Рішення № 77216965, 10.10.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10923/18

Провадження №2/592/4225/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Литовченко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Черей С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.09.2013 р. ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5710 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. В порушення умов договору відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31.01.2018 р. утворилася заборгованість у розмірі 116021 грн. 82 коп., з яких: 7046 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 108975 грн. 82 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 24.09.2013 р. у сумі 116021 грн. 82 коп. та понесені судові витрати у розмірі 1762 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання відповідач не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомлено, відзив не надано.

Суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в Ковпаківському районному суді м. Суми та з невідомих суду причин не з’являється у судові засідання.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 24.09.2013 р. між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н шляхом оформлення Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. За умовами договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5710 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 10-34).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24.09.2013 р. станом на 30.05.2018 р. розмір заборгованості ОСОБА_3 перед банком становить 116021 грн. 82 коп., з яких: 7046 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 108975 грн. 82 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. (а.с.7-9).

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначений договір відповідає вимогам частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З розрахунку позивача вбачається, що після укладення договору, відповідач користувався кредитними коштами, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 7046 грн. 00 коп.(а.с.7-9).

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази суд приходить до висновку, що заборгованість по тілу кредиту становить 7046 грн. 00 коп. та підлягає стягненню з ОСОБА_3

З приводу розміру нарахованих за кредитним договором процентів, суд бере до уваги, що згідно наданої позивачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.11), процентна ставка за договором становила 2,3 % на місяць, тобто річна ставка була погоджена сторонами у розмірі 27,6% на рік (2,3 х 12). Саме вказана процентна ставка діяла на час зняття відповідачем кредитних коштів.

Як вбачається з розрахунку, у подальшому процентна ставка за договором неодноразово змінювалась позивачем в односторонньому порядку з 01.09.2014 до 32,4% та з 01.04.2015 до 42% річних (а.с.7-9).

Однак суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача за підвищеною у односторонньому порядку відсотковою ставкою, з огляду на таке.

За змістом статей 207, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правочин по укладенню кредитного договору укладається сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, й у разі забезпечення виконання кредитного зобов'язання узгоджуються питання застосування до позичальника неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаним сторонами.

Отже, оскільки зазначені позивачем умови і правила та тарифи всупереч вимогам статей 207, 1055 ЦК України та частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не були підписані позичальником й оригінали цих документів кредитором відповідачеві також передані не були, суд не може вважати їх складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, а тому посилання позивача про право змінювати розмір процентів у односторонньому порядку на підставі не підписаних відповідачем ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, суд вважає необґрунтованим.

Саме така правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11.03.2015 р., № 6-240цс14 від 11.02.2015 р., № 6-698цс15 від 10.06.2015 р. та №6-757цс15 від 01.07.2015 р., № 6-2320цс16 від 22.03.2017 р.

Суд також враховує й правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 19.12.2012 р. по справі № 6-144цс12, відповідно до якої якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12.12.2008 р. № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09.01.2009.

Крім того, частиною третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Тому, хоч чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак навіть в Умовах та правилах надання банківських послуг, на які посилається позивач, не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у частині п'ятій статті 1056-1 ЦК України, а також відсутні умови, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обов'язок письмово повідомляти позичальника та інших зобов'язаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позивач не мав права змінювати (підвищувати) процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, відповідно нарахування процентів за вказаним договором має здійснюватися виходячи з процентної ставки, яка була визначена у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» на час отримання відповідачем кредитних коштів, тобто 30% річних, без стягнення їх у подвійному розмірі на прострочену суму заборгованості, тобто нарахування процентів має здійснюватися за формулою, яка діяла станом на дату підписання відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна».

Відповідач зобов’язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, отже, в силу статті 599 ЦК зобов’язання не припинилося, з відповідача слід стягнути на користь позивача проценти за користування кредитом за період з 01.09.2014 року по 31.01.2018 року, виходячи із суми заборгованості (тіла кредиту), відсоткової ставки в розмірі 27,6% та кількості днів прострочення за спірний період, що становить 7308 грн. 07 коп., що розраховується за наступною формулою: 7046 грн. 00 коп. х 27,6% х 1248 днів : 360 днів + 566 грн. 46 коп. (проценти нараховані по 27,6% за період з 24.04.2014 по 31.08.2014)= 7308 грн. 07 коп., а обов’язок відповідача сплачувати підвищені відсотки позивачем не доведено.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 14354 грн. 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 7046 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 7308 грн. 07 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 217 грн. 99 коп. (14354,07 грн. х 1762 грн. : 116021,82 грн.).

На підставі викладеного та відповідно до статей 3, 12, 81, 207, 509, 526, 527, 530, 551, 554, 651, 654, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 2, 19, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.09.2013 року у розмірі 14354 грн. 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 7046 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 7308 грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 217 грн. 99 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литовченко