Вирок № 77225659, 19.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/766/17

Номер провадження 1-кп/623/23/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Молодовського І.О.,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого Міщенко І.І.,

законного представника ОСОБА_3,

потерпілих не з'явилися,

представника служби у справах дітей Бойко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюму кримінальні провадження № 12016220320000487 від 02.04.2016, № 12016220320001088 від 06.07.2016 за обвинуваченням:

неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ізюму Харківської області, громадянина України, українця, судимого вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.07.2016 за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільненого від покарання з випробувальним терміном у 2 роки, РНОКПП: НОМЕР_1, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, засіб зв'язку: мобільний телефон НОМЕР_2.

у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи неповнолітнім, повторно, 20 березня 2016 року, близько 2 години, переслідуючи корисливу мету - наживу, діючи за попередньою змовою та спільно з невстановленими особами, кримінальне провадження стосовно яких виділено в окреме провадження, крізь кватирку проник до дачного будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав телевізор ТМ «Patriot» модель «КМ-1538» вартістю 693 грн. 33 коп.; DVD плеєр ТМ «ВВК» модель «DV311SI» вартістю 276 грн. 67 коп. та телевізійну антену «Indoor hi - tech» оцінити яку не виявилось можливим, що належали ОСОБА_5, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну сумму, яка згідно висновку товарознавчої експертизи №2548 від 11.05.2016 року, складає 970 грн.

Таким чином, своїми умисними діями неповнолітній ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Крім того, ОСОБА_1, вчинивши у період січня-лютого 2016 року корисливі злочини, за які засуджений вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.07.2016, на шлях виправлення не став та скоїв аналогічний злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, повторно, 05.07.2016, близько 17 години 00 хвилин, перебуваючи на пляжі річки Сіверський Донець поблизу провулка Берегового у м. Ізюмі Харківської області, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю уваги зі сторони власників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, таємно викрав мобільні телефони ТМ «Samsung» модель «GT-S7272» у чохлі, що належить неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6, вартістю згідно з висновком експерта№ 6541 від 27.12.2016 - 1099 грн. 67 коп. та ТМ «Nokia» модель «RM-813» лінійка «302», що належить неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7, вартістю згідно з висновком експерта№ 6541 від 27.12.2016 - 460 грн.,чим завдав неповнолітнім потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

У сукупності ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та просив суд призначити мінімальну міру покарання.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_5, неповнолітні потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх законні представники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви з проханням розглядати справу без їх участі, зазначили про відсутність до обвинуваченого претензій матеріального характеру.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе виним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз'яснює сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, а його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України, відповідно.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, не одружений, не працює, раніше судимий за вчинення корисливого злочину, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, перебуває на обліку в Ізюмсько-Борівському ОМВК, що підтверджується наданими суду копією паспорту громадянина України, довідками лікарів, копією посвідчення Ізюмсько-Борівськогого ОМВК, характеристикою з місця проживання, копією вироку суду.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб. Ризик вчинення повторного злочину та ризик небезпеки для суспільства органом пробації був оцінений як середній.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до злочину середньої категорії тяжкості та тяжкого злочину, відповідно.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Згідно ППВСУ №5 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», суди при призначенні покарання неповнолітнім повинні суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого «поза розумного сумніву» у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло доведена у повному обсязі під час судового розгляду.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкцій кримінального закону, якими передбачена відповідальність за вчинене, суд, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним правопорушень та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, а також дані, що характеризують його особу, його молодий вік, конкретні обставини скоєння правопорушення, вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України в неповнолітньому віці, смерть батька ОСОБА_10, який помер 09 липня 2018 року, дані про його особу та родину, матеріальну незабезпеченість, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, наявність обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, те, що він раніше був судимим за корисливий злочин, і знову скоїв корисливі злочини, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, відсутність претензій матеріального характеру зі сторони потерпілих, повне відшкодування заподіяної шкоди, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого задля запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції його від суспільства та приходить до висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів буде призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статей, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, із застосуванням положень ст.ст.70 ч.1, 70 ч.4, 75,76 КК України та ст.104 КК України, відповіднодо якої звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповіднодо статей 75-78 КК України, з урахуванням положень,передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини, за які призначається покарання, до постановлення попереднього вироку Ізюмським міськрайонним судом Харківської області від 08.07.2016, тому остаточне покарання має бути призначене з урахуванням покарання, призначеного цим вироком.

Обраний під час досудового слідства стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнити його з-під варти негайно в залі суду.

Долю речових доказів по справі суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати, пов'язані із залученням експертів у кримінальному провадженні № 12016220320001088 від 06.07.2016, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Судові витрати, пов'язані із залученням експертів у кримінальному провадженні № 12016220320000487 від 02.04.2016, вважати стягнутими згідно вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківськоїобласті від 14.08.2018.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Неповнолітнього ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України - у виді у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

-за ч.3 ст.185 КК України - у виді у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк у 4 (чотири) роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, і невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.07.2016, остаточно визначити ОСОБА_1 до відбуття покарання - 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного випробувального строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 в період випробувального строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Обраний під час досудового слідства стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-телевізор ТМ «Patriot» модель «КМ-1538»; DVD-плеєр ТМ «ВВК», модель «DV311SI» та телевізійну антену «Indoor hi-tech», вважати повернутими потерпілому ОСОБА_11; під розписку;

-мобільний телефон ТМ «Samsung» модель «GT-S7272» у чохлі, що належить неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 вважати повернутим неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6. під розписку.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з проведенням: -судово-товарознавчої експертизи № 6541 від 27.12.2016, вартістю 351 (триста п'ятдесят одна) грн. 84 коп.на користь державив особі НДЕКЦ ( код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС в Комінтернівському районі м. Харкова).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Засудженому до позбавлення волі ОСОБА_1 строк оскарження вироку слід рахувати з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, його захиснику, законному представнику та прокурору.

Головуючий суддя Т. Д. Бєссонова