Рішення № 77223932, 10.10.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2305/17

Провадження №2/524/1270/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі: - представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, - представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів) та стягнення коштів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В

У квітня 2017 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів) та стягнення коштів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позивач зазначала, що з відповідачем ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1998 року до 2003 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час навчається у Вищій банківській школі м. Вроцлав Польша.

Згідно рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 лютого 2016 року, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року, відповідач повинен був сплачувати на її користь кошти на утримання сина в розмірі 1/4 частині всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Однак, з 24 квітня 2013 року відповідач допустив заборгованість по сплаті аліментів, розмір якої станом на 15 серпня 2016 року складає 12392,28 грн.

Просила стягнути з відповідача ОСОБА_3: - кошти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частин його заробітку щомісячно до закінчення сином навчання - ІНФОРМАЦІЯ_5; - пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 47143,29 грн. (т. 1 а.с. 1-7).

Ухвалою судді від 11 травня 2017 року було відкрито провадження у цивільній справі та залучено третьою особою ОСОБА_5 (т. 1 а.с.25).

Ухвалою суду від 18 травня 2017 року залучено до участі у справі третьою особою - Автозаводський ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (т. 1 а.с. 30).

17 серпня 2017 року було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалено заочне рішення про задоволення позову (т. 1 а.с. 79-81).

Ухвалою суду від 27 лютого 2018 року заочне рішення суду було скасовано у зв'язку з наявністю поважних обставин, зокрема щодо перебування відповідача ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, народженням у шлюбі двох малолітніх дітей. ОСОБА_6 була залучена до участі у справі третьою особою ( т. 1 а.с. 126).

Ухвалою суду від 18 травня 2018 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, витребувано від: - ПАТ КБ «Приватбанк» інформація про відкриті рахунки відповідача та витяг з особових рахунків щодо руху коштів; - Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області матеріали виконавчого провадження про стягнення аліментів (т. 1 а.с. 196).

02 липня 2018 року до суду надійшла письмова заява позивача ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог, зокрема щодо зменшення розміру пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, в якій позивач просила стягнути пеню в розмірі 13044,78 грн., що відповідав 100 відсоткам боргу по аліментам (т. 2 а.с.1-3).

10 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позов, в якому відповідач погодився з позовною вимогою щодо сплати пені у розмірі 13044,78 грн. та не заперечував щодо стягнення аліментів на повнолітнього сина у зв'язку з продовження ним навчання у розмірі по 850 грн. щомісячно (т. 2 а.с.78-81).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов з врахуванням його часткової зміни підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, які були викладені у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 з позовом погодився частково, не заперечуючи щодо вимог про стягнення пені з врахуванням зменшення розміру, але просив визначити розмір аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі по 850 грн. щомісячно, оскільки відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей.

Позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, представник третьої особи - Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у судове засідання не прибули, просили розглянути справу за їх відсутності, про що надали письмові заяви.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1998 року по 29 вересня 2003 року. Від даного шлюбу сторони у справі мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

котрий перебуває на утриманні у позивача, продовжує навчання, зокрема навчається у Вищій банківській школі м. Вроцлав в ОСОБА_7, де тимчасово проживає. Строк навчання ОСОБА_5 у Вищій банківській школі м. Вроцлав становить три роки, з 01 жовтня 2016 року по вересень 2019 року. Повнолітній син сторін не працює. Позивач ОСОБА_1 не повідомила суд та не надала будь-які докази про місце своєї роботи, наявність та розміри доходів за місцем роботи, інших видів доходів.

Відповідач ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 16 грудня 2005 року, у якому мають дітей: дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. Станом на день розгляду справи відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_6, їх малолітні діти тимчасово проживають в Королівстві Іспанія. Відповідач ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6 не повідомили суд та не надали будь-які докази про місця своєї роботи, наявність та розміри їх доходів за місцем роботи, інших видів доходів. Крім того, відповідач ОСОБА_3 інших дітей та осіб на утриманні не має, не має ознак інвалідності, фактично є працездатним.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року було скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 лютого 2016 року по цивільній справі № 524/7701/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання неповнолітньої дитини, та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання дитини (аліменти) - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького міського управління юстиції від 07 липня 2016 року було відкрито виконавче провадження ВП №51585059 на підставі виконавчого листа за №524/7701/15-ц, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука 04 липня 2016 року на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року у справі за №524/7701/15-ц.

У ході виконавчого провадження ВП №51585059 головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Пасько С.В. було обчислено розміри аліментів, які повинен був сплатити відповідач на користь позивача та розміри заборгованості по цим аліментам, яка станом на 15 серпня 2016 року становить 12392,28 грн., а станом на 11 березня 2017 року - 13044,78 грн., виходячи з розмірів середньої заробітної плати по м. Кременчуку, оскільки у державного виконавця були відсутні відомості про місце роботи відповідача та його доходи.

Заборгованість по аліментам відповідачем ОСОБА_3 була сплачена частково, а саме: 29 серпня 2016 року - 2970 грн., 12 вересня 2016 року - 2298,68 грн., 24 березня 2017 року - 2091 грн., 15 грудня 2017 року - 10075 грн. Заборгованість по аліментам становить 2969,78 грн. (т. 2 а. с. 11).

Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У ч. 2 ст. 196 цього Кодексу встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки(пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд вважає, що саме з вини відповідача ОСОБА_3 виникла заборгованість по аліментам, присуджених судом на користь позивача, оскільки відповідач не вживав заходів щодо своєчасної сплати аліментів, свого працевлаштування, вирішення питання про зміну розмірів аліментів, присуджених на користь позивача, відстрочки чи розстрочки сплати таких аліментів за умови виникнення обставин, що свідчили б про погіршення матеріального становища відповідача.

Відповідач не подав до суду належних, допустимих, безспірних і достовірних доказів про необхідність його звільнення від сплати аліментів та про те, що доход його повнолітньої дитини перевищує доход кожної із сторін по справі та докази на підтвердження відсутності його вини у виникненні боргу по сплаті аліментів на користь позивача.

Звідси, відповідач за висновком суду зобов'язаний згідно ч.1 ст. 196 СК України сплатити неустойку на користь позивача у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів.

Розрахунок пені на суму 47143,29 грн., який було позивачем здійснено та наведено у первісній позовній заяві, вчинено позивачем вірно, відповідно ст. 196 СК України, виходячи із сум нарахованої заборгованості по аліментам, що узгоджується з висновками та позицією Верховного Суду, які наведені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі за № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18, щодо того, що пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Спір між сторонами у справі щодо порядку обчислення та розмірів пені - відсутній. При цьому, суд враховує, що позивач зменшила свої вимоги щодо розмірів пені з 47143,29 грн. до 13044,78 грн., який не перевищує 100% розміру боргу по аліментам, а відповідач погодився на сплату пені в розмірі 13044,78 грн. у повному обсязі.

Тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 13044,78 грн. за прострочення сплати аліментів, присуджених рішенням суду.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно ст. 199 СК України:

1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

2. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

3. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ст. 200 цього Кодексу:

1. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

2. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Також, у ст. 201 СК України встановлено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги у спосіб сплати аліментів, чітко врегульовані зазначеним нормами СК України.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані обставини, які вказані у ст. ст. 199, 182 СК України, як щодо матеріального становища батьків, їх сімейного стану, стану здоров'я, наявності утриманців, а також матеріальне становище повнолітньої дитини, зокрема, необхідність витрат по оплаті вартості навчання, підручників та навчальних посібників, проживання за місцем знаходження навчального закладу, проїзду до навчального закладу за місцем його розташування, а за даних обставин вартості проїзду до постійного місця проживання в Україні.

Повнолітній син сторін у справі - третя особа ОСОБА_5 продовжує навчання, зокрема навчається у Вищій банківській школі м. Вроцлав в ОСОБА_7, де тимчасово проживає, перебуває на утриманні у позивача. Строк навчання ОСОБА_5 у Вищій банківській школі м. Вроцлав становить три роки, з 01 жовтня 2016 року по вересень 2019 року. Повнолітній син сторін не працює.

Позивач ОСОБА_1 не повідомила суд та не надала будь-які докази про місце своєї роботи, наявність та розміри доходів за місцем роботи, інших видів доходів.

Відповідач ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 16 грудня 2005 року, у якому мають дітей: дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. Станом на день розгляду справи відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_6, їх малолітні діти тимчасово проживають в Королівстві Іспанія.

Відповідач ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6 не повідомили суд та не надали будь-які докази про місця своєї роботи, наявність та розміри їх доходів за місцем роботи, інших видів доходів. Крім того, відповідач ОСОБА_3 інших дітей та осіб на утриманні не має, не має ознак інвалідності, фактично є працездатним.

Незаперечним є факт щодо наявності у сторін у справі, як батьків, рівних прав та обов'язків стосовно їх повнолітнього сина ОСОБА_5

Обов'язок сторін у справі щодо утримання повнолітнього сина, котрий продовжує навчання, виникає за наявності сукупності таких фактів: - досягнення дитиною віку 18 років, але менше 23 років; - продовження навчання; - наявності потреби у дитини у матеріальній допомозі; - наявності у батьків можливості надавати матеріальну допомогу.

Виходячи із принципу рівності прав та обов'язків батьків, сторони у справі повинні брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того з ким із них проживає повнолітня дитина.

Суд констатує, що третя особа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, котрий є повнолітнім, не досяг віку 23-х років, продовжує навчання, зокрема навчається у Вищій банківській школі м. Вроцлав в ОСОБА_7, не працює, має потребу щодо забезпечення та оплати вартості проживання за місцем навчання, проїзду до України під час канікул, а звідси має потребу та право на отримання від батьків - сторін у справі матеріальної допомоги на своє утримання.

Фактично, третя особа ОСОБА_5 перебуває на утриманні у матері - позивача у справі.

Відповідач ОСОБА_3, який не є непрацездатною особою, котрий має на утриманні двох малолітніх дітей, інших осіб на утриманні не має, а також не має будь-які аліментні зобов'язання перед іншими особами, має реальну можливість надання належної і достатньої матеріальної допомоги позивачеві на утримання повнолітньої дитини, яку у добровільному порядку ні позивачеві, ні сину не надає.

Сторони у справі та їх представники, незважаючи на відповідні роз'яснення та вимоги суду, не надали відомості та відповідні докази про наявні місця роботи, джерела доходів кожної із сторін у справі.

Суд приймає до уваги заяву відповідача та його представника щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, що відповідає вимогам ст. 200 СК України.

Однак, суд критично оцінює запропонований відповідачем та його представником розмір аліментів в 850 грн. щомісячно, оскільки такий розмір не відповідає фактичним обставинам, який було обчислено тільки із застосуванням принципу рівності батьків в обов'язках по утриманню дитини шляхом поділу сумарної величини в 1700 грн. (1700:2).

Суд, на підставі встановлених фактів, вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти (аліменти) на утримання повнолітнього сина, котрий продовжує навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову і до ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто в межах заявлених позовних вимог.

При цьому, суд враховує частково доводи позивача та її представника щодо майнового стану відповідача. Дійсно, відповідач мав у м. Кременчук декілька об'єктів нерухомого майна, які ним були відчужені, що не було спростовано відповідачем та його представником. Однак, твердження представника позивача про наявність у відповідача стабільних доходів з посиланням на витяги з особового рахунку відповідача, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» не є переконливими. З витягу з особового рахунку постає, що відповідач здійснив розрахунки при придбанні продуктів харчування та товарів за період часу з вересня 2015 року до травня 2018 року на загальну суму в 1 млн. 048 тис.091 грн.78 коп. За висновком суду, такі витрати відповідача не вказують про джерела доходів, свідчать не про мінливі, нерегулярні та значні доходи, а про наявність у відповідача стабільного фінансового становища, а звідси про наявність реальної, фактичної можливості у відповідача сплачувати позивачеві кошти на утримання сина.

Обчислюючи розмір аліментів в 2500 грн., суд врахував також і сімейний стан відповідача, котрий має на утриманні двох малолітніх дітей, необхідність недопущення погіршення матеріального становища відповідача, третьої особи ОСОБА_6 та їх дітей.

Також, суд врахував і пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, які він надав у судовому засіданні при розгляді запропонованої відповідачем пропозиції сплати аліментів у твердій грошовій сумі, щодо того, що позивача влаштував розмір аліментів у твердій грошовій сумі в 500 злотих ОСОБА_7, що по курсу НБУ еквівалентно приблизно 3500 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 не надали суду належні і допустимі докази на підтвердження позову в частині визначення розміру аліментів в 1/4 частину доходів відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 не надали суду належні і допустимі докази на спростування позову в цілому, визначення розміру аліментів в 850 грн. щомісячно, звільнення від сплати аліментів, наявності тяжкого сімейного та майнового становища у відповідача та третьої особи ОСОБА_6

Необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 805,45 грн. (13044,78 грн.+(2500грн.х27)), де: - 13044,78 грн. - розмір пені; - 2500грн. - розмір аліментів; - 27 - кількість місяців - періоду часу з квітня 2017 року по червень 2019 року - сплати аліментів.

Відповідно ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення сум платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.180, 182, 183, 184, 196, 198-201 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати коштів, стягнутих рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - в розмірі 13044,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 05 квітня 2017 року до закінчення ОСОБА_5 навчання - ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 805,45 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів виконати негайно в межах сум платежу за один місяць.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_1, проживає: АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_2, проживає: АДРЕСА_1.

Третя особа: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: АДРЕСА_2.

Третя особа: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає: АДРЕСА_3.

Третя особа: Автозаводський ВДВС Гтую у Полтавській області, код ЄДРПОУ: 34987562, м. Кременчук, вул. Академіка Маслова, буд. № 15/4.

Повне рішення виготовлено 18 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: