Рішення № 77224821, 03.10.2018, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1229/17

Номер провадження 2/556/30/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2018 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в особі

головуючого судді Закревського Л.В.,

при секретарі Басик Г.Т.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за позовом представника позивача адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачки Приватне акціонерне товариство «Ковельмолоко» про стягнення заборгованості за поставлений товар,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулися до суду з даним позовом, в обґрунтування позову зазначили, що у травні 2015 року ОСОБА_1 здавав (передавав) ОСОБА_3 коров'яче молоко, згідно взаємної усної домовленості. Сторонами спору було узгоджено між собою, всі істотні договірні відносини.

Відповідно до взятих на себе зобов’язань відповідачка повинна була приймати молоко встановленої якості. За усною домовленістю відповідачка ОСОБА_3 повинна була розраховуватися з позивачем ОСОБА_1 за здане ним молоко у травні 2015 року протягом наступного календарного місяця, тобто протягом червня 2015 року.

Так, позивачем у травні 2015 року здано відповідачці коров'ячого молока на загальну вартість 5 454,90 грн. Таким чином, у 2015 році між сторонами спору діяли правовідносини, відповідно до яких ОСОБА_1 зобов'язувався здавати (передавати) ОСОБА_3 молоко, а остання зобов’язувалася приймати вказане молоко та сплачувати його вартість протягом календарного місяця наступного за місяцем у якому здавалося молоко.

Однак, відповідачка ОСОБА_3 за здане позивачем ОСОБА_1 у травні 2015 року, молоко не розрахувалась, неодноразово запевнявши, що така затримка є тимчасовою і вирішивши свої фінансові проблеми обов'язково розрахується, проте станом на початок серпня 2017 року так і не було проведено розрахунку. Внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 5 454,90 грн.

Позивач та його представник вказують, що відповідачка не бажає добровільно відшкодувати заборгованість яка утворилась, у зв’язку з чим, просять суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 454,90 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні дев'яносто копійок) заборгованість за поставлене молоко, та 1 310,72 грн. (одна тисяча триста десять гривень 72 копійки) інфляційних втрат, 356,00 грн. (триста п'ятдесят шість гривень нуль копійок) 3% річних.

Ухвалою суду від 18.10.2017 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 було залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачки Приватне акціонерне товариство «Ковельмолоко».

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, також пояснив, що дійсно здійснював заготівлю сировини (молоко) від населення для ПАТ «Ковельмолоко». Молоко кожного дня забирав водій який на місці перевіряв його кількість та інколи відбирав зразки для визначення якості. Гроші за поставлену сировину (молоко) привозив водій або відповідачка ОСОБА_3 Також підтвердив, що жодних письмових договорів з відповідачкою ОСОБА_3 або ПАТ «Ковельмолоко» він не укладав.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання з'явилася, заявлені вимоги не визнала в повному обсязі та пояснила, що вона на підставі договору-доручення №67 здійснювала тільки організацію заготівлі молока від населення, прийом, транспортування, документальне оформлення сировини(молока), безпосередньо здійснював переробник, тобто «ПАТ Ковельмолоко», який в подальшому не розрахувався з населенням за прийняту сировину згідно актів звірки від 17 лютого 2016 року. На підставі всіх наведених вище фактів, просила відмовити в задоволенні позову у зв’язку з його безпідставністю.

Незважаючи на неодноразові виклики представник третьої особи ПАТ «Ковельмолоко» будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засіданні не з'явився про причини неявки суду не повідомляли, заперечень чи клопотань не надсилали.

Свідок ОСОБА_4, який працював менеджером ПАТ «Ковельмолоко» в судовому засіданні пояснив, що відповідачка ОСОБА_3 здійснювала організацію та заготівлю сировини (молока) у населення від імені ПАТ «Ковельмолоко». Потім завод перераховував кошти на розрахунковий рахунок після чого відповідачка розраховувалася з заготівельниками молока в даному випадку з ОСОБА_1 а він розраховувався з населенням. Після чого проводився акт звірки перерахованих та виплачених коштів. Те що виникла заборгованість перед населенням є лише вина ПАТ «Ковельмолоко», який взяв на себе зобов’язання перед населенням, а аж ніяк не ОСОБА_3, оскільки саме ПАТ «Ковельмолоко» здійснював прийом сировини від населення та здійснював оплату за надану сировину.

Свідок ОСОБА_5, який працював заступником директора ПАТ «Ковельмолоко» по заготівлі сировини в судовому засіданні пояснив, що коли виникла заборгованість ПАТ «Ковельмолоко» перед населенням ОСОБА_3 працювала по договору доручення з ПАТ «Ковельмолоко» та здійснювала організацію та заготівлю сировини (молока) у населення від імені ПАТ «Ковельмолоко». Завод перераховував кошти на розрахунковий рахунок після чого відповідачка розраховувалася з заготівельниками молока в різних населених пунктах, а вони в свою чергу розраховувалися з населенням. ОСОБА_3 безпосередньо гроші не отримувала. Після того як відповідачка проводила розрахунок з населенням проводився акт звірки. Гроші завод у повному обсязі не виплатив, що підтверджується актом звірки.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, надали суду аналогічні пояснення в яких вказали, що сировину (молоко) в своєму населеному пункті здавали безпосередньо ОСОБА_1, який також здійснював оплату за поставлений товар. Також підтвердили, що відповідачка ОСОБА_3 у них сировину (молоко) не приймала та за неї не розраховувалася.

Заслухавши пояснення сторін, свідків дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до пп.9 п.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» якого справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору-доручення від 01.06.2013 року №67 на закупівлю молока в населення який укладений між довіритилем ПАТ «Ковельмолока» в особі Генерального директора ОСОБА_8, діючого на підставі статуту та довіреною підприємцем ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 здійснювала тільки організацію заготівлі молока від населення, прийом, транспортування. З даного договору також вбачається, що документальне оформлення сировини (молока), безпосередньо здійснював переробник, тобто «ПАТ Ковельмолоко», який в подальшому не розрахувався з населенням за прийняту сировину згідно актів звірки від 17 лютого 2016 року.

Тобто в судовому засіданні достовірно встановлено, що у травні 2015 року ОСОБА_3 усно домовилася з ОСОБА_1, що він буде проводити заготівлю сировини (молоко) від населення для ПАТ «Ковельмолоко». А відповідачка в свою чергу мала отримувати кошти від ПАТ «Ковельмолоко», які перераховувалися на розрахункові рахунки та передавати позивачу щоб він розраховувався з населенням.

ОСОБА_1, відповідно до взятих на себе зобов’язань приймав молоко від населення.

Кожного дня від ПАТ «Ковельмолоко» до позивача ОСОБА_1 приїзджала машина щоб забрати заготовлену сировину (молоко). Водій на місці оформляв усі необхідні документи та проводив відбір зразків сировини для визначення якості.

Дані обставини в судовому засіданні не заперечувалися позивачем та його представником та були підтверджені свідками.

У травні 2015 року у ПАТ «Ковельмолоко» виникли фінансові проблеми у зв’язку з якими завод не перерахував коштів відповідачці ОСОБА_3 для того щоб вона розрахувалася з позивачем ОСОБА_1 за заготовлену сировину (молоко), а він в свою чергу розрахувався з населенням за здане молоко.

Також позивач та його представник вказують, що з вини відповідачки станом на початок серпня 2017 року так і не було проведено розрахунку. Внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 5 454,90 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні дев'яносто копійок) заборгованість за поставлене молоко, та 1 310,72 грн. (одна тисяча триста десять гривень 72 копійки) інфляційних втрат, 356,00 грн. (триста п'ятдесят шість гривень нуль копійок) 3% річних.

З приводу повернення боргу, позивач звертався до Рожищенського ВП Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області, на що йому було надана відповідь, що в ході перевірки не виявлено ознак кримінального правопорушення, факти, вказані ним в заяві, належать до цивільно-правових відносин, які необхідно розглядати в судовому порядку.

В судовому засіданні наявність будь-яких правовідносин не було підтверджено жодними належними та допустимими доказами чи поясненнями свідків.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Представник позивача та позивач, при зверненні з позовом до суду, при попередньому розгляді справи та при розгляді її по суті, жодного письмового доказу в підтвердження своїх позовних вимог, суду не надали. Так, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за поставлений товар, до відповідачки ОСОБА_3 посилаючись на те, що в основі був усний договір між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 яка діяла від імені «ПАТ Ковельмолоко», про здачу молока, позивач та його представник не назвали суду необхідних і суттєвих умов усної угоди по яких була досягнута домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як то період, який діяла ця угода, кількість та жирність зданого молока, ціна, за якою здавалось молоко. Усі заявлені вимоги грунтуються на усних доказах та припущеннях, а не на належних письмових доказах. Вимагаючи стягнути з відповідачки ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 5 454,90 гривень, позивач та його представник не надали суду розрахунку цієї заборгованості та не пояснили які показники вони використали при підрахунку, в результаті якого отримали таку суму заборгованості відповідачки перед ним.

Також згідно листа №02/10-1 від 02.10.2018 року наданого суду від ПАТ «Ковельмолоко» вбачається, що документів щодо правовідносин з ОСОБА_3 у них не збереглося. А ОСОБА_1 ніколи у будь-яких правовідносинах з ПАТ «Ковельмолоко» не перебував.

Тобто з наданих письмових доказів, вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3, а також ПАТ «Ковельмолоко» не було жодних правовідносин на які посилаються позивач та його представник.

Правовідносини з приводу роздрібної купівлі-продажу регулюються ст.ст. 698-704 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 698 ЦК України передбачає, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до ч. 2 ст. 704 ЦК України договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України установлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вимог даної статті, позивач та його представник не надали суду доказів в обґрунтування своєї позовної заяви, а саме - доказів того, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, яка здійснювала прийом сировини (молока); будь-які документи, що підтверджують ціну поставленої сировини; докази отримання саме відповідачкою сировини та в кількості зазначеній в позовній заяві.

Таким чином, даючи аналіз зібраних доказів по справі, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності боргу відповідачки перед позивачем за поставлену сировини (молока). Отже, позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів, надавши належну правову оцінку яким, суд мав би можливість дійти обґрунтованого висновку про задоволення позову. Позивач та його представник скористалася своїм правом на судовий захист, однак їх позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 252, 253, 263, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 698-704, 712 ЦК України суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних представника позивача адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлений товар – відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Вступна та резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 жовтня 2018 року. Рішення у повному обсязі виготовлено та проголошено 08 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Л.В.Закревський