Рішення № 77227065, 11.10.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2328/17

2/703/209/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Прилуцького В.О.

з участю секретаря Бондаренко А.І

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 третя особа: ПрАТ Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_5» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок нанесення шкоди здоров’ю, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 2848 грн. 48 коп. відшкодування матеріальної шкоди, 50000 грн. відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 травня 2016 року ОСОБА_4, керував автомобілем НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не зреагував на її зміну та здійснив наїзд на неї, в той час коли вона рухаючись по переходу, неподалік від автостанції в м. Сміла. Внаслідок наїзду автомобіля ОСОБА_4 на неї вона отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Вона перебуваючи на лікуванні була змушена витрати кошти та відчувала в цей час душевні хвилюванні, а тому просить суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну та моральну шкоду.

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_4, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен відшкодувати йому витрати, які вона понесла на лікування травм, які виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_4. Крім того, вона внаслідок отриманих тілесних ушкоджень переживала сильні душевні хвилювання, які виразились в тому, що вона мала уникати зустрічі не тільки із близькими та знайомими, а й просто з мешканцями міста, що спричинило стан психологічного стресу та страждання. Окрім того внаслідок ДТП відбулась тимчасова зміна звичного укладу життя, також вона весь час відчувала біль у нозі та головні болі, що також суттєво вплинуло на її психічний та емоційний стан.

Розмір душевних страждань оцінює в 50000 гривень, яку обґрунтовує порушенням звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров’я, а також моральних страждань, повязаних з дорожньо-транспортною пригодою.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав. Крім того просили стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 2600 грн..

Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву в якій вказав, що просить справу розглядати у його відсутність за участі його представника, адвоката ОСОБА_3.

Представник позивача, адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково. Пояснив, що факт спричинення ДТП ОСОБА_4 та заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 відповідачем не оспорюється. Однак відповідач не визнає суми матеріальних збитків, які просить стягнути з нього позивач, оскільки частину з них їй було відшкодовано страховою компанією, а інша частина в зв’язку з не підтвердженням її документально залишилась не відшкодованою. Оскільки позивач як в позовній заяві так і в судовому засіданні не надала належних доказів на підтвердження понесених нею витрат на лікування в сумі 2848 грн. 48 коп.. то вважає що дані вимоги до задоволення не підлягають. Окрім того відповідач застрахований полісом обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на суму 200000 грн., а тому витрати, які понесла позивачка мають бути відшкодовані не ним, а страховою компанією. Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 50000 грн. відповідач зазначає те, що вказана сума не є співмірною із матеріальними витратами понесеними позивачем, не відповідають тяжкості отриманних нею тілесних ушкоджень та не доведені позивачем, яким саме чином їй було спричено моральних страждань саме на таку суму. Представник позивача, адвокат ОСОБА_3 вказав, що відповідач визнає моральну шкоду лише в сумі 1000 грн.

Представник третьої особи ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_5» в судове засідання не з’явився, але до суду надіслав заяву в якій вказав, що просить суд провести розгляд справи у його відсутність. В письмових поясненнях наданих на адресу суду вказав, що 5 квітня 2016 року між ПрАТ Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_5»» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності влсників наземних транспортних засобів, з лімітом відповідальності по майну 100000 грн., по здоров’ю – 200000 грн.. Вказує на те, що витрати на лікування ОСОБА_1, які підтвердженні документально відповідним закладом охорони здоров’я відшкодовуються страховою компанією. Щодо розміру моральної шкоди то вона відшкодовується у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Врахувавши пояснення сторін, позицію третьої особи, викладену письмово, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Так, у судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4 13 травня 2016 року близько 8 год. 50 хв. по вул. Соборна в м. Сміла, керував автомобілем НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, не зреагував на її зміну та здійснив наїзд на гр. ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину по пішохідному переході, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Відповідно до копії постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вище вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.3).

Вказана постанова суду набрала законної сили 13 червня 2017 року (а.с.3 зворот).

З копії висновку експерта № 05-6-01/101 від 24 квітня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, який отяготився цефалогічно вираженим антено – вегетативним синдромом, а також гематоми зовнішньої частини правового стегна, яка отяготилася больовим синдромом, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спичинили короткочасний розлад здоров’я (а.с.4-5).

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Належність автомобіля НОМЕР_2 відповідачу та факт скоєння ним дорожньо – транспортної пригоди в результаті якої постраждала ОСОБА_1 сторонами визнається та не заперечується, обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин суд не вбачає, відтак приходить до беззаперечного висновку, що у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України такі обставини доказуванню не підлягають.

Згідно полісу №АІ/ 9384531 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 5 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_5» укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано транспортний засіб «Nissan DATSUN», д.н.з. НОМЕР_3. Строк дії вказаного договору з 7 квітня 2016 року по 6 квітня 2017 року. Ліміт відповідальності по майну 100000 грн., по здоров’ю – 200000 грн.( а.с 16)

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Позивач в позовній заяві та в судовому засіданні просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати на лікування ушкоджень отриманих внаслідок ДТП в сумі 2848 грн. 48 коп..

На підтвердження понесних на лікування витрат позивач надала до суду фіскальні чеки, відповідно до яких вона купувала ліки, які їй були назначені лікарем та виратила на їх придбання 2848 грн. 48 коп..

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті визначає, що під збитками розуміється, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оглянувши в судовому засіданні оригінали вище вказаних фіскальних чеків, судом встановлено, що фіскальний чек № 0047 від 16 травня 2016 року містить замість назви медичного виробу вказівку на придбання товару «різні фарм», фіскальний чек № 0106 від 20 травня 2016 року містить назву товару «нестероїди» (без розшифрування медичних засобів), фіскальний чек № 0040 від 16 травня 2016 року містить замість назви медичного виробу вказівку на придбання товару «різні фарм», фіскальний чек № 0207 від 13 травня 2016 року містить назву товару «лікарські засоби» (без розшифрування які саме), фіскальний чек № 1144 від 17 травня 2016 року містить назву товару «мед вироби» (без розшифрування які саме), чек № 2890 від 13 травня 2016 року, окрім суми коштів взагалі не містить жодної назви придбаного товару, на загальну суму 653 грн. 98 коп..

В інших фіскальних чеках наданих позивачем містяться назви медичних засобів та їх вартість, а всього на загальну суму 2669 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи не знайшов жодного підтвердження матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивач із відповідача, а саме 2848 грн. 48 коп.. Вказаний позивачем розмір матеріальної шкоди не підтверджується зокрема і наданими нею оригіналами фіскальних чеків, загальна сума яких становить менше ніж сума матеріальних витрат заявлених позивачем.

Зокрема, позивачем ні до позовної заяви а ні в судовому засіданні не надано суду жодного призначення лікування (епікризу, виписки) засвідченого закладом охорони здоров’я, таким чином лікування позивача нічим не підтвердженно у розміні ст. 76-80 ЦПК України, а відстак у суду відсутні правові підстави для стягнення вказаної суми із відповідача.

Окрім того як вбачається з заяви ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄНА ОСОБА_5» № 17-222 від 18 вересня 2018 року позивач 23 січня 2018 року надала до страхової компанії чеки на загальну суму 2650 грн. 06 коп., які частково були прийняті до виплати (в зв’язку з не наданням позивачем медичної документації щодо призначення) у сумі 1145 грн. 88 коп.. Щодо розміру моральної шкоди страхова компанія зазначила, що відповідно до ЗУ «Про обвязкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому, який зазнав ушкоджень здоровя під час дорожньо – транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю. Так - як сума відшкодування за шкоду, заподіяну здоров’ю складає – 1145 грн. 88 коп. 5% від цієї суми становить 57 грн. 29 коп.., отже саме така сума моральної шкоди підлягає до виплати позивачу. Разом матеріальна та моральна шкода, яка була перерахована страховою компанією позивачу складає – 1203 грн.17 коп..

Таким чином, суд приходить до беззаперечного висновку, що ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_5» виконала свої зобов’язання перед ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оскільки позивачем до суду не надано призначення лікування (епікризу, виписки) засвідченого закладом охорони здоров’я, документів, які б підтверджували її перебування на лікуванні у медичному закладі то суд вважає, що надані ОСОБА_1 фіскальні чеки не доводять причинно – наслідкового зв’язку між дорожньо – транспортною пригодою спричиненою ОСОБА_4, отриманням тілесних ушкоджень та призначенням саме для їх лікування медикаментів, а тому суд вважає, що вони не містять інформацію щодо предмету доказування, відтак суд приходить до висновку, що фіскальні чеки є належним доказом, в зв’язку з чим не приймає до уваги доводи позивача та її представника, що вони у відсутності назначення лікаря є належним доказом у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час судового розгляду, представником позивача та позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог до відповідача щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 2848 грн. 48 коп., а тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п.п.3,9 постанови від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

В зв’язку з отриманням під час дорожньо – транспортної пригоди легких тілесних ушкоджень позивачем, що є наслідком вчинення адміністративного правопорушення відповідачем, вона зазнала душевних страждань та переживань, була змушена змінити свій звичний ритм життя та відмовитись від за планових справ, тому заподіяння з вини відповідача моральної шкоди, на думку суду, повністю знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Разом з тим, позивач не довів суду наявності моральної шкоди в заявленому обсязі, так як будь-які докази спричинення відповідачем моральної шкоди в заявленому розмірі у справі відсутні.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, оскільки визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість страждань позивача, стан його здоров'я, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках та вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 3000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при подачі вказаного позову до суду була звільненна від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.

Враховуючи вище викладене, судовий збір слід компенсувати за рахунок відповідача пропорційно до тієї частини позовних вимог, які задоволено позивачу.

Окрім того відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати понесені нею правову допомогу в сумі 2700 грн.

На підтвердження сплати вказаної суми адвокату позивач надала до суду розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу (а.с.55) та квитанцію на оплату юридичних послуг (а.с.56) відповідно до якої позивач сплатила адвокату ОСОБА_2 2700 грн.

Враховуючи вище викладене з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення, окрім 3000 грн. моральної шкоди ще й 153 грн. 28 коп. понесених нею витрат на правову допомогу (ціна позову – 52845 грн. 48 коп., сума яка підлягає до задоволення – 3000 грн., витрати на правову допомогу – 2700 грн. відповідно 3000:2700/52845,48 = 153,28).

Окрім того з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 40 грн. 01 коп. (ціна позову – 52845 грн. 48 коп., сума яка підлягає до сплати при поданні позову – 704 грн. 80 коп., сума яка підлягає до задоволення – 3000 грн., відповідно 3000:704,80/52845,48=40,01).

Керуючись ст. 12, 19, 48, 76-82, 89, 141, 247, 263, 265,268, 354 ЦПК України, ст.22, 280, 979, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постановою Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розясненнями Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п.п.3,9 постанови від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_5»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок нанесення шкоди здоров’ю – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_5 - 3000 грн. моральної шкоди та 153 грн. 28 коп. витрат на правову допомогу, а всього 3153 грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_4 на користь держави судовий збір в сумі 40 грн. 01 коп.., отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106/.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Головуючий: В. О. Прилуцький