Рішення № 77222817, 26.09.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4937/17

Номер провадження 2/404/610/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ліки Плюс» про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліки Плюс», якою просить скасувати наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю «Ліки Плюс» №ЛП/К- 00033 від 03 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 – фармацевта з займаної посади з 03.05.2017 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку з привозом на строкову військову службу; поновити ОСОБА_1 на роботі в товаристві з обмеженою відповідальністю «Ліки Плюс» в якості фармацевта з 03 травня 2017 року; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ліки Плюс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 03 травня 2017 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 травня 2012 року ТОВ «Ліки Плюс» прийняло позивача на роботу на посаду фармацевта.

05 травня 2017 року о 09.00 год. повісткою ОСОБА_1 було запропоновано з’явитись до призовної дільниці та 10 травня 2017 року повідомлено повісткою про те, що він призваний на строкову службу та зарахований в команду №К-39, 10 травня 2017 року о 08:00 год. повісткою йому було запропоновано з’явитись до призовної дільниці для відправки на збірний пункт.

Вказує, що з 29.05.2017 року по теперішній час дійсно проходить строкову військову службу.

03 травня 2017 року на підставі наказу ТОВ «Ліки Плюс» №ЛП/К-00033 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 03.05.2017 року за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що звільнення здійснено адміністрацією в порушення гарантій, передбачених Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Вказує, що про винесення будь-яких наказів про звільнення йому нічого не було відомо, наказ про звільнення був виданий 03 травня 2017 року, тоді як призвано його на військову службу 05 травня 2017 року. Тобто, фактично за два дні до призову, коли ще не було відомо чи прийнятий позивач на службу, його звільнили на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП.

У зв’язку з викладеним змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Також, представник позивача подала до суду заяву від 01.02.2018 року, якою просила поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду з позовом до ТОВ «Ліки Плюс» про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу /а.с. 130-131/, так як позивач з 29.05.2017 року по теперішній час проходить строкову військову службу та про своє звільнення дізнався на початку серпня зі слів матері.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заперечення мотивовані тим, що позивач при прийнятті на роботу, під особистий підпис був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Ліки Плюс».

Відповідно до розпорядку роботи працівників відділу запасів, затвердженого директором ТОВ «Ліки Плюс» 05.10.2016 року, тривалість робочого часу встановлена з 08:00 до 18:00, з перервою на обід з 12:00 до 13:00 та технічними перервами з 10:45-11:00 та 16:00-16:15.

03.05.2017 року заступником завідуючого відділу запасів ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_2, на ім’я директора ТОВ «Ліки Плюс» було скеровано службову записку про те, що фармацевт відділу запасів ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_1 не з’явився на роботу.

03.05.2017 року за підписами директора ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_3, заступника завідуючого відділу запасів ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_2 та юриста ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_4 було складено акт про відсутність на робочому місці фармацевта відділу запасів ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_1 протягом всього робочого дня.

Факт відсутності позивача на робочому місці також підтверджується Табелем обліку використання робочого часу по ТОВ «Ліки Плюс», звітний період 01-31.05.2017 року.

03.05.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за ініціативою роботодавця за прогул без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

04.05.2017 року за підписами директора ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_3, заступника директора ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_5 та діловода ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_6 було складено акт про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 про причини відсутності на робочому місці 03.05.2017 року та 04.05.2017 року.

Листами №65 від 03.05.2017 року, №66/1 від 12.05.2017 року, №101 від 29.05.2017 року, №112 від 21.06.2017 року позивачу неодноразово пропонувалось з’явитись до офісу ТОВ «Ліки Плюс» для отримання наказу про звільнення, отримання трудової книжки, проведення розрахунків тощо, проте всі листи повернулись із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач станом на 26.09.2017 року в бухгалтерію ТОВ «Ліки Плюс» не з’являвся.

Крім того, як стверджує сам позивач у позовній заяві, власне прогул, за який його було звільнено, мав місце 03 травня 2017 року, а виклик до призовної дільниці він отримав лише 05 травня 2017 року, тобто лише через два дні після звільнення і як стверджує сам позивач нікому не було відомо чи призвуть його на військову службу чи ні.

Крім того, 17 травня 2018 року представник відповідача звернувся до суду зі заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності /а.с. 159-160/.

Свідок ОСОБА_5, який працює заступником директора ТОВ «Ліки Плюс», в судовому засіданні пояснив, що 03.05.2017 року ОСОБА_1, робочий час якого тривав з 09-00 год. до 18-00 год., не вийшов на роботу, в результаті чого було складено акт про відсутність на роботі. Зазначав, що позивач працював на складі, який розташований в іншому приміщенні, ніж робоче місце свідка. Вказав, що з власної ініціативи здійснює обхід робочих місць, однак 03.05.2017 року не бачив ОСОБА_1 на протязі всього робочого дня. В який саме час було складено акт не пам’ятає, акт складав діловод ОСОБА_6, крім нього підписував директор та ще хтось,точно не може сказати. 04.05.2017 року ОСОБА_5 був відсутній на роботі, з’явився ближче до кінця робочого дня для того щоб підписати акт. 05.05.2017 року ОСОБА_1 був на роботі, директор проводив з ним бесіду. 06.05.2017 року свідок був в відрядженні, тому сказати чи був ОСОБА_1 в той день на роботі не може, бачив позивача останній раз 04.05.2017 року.

Свідок ОСОБА_3, який працює директором ТОВ «Ліки Плюс», пояснив суду, що його робоче місце знаходиться за адресою: вул. Пашутіна, 44б, м. Кропивницький. ОСОБА_1 працював у відділі запасів ТОВ «Ліки Плюс», приміщення якого не відокремлене, та у зв’язку зі своїми посадовими обов’язками переміщувався по всьому приміщенні аптеки. Свідок 03.05.2017 року приїхав на роботу о 10 год., здійснивши обхід робочих місць, не помітив ОСОБА_1 і деяких інших працівників на своїх робочих місцях та намагався з’ясувати причини їх відсутності. Свідок дав розпорядження безпосередньому керівнику позивача ОСОБА_2 з»ясувати причини його відсутності на робочому місці, але в той момент вона була зайнята і цим питанням займалася юрист Новохатько. Після того, як остання не змогла пояснити причини відсутності ОСОБА_1, свідок особисто зателефонував йому, на що позивач відповів у грубій формі та не надав пояснення щодо причини відсутності. При підписанні акту в кабінеті була Савіцька, яка готувала документи. На наступний день ОСОБА_1 з’явився на роботу на протязі робочого дня, свідок точно не пам’ятає час, але не зранку, в коридорі директор запитав про причини його відсутності, але він відмовився надати пояснення. Також позивачу було запропоновано ознайомитись із складеними 03.05.2017 року документами, від чого він також відмовився. Свідок зазначив, що декілька разів телефонував та пропонував прийти на бесіду, але позивач відмовився. Зі слів працівників знає, що ОСОБА_1 приходив десь у 10-тих числах травня, але свідок його не бачив.

Свідок ОСОБА_4, який працює на посаді юриста в ТОВ «Ліки Плюс», пояснив суду, 03.05.2017 року до нього неодноразово зверталась заступник завідуючого відділу запасів ОСОБА_2 із питанням щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі з невідомих причин. За вказаних обставин, він ближче до 5-ої години вечора дав вказівку помічниці скласти акт та подати відповідні документи на ознайомлення директору ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_3 Після 03.05.2017 року до теперішнього часу не бачив ОСОБА_1. Підписував лише 03.05.2017 року акт про відсутність на роботі в другій половині дня, ближче до кінця робочого часу, особисто не вчиняв дії щодо розшуку ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_6, яка працює діловодом в ТОВ «Ліки Плюс» пояснила суду, що ОСОБА_1 працював у відділі запасів в ТОВ «Ліки Плюс». 03.05.2017 року його на роботі не було, 04.05.2017 року бачила його ближче до кінця робочого дня. Позивач заходив до директора, який намагався з ним поговорити з приводу відсутності 03.05.2017 року, але ОСОБА_1 пішов. Вказана розмова відбувалась у присутності свідка. За вказаних обставин було складено акт про відмову від дачі пояснень.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.06.2012 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду молодшого фармацевта відділу запасів у ТОВ «Ліки Плюс» та 11.11.2014 року було переведено на посаду фармацевта відділу запасів аптеки №1, про що свідчить копія трудової книжки /а.с. 21-23/.

03.05.2017 року заступником завідуючого відділу запасів ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_2, на ім’я директора ТОВ «Ліки Плюс» було скеровано службову записку про те, що фармацевт відділу запасів ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_1 не з’явився на роботу /а.с. 18/.

Згідно акту про відсутність на роботі фармацевта відділу запасів від 03.05.2017 року, складеного працівниками ТОВ «Ліки Плюс»: директором ОСОБА_3, заст. завідуючого відділом запасів ОСОБА_2, юристом Дяченко М.Ю., які своїми підписами засвідчують, що 03 травня 2017 року фармацевт відділу запасів ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом всього робочого дня /а.с. 17/.

Факт відсутності позивача на робочому місці також підтверджується Табелем обліку використання робочого часу по ТОВ «Ліки Плюс», звітний період 01-31.05.2017 року /а.с. 57-64/.

Наказом ТОВ «Ліки Плюс» №ЛП/К-00033 від 03.05.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за ініціативою роботодавця за прогул без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України /а.с. 16/.

04.05.2017 року за підписами директора ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_3, заступника директора ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_5 та діловода ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_6 було складено акт про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 про причини відсутності на робочому місці 03.05.2017 року та 04.05.2017 року /а.с. 19/.

Згідно акту відмови від підпису від 04.05.2017 року, 04 травня 2017 року близько 17-30 години ОСОБА_1, прийшовши в адміністрацію ТОВ «Ліки Плюс» за адресою: м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 44-б, в присутності працівників ТОВ «Ліки Плюс»: директора ОСОБА_3, заступника директора ОСОБА_5, бухгалтера-касира ОСОБА_7, був ознайомлений зі змістом наказу №ЛП/К-00033 від 03.05.2017 року про припинення трудового договору та з записом в трудовій книжці, з бухгалтерською документацією і, без надання жодних пояснень, від підпису даних документів відмовився /а.с. 20/.

Згідно п. 2 розділу ІІІ трудового договору №27 з фармацевтом від 11 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Ліки Плюс» та фармацевтом ОСОБА_1, фармацевт зобов’язаний у своїй діяльності керуватися діючим законодавством України в галузі фармації, внутрішніми документами підприємства, зокрема Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Інструкцією «Про порядок приймання на роботу та звільнення з роботи працівників ТОВ «Ліки Плюс» та Посадовою Інструкцією фармацевта, затвердженою наказом директора /а.с. 35-37/.

Відповідно до п. 1.14, 1.20 посадової інструкції №50 фармацевта відділу запасів, затвердженої директором ТОВ «Ліки Плюс» від 11.11.2014 року, з якою було ознайомлено ОСОБА_1, фармацевт зобов’язаний вчасно починати та закінчувати роботу аптечного кіоску (пункту) у відповідності з трудовим розпорядком; під час роботи не займатись сторонніми справами. У випадку виявлення порушень в роботі аптечного кіоску (пункту) по вині фармацевта, на нього покладається відповідальність згідно Законів України /а.с. 32-34/.

Згідно розпорядку роботи працівників відділу запасів, затвердженого директором ТОВ «Ліки Плюс» 05.10.2016 року, тривалість робочого часу першої зміни, в тому числі ОСОБА_1, встановлена з 08:00 до 17:00, з перервою на обід з 12:00 до 13:00 та технічними перервами з 10:45-11:00 та 16:00-16:15 /а.с. 38/.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Ліки Плюс», затверджених директором ТОВ «Ліки Плюс» ОСОБА_3, наказ №21 від 12.09.2007 р., основними обов’язками працівників підприємства є своєчасно та точно виконувати накази та розпорядження директора підприємства, внутрішні інструкції, правила та положення, затверджені директором, розпорядження та доручення керівників структурних підрозділів, безпосередніх керівників, нормативно-правові акти України в галузі фармації; забезпечувати ефективну роботу та чесне і сумлінне виконання обов’язків та завдань директора, керівників структурних підрозділів, безпосередніх керівників відповідно до своєї компетенції, добросовісно виконувати свої посадові обов’язки; приходити на роботу не пізніше, як за 15 хвилин до початку робочого часу, встановленого розпорядком або графіком роботи з метою завчасного перевдягання в спец. одяг та підготовки робочого місця; розпочинати роботу не пізніше часу, встановленого розпорядком або графіком роботи; використовувати весь робочий час для продуктивної праці; закінчувати робочий день не раніше часу, встановленого розпорядком або графіком роботи; у разі неможливості бути присутнім на роботі, терміново (не пізніше 3-х годин з початку роб. дня) повідомити безпосереднього керівника та адміністрацію підприємства про причини неявки та тривалість своєї відсутності на робочому місці /а.с. 65-70/.

Листами №65 від 03.05.2017 року, №66/1 від 12.05.2017 року, №101 від 29.05.2017 року, №112 від 21.06.2017 року позивачу неодноразово пропонувалось з’явитись до офісу ТОВ «Ліки Плюс» для отримання наказу про звільнення, отримання трудової книжки, проведення розрахунків тощо, проте ОСОБА_1 до ТОВ «Ліки Плюс» не з»явився.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розiрванi власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі вiдсутностi на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз’яснень, які містяться в п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №6 (із змінами та доповненнями) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У пункті 24 даної Постанови зазначено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин. Працівник, який відмовився від переведення на більш легку роботу, якої він відповідно до медичного висновку потребував за станом здоров'я, не може бути звільнений за п. 3 чи п. 4 ст. 40 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган можуть у зв'язку з цим розірвати трудовий договір за п. 2 ст. 40 КЗпП, якщо наявні передбачені ним умови.

Відсутність працівника на роботі без поважних причин є порушенням трудової дисципліни, за що статтею 147 КЗпП України передбачено притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності і застосування таких видів дисциплінарного стягнення, як догана та звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.13ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ст.77ЦПК України передбачує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст.76 ЦПК України. При цьому, відсутність працівника на роботі за станом здоров'я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи, показами свідків й іншими доказами.

05 травня 2017 року о 09.00 год. повісткою ОСОБА_1 було запропоновано з’явитись до призовної дільниці, де він знаходився 05.05.2017 року з 09:00 год. по 13 год. 30 хв. /а.с. 133/.

Згідно рапорту від 05.05.2017 року призовник ОСОБА_1 був сповіщений особисто повісткою по місцю роботи 04.05.2017 року /а.с. 134/.

Відповідно до довідки військової частини 3066 №109 від 15.06.2017 року, ОСОБА_1 проходить строкову військову службу у військовій частині 3066 м. Київ з 29 травня 2017 року по теперішній час /а.с. 135/.

Вказані докази не підтверджують присутність позивача на роботі в день прогулу або поважність причин його невиходу на роботу 03.05.2017 року, в тому числі або недопущення до роботи. Будь-яких інших належних та допустимих доказів суду не надано.

Суд приходить до висновку, що позивача було звільнено правомірно, на законній підставі, з дотриманням процедури і порядку, передбачених чинним законодавством про працю, а тому у даному випадку позивач поновленим на роботі бути не може та відповідно не має права на отримання заробітної плати за час вимушеного прогулу.

За вказаного, позовні вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо заявленої у справі заяви про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже в позові може бути відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності за умови доведеності порушення права особи, яка звернулася з позовом.

Встановивши обставини, які свідчать про те, що право позивача не було порушено, суд не застосовує норми законодавства про позовну давність.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.40,42 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Ліки Плюс» про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 12.10.2018 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда