Рішення № 77229078, 03.10.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18344/17

пр. № 2-а/759/172/18

03 жовтня 2018 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О.,

при секретарі Дудник В.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об"єднаного Управління пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення протиправним та зобов"язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Правобережного об"єднаного Управління пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення протиправним та зобов"язання вчинити дії, посилаючись на те, що згідно записів у трудовій книжці, пільговий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 2 місяці 29 днів: -01.09.1981 року - 12.01.1985 року - за направленням з Шахти ім. Ілліча навчався в Горному професійному технічному училищі за професією електрослюсар підземний з умінням виконувати роботу машиніста горно-виймальних машин, останніх 6 місяців навчання проходив практику на шахті учнем електрослюсаря-підземного; 14.01.1985 року - 28.04.1985 року - Шахта ім. Ілліча - електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті III розряду (наказ №8к від 14.01.1985 року); 11.05.1985 року - 10.05.1987 року - служба в Радянській армії. В період з 25 жовтня 1985 року по 07 травня 1987 року проходив службу в Демократичній Республіці Афганістан, яка надала право на пільги зазначені в Постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СССР від 17.01.1983 року; 27.07.1987 року - 12.05.1988 року - Шахта ім. Ілліча - електрослюсарем IV розряду підземним з повним робочим днем в шахті (наказ №187-К від 27.07.1987 року); 12.05.1988 року -20.06.1988 року - переведений учнем проходчика підземним з повним робочим днем в шахті (від 12.05.1988 року); 20.06.1988 року -24.11.1988 року - переведений проходчиком V розряду підземним з повним робочим днем в шахті (від 20.06.1988 року); 02.12.1988 року - 04.04.1989 року - "Стахановський завод технічного вуглецю" - учень апаратника по отриманню технічного вуглецю з повним робочим днем в цех виробництва технічного вуглецю П-705,803 (наказ №221-к від 01.12.1988 року); 04.04.1989 року- 14.07.1991 року - переведений апаратиком отримання технічного вуглецю 4 розряду з повним робочим днем в цех виробництва технічного вуглецюП-705,803 (наказ №46-л від 06.04.1989 року); 05.08.1991 року - 30.11.1993 року - Шахта ім. Чеснокова І.В. виробниче об'єднання "Стаханов вугілля - проходчик 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті (наказ №175/п від 05.08.1991 року).

Позивач зазначив, що досягнувши віку 50 років та маючи загальний трудовий стаж більше 25 років, та пільговий стаж 12 років 2 місяці 29 днів, 07.07.2017 року у відповідності до ст. 13 п. "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення" Позивач звернувся до Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві із метою реалізації свого права на пільгову пенсію. До заяви було додано уточнюючі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії. Проте за наслідками поданих документів, відповідач листом за вих.№40308/14 від 19.07.2017 року відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах. Вказана відмова вмотивована тим, що надані мною довідки, видані підприємством ДУП "Центроуголь", яке розташоване на території, де проводиться антитерористична операція (м. Луганськ.). Документи, в тому числі уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичної операції, є недійсними і не створюють правових наслідків і, відповідно, не можуть бути враховані при призначенні пенсії. Щодо пільгового стажу роботи за Списком №1 можливо зарахувати наступні періоди роботи: з 02.12.1988 р. по 21.12.1990 р.; з 01.01.1991 р. по 14.02.1991 р.; з 17.02.1991 р. по 14.07.1991 р., який становить 02 роки 07 місяців 02 дні, що не дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Позивач зазначив, що вважає вказане рішення суб'єкта владних повноважень протиправним з огляду на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, отож вимагати інші документи за наявності відповідних записів у ній є незаконним. Крім цього, посилання відповідача на недійсність документів, що були видані підприємством, яке знаходиться у м. Луганськ, тобто на тимчасово окупованій території України також є незаконними, оскільки документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Право громадян на соціальний захист є однією із складових соціальної політики держави та гарантією з її сторони по відношенню до населення, отож обмеження цих прав також є незаконним.

Ухвалою суду від 07.12.2017 р. відкрито провадження по розгляду даної справи. Ухвалою суду від 01.02.2018 року позов залишено без руху. 07.02.2018 року продовжено розгляд справи.

Позивач в судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, надав до суду відзив, в якому проти позову заперечував, та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановлено наступне.

Судом встановлено, що у відповідності до довідки за №7 від 09.01.2017 року, відповідно до якої підтверджено, що позивач в період з 14.01.1985 року по 28.04.1985 року працював повний робочий день підземним електрослюсарем на Шахті імені Ілліча по видобутку вугілля. У відповідності до довідки за №8 від 09.01.2017 року відповідно до якої підтверджено, що позивач в період з 27.07.1987 року по 06.04.1988 року працював повний робочий день підземним електрослюсарем на Шахті імені Ілліча по видобутку вугілля. У відповідності до довідки за №8 від 09.01.2017 року відповідно до якої підтверджено, що позивач в період з 12.05.1988 року по 20.06.1988 року працював повний робочий день учнем проходчика підземного на ділянці ПР-2 (підготовчі роботи) на Шахті імені Ілліча. У відповідності до довідки за №8 (2) від 09.01.2017 року відповідно до якої підтверджено, що позивач в період з 20.06.1988 року по 24.11.1988 року працював повний робочий день проходчиком підземним на ділянці ПР-2 (підготовчі роботи) на Шахті імені Ілліча. У відповідності до довідки за №124/33-02 від 29.09.2016 року відповідно до якої підтверджено, що позивач в період з 02.12.1988 по 03.04.1989 р. працював в ПАТ "Стахановський завод технічного вуглецю". У відповідності до довідки за №529 від 26.12.2016 року відповідно до якої підтверджено, що позивач в період з 05.08.1991 по 30.11.1993 р. працював на шахті ім. І.В.Чеснокова та виконував горні роботи на посаді прохідник підземний, ділянка підготовчих робіт.

Судом встановлено, що 07.07.2017 року у відповідності до ст. 13 п. "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення" Позивач звернувся до Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві із метою реалізації свого права на пільгову пенсію..

Судом встановлено, що відповідач листом за вих.№40308/14 від 19.07.2017 року відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта Законами України.

Зі змісту ч. З ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.І Європейської Соціальної хартії та ч.З ст.46 Конституції Українивипливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 22 Конституції Українивстановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закон України «Про пенсійне забезпечення»відповідно до Основного Закону Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до Постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядкупідтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудовоїкнижки або відповідних записів у ній», трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівних установ.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України«Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України.відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У пункті 54 Рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба і перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки і органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-УІІІ«Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областейтимчасово окупованими територіями»окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, зазначені в Законі України «Про особливий порядок місцевогосамоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»визначаються як тимчасово окуповані території.

Як вже зазначалось вище, права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані так звані «намібійські винятки», з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте, відповідачем не надано суду беззаперечних доказів правомірності своїх дій.

Суд, виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги, щодо зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити у визначений спосіб перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2016 року підлягають задоволенню, оскілки відповідач протиправно не врахував відомості трудової книжки для підтвердження стажу роботи та перевищів свої повноваження, вимагаючи довідку про таку роботу, які неможливо відновити у зв"яязку із проведенням АТО у тій зоні.

При цьому ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.ст. 2, 6, 9, 17-19, 71, 72, 99, 122, 159-163, ст. 167, 185, 186 КАС України, суд, -

Ухвалив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ- 40375920) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП-НОМЕР_1) пенсії згідно п.«а» ч.І ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Правобережне об'єднане Управління пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ- 40375920) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП-НОМЕР_1) пенсію згідно п.«а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Пропенсійне забезпечення»з моменту звернення, тобто з 07.07.2017 року.

Стягнути з Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ- 40375920, адреса: 03680, м. Київ, вул.. Антоновича, 70) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП-НОМЕР_1), поживаючого за адресою: 04128, АДРЕСА_1, понесені судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДДЯ: