Рішення № 77219081, 18.10.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/476/18

Провадження № 2/183/1489/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання – Данильченко Т. В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнила. Позивач зазначала, що 22 липня 2006 року підписала із ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") кредитний договір, на підставі якого отримала кошти у розмірі 2 181,40 грн. строком погашення до 20 липня 2007 року для купівлі телевізора марки "SAMSUNG" модель "CS 21 V MQ" та DVD плеєру марки "BBK" марки "315 S". За вищезазначений кредит вона чотири місяці справно сплачувала кошти згідно умов підписаного договору, але у подальшому у її сім'ї склались фінансові труднощі, у зв’язку з чим на початку 2007 року на її адресу надійшло повідомлення про необхідність погашення кредитної заборгованості, яке було без дати та підпису та без будь-яких штампів та логотипів, рахунків тощо. Так навесні 2007 року до неї з'явились двоє молодих людей, які без особливих пояснень увірвались до будинку де забрали придбану нею вищезазначену техніку, яку, з їх слів, повернули в рахунок погашення кредитної заборгованості, у зв’язку з чим вона вважала, що повністю розрахувалась із кредитною заборгованістю.

У січні 2018 року вона дізналась про те, що на підставі виконавчого напису, вчиненого 11 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6476, з неї на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнено заборгованість за кредитним договором № DNH4KP25150381 від 22 липня 2006 року у розмірі 45 361,33 грн., яка складається з: залишку заборгованості за відсотками у розмірі 7 596,01 грн., пені у розмірі 35 605,26 грн. та штрафу у розмірі 2 160,06 грн., а також витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн., а всього на суму 48 361,33 грн., на підставі якого 04 грудня 2017 року Новомосковським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 55019234. Її усні звернення до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з приводу ситуації, яка склалась, були проігноровані.

У зв’язку з чим, посилаючись на те, що вищевказаний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог Законів України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та "Про нотаріат" і Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року (далі - Перелік), позивач просив визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_2 не погоджуючись із відзивом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, надала суду відповідь на відзив, у якій посилається на відсутність у нотаріуса всіх необхідних належним чином оформлених документів для вчинення виконавчого напису, відсутність будь-яких заяв чи відзивів від відповідача на позовну заяву та порушення строків позовної давності відповідачем, що свідчить про спірність їх правовідносин з приводу наявності заборгованості (а.с. 89-91). У судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за її відсутності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача.

17 жовтня 2018 року о 15 год. 37 хв. на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2, який суд, у відповідності до ст.ст. 83, 178 ЦПК України, не бере до уваги, оскільки відповідачем не надані суду докази надіслання цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округ Дніпропетровської області ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, про результати чого просила повідомити її, надіславши на її адресу копію рішення у справі (а.с. 31) та надала суду відзив на позовну заяву, у якому посилається на правомірність вчиненого нею виконавчого напису, оскільки їй подано всі необхідні документи, заборгованість позивача є безспірною в розумінні ст. 88 ЗУ "Про нотаріат", а тому просила відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с. 38-41).

Представник третьої особи – Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 17 липня 2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 126-127).

Суд, вислухавши вступне слово та пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині перші статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як установлено у судовому засіданні, 22 липня 2006 року між Закритим акціонерним товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (правонаступником якого за установчими документами є відповідач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") і ОСОБА_2 укладений кредитний договір № DNH4KP25150381, відповідно до умов якого позивачеві надано кредит у розмірі 2 181, 40 грн. з кінцевим терміном повернення до 20 липня 2007 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % річних та щомісячною сплатою грошових коштів в узгодженому графіком погашення розмірі – 207,78 грн., для придбання у ПП "Костік Вікторія Казимирівна" побутової техніки – телевізора марки "SAMSUNG" модель "CS 21 V MQ" та DVD плеєру марки "BBK" марки "315 S", яка згідно з п.п. 2.3, 2.4, 2.5 умов кредитного договору є предметом застави (а.с. 11, 12).

05 липня 2017 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" направило на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу від 04 липня 2017 року про усунення порушень за кредитним договором № DNH4KP25150381 від 22 липня 2006 року, згідно якої банк вимагав виконання всіх боргових зобов'язань за цим договором, у розмірі 45 861,33 грн., з яких:

- заборгованість за процентами у розмірі 7 596,01 грн;

- заборгованість з пені у розмірі 35 605,26 грн;

- заборгованість зі штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн.;

- заборгованість зі штрафу (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2 160,06 грн. (а.с. 42, 43).

Доказів щодо отримання позивачем цієї письмової вимоги відповідачем суду не надано.

11 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 6476, яким з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнено заборгованість за кредитним договором № DNH4KP25150381 від 22 липня 2006 року у розмірі 45 361,33 грн., яка складається з: залишку заборгованості за відсотками у розмірі 7 596,01 грн., пені у розмірі 35 605,26 грн. та штрафу у розмірі 2 160,06 грн., а також витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн., а всього на суму 48 361,33 грн. (а.с. 135).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку, суд установив, що нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не було дотримано всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, а саме письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором № DNH4KP25150381 від 22 липня 2006 року, датована 04 липня 2017 року та згідно поштової квитанції відправлена боржнику 05 липня 2017 року, тобто за п'ять днів до вчинення виконавчого напису від 11 липня 2017 року (а.с. 44, 43).

Тобто, нотаріус вчинив виконавчий напис через 5 днів після того, як банк направив боржнику письмову вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором, не дотримавшись при цьому 30-денного строку, встановленого підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, недотриманням приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вказаних вимог Порядку щодо спливу 30-денного строку з моменту надіслання банком письмової вимоги до боржника, було порушено права ОСОБА_2 щодо можливості спростування розміру заборгованості.

Крім того, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Як установлено матеріалами справи, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та/або здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми комісії та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

На підтвердження безспірності заборгованості, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав нотаріусу кредитний договір № DNH4KP25150381 від 22 липня 2006 року, а також виписку з рахунку боржника станом на 27 червня 2017 року (а.с. 143, 145 ).

Між тим, суд вважає, що зазначена виписка з рахунку не може бути документом, який би підтверджував безспірність заборгованості, оскільки з нею боржник не мав можливості ознайомитись у встановлений 30-денний строк, а розмір пені, нарахований банком у сумі 35 605,26 грн. значно перевищує розмір збитків, а також ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" були нараховані штрафи, що є подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору.

Разом з тим, необхідно зазначити, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, за наявності всі необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та за умови, що заявником подано заяву до нотаріуса про вчинення такого правочину в межах строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст. 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 відступила від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № DNH4KP25150381 від 22 липня 2006 року у вересні 2006 року, про що свідчить виписка з рахунку боржника, надана відповідачем нотаріусу (а.с. 145). Термін дії вказаного кредитного договору закінчився 20 липня 2007 року. Вимога щодо задоволення суми заборгованості кредитора за виконавчим написом пред’явлена за десять років одинадцять місяців п’ять днів, а саме з 22 липня 2006 року по 27 червня 2017 року (а.с. 136), тобто із перевищенням строку, встановленого ст. 88 Закону України "Про нотаріат".

Відповідності до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а виконавчий напис, вчинений 11 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6476, яким з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнено заборгованість за кредитним договором № DNH4KP25150381 від 22 липня 2006 року у розмірі 45 361,33 грн., яка складається з: залишку заборгованості за відсотками у розмірі 7 596,01 грн., пені у розмірі 35 605,26 грн. та штрафу у розмірі 2 160,06 грн., а також витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн., а всього на суму 48 361,33 грн., необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь держави судовий збір у розмірі 704 гривні 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: 51280, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Енгельса, 95А) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, оф. 9), Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34893684, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 7) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Виконавчий напис, вчинений 11 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6476, яким з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнено заборгованість за кредитним договором № DNH4KP25150381 від 22 липня 2006 року у розмірі 45 361,33 грн., яка складається з: залишку заборгованості за відсотками у розмірі 7 596,01 грн., пені у розмірі 35 605,26 грн. та штрафу у розмірі 2 160,06 грн., а також витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн., а всього на суму 48 361,33 грн. – визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відшкодування справленого судового збору у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повне рішення суду складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя Г.Є. Майна