зору, дії обвинуваченого щодо порушення правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв’язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, також було встановлено, що потерпіла також порушила правила дорожнього руху України, на що вказував захисник. Зокрема, потерпіла рухалась в темну пору доби по краю проїжджої частини в попутному напрямку із рухом транспортних засобів.

Суд враховує також і матеріали досудової доповіді, із висновку якої зазначено, зокрема, що ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого оцінюється як низький. Його виправлення та правослухняна поведінка можливі без позбавлення волі.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, стан здоров'я обвинуваченого, майновий стан, відсутність на даний час роботи та повідомлення обвинуваченого про бажання влаштуватись на іншу роботу для можливості компенсовувати завдану моральну шкоду, часткове відшкодування матеріальної шкоди, сімейний стан, перебування на його утриманні малолітньої дитини, та відомості про її стан здоров’я, відсутність відомостей про те, що раніше він притягувався до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, і в даному конкретному випадку вважає за можливе, виправлення останнього в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак знаходить правові підстави для його звільнення від відбування вказаного покарання з випробуванням на підставі правил ст. 75 КК України, одночасно поклавши на засудженого обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового злочину.

Потерпілою пред’явлено цивільний позов, згідно якого вона просила: стягнути з відповідача ОСОБА_2 500 000 грн. моральної шкоди та 58061 грн. заробітку, втраченого внаслідок каліцтва; стягнути з відповідача ОСОБА_8 «СК «Уніка» страхове відшкодування у розмірі 163377 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди. Згідно позову зазначено, що матеріальна шкода складається із понесених витрат на придбання лікарських засобів та матеріалів медичного призначення, витрат для проведення операції та лікування потерпілої. Позов в частині стягнення середнього заробітку обгрунтований тим, що потерпіла до моменту ДТП не працювала, а її заробіток міг складати мінімальний розмір заробітної плати. Завдана моральна шкода обґрунтована тим, що потерпілій нанесено невідворотної шкоди здоров’ю, вона перенесла фізичний біль, визнана інвалідом 1-ї групи, систематично потребує сторонньої допомоги та догляду, без чого не може обійтися. Вкрай негативно змінилось її життя та життя її дітей, які змушені доглядати її та постійно піклуватись про неї. Цивільно-правова відповідальність в межах страхового відшкодування має нести страховик – ОСОБА_8 «СК «УНІКА».

Згідно положень ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно ч.1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» в п. 13 звертається увага судів, що, покладаючи на підсудного обов’язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. При цьому характер та розмір заподіяної шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Представники потерпілої в судовому засіданні вказали, що повністю підтримують поданий цивільний позов, підтвердивши, що частина завданої шкоди в сумі 36695 грн. була сплачена обвинуваченим.

Обвинувачений повністю визнав позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої необхідністю лікування потерпілої. Зазначив, що частину коштів він давав потерпілій на придбання ліків та для її лікування. Позовні вимоги про компенсацію завданої моральної шкоди визнав частково. Не заперечував факту спричинення моральної шкоди потерпілій, того що потерпіла отримала страждання, перенесла біль та докорінно змінилось її життя. Вказав, що зможе компенсувати моральну шкоду в розмірі 80000 грн. Захисник конкретизував, що обвинуваченим компенсовано потерпілій 36695 грн. завданої матеріальної шкоди згідно розписки а також квитанцій про перерахування коштів на придбання ліків. Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди просив врахувати і те, що потерпіла також порушувала правила дорожнього руху, врахувати перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини, відсутність на даний час роботи.

Відповідно п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається на підставі рішення суду.

Оскільки цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «ЗАЗ-DAEWOO SENS», державний номер НОМЕР_1, була застрахована в ОСОБА_8 «СК УНІКА», що підтверджується полісом № АЕ/7384294, тому в межах сум страхового відшкодування (які визначені за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю в 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну в 100000 грн.), вимоги цивільного позову про стягнення страхового відшкодування із страхової компанії підлягають задоволенню частково. А саме – в частині стягнення 162767 грн. відшкодування витрат на лікування, що належним чином підтверджені доданими до позову квитанціями та товарними чеками на придбання ліків, проходження обстежень, тощо. При цьому суд не вбачає підстав для стягнення 610 грн., які згідно квитанцій сплачені як благодійна допомога лікарні. Підлягає також стягненню страхове відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Представник потерпілої - ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що його мати ОСОБА_7 до події дорожньо-транспортної пригоди вийшла на пенсію, отримує невелику пенсію. Дана обставина не оспорювалась іншими учасниками процесу. Згідно позовної заяви зазначено, що потерпіла не працювала. Відтак, суд вважає, що вимога, викладена у цивільному позові, про стягнення із обвинуваченого 58061 грн. заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, задоволенню не підлягає, оскільки встановлено, що потерпіла не працювала, вийшла на пенсію до події дорожньо-транспортної пригоди. Отримання потерпілою каліцтва внаслідок ДТП враховується судом при визначенні розміру компенсації за завдану ушкодженням здоров’я моральну шкоду.

Суд вважає необхідним цивільний позов потерпілої в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, оскільки внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, отримала каліцтво, має першу групу інвалідності, прикута до ліжка, потребує сторонньої допомоги, тому суд вважає, що їй була завдана моральна шкода. Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, суд виходить також з характеру, обсягу та глибини заподіяних їй фізичного болю та душевних страждань і переживань, вимушених змін у її житті, пов’язаних із тривалим лікуванням, перенесенням операції, невідворотніх змін в її здоров’ї. Підлягає врахуванню також і порушення потерпілою правил дорожнього руху. Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, зважаючи на наявні відомості про матеріальне становище обвинуваченого, який не працює, є працездатним, відомостей про майновий стан потерпілої, суд вважає, що моральна шкода підлягає компенсації із обвинуваченого в загальній сумі 400000 грн. При цьому суд враховує не лише неоспорювану учасниками процесу неоціненну шкоду, яка завдана здоров’ю потерпілої, оскільки в її житті і здоров’ї відбулись невідворотні зміни, а й реальну можливість обвинуваченого, виходячи із наявних відомостей про його майновий стан (відсутність нерухомого майна, транспортних засобів, сімейний стан), компенсувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

На підставі п. 2, 6 ст. 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з-поміж інших, звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позивачем ОСОБА_7 при подачі позову не було сплачено судового збору, оскільки вона звільнена від сплати судового збору за вимогою про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином та шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я.

Оскільки кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, тому на підставі положень ст. 141 ЦПК України, у даному кримінальному провадженні судовий збір в розмірі 1405,6 грн. має бути стягнутий з ОСОБА_2 на користь держави.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати в сумі 1581,92 грн. за проведення експертиз.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 09.03.2017 року, на автомобіль НОМЕР_2, необхідно скасувати.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки.

На підстави ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 400000 грн. компенсації за завдану злочином моральну шкоду.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «УНІКА» (код 20033533) на користь ОСОБА_7:

-страхове відшкодування витрат на лікування в розмірі 162767 грн.;

-страхове відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 10600 грн. витрат на правову допомогу.

Речові докази, а саме: автомобіль НОМЕР_3, який зберігається на арешт майданчику Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області – повернути власнику ОСОБА_6.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 09.03.2017 року, на автомобіль НОМЕР_2, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 1581,92 грн. та судовий збір в розмірі 1405,6 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а прокурору та засудженому копія вироку вручається негайно.

Суддя: