Рішення № 77229380, 08.10.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4566/18

в справі № 760/8872/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - Колеснікова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Арбітражного керуючого Колеснікова Олександра Вікторовича до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, третя особа: ОСОБА_17 про визнання такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати відповідачів такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі.

Посилається в позові на те, що постановою господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2010 року у справі №15/37-10 було визнано ФОП ОСОБА_18 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15 січня 2015 року у справі №15/37-10 його було призначено ліквідатором банкрута ФОП ОСОБА_18

Виконуючи повноваження ліквідатора банкрута він вжив заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

В ході проведеної роботи на стадії ліквідаційної процедури він прийняв до свого відання нерухоме майно банкрута, а саме: квартиру АДРЕСА_2.

Зазначив, що 11 квітня 2006 року був укладений Кредитний договір та Договір іпотеки №014/9407/74/31689, відповідно до якого ОСОБА_19 передав квартиру в іпотеку Акціонерному поштово - пенсійному банку «Аваль» на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Правонаступником Акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль» є ОСОБА_17

06 вересня 2017 року він звернувся до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації з запитом щодо встановлення зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу №9160997 від 26 вересня 2017 року, наданого Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією, станом на 26 вересня 2017 року у житловому приміщенні зареєстровано 17 осіб, 15 з яких відповідачі.

Банкрут ОСОБА_19 та інші зареєстровані особи в квартирі не проживають, однак виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються.

Крім того, зазначив, що починаючи з 29 листопада 2017 року по 02 квітня 2018 року було складено 6 актів, відповідно до яких постійно проживаючими в квартирі особами є ОСОБА_20 та його неповнолітня дитина ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1, які в добровільному порядку погодились змінити своє місце реєстрації проживання.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачі в судове засідання не неодноразово з'являлися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином, як шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, так і шляхом опублікування відомостей про виклик на судове засідання на сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає повідомлення відповідачів про час розгляду справи належним.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачам було надано строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позовну заяву суду не надали.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з цього, належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що 27 вересня 2017 року він набув право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки №014/9407/74/31689 від 11 квітня 2006 року, а відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року суд змінив кредитора ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Пат «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника, тобто на нього.

Таким чином, оскільки права іпотекодержателя було порушено, на зборах комітету кредиторів банкрута ФОП ОСОБА_19 було вирішено доручити арбітражному керуючому Колеснікову О.В. підготувати заяву про зняття з реєстрації місця проживання відповідачів та звернутись з цією заявою до суду.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 квітня 2006 року між Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_19 був укладений Кредитний договір №014/9407/74/31689, відповідно до умов якого ОСОБА_19 отримав кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 70 000, 00 доларів США.

На виконання умов Кредитного договору 11 квітня 2006 року між сторонами був укладений Договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Постановою господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2010 року у справі №15/37-10 боржника - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_19 визнано банкрутом.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15 січня 2015 року у справі №15/37-10 призначено ліквідатором арбітражного керуючого Колеснікова О.В.

Відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 29 січня 2018 року замінено у ліквідаційній процедурі кредитора з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ОСОБА_17 в справі №15/37-10.

В ході проведення ліквідаційної процедури арбітражний керуючий прийняв до свого відання нерухоме майно банкрута.

З витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні встановлено, що в спірній квартирі зареєстровано 17 осіб, 15 з яких відповідачі, а також ОСОБА_20 та його неповнолітня дитина ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1.

/а.с. 5 /

В ході огляду нерухомого майна, позивачем, спільно з іпотекодержателем ОСОБА_17 та головою комітету кредиторів ОСОБА_23 складено Акти про непроживання від 29 листопада 2017 року, 26 грудня 2017 року, 31 січня 2018 року, 16 лютого 2018 року, 12 березня 2018 року та 02 квітня 2018 року, відповідно до яких станом на день огляду в квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_20 та його неповнолітня дитина ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Інші відповідачі, зі слів ОСОБА_20, жодного разу не з'являлися за офіційним місцем проживання.

/ а.с. 7 - 12 /

Сам ОСОБА_20 зобов'язався добровільно змінити місце реєстрації проживання та місце реєстрації проживання його сина ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з положеннями статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - це фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку та здійснює з дня свого призначення, зокрема, такі повноваження: очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку (стаття 42 зазначеного Закону).

Положеннями статті 43 названого Закону передбачено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до статті 44 названого Закону продаж майна банкрута здійснюється ліквідатором після проведення інвентаризації та оцінки майна шляхом проведення аукціону чи продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що нікого з зареєстрованих у квартирі осіб він не знає, ніколи не бачив, а зареєстровані вони були колишнім власником квартири. Останній при цьому йому пояснював, що це його знАйомі і їм потрібно допомогти таким чином.

Відповідно до ст.ст.401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За змістом ч.ч. ст.403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно зі ст.406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту, а також невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

В статті 47 Конституції України проголошено, що кожен має право на житло.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону.

Судом встановлено, що відповідачі в спірному житлі не прожиають тривалий час, підстави для встановленні сервітуту відстуні, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Суд не знаходить підстав для задоволення решти вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Тобто, за змістом даної норми закону зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що даний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов»зані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов»язані з юридичним фактом знаття з реєстрації місця проживання.

Крім того, відповідно до п.34 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Зазначене свідчить що питання зняття особи з реєстраційного обліку є похідним від вирішення питання про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Зазначена правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57-цс11, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Виходячи з викладеного вище, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 379, 401, 402, 402, 406 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 на користь Арбітражного керуючого Колеснікова Олександра Вікторовича 704, 80 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2018 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва