Рішення № 77219359, 08.10.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5518/17

2/214/873/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретарі судового засідання – Рачук Г.І., Бєлікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/5518/17

за позовною заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАС ГРУП»

про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,-

Представники сторін:

від позивача – ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

За участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 27.09.2017 року, в якій просив суд стягнути з ТОВ «ІВАС ГРУП» на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 72 148 грн. та моральну шкоду у розмірі 35 000 грн.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що з 02.07.2012 року ОСОБА_1 працював в ТОВ «ІВАС ГРУП» на посаді інженера СЦБ. 19.04.2017 року трудові відносини між ним та підприємством було припинено за згодою сторін. За час роботи йому було заборговано ТОВ «ІВАС ГРУП» заробітну плату у сумі 72 148 грн. Під час звільнення керівництво підприємства гарантувало йому виплату заборгованості по заробітній платі шляхом перерахування на його рахунок, відкритий в банку. Однак таку обіцянку керівництво підприємства не виконано, його звернення з цього приводу ігнорувались, у зв’язку з чим 27.04.2017 року на адресу ТОВ «ІВАС ГРУП» він направив претензію, яку підприємством отримано 23.05.2017 року, проте відповіді так і не надано. У зв’язку з цим ОСОБА_1 вимушений був звернутися до Державної інспекції України з питань праці задля захисту його права на заробітну плату за відпрацьований час та за виконану роботу, гарантованого Конституцією України та порушеного роботодавцем. 07.08.2017 року за №3836/4/4.3-ЗВ-17 інспекцією було видано доручення із зобов’язанням Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області провести перевірку ТОВ «ІВАС ГРУП» на предмет допущення порушень трудового законодавства. За результатами проведення перевірки управлінням було виявлено ряд порушень, в тому числі, щодо виплати та нарахування заробітної плати та встановлено, що в бухгалтерському обліку підприємства не рахується заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 Як було пояснено позивачеві спеціалістами Держпраці, відповідач сплачував частину заробітної плати не офіційно, тобто без відображення і бухгалтерському та податковому обліках, не сплачував обов’язкові платежі. Дійсно, під час трудової діяльності в ТОВ «ІВАС ГРУП» ОСОБА_1 отримував частину заробітної плати офіційно із зарахуванням на відкритий на його ім’я рахунок в банку, а іншу частину отримував на руки в касі підприємства, про що ставив підпис у відомостях. В той момент він не розумів, що частину заробітної плати отримує неофіційно. На переконання ОСОБА_1, заборгованість ТОВ «ІВАС ГРУП» по виплаті йому заробітної плати становить 72 148 грн. та підтверджена Протоколом зборів працівників ТОВ «ІВАС ГРУП» від 15.03.2017 року та додатком до протоколу. Вважав, що відповідач визнав за собою зобов’язання по оплаті йому боргу по заробітній платі, тому зобов’язаний даний обов’язок виконати. Крім того, ОСОБА_1 вважав, що бездіяльністю відповідача було завдано йому моральну шкоду, оцінену в 35 000 грн., у зв’язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.01.2018 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справу прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І. з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.78).

Не погоджуючись з пред’явленими вимогами, представник відповідача ТОВ «ІВАС ГРУП» ОСОБА_3 подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.81-84). Свої заперечення представник мотивувала тим, що ОСОБА_1 дійсно було прийнято на роботу в ТОВ «ІВАС ГРУП» на посаду інженера СЦБ згідно наказу №41-К від 02.07.2012 року із визначенням оплати праці згідно штатного розпису, встановленого підприємством самостійно відповідно до ч.3 ст.64 ГК України. Із вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис, тобто вимоги ст.29 Закону України «Про оплату праці» керівництвом роботодавця було виконано належним чином, у зв’язку з чим доводи ОСОБА_1 стосовно його необізнаності з розміром заробітної плати є неспроможними. Звільнення ОСОБА_1 із займаної посади проведено за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України на підставі наказу №20 від 19.04.2017 року, що за специфікою такої підстави припинення трудових відносин передбачає досягнення спільної згоди між роботодавцем та працівником стосовно припинення трудового договору у певний строк за відсутності взаємних претензій. Так, у випадку дійсно невиконання своїх обов’язків ТОВ «ІВАС ГРУП» перед ОСОБА_1, звільнення його відбувалося б на підставі п.3 ст.38 КЗпП України, чого насправді не було. Нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювались в розмірі, погодженому з урахуванням штатного розпису при його прийнятті на роботу. Згідно розрахунково-платіжних відомостей підприємства, заборгованість по виплаті підприємством заробітної плати ОСОБА_1 відсутня, що також знайшло своє підтвердження в ході інспекційного відвідування, проведеного ГУ Держпраці у Дніпропетровській області за зверненням ОСОБА_1 Нарахована ОСОБА_1 заробітна плата бухгалтерією підприємства перераховувалась на його особистий рахунок в банку згідно Реєстрів перерахування. Посилання ОСОБА_1 на наявність перед ним заборгованості по виплаті заробітної плати на протокол зборів та відомість заробітної плати представник вважала недоречними, оскільки вказані докази не оформлені належним чином (в них відсутні дати складання, періоди, відсутній підпис бухгалтера, яка несе відповідальність за облік та виплату заробітної плати) не є первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували дійсність наявності заборгованості по зарплаті. Представник не заперечувала, що станом на 15.03.2017 року заборгованість підприємства по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 мала місце та становила 3 136,74 грн. за січень-лютий 2017 року та була повністю виплачена 27.03.2017 року. За даних обставин вимоги позивача представник відповідача вважала безпідставними та недоведеними належними, допустимими та достатніми доказами. Факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, які саме страждання ним перенесено, останнім також не доведено, як і не обґрунтовано заявлений ним розмір моральної шкоди та не деталізовано, з яким міркувань він виходив при визначенні її розміру.

Відповідь на відзив позивачем та його представником не надано, клопотань про надання додаткового часу для цього не заявлялось.

В ході розгляду справи позивачем заявлялось клопотання про виклик свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, яке ухвалою суду від 14.02.2018 року, постановленою на місці, судом задоволено (а.с.100, 102 – графа 21 журналу с/з). Інших заяв, клопотань не подавалось. Заходи забезпечення позову / доказів, зупинення/відновлення провадження, інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Присутня в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Суду пояснила, що ОСОБА_1 звертався як з претензією до ТОВ «ІВАС ГРУП» з приводу невиплати йому заборгованості по заробітній платі, так і до правоохоронних органів із заявою про злочин. ОСОБА_1 дійсно частину коштів отримував на рахунок в банку, а іншу частину – через касу на підприємстві. Не маючи юридичної освіти, він не розумів, що таким чином підприємство ухиляється від сплати податків та обов’язкових платежів за працевлаштованих осіб. В рахунок гарантії того, що підприємство виплатить ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, директор ТОВ «ІВАС ГРУП» ОСОБА_7 надав йому копію протоколу зборів та відомість по зарплаті.

Позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та позицію свого представника – ОСОБА_2 Зазначив, що заробітну плату він отримував щомісячно у відсотковому співвідношенні в залежності від рівня прибутку підприємства, письмово це ніяк не фіксувалося. Підтвердив, що під час прийняття на роботу з наказом, штатним розписом та окладом за займаною ним посадою він був ознайомлений. З огляду на те, що йому тривалий час не виплачувалась заробітна плата, він вимушений був звільнитись з підприємства шляхом розірвання трудового договору за згодою сторін. Заробітну плату він отримував на картковий рахунок та через касу підприємства наручно в сумі 2 000 – 3000 грн., які йому видавали ОСОБА_7 або ОСОБА_9

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві. Пояснила, що нарахування заробітної плати, її розмір визначаються на підставі затвердженого на підприємстві штатного розпису із визначеним в ньому окладом за кожною з посад працівників ТОВ «ІВАС ГРУП». При прийомі на роботу кожен працівник ознайомлюється із штатним розписом, а оклад визначається в наказі про прийняття на роботу у відповідності до штатного розпису. Нарахування заробітної плати на підприємстві проводиться по розрахунковим відомостям, які підписуються головним бухгалтером. Заборгованість по виплаті заробітної плати за підприємством не обліковується, та в ході проведення перевірки управлінням праці також встановлена не була. Надана ОСОБА_1 відомість по зарплаті є неналежним доказом, оскільки фактично є роздруківкою з комп’ютера без підпису бухгалтера, керівника підприємства, не датована. З огляду на відсутність заборгованості по зарплаті підприємства перед ОСОБА_1, вимоги про спричинення йому моральної шкоди є безпідставними та недоведеними.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що станом на березень 2016 року він працював начальником дільниці ТОВ «ІВАС ГРУП». Участь в загальних зборах 15.03.2017 року він приймав. Ініціатором проведення зборів став директор підприємства ОСОБА_7 з приводу наявності заборгованості підприємства перед працівниками з виплати заробітної плати за період з серпня по грудень 2016 року. Саме він його особисто повідомив по телефону про проведення зборів. Результати зборів було оформлено протоколом як гарантію підприємства у виплаті працівникам заборгованості по зарплаті, які копію такого протоколу отримали. Хто саме оформляв протокол загальних зборів йому не відомо, однак збори вів особисто директор ОСОБА_7, хто був секретарем йому також не відомо, на зборах були присутні приблизно 20 працівників. Заробітну плату на підприємстві він отримував двома шляхами – частково на картковий рахунок, відкритий в банку – приблизно 2000 грн., а частково через касу підприємства на руки. Через касу заробітну плату видавав заступник фінансового директора ОСОБА_9 Про те, що заробітна плата в бухгалтерії підприємства не обліковується, він нічого не знав. Заборгованість по виплаті підприємством йому заробітної плати була, що стало однією з причин його звільнення. Інша причина – знаходження іншого місця роботи. Причиною його звільнення з підприємства було визначено «за згодою сторін». Звільнився він в квітні 2017 року, розрахунок при звільненні проведено з затримкою в 1 день. До суду з приводу стягнення з ТОВ «ІВАС ГРУП» заборгованості по виплаті заробітної плати він звертався, справа розглядається судом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона працювала в ТОВ «ІВАС ГРУП» з 2011 року по кінець 2017 року інженером з кошторису. ОСОБА_1 знає як головного бригадира, працював офіційно в ТОВ «ІВАС ГРУП». В березні 2017 року вона була присутня на зборах трудового колективу, ініціатором проведення яких став директором підприємства ОСОБА_7 з приводу вирішення питання щодо виплати працівникам заборгованості по заробітній платі. На зборах в актовому залі були присутні директор ОСОБА_7, заступник директора ОСОБА_8, головний економіст ОСОБА_9, та приблизно 50 працівників. ОСОБА_7 пообіцяв, що за 2-3 місяці буде виплачувати частинами всю заборгованість по зарплаті працівникам. Результати зборів було оформлено протоколом, однак з його змістом вона не ознайомлювалась, не підписувала та хто саме його складав їй не відомо. Після зборів, приблизно в квітні-травні 2017 року була виплачена частина невиплаченої заробітної плати. Перед нею у підприємства також є заборгованість по заробітній платі, яка в повному обсязі не виплачена. В 2018 році вона звільнилась з підприємства, однак повний розрахунок, у тому числі виплату заборгованості по зарплаті, керівництвом ТОВ «ІВАС ГРУП» з нею не проведено. З цього приводу до суду з відповідним позовом вона не зверталась.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що в ТОВ «ІВАС ГРУП» він працював з середини 2015 року до грудня 2017 року підсобним робітником за договором без офіційного працевлаштування та запису в трудовій книжці. З ОСОБА_1 знайомий по роботі, знає його як начальника бригади в ТОВ «ІВАС ГРУП». На зборах трудового колективу, які проводились навесні 2017 року, він був присутнім. На зборах вирішувалося питання виплати працівникам заборгованості по заробітній платі, у тому числі і йому. За результатами проведення зборів керівництво підприємства пообіцяло виплатити заборгованість працівникам, а результати оформило якимось документом з підписом керівника ОСОБА_7 Що то був за документ він не знає та його особисто не бачив. У списках було написано прізвище працівника з сумами заборгованості і зобов’язанням віддати гроші. Хто вів протокол зборів та чи був взагалі протокол він не знає. Скільки чоловік було на зборах сказати не може, але було багато людей. У списку були електромонтери і різноробочі. На момент звільнення керівництво підприємства провело з ним повний розрахунок, у тому числі виплатило заборгованість по заробітній платі, претензій з його боку немає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він з березня 2017 року по 05 квітня 2017 року працював заступником директора з будівництва ТОВ «ІВАС ГРУП», з 05 квітня 2017 року став директором. По суті зборів як таких не було, було звернення, розмова членів колективу з директором, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з приводу затримки виплати заробітної плати та підвищення заробітної плати, люди хотіли побачити директора і дізнатися коли їм буде виплачена заробітна плата. Підтвердив, що заборгованість по заробітній платі перед працівниками на підприємстві була за період з грудня 2016 року по січень 2017 року. Директор погодився підписати якийсь документ як підтвердження його згоди виплатити працівникам заборгованість по заробітній платі, що він також зробив за наполяганням директора ОСОБА_7, який в інакшому випадку погрожував йому звільненням. Конкретно, що саме він підписав, він не може сказати. На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі була виплачена всім працівникам. При звільненні ОСОБА_1 розрахунок з ним проведено належним чином та своєчасно, кошти зараховано на його картковий рахунок в банку, а наявна перед ним заборгованість по виплаті заробітної плати була повністю погашена в березні 2017 року. Зауважив, що всі працівники працевлаштовані на підприємстві офіційно та отримують заробітну плату шляхом зарахування на їх карткові рахунки в банку. В ході проведення перевірки управлінням Держпраці жодних порушень з приводу невиплати заробітної плати, у тому числі наявності заборгованості по її виплаті працівникам, встановлено не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що в березні 2017 року він працював на посаді заступника директора з фінансово-економічної діяльності ТОВ «ІВАС ГРУП». До його компетенції та обов’язків не належало нарахування та виплата заробітної плати працівникам, адже ці питання вирішує бухгалтерія підприємства. По суті зборів офіційно як таких не було, на підприємстві було проведено нараду у формі розмови 20 працівників з директором підприємства ОСОБА_7 у зв’язку із затримкою у виплаті заробітної плати. За результати зборів жодних офіційних документів він не підписував, лише пізніше за вказівкою ОСОБА_7 він підписав так званий протокол зборів як гарантію перед працівниками стосовно наявності у підприємства перед ними заборгованості по виплаті заробітної плати, однак зі змістом протоколу він не ознайомлювався, додатків до нього взагалі не бачив. Конкретно яка в протоколі була зазначена сума заборгованості він не пам’ятає, проте достеменно може сказати, що заборгованість підприємством невдовзі (протягом 2 місяців) була погашена. Зауважив, що заробітна плата нараховується бухгалтерією ТОВ «ІВАС ГРУП» на рахунки працівників, відкриті в банку, тобто здійснюється за безготівковим розрахунком. На руки заробітну плату готівкою працівникам він ніколи не видавав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що в березні 2017 року він дійсно працював директором ТОВ «ІВАС ГРУП» і є одним з його засновників. В березні 2017 року на підприємстві збори не проводились, це фактично була нарада, так звана розмова працівників з керівництвом підприємства, в ході якої вирішувались поточні питання щодо виробництва та ставилося питання з приводу затримки виплати працівникам заробітної плати. На нараді ні секретар, на офіс-адміністратор, які відповідають за ведення протоколів під час зборів, не були присутні. Факт підписання будь-яких відомостей з приводу наявності заборгованості особисто для ОСОБА_1 він заперечував, в наданій позивачем відомості дійсно стоїть печатка підприємства та підпис, схожий на його. За день він як керівник підписував багато документів, та з огляду на завантаженість в їх зміст не вникав. Нарахуванням заробітної плати на підприємстві займається бухгалтерія відповідно до трудових договорів та штатного розпису на підприємстві за фактично відпрацьований час згідно табелів шляхом безготівково перерахування на рахунки працівників, відкриті в банківській установі. Про наявність заборгованості по виплаті заробітної плати йому було відомо, однак загалом, а не конкретно по кожному з працівників. Заборгованість повністю підприємством було погашено протягом березня-квітня 2017 року.

Дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ІВАС ГРУП» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 35928047, створене 12.05.2008 року співзасновниками ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 Підприємство здійснює господарську діяльність за наступними видами КВЕД: 25.11. Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 43.21. електромонтажні роботи; 46.69. Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); 71.12. Діяльність в сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20. Будівництво житлових та нежитлових будівель; 42.12. Будівництво залізниць і метрополітену (а.с.12-14).

На підставі наказу №41-к від 02.07.2012 року, з урахуванням заяви від 26.06.2012 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «ІВАС ГРУП» на посаду інженера СЦБ. 19.04.2017 року на підставі наказу №20 від 19.04.2017 року відповідно до поданої 18.04.2017 року заяви його було звільнено із займаної посади з 20.04.2017 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Вказані обставини підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці серії АФ №431255, виданій 02.07.2012 року на ім’я ОСОБА_1 (а.с.5, 34, 36, 37), визнані сторонами та в силу ч.1 ст.82 ЦПК України окремого доказування не потребують.

Як слідує з наказу про прийняття на роботу №41-к від 02.07.2012 року, оплату праці ОСОБА_1 визначено здійснювати згідно штатного розпису (а.с.35). З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 02.07.2012 року, що він також не заперечував в ході судового розгляду справи.

Відповідно до штатних розписів ТОВ «ІВАС ГРУП», оклад ОСОБА_1 за займаною ним посадою інженера СЦБ будівельно-монтажної дільниці підприємства визначено в розмірі 1950 грн. (а.с.38-44).

У відповідності до розрахунково-платіжних відомостей ТОВ «ІВАС ГРУП» за вересень 2016 року інженерові СЦБ ОСОБА_1 за його окладом 1950 грн. призначено до виплати 1569,75 грн.; за жовтень 2016 року за окладом 1950 грн. призначено до виплати 1569,75 грн.; за листопад 2016 року за окладом 1950 грн. призначено до виплати 1569,75 грн.; за грудень 2016 року за окладом 1950 грн. призначено до виплати 1569,75 грн. (а.с.45-52).

Призначені до виплати суми заробітної плати згідно реєстрів перераховано на рахунки отримувачів – працівників, у тому числі ОСОБА_1 за рахунком №26251976028733, та проведено банком, хоча й затримкою у виплаті за окремі місяці (а.с.53-60).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на невиплату йому підприємством заборгованості по заробітній платі в сумі 72 148 грн. та на підтвердження пред’явлених позовних вимог надав суду протокол зборів працівників ТОВ «ІВАС ГРУП» з питання заборгованості заробітної плати від 15.03.2017 року та відомість заробітної плати додаток №2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.8-9). Оскільки добровільно заборгованість керівництво підприємства йому не виплачує, а направлену претензію від 27.04.2017 року за №1 (а.с.6,7) залишено поза увагою, за захистом своїх прав він вимушений звернутися до суду.

Перевіряючи обґрунтованість пред’явлених ОСОБА_1 вимог, а також дійсність наявності заборгованості по виплаті заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, згідно зі ст.19 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов’язків.

Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст.94, 115 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В ході судового розгляду встановленим та доведеним є факт того, що ТОВ «ІВАС ГРУП» мало заборгованість по виплаті працівникам заробітної плати.

Так, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 підтвердили, що заборгованість по заробітній платі мала місце в березні 2017 року та була виплачена працівникам протягом двох місяців.

Як слідує з довідки ТОВ «ІВАС ГРУП» №20/01 від 29.01.2018 року (а.с.86), заборгованість підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 15.03.2017 року складала 3136,74 грн. за період січень-лютий 2017 року та була виплачена 27.03.2018 року шляхом перерахування коштів на заробітну картку через банк-емітент ПАТ «ПУМБ» (а.с.86).

Не погоджуючись з цим, позивач зазначав, що заборгованість йому не виплачено, а фактичний розмір заборгованості становить 72 148 грн. Аналізом доказів, наданих позивачем в рахунок обґрунтування та доведення пред’явлених ним вимог, встановлено наступне.

Відповідно до копії протоколу зборів працівників ТОВ «ІВАС ГРУП» від 15.03.2017 року, було погоджено з присутніми працівниками та затверджено директором підприємства порядок оплати заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства ТОВ «ІВАС ГРУП» за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року включно, а саме: заборгованість по заробітній платі працівників на контрактній основі, а також звільнених з підприємства ТОВ «ІВАС ГРУП» за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року сплачується пропорційно від надходжень коштів по заборгованості перед підприємством згідно виставлених рахунків за 2016 рік (додається відомість заробітної плати ОСОБА_1В.) (а.с.8).

Відповідно до копії відомості заробітної плати додаток №2 ОСОБА_1 та ОСОБА_12 за підписом директора ТОВ «ІВАС ГРУП» ОСОБА_13, заробітна плата ОСОБА_12 та ОСОБА_1 складає: вересень 15 830 грн., жовтень 8 698 грн., листопад 36 974 грн., грудень 82 794 грн. (а.с.9).

З відповіді Управління з питань праці Державної служби України з питань праці Головного управління держпраці у Дніпропетровській області від 01.09.2017р №6856-14/04 на звернення ОСОБА_1 слідує, що на виконання доручення Держпраці управлінням було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ «ІВАС ГРУП». За результатами інспекційного відвідування встановлено порушення строків виплати заробітної плати за серпень-грудень 2016 року, а також строків проведення повного розрахунку при звільненні. Згідно даних бухгалтерського обліку, заборгованість по виплаті заробітної плати за період 2016-2017 р.р. перед ОСОБА_1 у ТОВ «ІВАС ГРУП» не обліковується (а.с.11).

Відповідно до ОСОБА_12 перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №231/4.7-2 ТОВ «ІВАС ГРУП» встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з посади за згодою сторін на підставі ст.36 КЗпП України з 20.04.2017 року відповідно до наказ №20 від 19.04.2017 року; остаточний розрахунок отримав з порушенням строків 21.04.2017 року, розрахунково-платіжна відомість №000004 за квітень 2017 року, перераховано на особистий рахунок через банківську установу 21.04.2017 року, сума виданої заробітної плати становить 4566.55 грн. Працівник отримав остаточний розрахунок в повному обсязі, заборгованість по заробітній платі не обліковується (а.с.87-95).

Відповідно до ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Керуючись вищевикладеним, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність перед ним заборгованості по заробітній платі ТОВ «ІВАС ГРУП». Надані позивачем докази, а саме протокол зборів ТОВ «ІВАС ГРУП» та відомості по заробітній платі, судом оцінюються критично виходячи з оцінки показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які акцентували увагу, що збори як такі не проводились взагалі, секретар на них не був та протокол повноважною особою не вівся. При цьому, позивачем також не доведено, що вказані збори дійсно були проведені відповідно до вимог Статуту підприємства, КЗпП України та були легітимними в їх значенні загалом.

Крім того, у наданій позивачем відомості заробітної плати зазначена сума заробітної плати як ОСОБА_4В так і ОСОБА_1 сукупно, що унеможливлює визначити суму, яка відноситься окремо до ОСОБА_1

Посилання ОСОБА_1, що він отримував заробітну плату частково шляхом безготівкового перерахування на його банківську картку та частково шляхом видачі готівки через касу підприємства, а відтак розмір його заробітної плати є більшим, суд оцінює критично, оскільки розмір заробітної плати ОСОБА_1 згідно штатного розпису підприємства було чітко визначено в наказі про його прийняття на роботу, з яким він був ознайомлений, тобто вимоги ст.29 Закону України «Про оплату праці», ст.97 КЗпП України з боку ТОВ «ІВАС ГРУП» виконано.

Суд критично оцінує покази свідка ОСОБА_4 щодо наявності заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 та виплату заробітної плати шляхом готівкового та безготівкового розрахунку, оскільки з пояснень свідків можливо встановити лише факт наявності у ТОВ «ІВАС ГРУП» заборгованості по заробітній платі перед працівниками в період 2016-2017 р.р., що не оспорюється представником відповідача. Проте, надані свідком покази не підтверджують наявність заборгованості перед позивачем в зазначеному в позовній заяві розмірі, а також порядок виплати зарплати, а так само не можуть замінювати собою належні та допустимі докази, які можуть бути предметом доказування та нести в собі інформацію відносно нього.

Доводи ОСОБА_1 на ухилення підприємства від оподаткування, що йому начебто повідомили представники управління праці, суд оцінює критично з огляду на те, що вони не стосуються предмету спору, а тим паче про ухилення ТОВ «ІВАС ГРУП» від оподаткування в акті проведеного інспекційного відвідування нічого не зазначено.

До того ж, надані ОСОБА_1 копії документів в рахунок доведення пред’явлених ним вимог не відносяться до первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували дійсність обліку заборгованості, не містять підпису відповідальних осіб бухгалтерії підприємства. Позаяк, проведення управлінням праці інспекційного відвідування ТОВ «ІВАС ГРУП» та перевірки саме даних та документів бухгалтерського обліку, що є правомірним та обґрунтованим, в черговий раз доводить відсутність заборгованості по виплаті ОСОБА_1 заробітної плати, та є свідченням необґрунтованості та недоведеності пред’явлених вимог.

Посилання ОСОБА_1 на те, що однією з причин його звільнення стала наявність заборгованості по виплаті заробітної плати, на чому також акцентував увагу під час допиту свідок ОСОБА_4, суд вважає неприйнятними з огляду на самостійно визначену ним на власний розсуд в заяві правову підставу для звільнення – за згодою сторін, що сама по собі визначає відсутність між роботодавцем та працівників взаємних претензій. При цьому, якщо б такі причини дійсно мали місце та спонукали позивача до подання заяви про звільнення, до правова підстава звільнення була б визначена ч.3 ст.38 КЗпП України або ч.1 ст.139 КЗпП України (розірвання трудового договору працівником за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору). У зв’язку цим доводи представника відповідача в цій частині заслуговують на увагу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 року №4909/04 у справі «Серянін та інші проти України).

Інші доводи та посилання позивача та його представника, а також докази свідків суд залишає поза увагою з огляду на відсутність їх значення для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у ТОВ «ІВАС ГРУП» перед ним заборгованості по заробітній платі, натомість, матеріалами справи достовірно підтверджено відсутність такої заборгованості перед позивачем, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від первісної, яка є недоведеною, підстави для задоволення й цієї вимоги також відсутні.

З огляду на ухвалення рішення на користь відповідача, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАС ГРУП» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВАС ГРУП», код ЄДРПОУ 35928047, юридична адреса: вул. Магнітогорська 1-б корпус 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повне судове рішення складено 16.10.2018 року (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Суддя Євтушенко О.І.